Аудіоверсія: Пастка патріотизму і принцип атаки: Я не такий, яким хочу бути
У бойових мистецтвах є принцип: перед здійсненням атаки треба зайняти стійку позицію. Цей принцип універсальний, тому він дійсний і для еволюції особистості: стійка позиція – це розуміння себе і своїх можливостей, атака – це шлях розвитку задля виходу на вищий рівень.
Першим кроком до самопізнання є визначення свого соціотипу, тобто типу своєї психіки. Щоб переконатися у правильності самоідентифікації, необхідно поспілкуватися з людьми тотожного соціотипу. Перебування в середовищі «таких як я» допомагає краще зрозуміти себе, додає впевненості у власних силах, переконує у своїй «нормальності». В результаті такого первинного самопізнання людина отримує стійку позицію, необхідну для успішного розвитку.
Пошук людей тотожного соціотипу є відносно простим, адже тут не потрібно спеціальних знань: просто знаходь подібних до себе. Тотожні стосунки сприятливі для взаємного розуміння, тому одразу ж викликають відчуття комфорту. Понад те, виникає ейфорія від знайомства з «однодумцями». Насправді це лише люди того ж самого соціотипу, тобто з тотожною моделлю психіки. При цьому вони можуть стояти на відмінних і навіть протилежних світоглядних позиціях. Тож важливо не впасти в ілюзію і не сприйняти «однотипників» за «однодумців».
Ця ілюзія дуже небезпечна. «Тепла ванна» тотожних відносин може призвести до хибного уявлення, що мета досягнута: ти знайшов своїх, тебе розуміють, ти знайшов своє щастя. Це і є пастка тотожності – ситуація, коли досягнення психологічної стійкості сприймається не як початок розвитку, а як його завершення. Вона нагадує бігуна, який зайняв зручну й надійну позицію низького старту – і вирішив, що цього досить. Мовляв, «добре як є», «від добра добра не шукають», «краще синиця у жмені, ніж журавель у небі». Небезпека в тому, що замість розвитку починається застій і деградація.
Як подолати пастку тотожності? Для того, щоб у неї потрапити, не потрібно знань, адже притягання до своїх – це інстинктивний процес, властивий навіть для тварин. Натомість для того, що вирватися з цієї пастки або взагалі в неї не потрапляти, необхідні ЗНАННЯ.
– У чому полягають ці знання?
У розумінні істини, що для успішного розвитку людині треба спілкуватися з людьми не тотожного, а доповнюючого – дуального – соціотипу. Тобто для розвитку потрібне не ототожнення, а дуалізація. Тоді до гасла «я такий як є» додається дерзновенне «я не такий, яким хочу бути». Це ключ до відкриття нового, цікавого і корисного – без загрози втрати свого базового Я.
Пошук свого доповнення не є інстинктивним процесом. Це усвідомлений процес до неочевидної мети. Це пошук ключа, який відімкне твій замок і приведе його в рух задля відкриття твого прихованого потенціалу.
Можна сказати, що, знаходячи однотипників, ти знаходиш такі ж самі «замки». Але мільйони замків не зроблять для тебе того, що зробить один правильний ключ.
Так само ключ не має сенсу без замка. Відкриття одне одного – це і є дуалізація. Сенс дуалізації полягає у здобутті правильного доповнення і народженні нової системної якості заради спільного піднесення на вищий рівень реалізації, щастя і можливостей.
– У чому конкретно це проявляється?
Передусім у тому, що, володіючи певним комплектом компетенцій, людина отримує від свого дуала інший комплект того, чого в неї нема, але дуже подобається і реально є дуже корисним. Наприклад, «Миротворець» отримує від «Адміністратора» діловитість, практичність, стресостійкість, швидкість реакцій. Зі свого боку, «Адміністратор» отримує від «Миротворця» цілісне мислення, розуміння людської душі, бачення суті речей, стратегію життя.
Закономірності, властиві для окремої людини, працюють і для «великої людини», тобто народу. Фундаментом існування народу є відчуття ним власної етнічної ідентичності. Етимологічно слово «етнос» (гелленською ἔθνος) означає «група своїх людей». Людина належить до етносу тоді, коли вона вважає себе його членом – і так само вважають інші його члени. Людина у своєму етносі – це свій серед своїх.
Іншими словами, етнос – це спільнота етнічно тотожних людей. Для етносу характерна висока однорідність, що робить його подібним до спільноти «однотипників» – групи людей з тим самим соціотипом.
Головним чинником існування етносу є патріотизм – любов до своєї батьківщини та її звичаїв. Патріотизм – це природне почуття, інстинктивна приязнь до свого, рідного, звичного. Своє треба любити і захищати, тому що воно дає безпеку і комфорт.
Легко побачити, що стан етносу – це згадана вище стійка позиція, яка дозволяє народу безпечно розпочати розвиток без загрози втрати свого Я.
Етнос – це наче надійний, комфортний і безпечний корабель, який дозволяє розпочати далекий морський похід. На цьому кораблі настільки добре, що команда може вирішити: «добре як є», «від добра добра не шукають», «краще синиця у жмені, ніж журавель у небі» – і нікуди не поплисти. А навіщо? Нам добре і у нас гарна компанія своїх людей.
Це і є «пастка патріотизму». Якщо народ у неї потрапив, то замість розвитку він неминуче отримає застій і деградацію. Саме в цю «пастку патріотизму» потрапили сучасні українці, відтак маємо очевидний застій і рух по колу.
– Як подолати пастку патріотизму?
Подібно до подолання пастки тотожності, необхідні спеціальні знання. У даному випадку – це знання про розвиток від аморфного етносу до структурованої нації. Якщо етнос – це аморфна однорідність, то нація – функціональна різнорідність. Якщо етнос – це «гомо сімплекс», тобто «людина проста», то нація – це «гомо дуплекс», тобто «людина подвійна»; її подвійність у тому, що вона має власну голову і що живе своїм розумом. Нація – це народ, який сформував власний керівний центр і живе власним розумом.
Знання про перетворення народу на націю називається ідеологією націоналізму. Націоналізм – це теорія і практика перетворення аморфного етносу на самокеровану націю з власною державою. На відміну від емоційного патріотизму, націоналізм – це доктрина, тобто раціональне вчення.
– Що спільного між «вирощенням голови» і дуалізацією?
Спільне те, що ефективна народна голова має бути дуальною структурою, тобто володіти обома комплектами цінностей дуальної пари. У випадку України йдеться про поєднання цінностей «Миротворця» і «Адміністратора». Соціотип «Миротворець» відповідає українському етнічному характеру, а соціотип «Адміністратор» – цінностям української козацької культури. Постіндустріальна українська шляхта (5% населення – середній клас) має поєднувати обидва «комплекти», тобто являти собою дуальну пару «Миротворець»–«Адміністратор».
– Звідки пост-геноцидному етносу взяти культуру «Адміністратора»?
Цінності «Адміністратора» найпотужніше реалізовані в США – в культурі американського бізнесу та озброєних духовних громад (церков). Відтак успішність формування постіндустріальної української нації прямо пов’язана з успішністю українсько-американської взаємодії. З другого боку, геополітичний союз Україна–США – це дуальний, тобто взаємно доповнюючий союз з усіма його перевагами для обох сторін взаємодії.
Нині український середній клас перебуває в пастці патріотизму: він чіпляється за усе добре знайоме і звичне, його світогляд обмежений власним досвідом і пропагандою, він бачить навколо лише ворогів.
Доктрина націоналізму пропонує народу відкритість до релігійних та організаційних новацій, активний пошук друзів і укладання геополітичних союзів. Найважливішим є союз України і США.
З творчим, розвиваючим, інноваційним націоналізмом наш народ вирушає в постіндустріальне майбутнє – у «далеке плавання», сповнене пригод і відкриттів. Рушійною силою нашого націоналізму є аріянство. Стійкість націоналізму основана на патріотизмі, який не став пасткою.
Продовження: Це не розділення суспільства – це його структурування, або Чи варто ображатися на тупість «свідків коронавірусу»
Пізнаємо базові принципи розвитку та організації.
А от і практичне застосування соціоніки.
Гарно!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Коментарі
А от і практичне застосування соціоніки.
Гарно!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
А вам не здається, що до цього переліку, нібито давніх приказок, уже "приписували" — "а какая разніца, лішь би чєлавєк били хароший"; "россійскоязичний украінєц"; "українець — це назва "політичної нації"", тощо.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Чи не тому про українців часто говорять, що "Там, де два українці, там три гетьмани", що невдовзі після виявлення тотожки, кожен з них починає доводити опоненту свою значущість? Тобто, спрямовується зусилля не на розвиток який завжди присутній у колі дуала, а на саморуйнацію.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
А білоруси - литвини як? Здається, що то значно ближчі до нас адміністратори. Цікаво, що за думками деяких людей, ВКЛ - то відроджена Київська Русь. Здається, що для України, в першу чергу, буде корисне Межимор'я.
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Білорусам дуже далеко до американців. Щодо їхнього соціотипу, то він такий же як і в українців - "Миротворець". Тому з білорусами у нас тотожні відносини з усіма плюсами і мінусами.
Головний плюс тотожних відносин - ефективне навчання. Це означає, що білоруси зможуть легко засвоїти українське аріянство і створити дочірню аріянську церкву.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Треба рекомендувати цю статю знайомим покровителькам...
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
життя облудно безпечне
Застій шкідливий зокрема й тим, що під час застою в суспільстві, наче у стоячій воді, за певних умов можуть завестися паразити.