Прозріння українців ціною війни: нам бракувало такого моменту істини

Українські селяни, які побували в окупації, побачили, що росіяни – дикуни й голота, бо зроду не бачили унітаза і взагалі «де їсть, там і сере» (с). Це важливе розуміння різниці побутової культури.

Велика частина середнього класу, вихована на Булгакові, БГ і лекціях Д. Бикова, глядачі Дудя і Собчак вжахнулись від боягузтва, покори та безхребетності своїх кумирів  з колишньої метрополії й перестали заглядати їм до рота. Ну майже. Все ще прийде.

Покоління тіктокерів виявило, що російський контент – це униле г.мно, у порівнянні з нашим, де українська арта розносить російські позиції.

Українські інтелектуали побачили провали західних інтелектуальних еліт, стереотипи та обмеженість мислення західних академічних середовищ.

Українські віряни  побачили, що у простих українських капеланів на передовій кращий моральний компас, аніж у Папи Римського.

Українські  феміністки вжахнулись від тупості своїх західних колежанок, які виступили з гаслами «Ні війні! Війна це чоловічі ігри! Не давайте зброю Україні, бо це розпалить конфлікт».

Українська армія за два тижні зруйнувала міф про силу російської армії та «славу русского оружия».

Ціна цих прозрінь дуже-дуже висока і трагічна. Але мені здається, нам століттями  бракувало такого моменту істини, іншого погляду на себе серед інших. Ось такого самоусвідомлення. Відчуття власної сили, непереможності й моральної правоти.

Джерело

Коментар Оксани Забужко:

5,2 млн укр. біженців у Європі з подивом відкрили, що матеріально жили, самі того не знавши, в гарній, і навіть несогірше урядженій країні, цілком придатній до порівняння з іншими в центральноєвропейському реґіоні (щось краще у них, щось у нас...), а зовсім не в "ніщєй, разорьонной, самой бєдной странє Європи", за версією роспропаґанди, ретрансльованою ротами місцевих 5-колонників.

Один час я була сподівалась, що цю "просвітницьку" функцію виконає безвіз. Поки не побачила, що мандрівники по безвізу лишаються в "бульбашці" русомірного туризму ("для стран СНГ"), тобто хоч і ходять по Європі власними нозями, але й далі з "російськими окулярами" на очах. А значить, і далі – в тій самій ментальній пастці. Щойно аж війна вперше усунула в спілкуванні "маленького українця" (точніше навіть, українки!) з Європою "російського посередника".

Тільки одна думка мене над цим повчальним "списком Мирослави Барчук" не відпускає, і не відпустить ніколи: а без війни не можна було подорослішати?

Ще один погляд на це питання: Як війна з орками змінює світогляд українців – 5 головних трендів