Навіщо німецькі націонал-соціалісти вивчали расові закони США – професор права Джеймс Уїтмен (+аудіо)

Аудіоверсія: Навіщо німецькі націонал-соціалісти вивчали расові закони США – професор права Джеймс Уїтмен

5 червня 1934 року, приблизно через півтора року після того, як Адольф Гітлер став канцлером Райху, провідні юристи нацистської Німеччини зібралися на зустріч, щоб продумати те, що згодом стане Нюрнберзькими расовими законами. Зустріч була важливою, і на ній була присутня стенографістка, що записувала переговори для їх дбайливого зберігання як свідчення вирішального моменту в створенні нового ладу.

Вражаючий факт цього запису полягає в тому, що на зустрічі обговорювалися закони Сполучених Штатів Америки. Відкриваючи засідання, міністр юстиції представив меморандум про расове законодавство США, і учасники неодноразово зверталися до нього по ходу справи.

Вони сперечалися, чи варто Третьому Райху перейняти закони сегрегації Джима Кроу. Детально обговорили законодавчі приписи 30 американських штатів, що оголосили змішані шлюби поза законом. Проаналізували те, як різні штати США визначали, кого вважати «негром» або «монголом», і прикинули, чи потрібно адаптувати американську методику до свого власного підходу визначення приналежності людини до єврейського народу.

Протягом усієї зустрічі серед найбільш затятих прихильників американської моделі були відзначені найрадикальніші націонал-соціалісти.

Запис тієї зустрічі - це тільки один доказ невивченої історії, яка, безсумнівно, змусить американців похвилюватись. На початку 1930-х років, часу прийняття нюрнберзьких законів, нацистські стратеги черпали натхнення з законів США.

Сам Гітлер у книзі «Майн Кампф» (1925) описав Америку як єдину державу, що домоглася прогресу на шляху створення здорового расистського суспільства. Прийшовши до влади в 1933 році, нацисти продовжували регулярно обдумувати модель Сполучених Штатів і посилатися на неї. Коли в 1935 році Нюрнберзькі закони були прийняті, неможливо було не помітити прямого впливу на них США.

Ця історія може здатися неймовірною. З чого б нацистам брати у когось уроки расизму? І чому їх погляд був спрямований саме в бік Сполучених Штатів?

Реальність така, що на початку 20 століття США, завдяки своїй енергійній і творчій правовій культурі, завели світ в русло расистської законотворчості. 

Американським законом про імміграцію захоплювалися расисти усього світу.

США були єдиною у світі країною, яка ратувала за різкість законів, які не тільки забороняли расово змішані шлюби, а й погрожували змішаним парам серйозним кримінальним покаранням.

Знову ж таки, це законодавство не обмежувалося тільки південними штатами, з ним можна було зіткнутися по всій території США: нацистські юристи уважно вивчили статути не тільки штату Вірджинія і йому подібних, а й таких, як Монтана.

Євреїв в Америці не переслідували, але було створено безліч форм другосортного громадянства для інших національних меншин, в тому числі китайців, японців, філіппінців, пуерторіканців. Це представляло великий інтерес для нацистських політиків, які мали намір розробити свої власні форми обмеженого громадянства для німецьких євреїв.

Не менш важливим є той факт, що після 1918 року США стали найбільшою економічною та культурною державою світу – динамічною, сучасною і багатою. Гітлер та його соратники заздрили їм і хотіли дізнатися їх секрет. Вони вірили, що саме расизм зробив Америку великою.

Хай там як, а на початку 1930-х років, коли формулювалися Нюрнберзькі закони, їх метою було збереження Третього Райху чисто арійською державою.

Вони були дійсно переконані, що можуть ототожнювати себе з американськими моделями та якимись дивними американськими героями. Наприклад, для молодого нацистського адвоката на ім'я Генріх Крігер, який навчався в Університеті Арканзасу і чиї копіткі дослідження расових законів США послужили основою для роботи німецького Міністерства юстиції, великими американськими героями були Томас Джефферсон і Авраам Лінкольн.

Але чи не Джефферсон в 1821 році заявив про свою впевненість у тому, що «дві раси, наділені однаковими свободами, не можуть жити в одній державі»?

І чи не Лінкольн до 1864 року часто заявляв, що єдиною реальною надією Америки було переселення чорношкірого населення?

Чим не блискучі приклади для нацистів, які вважали, що єдиною надією Німеччини було примусити євреїв до еміграції?

Все це непрості теми для обговорення. Проте існують факти, і ми не можемо виключити їх ні з німецької, ні з американської історії.

Докладніше про все це можна прочитати у книзі автора "Hitler's American Model: The United States and the Making of Nazi Race Law" (2017, Princeton University Press). 

Автор: Джеймс Уїтмен (James Q. Whitman), 1957 р.н. – професор Фонду Форда порівняльного і міжнародного права, кримінального права та історії права в Єльській школі права (англ. Yale Law School) – юридичному факультеті Єльського університету, розташованого в Нью-Гейвен, Коннектикут, США. 

Аудіозапис розмови