Олег Скрипка: Мій дід воював у трьох війнах, або моя родинна історія про Другу Світову

Мій дід Павло Михайлович Скрипка у складі Радянської Армії брав участь відразу у трьох війнах. Перша – військовий конфлікт у Монголії біля ріки Халкін Гол. Там з весни до осені 1939-го радянське військо воювало із японською армією. Чим все закінчилось, ми з моїм дідом так і не зрозуміли. Наступною війною була загарбницька авантюра СРСР проти Фінляндії, яку Радянський Союз безславно програв, викресливши це із шкільної історії. І, врешті, дід пішов на фронт Другої Світової (яка із незрозумілих причин називається Великою Вітчизняною). Пройшов її від початку до кінця. Завершив історичною зустріччю з американцями на Ельбі.

Тема Другої Світової в Радянському Союзі завжди була пропагадистською домінантою. Проте, я намагався ще тоді дізнатися правду поза офіційної доктрини. За розповідями старших людей, зокрема діда і батька. Їх бачення було суттєво відмінним від шаблонів радянської історіографії. Пам'ятаю розповіді діда про жорстокість, з якою радянські війська зачищали німецькі міста. Часом йому самому доводилося захищати цивільних німців від деяких своїх однополчан.

Мій батько пригадував, як радянські війська відступаючи, чи наступаючи, дико оббирали його рідне село на Полтавщині, лишаючи людей зовсім без їжі. Також розказував, як німецькі солдати, на відміну, поводилися досить цивілізовано (СС і Гестапо – то була зовсім інша справа, хоча і їм було далеко до СМЕРШ і НКВС). Німці ставили в селі польову кухню. Як правило, половина її вмісту йшла солдатам, а решту роздавали українським селянам. Для багатьох то була чи єдина можливість вижити. Батько тоді вперше в житті спробував справжній шоколад.

Ці розповіді ще у дитинстві розкривали мені очі на віртуальну реальність та штучність радянської пропаганди.

Пізніше, за часів моєї еміграції у Франції я дізнався і про Другий фронт, і про французьких, норвезьких та інших партизанів, війну в Африці, Шарля де Голя, серйозну матеріальну допомогу Радянському Союзу. Тобто то була дійсно Світова Війна.

Також дід розповідав про історичну зустріч на Ельбі 25 квітня 1945 року. У час, коли в Ялті відбувалися перемовини Рузвельта, Черчілля і Сталіна, бійці І-го Українського фронту та І-ї Армії США цілий тиждень стояли один проти іншого у повній бойовій готовності. Вони навіть перестрілювалися артилерійським вогнем в очікуванні політичного рішення. На той момент не було зрозуміло, чи доведеться їм воювати між собою. І коли надійшов наказ щодо миру, пішли брататися.