Покликання жінки

Людина приходить у цей світ для виконання певної місії. Головним завданням для кожного з нас є духовне зростання, яке відбувається тоді, коли розум відкритий до знань, а серце сповнене любові до всього сущого. Щоб виконати цю найважливішу програму свого життя, потрібно гідно пройти випробування, які зустрічаються на життєвому шляху. Складність їх визначається кармою, тобто сукупністю добрих і поганих, а краще сказати – правильних і неправильних, – вчинків людини в її попередніх втіленнях.

Ідея реінкарнації, тобто багаторазового втілення людського духу,  налічує тисячі років. Існує переконання, ніби ця ідея народилася на Сході і саме звідти розпочала тріумфальну ходу планетою. Проте незаперечно встановлено, що вчення про реінкарнацію з’явилося в Індії після приходу туди арійських племен, які в середині II тисячоліття до нашої ери вирушили на завоювання Євразії. Індійські історики назвали цей похід першою імперіалістичною війною світу. 

Прабатьківщиною аріїв є територія сучасної України, і саме тут знайдено археологічні докази того, як у середовищі арійських брахманів почала формуватися ідея безсмертя духовної сутності людини і її багаторазового земного існування.

Прихильниками ідеї реінкарнації були такі видатні мислителі людства, як Сократ, Платон, Піфагор, Емпедокл, Оріген. У можливість посмертного життя людської душі вірили давні мешканці Єгипту і  Греції. Елліни вважали, що померла людина безсмертна до того часу, поки про неї пам’ятають живі. Ось чому вони шукали слави в мистецтві, науках, у битвах – так вони забезпечували собі безсмертя. 

Вчення про реінкарнацію є основою численних релігій на Сході – індуїзму, джайнізму, сикхізму, синтоїзму, даосизму. Ідея сансари – кругообігу перенароджень і смерті – є однією з центральних у буддійській метафізиці.

У працях ранніх хрестиянських мислителів ідея багаторазового втілення відігравала важливу роль до того часу, аж поки в 553 році в Константинополі на П’ятому вселенському соборі під тиском тодішнього візантійського імператора Юстиніана представники церкви ухвалили рішення визнати її неправильною і шкідливою. 

На Заході про  реінкарнацію писали філософи Девід Юм, Іммануїл Кант, Артур Шопенгауер. Карл Ґустав Юнґ вважав, що ідея перевтілення – одне з первинних тверджень людства, з яким необхідно рахуватися і був переконаний, що основою цих тверджень є психічні факти.

Як свідчать дослідження в рамках спеціальної європейської програми European Values Study, які проводилися в 1999 році, кількість прихильників реінкарнаційного мислення у  Європі стрімко збільшується.

Наприклад, сьогодні у перевтілення духовної сутності людини в Ісландії вірять 41% населення, у Великій  Британії – 30%,   у  Литві – 44%, в Естонії – 37%, у Швеції – 22%. Доктор Роберт Морейем у своїй праці “Християнство і реінкарнація” зазначає, що нині в США вірять у реінкарнацію 60% мешканців. У 70-х роках минулого століття прихильниками вчення про реінкарнацію були лише 9% громадян цієї країни.

Для виконання своєї життєвої програми людина не випадково народжується в певній родині, країні і в певний час. Від того, наскільки гармонійним, збалансованим було її життя в попередніх втіленнях, залежить, народиться вона в бідній чи заможній родині, буде оточена любов’ю і турботою рідних чи зростатиме в злиднях і байдужості.

Невипадковим є  і  втілення в жіночому або  чоловічому тілі. Народитися жінкою означає, що впродовж життя людина має розвинути в собі низку важливих якостей, які здавна асоціюються з проявом жіночих енергій. Ці енергії називають інськими – від слова інь. Йдеться про розвиток таких рис, як психологічна гнучкість, терплячість, увага до внутрішнього життя, інтуїтивність, чутливість, ніжність, сердечність. 

Однією з найважливіших жіночих якостей є вміння приймати реальність у всіх її проявах, що ґрунтується на глибокій довірі до життя. Якщо жінка наполегливо розвиває в собі таку якість, це означає, що вона успішно виконує жіночу дгарму і з часом починає відчувати себе по-справжньому щасливою. Жінка, яка перебуває у дгармі, тобто виконує свій обов’язок перед життям, стає усе більш жіночною і поступово набуває чудової здатності робити чоловіків, котрі її оточують, сильнішими і  хоробрішими.

Заперечення своєї жіночої природи загрожує жінкам втратою внутрішньої гармонії, невлаштованістю родинного життя, фізичними недугами, в тому числі гінекологічними.

Ось що пише на цю тему одна з відомих російських дослідниць-езотериків: “Уміння бути смиренною робить жінку жінкою.  […] Душа, яка прийшла в жіночій подобі, повинна знайти в собі сили стати м’якою і доброю, як би не формувалися життєві обставини. Якщо все це зробити вкрай складно, значить, важкий тягар кармічних проблем не вирішений. Стражданням не буде кінця, очевидно, ви вже не перше втілення відкидаєте свою жіночу природу, і вона жорстоко мстить вам за це.

Бути жінкою складно і важко, бути жінкою набагато важче, ніж бути чоловіком. Жіноча карма від початку складніша, ніж карма чоловіча, і якщо вже її дано, значить, єдиний шлях  жінки – це намагатися справитися з нею…”

Завдання, які виконує жінка впродовж свого життя, є надзвичайно складними. Вона має бути сильною і ніжною, мужньою і люблячою,  безстрашною і мудро-розважливою.

Вона має зберігати в собі дитинну чистоту і плекати загадковість жіночої привабливості, розвивати практичність господині і шляхетну гідність справжньої пані. Жінка народжує, творить нові життя, і в ній самій химерно поєднуються суперечливі аспекти реальності – порядок і хаос, світле і темне, чоловічі і жіночі якості.

Карма жінки є особливою, вона суттєво різниться від карми чоловіка, тож не випадково  знавці відичної філософії стверджують, що жінка, яка сумлінно виконує  своє жіноче і материнське покликання, може досягти стану просвітлення набагато швидше, ніж та людина, котра відмовляється від виконання родинних обов’язків і зосереджується на використанні спеціальних духовних вправ і технік.

Є значні відмінності між жіночою і чоловічою природою. Жінки і чоловіки мають різну енергетичну структуру, мозок у жінок працює інакше, ніж у чоловіків. У житті людини лівопівкульний і правопівкульний типи мислення мають різне функціональне призначення. Ліва півкуля головного мозку відповідає за словесно-логічне мислення, права – за інтуїцію, уяву і пристосованість. В процесі тривалої еволюції жінки розвинули здатність отримувати більше інформації з навколишнього світу на інтуїтивному рівні й оволоділи вмінням дуже швидко реагувати на зовнішні інформаційні сигнали без попередніх логічних роздумів.

Образно-інтуїтивне мислення працює в режимі “автопілота”, при цьому швидкість прийняття рішень є фактично миттєвою. А словесно-логічний спосіб мислення передбачає пояснення явищ і ситуацій через встановлення причиново-наслідкових зв’язків, здійснення таких розумових операцій, як аналіз, синтез, порівняння, судження та ін.

При застосуванні логічного типу мислення швидкість обробки інформації набагато менша, ніж тоді, коли людина спирається на відчуття.  Інтуїтивний спосіб пізнання, що функціонує “за межами логіки” (вислів Ошо), є надзвичайно ефективним, адже в ньому беруть участь всі органи чуттів людини, які формувалися і вдосконалювалися впродовж десятків мільйонів років. А словесно-логічне мислення пов’язане  з діяльністю кори головного мозку, що є наймолодшою мозковою структурою і налічує не більше 2–2,5 мільйонів років.

Для кожного з нас дуже важливо одночасно з логіко-аналітичними здібностями розвивати і свої здібності інтуїтивні. Адже, за словами французького письменника XVIII століття Люка де Вовенарґа, “правильне чуття не потребує обґрунтування – воно самé є ним”.

Зріла особистість уміє поєднувати у своєму житті різні, часто протилежні тенденції. Вона чує і голос тіла,  і голос розуму, вміє як концентруватися, так і розслаблятися, вміє зберігати власну неповторну індивідуальність і легко інтегруватися в соціум. Особистість із високим рівнем розвитку свідомості володіє здатністю виважено оцінювати сигнали, які надходять зсередини – від її відчуттів і почуттів, і ззовні – від навколишнього світу, і може адекватно реагувати на всі виклики життя. 

Жінки мають потужну енергетику, тобто від природи є енергонадмірними. Випромінювання жіночого мозку надзвичайно сильне, жіноча психіка відзначається вищим рівнем лабільності, ніж чоловіча, обмінні процеси у жінок змінюються у значно ширших діапазонах, ніж у чоловіків. Природжені фізіологічні і психологічні особливості дозволяють жінкам  легко  оволодівати механізмами контролю за енергетичними ресурсами – як власними, так і інших людей.

Чому життя наділило жіночий організм такою могуттю? Природа досконала, у ній немає місця розумуванню і лицемірству, все в ній підпорядковане універсальному принципу доцільності. Вражаючі психо-фізіологічні й енергетичні можливості жіночого організму призначені для виконання надзвичайно важливої функції – продовження життя.                                         

Жінка створена бути матір’ю. Материнство формує у жінок чудову якість, що є  безцінною в сучасному суспільстві, занадто прагматичному й індивідуалістичному.  Ця якість називається системною мудрістю. Суть її полягає у здатності людини на якийсь час повністю забути про себе, присвятити себе служінню іншим. Це як у природі: навесні яблуня рясно цвіте, потім її обважнілі від дозрілих плодів гілки нахиляються ледь не до землі; нарешті, віддавши щедрий урожай людям, дерево гордо випростується і відпочиває.    

У книжці “Маленький принц” французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері вустами одного з персонажів звертається до головного героя: “Люди забули цю істину.  Але ти не повинен її забувати. Ми завжди будемо відповідати за тих, кого приручили. І ти відповідаєш за свою троянду…” У цих словах, звернених до Маленького принца, котрий ніжно доглядав свою чарівну квітку, прихована глибока мудрість, що адресована й кожному з нас.

Суспільство завжди потребує людей, здатних на подвиг самозречення. Якщо клітина починає працювати сама на себе, вона перетворюється на ракову і незабаром знищує весь організм.  Чим більше “незалежних особистостей” звільняють себе від обов’язків перед суспільством, тим швидше в ньому настає хаос і руйнація. Чим більше жінок свідомо відмовляється від материнства, тим швидше суспільство взагалі припиняє своє існування.

Епоха домінування патріархальних цінностей закінчується. Для виживання людства необхідно формувати цілісне мислення, що ґрунтується на гармонійному поєднанні  чоловічого і жіночого, розуму й інтуїції, залізної волі й ніжної сердечності. Системна мудрість жінки, тобто її здатність інтуїтивно усвідомлювати єдність і взаємозв’язок проявів життя, враховувати циклічність усіх природних процесів, є воістину рятівною для сучасної технократичної цивілізації. 

Чи не найскладнішим завданням для сучасної жінки є гармонійне поєднання материнських обов’язків із самореалізацією. За підрахунками фахівців, на хатню роботу домогосподарка протягом дня витрачає більше енергії, ніж футболіст за два футбольних матчі або велосипедист за 80-кілометрову гонку. А за годину піклування про своїх дітей вона викладається так само, як реґбіст, який провів половину матчу.

Багато молодих жінок сьогодні вирішують, що значно краще заробляти гроші і робити кар’єру, ніж народжувати і виховувати дітей. Таким чином, вони роблять вибір суто чоловічого шляху  розвитку і з часом їхнє мислення, поведінка і зовнішність так само стають дуже подібними до чоловічих. У багатьох таких жінок зміни відбуваються на фізіологічному рівні, і вони втрачають здатність народжувати дітей.

Потрібно завжди пам’ятати, що чоловік і жінка мають різне еволюційне призначення. Важливо усвідомлювати, що успіх для жінки – це зовсім не те саме, що успіх для чоловіка.

Ключ же до істинного щастя кожної людини, незалежно від її статі, полягає в духовному пробудженні і свідомому виконанні місії, покладеної на неї життям.

Чудово сказав про це індійський поет і філософ Рабіндранат Таґор:

“Я спав, і мені снилося, що життя – це радість. Я прокинувся і зрозумів, що життя – це обов’язок. Я почав трудитися і зрозумів, що обов’язок – це радість”.