Рівне щастя

"Найбільше щастя - спілкуватися з рівним собі", - висловився Ігор Каганаць. Зупинилась, подумала і зрозуміла наскільки це є глибока правда, для якої нема рівноцінної заміни, геніально і просто. Ось і є розгадка найбільшого щастя, яке іде від нашого серця. Душа радіє, коли тебе розуміють, коли не треба багато пояснювати, коли тебе доповнюють, коли з тобою ідуть в одному ритмі і напрямку. Чи мовчати, чи співати, чи бігти, чи слухати - все сприймається одинаково добре іншою людиною.

Наведу кілька дійсних прикладів, глянувши на цю фразу з іншого боку.

1. Красивій жінці запропонували життя в розкоші, велику щомісячну суму грошей на витрати або не витрати, ці гроші належать їй і вона робить з ними, що хоче. Мрія жінки - жити і співати, ні про що не думати, але в обмін треба щось дати. Обмін на її Душу. Таке трапляється, коли чоловік, який досягнув успіху, пожив, набрався досвіду та й пропонує бути з ним комусь з гарних, молодих і чутливих жінок, з відстанню років іншого покоління. Або молода жінка сама шукає собі такого тата, боячись сьогоднішнього життя. З поверхового погляду молодої жінки, це є щастя, всім на заздрість. Але з часом її молоде тіло хворіє без хвороб, починає все боліти і нема ніякої радості.

А чому? Просто, в неї забрали душу, її живою поклали в домовину. Жінка дивиться на людину, яка їй чужа, далека і непотрібна, і болить серце, бо вже невільна сама себе слухати, а попереду ніяке сонце не світить, щось зв"язує: чи діти, чи хата, чи страх життя. Доброта та співчуття не є синонімами радості і любові. Спочатку було цікаво, бо чоловік мав більше з досвіду, пізніше, жінка навчилася і бачить, що він не рівня для неї. Чоловік також відчув, що вже не радують його попередні заздрісні погляди інших, вже "наївся". Різні інтереси життя, йде не обмін, а вампіризм, нема гармонії у парі з відстанню в покоління, вони не рівні.

2. Спілкуються дві сусідки, взаємно ввічливі і говіркі, майже, подруги. Одна весь час говорить і говорить, а друга починає відчувати біль в серці. Немає діалогу. Перша перескакує з теми на тему, не завершуючи і не слухаючи іншу людину. Друга починає відчувати, що їй бракує повітря дихати, нема одинакового ритму сприйняття. І так легко стає другій, коли, нарешті, вони попрощалися. Або, дуже рухлива людина неприємно впливає на малорухливу, чи навпаки.

Знову-таки, одна з душ страждає, і вона надалі уникатиме такого товариства, бо різний рівень розвитку та чутливості. Певно, розвитком свідомості досягається чутливість душі, коли вона відчуває іншу та розуміє. Бути ввічливим для когось і йти проти своєї душі, вважаю добровільним приреченням. Краще ввічливо відмовити, а надалі, напряму сказати. Гірка правда, але переболить і навчить. Варта людина зрозуміє, неварта-щезне. Вчимося любити себе і негідники обминатимуть. Вміймо бути добрими, а не добренькими, бо це є наш особистий захист, збереження себе.

3. Шлюб з іноземцем. Ще важче пристосуватись до менталітету і культури іншого народу. Пройдуть роки, а душа не буде спокійна. Напочатку тіло, можливо, полюбиться, але ментальність не заміниться. Буде співчуття і розуміння, але свята душі не буде. Втіха легшого життя пройде, вирівняється, стане нормою, і вже радості не буде від купленої нової блузки. Щасливі шлюби з іноземцями мають лише гарну обгортку. Це відрікання жінки від своїх розумінь і сприймань і милостиве дарування любові. Притворство і відчуття догодити, бо живеш в чужій хаті, усміхатись і бути щасливою. Навіть з доброю іншою душею нема того рівня інтелекту і взаєморозуміння.

Не один рівень, ми є інші. І, потім, ми є красива нація, ми є шалено красивою, обдарованою нацією.  Треба надивитись на все інше, щоби оцінити наші красиві посмішки, очі, волосся, ріст, форму. Будь-хто української нації є красивим чи симпатичним, це просто дивує.

Спасіння - це врятуй себе сам. Хто обманутий чи покинутий - подумайте, чи були ви рівними. Не варто вибирати гіршого партнера, тішачи себе ілюзією, що більше любитиме; гірше не дасть жити кращому. Рівність - це правильний кристал.

4. Сьогодні свідки Єгови не дають дихати, на кожному кроці побачиш їх в білій сорочці і краватці, ходять попарно і вербують вільні душі, з хати в хату. Їм потрібні душі, для підсилення їхнього бога. До недавнього часу і не знали, хто вони є. Сьогодні відомо, що це свідки диявола, бо знаємо, що Ісус назвав Єгову дияволом і брехуном. Хула проти Святого Духа – інформаційна зброя дітей диявола Жиди заправляють українцями: щирими, добрими, відданими. Перекрутили, затуманили, заплутали.

Молоді іноземці, керовані євреями, вчать російську мову з важливою метою - вербування. Віруючих в них українців вони  переконують, що євреї - це вибраний богом народ. Євреї вчать їх читати біблію, яку самі написали. Чи задумався хтось з цих людей, що єврейська віра юдаїзм є єврейською національною, а інших вони  вчать вірити в іншу вигідну  для них  віру, тобто маніпулюють для підтримання їхнього ж бога. Довірливі і співчутливі серця, на які полюють. Чи є рівність в їхній вірі? Невже добре бути рабом єврейського Єгови-брехуна? Не засуджувати, але шкода.

Українська нація зберегла чисту душу, в порівнянні з іншими країнами Європи. Безцінність нашої душі- ми вміємо чистосердечно любити. Українки пишаються тим, що вони є добрими, а, можливо, краще бути колючими, тоді дійсно ніхто не "з’їсть". Добрі для своїх, колючі для чужих і навчитись єднанню для себе, а не для інших.