Перше чудо Ісуса Хреста: звільнення від алкоголю

Ми вже говорили про те, що Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого – це прямі настанови для творців нового світу. У цьому сакральному документі немає нічого випадкового, всі події пов’язані доцільністю і залізною логікою.
Настанови для здійснення Великого Переходу записані не тільки у словах, а й у самих діяннях Ісуса. З чого почалася Його публічна діяльність? Зі здійснення дива під час весілля у Кані Галілейській. Ця чудесна подія має для нас принципове значення, адже чітко вказує, з чого треба починати масове оновлення суспільства і Великий Перехід до нового цивілізаційного циклу.
Про це диво нам повідомляє апостол Іван Заведей – найталановитіший і найдовіреніший учень Ісуса Хреста: «Через три дні було весілля в Кані Галілейській, і була там мати Ісуса. Запросили на весілля також Ісуса та його учнів. Коли ж забракло вина, мати Ісуса каже до Нього: Вина не мають. Ісус відповів їй: Що мені й тобі, жінко? Ще не прийшла моя година. Але Мати його мовила до слуг: Що тільки скаже вам, робіть. Було ж там шість кам’яних посудин на воду, кожна вміщала дві або три міри. Сказав їм Ісус: Наповніть посудини водою. Вони наповнили їх по вінця. Далі каже: Зачерпніть тепер і несіть до весільного старости. І понесли. Коли староста покуштував воду, що стала вином, – не знав він, звідки воно взялося, знали лише слуги, котрі зачерпнули воду, – закликав молодого і мовив до нього: Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як нап’ються — гірше. Ти ж добре вино зберіг досі. Ось такий початок чудес учинив Ісус у Кані Галілейській і тим об’явив свою славу, і учні Його увірували в Нього. По тому пішов Він у Капернаум, сам Він і його мати, і брати, і його учні, і пробули там разом кілька днів» (Іван 2.1–12).
Щоб зрозуміти сенс цієї події, треба вияснити що, власне, пили на цьому весіллі.
Річ у тім, що українське слово «вино» має три значення: 1) виноград (див. словник Бориса Грінченка), 2) виноградний сік, 3) алкогольне вино (зброджений виноградний сік). Первинним значення слова «вино» є сік винограду, адже саме слово «виноград» буквально означає «оболонка для вина», «сховище вина» (град – огорожа, оболонка, захист).
У згаданому вище євангельському оповіданні для позначення вина вживається гелленське (давньогрецьке) слово «ойнос» (οινος). Близьке до нього гелленське слово «ойне» (οινη) означає: 1) виноградна лоза, 2) вино (давньогрецько-російський словник Дворецького). Це слово «ойнос» також має два значення: 1) незброджений (безалкогольний) сік, 2) зброджений сік – алкогольне вино (докладніше: Так що ж означає слово "вино" в Біблії?).
П’ЯТЬ СОРТІВ ВИНА, ТОБТО ВИНОГРАДНОГО СОКУ
Найбільш якісним і найбільш корисним є «живе вино» – свіжо віджатий виноградний сік, «фреш». Він об’єктивно є найсмачнішим і найкориснішим, про це знали завжди – і тепер, і в давнину. Завдяки тому, що виноград у гронах можна зберігати багато місяців, «живе вино» могли споживати аж до весни, поки ще стояла прохолодна погода. Проте сам процес зберігання живого винограду був непростий, адже вимагав дуже точного дотримання технології зберігання: акуратний збір у суху погоду в рукавичках, видалення пошкоджених виноградинок, прохолодне приміщення, розвішування грон на шнурках або акуратне складання їх у ємності, застосування природних фітонцидів (хрін, часник) та багато інших тонкощів.
Вином «другого сорту» вважався переварений сік – він міг зберігатися у добре закупореній глиняній посуді протягом багатьох років. Це найпоширеніший спосіб зберігання соку в усі часи. Зазвичай переварений сік був занадто концентрований, тому його розбавляли приблизно такою ж чи більшою кількістю води.
Вином «третього сорту» був сік, який отримували шляхом додавання води до виноградного сиропу. Цей сироп виробляли шляхом тривалого виварювання соку. Іноді він був таким густим, що його намазували на хліб як повидло. Виноградний сироп дуже добре зберігався, а для відновлення з нього соку зазвичай додавали воду в пропорції 1:20. Фактично, це був виноградний компот.
Як бачимо, вина другого і третього сорту вимагали термічної обробки, адже після видушування виноградний сік швидко починає ферментувати, розпадатися. Якщо цей розпад не зупинити, то можна отримати вино «четвертого сорту» – алкогольне.
Для цього через 4–6 днів після видушування сік розливали в посудини або в нові бурдюки з козячої шкіри. По мірі бродіння і виділення вуглекислого газу бурдюк гранично роздувався. Нові бурдюки еластичні, тому під тиском газу спокійно розширюються. Старі ж бурдюки вже втратили свою податливість, тому при заливанні молодого вина (неперебродженого соку) можуть луснути.
Як бачимо, для отримання вина четвертого сорту (тобто алкогольного) використовується найпростіша технологія, яка не вимагає ні надзвичайної ретельності як для фрешу, ні термічної обробки як для консервованого соку. Достатньо просто перекрити доступ кисню.
Фатальним недоліком цього методу зберігання соку є те, що під час бродіння виділяється етиловий спирт, який є отрутою і сильнодіючим наркотиком. Про останнє, до речі, відверто повідомляється в державному стандарті СРСР – ГОСТ 18300-72 на етиловий спирт. У розділі 5 «Вимоги безпеки» надруковано: «5.1. Етиловий спирт – легко займиста, безбарвна рідина з характерним запахом, належить до сильнодіючих наркотиків, що викликає спочатку збудження, а потім параліч нервової системи».
Про цю небезпеку люди знали набагато раніше, тому алкогольне вино (виноградний сік 4-го сорту) – це був «напій для бідних» чи, краще сказати, низів суспільства. Його категорично забороняли вживати жінкам – через неминуче отруєння яйцеклітин і ймовірність народити потвору. Чоловіки ж, якщо його пили, то сильно розбавляли водою, зазвичай у 3–10 разів. Міцність такого алкогольного вина не перевищувала 3 градусів, тобто воно було навіть слабкішим за нинішнє пиво. Проте вживання навіть такого вина засуджувалося суспільством (як нині наркоманія) або взагалі заборонялося. Наприклад, закони Давнього Риму взагалі забороняли вживати алкогольне вино людям до 30 років, тобто в період активного відтворення потомства. Тоді добре знали, що алкоголь є отрутою навіть у таких малих дозах.
Сьогодні точно встановлено, що смертельна доза 96% етилового спирту – 250-300 мл або 6-8 мл на 1 кг маси тіла (див.: Отруєння ядами).
Отже, алкогольне вино є продуктом розпаду (розкладання, вмирання) виноградного соку, але не остаточним. Якщо до вина відкрити доступ повітря, то за 2–4 тижні воно прокисає і перетворюється на вино «п’ятого сорту» – «кисле вино», оцет (гелленською – оксос, тобто «кислий», від «окис»).
Якщо алкогольне вино – це наркотик і отрута, то оцет – це абсолютна отрута. Вживання оцту людиною руйнує її систему травлення, особливо нирки і печінку. Для дорослої людини смертельна доза безводної оцтової кислоти становить 12-15 г, оцтової есенції – 20-40 мл, столового 9% оцту – близько 200 мл. Тобто отруйність оцту в 10 разів вища за отруйність етилового спирту. Скажімо, якщо від стакану «вина 4-го сорту» людина п’яніє, то від стакану «вина 5-го сорту» – вмирає. Саме через свою здатність убивати все живе оцет використовується при консервації і дезінфекції, зокрема для знищення вошей та інших паразитів. Навіть невеликі дози оцту убивають грибки, плісняву, спорові форми мікробів, стійкі до кип’ятіння.
Отже, найкориснішим є свіжо видушений виноградний сік (фреш). Після видушування він уже за годину починає розпадатися (бродити). Процес розпаду можна зупинити термічною обробкою, отримавши консервований сік, сироп або повидло. При додаванні води їх перетворюють на смачні і корисні напої. За свідченням античних авторів, найкращі вина були нешкідливими. Римський вчений і ерудит Пліній Старший (1 ст. н.е.) ясно писав, що «хороші вина не містили спирту».
Якщо ж розпад не зупинити, то цілющий сік швидко перетворюється на отруту, адже продуктами його бродіння є етанол (наркотик і отрута, що знищує передусім мозок) або оцет (на порядок потужніша отрута, що знищує передусім шлунок, нирки і печінку). Що вища ступінь розкладання, то більша отруйність.
Через свої відомі отруйні якості алкогольне вино і оцет не є продуктами харчування. Натомість вони є корисними для зовнішнього застосування – як розчинники, паливо, дезінфікуючі засоби тощо. Споживання цієї отрути в якості напоїв є, в залежності від дози, засобом повільного або швидкого самогубства.
ЩО ПИЛИ НА ВЕСІЛЛІ В КАНІ ГАЛІЛЕЙСЬКІЙ?
Галілея була краєм з розвинутим виноградарством, тож там масово виробляли вино, тобто виноградний сік, усіх п’яти сортів: від фрешу до оцту. Весілля в Кані Галілейській відбулося на самому початку публічної діяльності Ісуса Хреста, отже – у квітні або травні 30 року н.е.
Фреш, скоріше всього, не пили, адже зберегти до травня свіжі грона винограду доволі проблематично. Так само не пили оксос, тобто воду з додаванням оцту – такого роду напої пили зазвичай у походах, при відсутності чистої води: тоді оцет додавали до води для її знезараження.
А що пили? Те, що зазвичай п’ють у виноградарських селах на весіллі – консервований сік або компот з розведеного виноградного сиропу. За нашою класифікацією – це безалкогольні вина другого і третього сорту.
Чи пили на весіллі алкогольне вино? Аналіз євангельського тексту дозволяє стверджувати: Так, частина гостей його пила. Інакше весільний староста не сказав би фразу: «Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як нап’ються (сп’яніють) – гірше». Звісно, що це не була сучасна пиятика, адже алкогольне вино в ті часи було слабкіше чим теперішнє пиво. Проте якщо протягом тривалого часу попивати навіть такий слабоалкогольний напій, то неминуче сп’янієш. Можна припустити, що та частина чоловіків, що вживала алкогольне вино, вже була п’яна (жінки не пили з описаних вище причин). Сам весільний староста, скоріше всього, перебував у стані повної тверезості – в силу виконуваної ним відповідальної функції.
Так от, під час весільного застілля вино закінчилося. Скоріше всього, йдеться саме про алкогольне вино, адже з компотами в селі зазвичай немає проблем. Чому це сталося – можна тільки здогадуватися. Можливо, алкогольне вино не користувалося популярністю, тому його не заготовили в достатній кількості. А може стали більше пити ніж раніше.
Проте, знаючи, що в Євангелії немає нічого випадкового, можна припустити, що нестача алкогольного вина була організована спеціально. Скоріше всього – Дівою Марією, яка у такий спосіб підштовхнула Ісуса до публічного чудотворення. З другого боку, подія в Кані Галілейській допомогла пронести крізь два тисячоліття дуже важливе послання для нинішнього кризового людства.
АНТИАЛКОГОЛЬНА НАСТАНОВА ІСУСА ХРЕСТА

Схема проста. Частина людей на весіллі п’є алкогольне вино. Раптом воно закінчується і це привертає загальну увагу. Ісус здійснює диво, перетворюючи велику кількість води (400–600 літрів) на якесь інше вино, значно смачніше. Його несуть спочатку весільному старості, бо він персонально відповідає за те, щоб часом не сталося якогось харчового отруєння (так само робиться й досі в українських селах).

Староста куштує вино. Воно виявляється настільки приємним, що староста закликає до себе молодого і висловлює йому своє захоплення.

Що ж це було за вино, яке так сильно відрізнялося від вин дру­гого, третього і четвертого ґатунку, що їх пили весільні гості? Це було вино першого ґатунку, тобто виноградний фреш – свіжо віджатий виноградний сік.

До цього висновку доходять теологи, що глибоко досліджували це питання. «Можна бути впевненим, що створений Ісусом напій був освіжаючим, безал­когольним виноградним соком» – пише Джеймс Бойд (James Boyd), доктор богословських наук. «Добре вино на весіллі в Кані мало бути свіжим виноградним соком» – стверджує американський теолог і проповідник Чак Нортроп (Chuck Northrop).

Тільки виноградний фреш, та ще й у травні місяці, міг здивувати весільного старосту і викликати його захоплен­ня. І тільки живий сік був напоєм, що відповідав гідності Сина Божого. В жодному разі це не могло бути розбавлене алкогольне вино четвертого сорту – отруйне наркотичне пійло. Неймовірно, щоб Ісус запропонував його своїм вже підпилим землякам, та ще й у такій величезній кількості. Натомість велика кількість смачного свіжого соку мала їх збадьорити, очистити кров від алкоголю і повністю протверезити.

Ми вже знаємо, що всі євангельські події є настановами на майбутнє для нового народу. Перше прилюдне чудо, вчинене Ісусом Хрестом, вказує на перший крок, з якого має початися Великий Перехід – до нової цивілізації, до нового світу. Цим першим кроком має бути повна відмова від алкоголю – в будь-яких дозах, у будь-якому вигляді. Царство боже несумісне з наркотичним дурманом.

Якщо на весіллі в Кані Галілейській настанова до повної тверезості була зроблена у формі дії, то на Таємній вечері вона була чітко підтверджена словесно. Нагадаємо, що у четвер 22 березня 31 року Ісус з учнями святкував Арійський Новий рік. Оскільки вони перебували у ворожому іудейському Єрусалимі, то це вечірнє святкування відбулося таємно (звідси й назва – Таємна вечеря).

Відправивши подалі Іуду-зрадника (єдиного іудея серед апосто­лів), Ісус здійснив з учнями-галілеянами традиційний арійський обряд побратимства (причастя): вони спожили розділений Ісусом коровай і запили його «плодом винограду». При цьому Ісус вжив не багатозначне слово «ойнос» (οινος), що могло означати як алкогольне, так і безалкогольне вино, а вираз «плід винограду», «народжений виноградною лозою» (гелленською: γενηματος της αμπελου). Цим терміном раніше позначали саме свіжо віджатий сік. Слово «плід» («породження») вже вказує на початкову стадію існування предмета. На відміну від нього, алкоголь є результатом вмирання і кінця. Оскільки алкоголь є продуктом розпаду (бродіння), то називати його «народженим виноградною лозою» є абсурдом – таким самим, якщо б мерця назвали плодом або новонародженим.

ЗРАЗОК ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ 

Таємна вечеря є для нас дуже важливою, адже на ній Ісус дав прямі настанови для правильного життя: «Я дав вам приклад, щоб, як Я зробив вам, так і ви робили» (Іван 13.15). У даному ж випадку – це настанова дотримуватися повної тверезості, без жодної диявольської облуди про «безпечні» слабоалькогольні напої і «культурне пиття», тобто легалізовану наркоманію і «культурне» добровільне самознищення.

Проте тверезість – це не тільки збереження власного здоров’я. Це прояв активної соціальної позиції і економічний удар по підлому бізнесу соціальних паразитів – дітей диявола. З другого боку, людина, яка курить і п’є, не має морального права нарікати на існуючу несправедливу владу, тому що сама ж її підтримує власними грошима.

Додамо, що легалізована державою наркоторгівля алкоголем і тютюном – це головний чинник, за допомогою якого малочисельна паразитична верхівка тримає під контролем населення. Наркотики пригнічують пасіонарність народу, виснажують його, затуманюють свідомість і не дають шансу звільнитися від експлуатації. Натомість Добра Новина вказує шлях до визволення.

У ширшому сенсі чудо в Кані Галілейській і настанова Таємної вечері вказують на необхідність відмовитися від вживання будь-яких наркотичних речовин і отруйної їжі, до якої призвичаїли людей діти диявола. Здорова їжа – це козацька їжа. А найкраща їжа – жива, зі свіжих продуктів, без термічної обробки. Це надійний орієнтир для еволюції дітей Божих та їхньої перемоги.

Додатково: Чому головні аріянські храми присвячені Діві Марії – богородиці, заступниці, цариці (+аудіо)