Діалоги про розподіл сфер відповідальності (або сфер впливу) між Вашингтоном та Пекіном триватимуть, компроміс швидше знайдуть два співрозмовники, ніж три. Тобто неповернення РФ до статусу глобальної супердержави вигідне як США, так і КНР.
У своїй статті на Patreon експерт з міжнародної та внутрішньої політики Ігор Тишкевич (Ігар Тышкевіч) пише що Росія лякає витратами.
"Ми чомусь боїмося говорити, що підтримка України є добрим стимулом, який уже пожвавив військово-промисловий комплекс США. Тобто створив нові робочі місця, забезпечив замовленнями (та сама компенсація нашим сусідам за поставлену сюди стару радянську техніку) на кілька років наперед, – пише він. – Зрештою, ми зовсім не озвучуємо тези про те, що провали "російської зброї" в Україні знижують роль РФ як продавця сучасного озброєння. Ми не говоримо, що у разі локалізації тут, в Україні частини виробництв, такі СП, роблячи хай не найпередовішу, але досить сучасну та якісну техніку, після війни тіснитимуть (і замінятимуть) російський ВПК на світових ринках. Цинічно, але це працює. Це раціональність та розмова вже не про витрати, а про потенційну вигоду. У такому форматі підтримка України сьогодні вже не є благодійністю, а інвестицією".
Експерт також порушує питання "що після Росії". "Кремль грає на старому страху США перед перспективою "розвалу супердержави" та страху ЄС перед "зоною напруженості" біля кордонів, – пише він. – Проблема наших західних партнерів (як із ЄС, так і з США) у тому, що вони не аналізували опції "без Росії". Тобто напрацювань, сценаріїв та аналізу практично нема. Невідомість завжди лякає. Чи можемо ми досить об'єктивно, без "переможного" пафосу надати своє бачення на деякі теми? Наприклад: що можна зробити в інформаційній сфері для заміни "московського посередництва", розповідаючи громадянам держав колишнього СРСР одна про одну? Якою буде політика сусідства в регіоні Східної Європи? Політика безпеки? Зрештою, як буде змінено баланс сил і впливів країн Чорноморського басейну".
Ігор Тишкевич також порушує питання бачення функціонала України у регіоні. Він питає: "Війна закінчилася – і що"?
"Наші тези щодо членства в НАТО та ЄС зрозумілі. Але це тези про те, що треба "прийняти" та "допомогти розвинутися" хоч би до рівня сусідів, – пише він. – Проілюструю простим прикладом ще з 2019 року. Ми з колегою Ілією Кусою, готуючи доповідь щодо санкційних механізмів, проаналізували топ-50 доступних (для розвитку виходячи зі стартової технологічної бази) технологій для РФ та України та топ-50 товарних позицій російського технологічного експорту. Самі здивувалися – по більшості позицій може бути відповідь на запитання "що замість Росії" відповідь – Україна".
Експерт зазначає, що наші політики активно говорять про користь санкцій, але не артикулюють другий складник. Є різниця між просто "не купуйте у РФ товари" і "закривши для російських товарів ринок, замінімо їх українською продукцією". І продовжує:
"Тому питання тут у формулюваннях та ідеях, які дають розуміння, що отримають окремо ЄС та окремо НАТО від України після завершення війни. Ким ми станемо, яким буде формат регіональної безпеки, чи будуть у нас амбіції впливати на сусідів. Чи будуть у нас для цього ресурси? І, нарешті, що ми робитимемо зі своєю економікою. Парадокс, але ще у 2019 році цю тезу теж треба було розширювати та артикулювати.
А поки що Росія готує громадську думку (наших партнерів) до неминучості та бажаності договірняку. Просто спостерігати за цим, гадаю, не найкраща ідея".
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
Про можливість та необхідність українського порядку денного. Як не допустити "договірняку" з Росією
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Діалоги про розподіл сфер відповідальності (або сфер впливу) між Вашингтоном та Пекіном триватимуть, компроміс швидше знайдуть два співрозмовники, ніж три. Тобто неповернення РФ до статусу глобальної супердержави вигідне як США, так і КНР.
tyshkevych.jpg
У своїй статті на Patreon експерт з міжнародної та внутрішньої політики Ігор Тишкевич (Ігар Тышкевіч) пише що Росія лякає витратами.
"Ми чомусь боїмося говорити, що підтримка України є добрим стимулом, який уже пожвавив військово-промисловий комплекс США. Тобто створив нові робочі місця, забезпечив замовленнями (та сама компенсація нашим сусідам за поставлену сюди стару радянську техніку) на кілька років наперед, – пише він. – Зрештою, ми зовсім не озвучуємо тези про те, що провали "російської зброї" в Україні знижують роль РФ як продавця сучасного озброєння. Ми не говоримо, що у разі локалізації тут, в Україні частини виробництв, такі СП, роблячи хай не найпередовішу, але досить сучасну та якісну техніку, після війни тіснитимуть (і замінятимуть) російський ВПК на світових ринках. Цинічно, але це працює. Це раціональність та розмова вже не про витрати, а про потенційну вигоду. У такому форматі підтримка України сьогодні вже не є благодійністю, а інвестицією".
Експерт також порушує питання "що після Росії". "Кремль грає на старому страху США перед перспективою "розвалу супердержави" та страху ЄС перед "зоною напруженості" біля кордонів, – пише він. – Проблема наших західних партнерів (як із ЄС, так і з США) у тому, що вони не аналізували опції "без Росії". Тобто напрацювань, сценаріїв та аналізу практично нема. Невідомість завжди лякає. Чи можемо ми досить об'єктивно, без "переможного" пафосу надати своє бачення на деякі теми? Наприклад: що можна зробити в інформаційній сфері для заміни "московського посередництва", розповідаючи громадянам держав колишнього СРСР одна про одну? Якою буде політика сусідства в регіоні Східної Європи? Політика безпеки? Зрештою, як буде змінено баланс сил і впливів країн Чорноморського басейну".
Ігор Тишкевич також порушує питання бачення функціонала України у регіоні. Він питає: "Війна закінчилася – і що"?
"Наші тези щодо членства в НАТО та ЄС зрозумілі. Але це тези про те, що треба "прийняти" та "допомогти розвинутися" хоч би до рівня сусідів, – пише він. – Проілюструю простим прикладом ще з 2019 року. Ми з колегою Ілією Кусою, готуючи доповідь щодо санкційних механізмів, проаналізували топ-50 доступних (для розвитку виходячи зі стартової технологічної бази) технологій для РФ та України та топ-50 товарних позицій російського технологічного експорту. Самі здивувалися – по більшості позицій може бути відповідь на запитання "що замість Росії" відповідь – Україна".
Експерт зазначає, що наші політики активно говорять про користь санкцій, але не артикулюють другий складник. Є різниця між просто "не купуйте у РФ товари" і "закривши для російських товарів ринок, замінімо їх українською продукцією". І продовжує:
"Тому питання тут у формулюваннях та ідеях, які дають розуміння, що отримають окремо ЄС та окремо НАТО від України після завершення війни. Ким ми станемо, яким буде формат регіональної безпеки, чи будуть у нас амбіції впливати на сусідів. Чи будуть у нас для цього ресурси? І, нарешті, що ми робитимемо зі своєю економікою. Парадокс, але ще у 2019 році цю тезу теж треба було розширювати та артикулювати.
А поки що Росія готує громадську думку (наших партнерів) до неминучості та бажаності договірняку. Просто спостерігати за цим, гадаю, не найкраща ідея".
Нагадаємо, ще у 2017 році Ігор Тишкевич писав про Три функції, які Україна може запропонувати світові.
Читаємо різні точки зору, думаємо про майбутнє, прораховуємо наперед, набуваємо нарешті політичної суб'єктності.
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?