Гітлер і Муссоліні в Україні: Умань, 28 серпня 1941 року / Частина 2

Продовження першої частини.

Після наради, проведеної Гальдером (13.08.1941), Гітлер вирішив запросити Муссоліні на Східний фронт.

Дуче з вдячністю прийняв запрошення і 25 серпня прибув у супроводі начальника Генерального штабу Каваллеро, начальника Кабінету міністерства закордонних справ Анфузо, посла в Берліні Альфьєри і свого старшого сина, двадцятип'ятирічного Вітторіо, який виконував обов'язки його секретаря, в ставку Гітлера в Растенбурзі («Вовче лігво», нім. Wolfsschanze – прим. В.Ф.).

Зустрічі в ставці були заповнені довгими бесідами в яких Гітлер відверто ділився з Муссоліні своїми думками і спостереженнями про війну з Росією. Найбільш цікавими для італійців, за словами Анфузо, який залишив докладний опис візиту, були визнання Гітлером прорахунків в оцінці потенціалу Радянського Союзу. «Росіяни виявилися не тими «степовими напівварварами», які потрапили під ярмо марксизму, які малювалися Гітлеру до початку військових дій, – пише він, – у них була, можливо, груба, але, що набагато важливіше, хороша зброя, і вони люто билися. Хоча Гітлер продовжував стверджувати, що він знищив Червону Армію, було ясно, що він натрапив на міцний горішок» [1].

Муссоліні з деяким задоволенням відзначив потік прикметників, якими Гітлер намагався виправдати «витрати» плану «блискавичної війни». Свої враження він підсумовував наступним чином: «Важка війна для Німеччини відверне велику частину її сил і відновить при укладанні миру ту рівновагу між Італією і Німеччиною, яку зараз порушено» [2].

На заключному обіді в ставці Гітлер повернувся до теми «хрестового походу». «Я захищаю Європу від азіатського марксизму», – говорив він, пильно дивлячись у вікно, за яким стелився ліс: за ним при великій уяві можна було уявити собі поля Росії, які слід було завоювати [3].

Гітлер запросив Муссоліні на чотиримоторному «Кондорі» відвідати ставку фельдмаршала Гюнтера фон Клюге і фельдмаршала Альберта Кессельрінга під Брестом.

Фельдмаршал Клюге ознайомив Муссоліні з історією Брестської фортеці, розповівши, що в Першу світову війну її захопили війська німецької армії, а 15 грудня 1917 року в ній було укладено мирний договір з Росією. Зупинився він також на подробицях штурму фортеці в 1941 році, зауваживши, що в артилерійській підготовці були задіяні 210-мм і 600-мм гармати.

Вони також відвідали штаб Герінга в Бресті, а потім повернулися на ніч в Растенбург.

28 серпня, ясного і спекотного літнього дня, Муссоліні і Гітлер вилетіли з аеропорту Кросмо в Південній Польщі в похідну ставку фельдмаршала фон Рундштедта під Уманню на Україні. З ними в літаку знаходилися Іоахім фон Ріббентроп, Генріх Гіммлер, його помічник Зепп Дітріх, італійський посол у Берліні Філіппо Анфузо, Діно Алфіері і Вітторіо Муссоліні.

Тут їх зустріла ціла дивізія німецьких солдатів. Гітлер прийняв левову частку захоплених вітань, але не був забутий і Муссоліні. Обом диктаторам жінки подарували квіти.

Після прибуття до Умані поруч з аеродромом було встановлено намет, де фельдмаршал Клюге доповів Гітлеру і Муссоліні ситуацію на фронті.

Продовження: Частина 3. 

Посилання:

1. Messe G. La guerra al fronte russo, Roma, 1947.

2. Anfuso F. Da Palazzo Venezia al Lago di Garda, R. San Casciano, 1957

3. Цит. по: Крестовый поход на Россию. – М.: Яуза, 2005.