"Новий Світовий Порядок" буде буде формуватися наступні 2 роки. І це буде тріумвірат США–Росія–Китай

Про це у своєму дописі на Фейсбук пише аналітик Анатолій Амелін, який зауважує, що нам Богом була дана одна з найбільш благодатних земель Світу:

• Найбільша територія Європи
• Море, Гори, річки, озера, чудовий клімат (майже повна палітра кліматичних зон)
• Асортимент корисних копалин. 24 елементи "критичних матеріалів", перше місце в Європі за запасами Газа, величезні запаси титану, залізняку, уранових руд...
• Природні транзитні коридори
• Потужна промисловість (машинобудування, авіакосмос, електроніка, ВПК)
• Прекрасні люди – країна з 52 млн населенням.

Але це все було. Він пише: "Ми не цінували, розбазарювали, дозволяли розкрадати. Країна вирувала і деградувала. Ми ставилися до неї й до того, що в неї є, як до чужого і непотрібного. А якщо це не потрібно нам – завжди знайдуться охочі.

І вони знайшлися. Спочатку сформувалися партійно-бізнесові клани. Потім бандитсько-бізнесові. Потім ментівсько-бізнесові. Іноземних інвесторів за мовчазною згодою викидали за першої нагоди.

В Україні замість сили права працювало право сили та телефонне право. Чужим тут не було місце.

У країни за 34 роки незалежності так і не виникло довгострокової стратегії і справжніх еліт. Не з'явилися лідери, як у тій же Польщі, що повели країну до прекрасного майбутнього, збудували справжню політичну систему та сильну економіку, яку поважають і в США і в ЄС.

Відсутність стратегічного бачення, еліт та розслабленість призвели до того, що ми:

• Відмовилися від 3-го за величиною арсеналу стратегічного озброєння, обмінявши їх на папірець і пару сотень млн дол. (які і так би отримали з таким арсеналом)
• Втратили свій ВПК. Він деградував
• Втратили переваги в авіації та космосі
• Втратили свою галузь мікроелектроніки
• Стали залежними від імпорту енергоресурсів (а раніше були їх експортерами)
• Втратили 30% населення
• Втратили повагу сусідів та країн-лідерів цього Світу.

Росія, звісно, ​​не стояла осторонь і кожному етапі брала у цьому активну участь. Але відповідальність за те, що дозволяли їй брати участь, – лише на нас.

Коли до нас прийшли забирати Крим та Донбас із величезними ресурсами, Світ мовчав і виявляв "занепокоєння".

Невдахам не прийнято допомагати у "доброму суспільстві". Санкції були більш декларативними, для росії – як "комарині укуси"

У нас змінилася влада, але замість того, щоб будувати сильну економіку та армію, наші лідери продовжували "пиляти країну", збільшуючи капіталізацію своїх бізнесів. Разом із країною "пиляли" і ВПК, відпиливши від Укроборонпрому найсмачніші шматки.

Нагадую найяскравіші здобутки тієї влади:
- Активний розквіт бізнесу Медведчука (та його партнерів в Україні)
- Перерозпил ліцензій на різні типи природних ресурсів
- Свинарчуки та Укроборонпром (ви все знаєте)
- Створення АРМИ – узаконеного рейдерського органу та численні скандали (у тому числі з іноземними інвесторами)
- Банкопад – з величезними зниклими активами та з успішно виведеними активами "злочинної влади" через банки влади.
- Активне розмноження бізнесу власника Рошена у бідній країні, що воює.
...
Бачачи, що ця країна нікому не потрібна, навіть своїм громадянам та елітам, напад на неї – питання часу. Нашу "підготовку" до вторгнення – ви знаєте і без мене (не нагнітатиму). Ніхто не вірив, що країна простоїть три дні. Але ми вистояли. Не країна, не держапарат, а люди – українці (!) Саме вони показали диво та героїзм.

Повномасштабна війна триває вже четвертий рік. Але ми досі:

• не збудували у себе "військову економіку"
• не спростили економічну політику для посилення економіки як базу для фінансування своєї армії та ВПК, а навпаки "закрутили гайки", скотивши до 150 місця у світі в індексі економічних свобод.
• не побороли корупцію. Відразу скажу – особисто я не вважаю її такою всеосяжною, як про неї кричать у Світі. Але ми і справді не усунули її причин і людей, які її контролюють.

Що бачать американці? Те, що написано вище:

• ми профукали всі переваги, які були з 1991 року
• ми не будуємо сильну країну і не хочемо цього
• ми не боремося з корупцією
• не будуємо сильну економіку
• не показуємо успіхів у мобілізації

Трамп любить сильних, швидких, твердих. У його очах – ми слабаки (що б не сказати більшого). І саме так США сьогодні формують політику щодо України. За рахунок України вони вирішують свої проблеми та досягають домовленості з росією.

Які вони можуть бути? Дивимося програму Трампа Mandate for Leadership 2025. 

Економічний пріоритет:

1. Трамп прагне угод, які посилюють американську економіку. Це включає доступ до ресурсів (наприклад, рідкісноземельні метали України) та зниження залежності від глобальних ланцюжків поставок, контрольованих противниками.

2. Скорочення зовнішньої допомоги. Програма пропонує перегляд допомоги країнам, включаючи Україну, якщо вона не відповідає інтересам США.

Трамп уже сигналізував про бажання скоротити військову підтримку Києва.

3. «Америка перш за все». Трамп уникає затяжних конфліктів, віддаючи перевагу швидким угодам. Обіцянка «зупинити війну в Україні за 24 години» відображає його підхід до врегулювання через переговори, а не військове втручання.

4. Політичний імідж. Успішне завершення конфлікту зміцнить його репутацію як миротворця та бізнесмена, здатного укладати вигідні угоди.

5. Трамп бачить Росію як партнера для угоди (в першу чергу, щодо Китаю), а не як ідеологічного ворога, що відрізняє його від попередньої адміністрації Байдена.

І це – головна зміна політики США – Росія з ворога раптом стала партнером.

Чого хоче Путін?

1. Цілі Путіна залишаються послідовними – відновлення впливу Росії як великої держави та мінімізація загроз із боку Заходу.

2. Утримання територій. Контроль над анексованими регіонами України (Крим, Донбас та ін.) – мінімальна мета. Путін не піде на їхнє повернення без значних поступок.

3. Нейтралітет України. Запобігання вступу України до НАТО та обмеження її військового потенціалу – ключові пріоритети. Трамп це вже неодноразово підтвердив, надіславши сигнали Путіну

4. Зняття санкцій (найголовніше на сьогодні). Бо Путін прагне нормалізувати економічні відносини із Заходом, послабити санкційний тиск і повернути доступ до ринків. А США вже обговорюють розморожування Північного потоку-2.

5. Геополітичне визнання. Росія хоче бути визнаною рівноправним гравцем у світовій політиці, включаючи право вето на рішення щодо пострадянського простору. Путін розглядає угоду з Трампом як шанс вийти з ізоляції, зберігши лице та стратегічні досягнення.

А що ж Україна? Як ми бачимо, нас не дуже хочуть запитувати. З позитиву – угода за ресурсами може створити добрі перспективи покращення умов угоди про мир.

Нас не "ведуть на забій", згодовуючи росії. "Така корова, виявилося", потрібна і самим. З негативу – ми не суб'єктні (нагадаю, один із критеріїв суб'єктності – наявність власного стратегічного бачення та плану). Нас не сприймають всерйоз.

Тому, якщо ми не будемо здатні по Україно-Американському Фонду підготувати та запропонувати проекти світового рівня, американці швидко втратять інтерес. Повторюся, контури угоди з рф у американців готові. Вже йде процес її реалізації (і обмеження щодо військової допомоги, підтримки Ф16 – примус до американського сценарію)

Проміжні кроки:
1. Підписання угоди Україна-США
2. Активне обговорення питання припинення вогню (умови, формат. Це дуже складний процес). Це – поки що не перемир'я.
3. Підготовка з української сторони групи пропозицій для США (наприклад, вчора я писав опції для Тіля, є група проектів для Маска, потрібно дати пропозиції щодо авіакосмосу та, звичайно, щодо розробки та переробки критичних метаріалів). Це –складна, об'ємна, але дуже важлива "домашня робота", без якої на наступних кроках нас не слухатимуть.
4. Обговорення та підготовка "угоди про перемир'я" з росією. Передбачаю – фіксацію кордону "заморозки" конфлікту. Обмін територіями. Умови демілітаризованої зони. Присутність спостерігачів та "миротворців". Обмін полоненими. Економічні та гуманітарні питання.
5. "Перемир'я"
6. "Включення" гарантій безпеки для України
7. Проектування та створення Фонду Реконструкцій та Інвестицій України та США
8. Запуск політичного процесу, на чому так наставляють США (основне питання – вони хочуть розуміти, хто наступні 5 років відповідатиме за зобов'язання перед США).
9. Початок роботи Фонду

Це – поки що основні "контури" плану подій, які розвиватимуться найближчі 3-6 міс. Але все, звісно, ​​може піти не за планом. Це може бути:

- Ще один зрив угоди відсутність процесу підготовки "заморозки" конфлікту і чимало інших "чорних і сірих" лебедів. Головне чого нам не вистачало і не вистачає, –суб'єктності. Власного стратегічного плану, котрий може передбачати тимчасові поступки, але з обов'язковим розумінням того, як ми:

• Перезавантажимо країну, зробивши її ефективною
• Самі забезпечимо себе 100% військових технологій, включаючи ППО, авіацію, бойові лазери та власні супутники зв'язку та розвідки)
• Побудуємо сильну економіку, зробивши Україну найпривабливішою країною для інвестицій та центром економічних інтересів усіх найбільших країн світу (США, Китай, Індія, Німеччина...).

А поки що... Читайте, робіть висновки, чекайте на угоду із США та діліться цим текстом з друзями!"