Військові дії на території України так чи інакше можуть завершитися тільки в Москві. А питання безпеки і оборони нашої країни вирішуються за океаном.
Однак головну роль в процесі співіснування України з Росією і Росії з Європою сьогодні все-таки грає Німеччина, куди і відправився з Франції президент Зеленський – пише Максим Михайленко на сайті ДС.
З примітного можна згадати хіба що незвичну для німців різкість в формулюваннях українського лідера – мовляв, погляди у нас на «Північний потік-2» протилежні. Це варто зарахувати в певний позитив. Причому з двох причин.
Перша – необхідно, щоб Берлін постійно чув цей чіткий сигнал і не міг посилатися на глухоту в даному питанні.
Друга – це показує, що, незважаючи на ряд непорозумінь у відносинах з Вашингтоном, Київ і при Зеленському має намір дотримуватися американської лінії. І, можливо, навіть жорсткіше, ніж раніше. Триваюча атака США на «Північний потік-2» в наших безпосередніх інтересах, а команда, яка сьогодні займається Україною – Вільям Тейлор, Курт Волкер і Джон Болтон), мабуть оптимальна з можливих при Трампі.
Але істотно, скоріше, те, що німці не могли не почути в риториці Зеленського американофільских ноток. При цьому така ситуація є досить типовою для більшої частини країн Нової Європи, до яких Україна вже п’ятий рік як належить. Відрізняє Київ в цьому сенсі лише відсутність повноцінного членства в Союзі і стан збройного конфлікту з Росією. І якщо перша характеристика цілком залежна від німців, так само як і від французів – навряд чи реально говорити про їхній вплив на припинення війни.
Путін, наприклад, в ході своєї прямої лінії назвав заяви Зеленського на тему Донбасу «вже не смішними». Так само пропагандистська машина на окупованих територіях недавно отримала нові темники – «Зеленський нічим не відрізняється від Порошенка».
Військові дії на території України так чи інакше можуть завершитися тільки в Москві. Небажання європейців воювати, навіть виходячи з інстинкту самозбереження, недвозначно визначає їх роль в конструкції конфлікту – фінансова допомога одній, або іншій, або обом сторонам.
А питання безпеки і оборони України, а так само світу і війни, з зовнішньої точки зору вирішуються в Вашингтоні (і в деякій зростаючій мірі – в Оттаві і Лондоні). Куди президента Зеленського вже начебто запросив президент Трамп.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Розминка перед Вашингтоном: як Зеленський у Берліні став американофілом
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Військові дії на території України так чи інакше можуть завершитися тільки в Москві. А питання безпеки і оборони нашої країни вирішуються за океаном.
190624_zelenskyy.jpg
Військові дії на території України так чи інакше можуть завершитися тільки в Москві. А питання безпеки і оборони нашої країни вирішуються за океаном.
Однак головну роль в процесі співіснування України з Росією і Росії з Європою сьогодні все-таки грає Німеччина, куди і відправився з Франції президент Зеленський – пише Максим Михайленко на сайті ДС.
З примітного можна згадати хіба що незвичну для німців різкість в формулюваннях українського лідера – мовляв, погляди у нас на «Північний потік-2» протилежні. Це варто зарахувати в певний позитив. Причому з двох причин.
Перша – необхідно, щоб Берлін постійно чув цей чіткий сигнал і не міг посилатися на глухоту в даному питанні.
Друга – це показує, що, незважаючи на ряд непорозумінь у відносинах з Вашингтоном, Київ і при Зеленському має намір дотримуватися американської лінії. І, можливо, навіть жорсткіше, ніж раніше. Триваюча атака США на «Північний потік-2» в наших безпосередніх інтересах, а команда, яка сьогодні займається Україною – Вільям Тейлор, Курт Волкер і Джон Болтон), мабуть оптимальна з можливих при Трампі.
Але істотно, скоріше, те, що німці не могли не почути в риториці Зеленського американофільских ноток. При цьому така ситуація є досить типовою для більшої частини країн Нової Європи, до яких Україна вже п’ятий рік як належить. Відрізняє Київ в цьому сенсі лише відсутність повноцінного членства в Союзі і стан збройного конфлікту з Росією. І якщо перша характеристика цілком залежна від німців, так само як і від французів – навряд чи реально говорити про їхній вплив на припинення війни.
Путін, наприклад, в ході своєї прямої лінії назвав заяви Зеленського на тему Донбасу «вже не смішними». Так само пропагандистська машина на окупованих територіях недавно отримала нові темники – «Зеленський нічим не відрізняється від Порошенка».
Військові дії на території України так чи інакше можуть завершитися тільки в Москві. Небажання європейців воювати, навіть виходячи з інстинкту самозбереження, недвозначно визначає їх роль в конструкції конфлікту – фінансова допомога одній, або іншій, або обом сторонам.
А питання безпеки і оборони України, а так само світу і війни, з зовнішньої точки зору вирішуються в Вашингтоні (і в деякій зростаючій мірі – в Оттаві і Лондоні). Куди президента Зеленського вже начебто запросив президент Трамп.
Україна і США - головні геополітичні союзники.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь