Ексначальник штабу "Азов" Богдан Кротевич критикує хаос в управлінні ЗСУ, низьку комплектацію бригад та провали в навчанні мобілізованих. Він пропонує змінити структуру Генштабу для ефективної мобілізації та створити систему повернення українців з окупації, де держава наразі не забезпечує ідентифікацію громадян. Дуже багато українців окупованих територій хочуть повернутися в Україну, але не мають змогу. І держава не допомагає в цьому.
Він пропонує виведення ТЦК із підпорядкування Головнокомандувача та передачу їх Міністерству оборони. Це дозволить Міноборони виступати «запобіжником», контролюючи логічність та доцільність розподілу мобілізованих, замість хаотичного відправлення людей у підрозділи без урахування їхніх здібностей.
Він пропонує припинити створення нових бригад за умови, що старі кадрово укомплектовані лише на 30–40%. Замість створення нових «незрозуміло яких» підрозділів, необхідно доукомплектовувати існуючі боєздатні бригади, що дозволить використовувати їхній досвід для навчання новобранців та створювати реальні резерви.
Він пропонує децентралізацію та покращення навчання: необхідно впровадити навчальні центри, приписані до конкретних корпусів. Кожен корпус має готувати фахівців згідно зі своїми специфічними вимогами та нормами, що підвищить якість підготовки та мотивацію бійців.
Командування має відмовитися від ручного управління окремими ротами чи перекидання бригад без логічного обґрунтування. Стратегію розвитку та ведення війни має розробляти Міністерство оборони разом із Президентом та урядом, а військове керівництво забезпечувати професійне виконання.
Система має бути побудована так, щоб рішення про розподіл людей чи західної техніки ухвалювалися на основі логічної доцільності на фронті, а не особистого бажання головнокомандувача. Наприклад, "Бредлі" та "Леопарди" не давали таким боєздатним підрозділам як «Азов».
Богдан Кротевич зазначає, що Інтернаціональні легіони були розформовані, а їхній особовий склад почали переводити до штурмових військ. Це рішення призвело до того, що значна кількість іноземних військових звільнилася та залишила Україну.
На рішення іноземних бійців вплинув негативний шлейф, що мав тодішній командувач штурмових військ і хаос в управлінні. Кротевич розглядає цю ситуацію як частину загального системного хаосу, де підрозділи створюються «поза будь-якою структурою», дублюють функції інших родів військ (наприклад, ДШВ) і створюють ризики невиправданих штурмів та втрат.
Богдан Кротевич висловлює різку критику на адресу Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, характеризуючи його стиль керівництва як «антисистемне управління» та «недоцільний хаос».
Під керівництвом Сирського створюються нові бригади та штурмові полки, тоді як кадрові боєздатні бригади на фронті укомплектовані лише на 30–40%. Це створює ситуацію, коли багато підрозділів існують лише «на папері» і не мають достатньої сили для утримання ділянок фронту.
Кротевич пов'язує високий рівень самовільного залишення частин (СЗЧ) саме з цією системою управління. Людей відправляють у штурмові полки без належної підготовки, іноді новобранці вперше бачать автомат уже після прибуття в підрозділ.
На думку Кротевича, Україні варто відмовитися від посади Головнокомандувача ЗСУ як такої, повернувшись до системи, де Президент є Верховним головнокомандувачем, а управління здійснює Начальник Генерального штабу. Він вважає, що зволікання зі зміною керівництва лише погіршує ситуацію на фронті.
Богдан Кротевич допомагає молоді з окупованих територій повертатися в Україну з окупованих територій. Передусім він робить це через публічне висвітлення проблеми та «побутовий лобізм». Він вважає, що винесення питань у публічний простір та їх аргументація є ефективнішими за закриті наради, оскільки це не дає посадовцям ігнорувати проблему або забувати про неї під впливом оточення.
Кротевич критикує Міністерство закордонних справ та посольства України (зокрема у Вірменії та Казахстані) за те, що вони часто ігнорують українців, які виїхали з окупації через територію РФ. Він наголошує, що за Конституцією свідоцтво про народження є достатнім документом для ідентифікації та повернення в Україну, навіть якщо у людини немає закордонного чи внутрішнього паспорта (як у випадку молоді, якій у 2014 році було по 12 років).
Він вказує на системну проблему: електронна база ДМС почала вестися лише з 2012 року, тому дані про багатьох дітей з окупованого Криму чи Донбасу там відсутні. Кротевич вимагає від держави розробити чітку процедуру ідентифікації, щоб посольства не могли просто відмовляти громадянам через відсутність фото у свідоцтвах про народження.
Богдан виступає проти сприйняття жителів окупованих територій як «ждунів». Він наголошує, що держава має нести відповідальність за те, що не забезпечила захист територій, і зобов'язана створити умови для повернення тих, хто зберіг вірність Батьківщині.
До Кротевича часто звертаються за порадами як до колишнього військового керівника, і він використовує свій досвід для підготовки аналітичних записок та пропозицій щодо вдосконалення системи управління, яка включає і цивільні аспекти захисту прав українців
Наші інтереси:
В Україні є люди, які мають досвід, компетенцію та моральні якості замінити бездарне, неефективне і навіть зрадницьке керівництво як у війську, так і в державі.
Метафізичне ядро Скандинавської міфології є найактуальнішим компонентом Гіперборійської традиції – системи знань про заснування нового світу та перехід людини до стану надлюдини. У новому епізоді...
Росія не припинить війну через людські втрати. Рахувати, коли росіяни закінчаться, – неправильно – Богдан Кротевич
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Ексначальник штабу "Азов" Богдан Кротевич критикує хаос в управлінні ЗСУ, низьку комплектацію бригад та провали в навчанні мобілізованих. Він пропонує змінити структуру Генштабу для ефективної мобілізації та створити систему повернення українців з окупації, де держава наразі не забезпечує ідентифікацію громадян. Дуже багато українців окупованих територій хочуть повернутися в Україну, але не мають змогу. І держава не допомагає в цьому.
26021002.png
Він пропонує виведення ТЦК із підпорядкування Головнокомандувача та передачу їх Міністерству оборони. Це дозволить Міноборони виступати «запобіжником», контролюючи логічність та доцільність розподілу мобілізованих, замість хаотичного відправлення людей у підрозділи без урахування їхніх здібностей.
Він пропонує припинити створення нових бригад за умови, що старі кадрово укомплектовані лише на 30–40%. Замість створення нових «незрозуміло яких» підрозділів, необхідно доукомплектовувати існуючі боєздатні бригади, що дозволить використовувати їхній досвід для навчання новобранців та створювати реальні резерви.
Він пропонує децентралізацію та покращення навчання: необхідно впровадити навчальні центри, приписані до конкретних корпусів. Кожен корпус має готувати фахівців згідно зі своїми специфічними вимогами та нормами, що підвищить якість підготовки та мотивацію бійців.
Командування має відмовитися від ручного управління окремими ротами чи перекидання бригад без логічного обґрунтування. Стратегію розвитку та ведення війни має розробляти Міністерство оборони разом із Президентом та урядом, а військове керівництво забезпечувати професійне виконання.
Система має бути побудована так, щоб рішення про розподіл людей чи західної техніки ухвалювалися на основі логічної доцільності на фронті, а не особистого бажання головнокомандувача. Наприклад, "Бредлі" та "Леопарди" не давали таким боєздатним підрозділам як «Азов».
Богдан Кротевич зазначає, що Інтернаціональні легіони були розформовані, а їхній особовий склад почали переводити до штурмових військ. Це рішення призвело до того, що значна кількість іноземних військових звільнилася та залишила Україну.
На рішення іноземних бійців вплинув негативний шлейф, що мав тодішній командувач штурмових військ і хаос в управлінні. Кротевич розглядає цю ситуацію як частину загального системного хаосу, де підрозділи створюються «поза будь-якою структурою», дублюють функції інших родів військ (наприклад, ДШВ) і створюють ризики невиправданих штурмів та втрат.
Богдан Кротевич висловлює різку критику на адресу Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, характеризуючи його стиль керівництва як «антисистемне управління» та «недоцільний хаос».
Під керівництвом Сирського створюються нові бригади та штурмові полки, тоді як кадрові боєздатні бригади на фронті укомплектовані лише на 30–40%. Це створює ситуацію, коли багато підрозділів існують лише «на папері» і не мають достатньої сили для утримання ділянок фронту.
Кротевич пов'язує високий рівень самовільного залишення частин (СЗЧ) саме з цією системою управління. Людей відправляють у штурмові полки без належної підготовки, іноді новобранці вперше бачать автомат уже після прибуття в підрозділ.
На думку Кротевича, Україні варто відмовитися від посади Головнокомандувача ЗСУ як такої, повернувшись до системи, де Президент є Верховним головнокомандувачем, а управління здійснює Начальник Генерального штабу. Він вважає, що зволікання зі зміною керівництва лише погіршує ситуацію на фронті.
Богдан Кротевич допомагає молоді з окупованих територій повертатися в Україну з окупованих територій. Передусім він робить це через публічне висвітлення проблеми та «побутовий лобізм». Він вважає, що винесення питань у публічний простір та їх аргументація є ефективнішими за закриті наради, оскільки це не дає посадовцям ігнорувати проблему або забувати про неї під впливом оточення.
Кротевич критикує Міністерство закордонних справ та посольства України (зокрема у Вірменії та Казахстані) за те, що вони часто ігнорують українців, які виїхали з окупації через територію РФ. Він наголошує, що за Конституцією свідоцтво про народження є достатнім документом для ідентифікації та повернення в Україну, навіть якщо у людини немає закордонного чи внутрішнього паспорта (як у випадку молоді, якій у 2014 році було по 12 років).
Він вказує на системну проблему: електронна база ДМС почала вестися лише з 2012 року, тому дані про багатьох дітей з окупованого Криму чи Донбасу там відсутні. Кротевич вимагає від держави розробити чітку процедуру ідентифікації, щоб посольства не могли просто відмовляти громадянам через відсутність фото у свідоцтвах про народження.
Богдан виступає проти сприйняття жителів окупованих територій як «ждунів». Він наголошує, що держава має нести відповідальність за те, що не забезпечила захист територій, і зобов'язана створити умови для повернення тих, хто зберіг вірність Батьківщині.
До Кротевича часто звертаються за порадами як до колишнього військового керівника, і він використовує свій досвід для підготовки аналітичних записок та пропозицій щодо вдосконалення системи управління, яка включає і цивільні аспекти захисту прав українців
В Україні є люди, які мають досвід, компетенцію та моральні якості замінити бездарне, неефективне і навіть зрадницьке керівництво як у війську, так і в державі.
Зверніть увагу
Куди спрямовано спис Одіна? Езотерика для героїв (подкаст)