Несудимі будете. Як змінити судову систему?

Судячи з інформації, яку ми отримуємо з вітчизняних ЗМІ, головним бар’єром на шляху боротьби з корупцією стала судова система. Здається, судова корупція незнищенна. Суди не піддаються люстрації і чинять їй ефективний опір. Суди вперто намагаються не засуджувати суддів за жодних обставин і за жодні злочини.

Прокуратура, СБУ та МВС ніби то і арештовують високопоставлених корупціонерів та злочинців, а суди їх відпускають на волю під будь-яким приводом. Отже, в громадській думці образ головного гальма зміни системи вже створено. Це, в першу чергу, наша «найгуманніша» судова гілка влади.

Чи так це є на справді – важко сказати. Особливого бажання з боку Президента, нардепів та урядовців змінити цю ситуацію, на жаль, також не помітно. Законів, які б кардинально вирішували проблему, навіть не зареєстровано. Вже ухвалені закони, як бачимо, відчутного ефекту не приносять.

Суддівський інстинкт самозбереження не дозволяє суддям самостійно очиститись від корупціонерів та злочинців, адже злочинною є вся система. Вони не здатні переатестувати один одного, адже тих, хто хотів би змінити систему – мізерна меншість. Виявити таких – надскладне завдання, яке забере чимало часу, якого ми не маємо.

Другою проблемою є те, що ми не маємо достатнього резерву умовно чесних юристів або юристів із західним мисленням, з яких би можна було створити нові суди. В суддівській корупції задіяні практично всі юридично освічені громадяни: і адвокати, і виконавці, і прокурори…

Не додають оптимізму навіть викладачі та студенти наскрізь корумпованих юридичних ВНЗ, в яких молоде покоління програмують на подальшу підтримку існуючої системи. От так ми отримуємо молодих за віком, проте старих за мисленням суддів. Як же тоді змінити судову систему?

Звільнити всіх суддів. Всіх без виключення. І голів судів, і рядових суддів, і їх помічників, і членів вищої ради юстиції… Хто ж тоді судитиме, запитаєте ви?

Присяжні – добропорядні громадяни з правом голосу без судимостей та підозр про вчинення злочинів. Це цілком конституційний інструмент судової влади. Їхнім завданням має бути визначення не юридичних нюансів справи, а принципових речей: винен-не винен, правий-не правий.

Участь у судових засіданнях має стати обов’язковою повинністю громадян з виплатою фіксованого гонорару. Для зменшення ролі юридичних «зачіпок», варто ввести в Україні прецедентне право. Це дозволить значно звузити «фантазію» і спростити роботу для присяжних без юридичної освіти.

І розподіл справ, і призначення присяжних має відбуватись випадково з наявної бази даних, щоб уникнути імовірності впливу на присяжних. Для цього необхідне відповідне програмне забезпечення. Роль судових адміністрацій має бути зведеною до обслуговування таких програм і адміністрування судових порталів з базами даних, а також до роботи із присяжними-засідателями.

Зрозуміло, що для присяжних необхідно проводити інструктажі, відфільтровувати на предмет особистої упередженості у справі, забезпечувати їм безпеку. Рішення таких судів мають обов’язково ухвалюватися консенсусом. Це стимулюватиме присяжних до дискусій, аналізу, дебатів, що, зрештою, покращуватиме якість і обґрунтованість ухваленого рішення.

Переконаний, передача судової влади в руки присяжних – це реалізація принципів Майдану, це кардинальна зміна діючої системи. Але чи зважаться народні обранці передати судову владу в руки народу?...

Дмитро Сінченко