Сакральне кодування велесовицею у державі Рось

На металевих речах різної форми, вертикальною велесовичною в’яззю, скорописом, характерним для дощечок Велесової книги, різними техніками, вирізано назву давньослов'янської держави – РОСЬ.

 

Форма вертикального розташування слова вказує на одну особливість – зображення має символічний та знаковий характер. У такій подачі слово сприймається як певна емблема чи бренд, який символізує давню слов'янську державу.

 

Для належної розшифровки велесовичного напису РОСЬ, важливо знати сакральні принципи слов'янської велесовиці, розуміти правила створення слов'янських сакральних абревіатур–понять.

 

Ці правила для велесовичного письма закладені у принципах побудови його азбуки, які пов'язують кожен окремий звук з кожною окремою літерою, без усіляких можливих натяків на варіативність прочитання чи варіативність звучання написаного:

 

– окремому звуку завжди відповідає тільки одна окрема буква (знак)!

 

– окремій букві (знаку) завжди відповідає тільки один окремий звук!

 

Звідси, головною умовою сакральності слова є однозначність передачі інформації у ньому: усі звуки і букви повинні бути жорстко пов'язані і не мати натяків на різночитання чи варіанти подвійного звучання.

 

Саме такі принципи дозволяли Святим Отцям тисячоліттями використовувати особливе велесовичне письмо для сакрального кодування священних текстів, для словотворення, для складання особливих слів–абревіатур з глибоким духовним змістом (методом групування перших літер застосованих слів).

 

Сакральні слова служили прославленню Творця, Прави (закону Творця), Світлого Ірію, душ славних предків. І не тільки у молитвах чи духовному служінні, але і в буденних справах і повсякденному житті.

 

Тому, мова рахманів та волхвів, що була наповнена сакральними абревіатурами, спонукала слов'ян до постійного контакту з вищими світлими силами і славила їх.

 

Кирилиця, яка була сформована Кирилом і Мефодієм за вказівкою візантійського імператора Михайла III у 9 ст. н. е., дивувала слов'ян нагромадженням надмірної кількості букв, у окремих варіантах до 54 літер!

 

Вона вкрай ускладнювала письмове відтворення слов'янського звукового ряду – одному звуку у ній могло відповідати декілька знаків. Іноді таких знаків було до 4–х або 5–ти на один звук!

 

Наприклад, звук «о» позначався літерами «он, оук, ота, ом, одь», а звук «у» – буквами «ук, оук, іжиця» та іншими. Щось схоже мало місце і для інших звуків та букв.

 

У кириличній абетці отримали місце знаки які не мали звукових відповідностей у давній слов’янській мові. Серед таких букви «псі, йота, едо, ета, ень» та інші. Складними були і правила використання цими знаками...

 

Але особлива роль у історичній перспективі відводилося штучній трансформації літери «оук» (яка у давнішій велесовиці читалась виключно як «о») у кириличне «у». «Оук» копіював зображення влесовичного «о», як овалу з двома лініями догори, проте варіативністю свого прочитання вводив читача у глибоку оману.

 

Так велесовичне слово РОСЬ у кириличному прочитанні могло звучати у трьох варіантах: як РОСЬ, РОУСЬ чи РУСЬ, що кардинально спотворювало закладену у слові сакральну інформацію.

 

На відміну від складеної візантійськими ченцями заплутаної кирилиці, "оук" в велесовичній вимові слов'ян звучав виключно як "О"!!!

 

Бо для звуку «У» у велесовиці існував один–єдиний та зрозумілий нам знак!!!

 

Цей знак присутній на давньослов'янській пластині (ймовірним віком у 2,2–2,3 тис. років), на якій вирізано сакральне роське слово СОУРЕНЖ і поряд розміщені букви «о» та «у».

 

Сакральна абревіатура РОСЬ давньороською, а нині українською мовою, на думку дослідників означає сакральну фразу – Рівні Отців Святих Ь (Ь – знак множини або високості).

 

У російському перекладі ця фраза звучить як – Уровни Отцов Святых Великих/Высоких.

 

Це означає, що у абревіатурі РОСЬ закладені певні смислові значення, важливі для давньослов'янської системи Прави, для слов'янських Святих Отців, рахманів та волхвів.

 

У слові РОСЬ присутня інформація і про духовні рівні (духовної високості) слов'янських Отців, про їх місце у системі Прави, у Світлому Ірії. У ньому говориться про духовну наближеність Отців до Творця!

 

Тому, РОСЬ – країна найвищих духівників, шанованих рахманів та волхвів, власне аріїв!

 

Натомість, мудрість найвищих рахманів, тих самих аріїв – це розуміння справжнього світоустрою, будови Всесвіту, рушійних сил та системи управління таким, знань влаштування Світлого Ірію і рівнів Прави, очолених Творцем. Це відання законів Прави, Яви та Нави.

 

Знання аріїв – це здатність контактувати з вищої світлою силою Всесвіту, а через неї, можливість впливати на навколишній матеріальний світ і його поселенців – Яву.

 

Знання аріїв – це вчення про вічність у духовному житті (вічність душі), через служіння Світлому Ірію, через життя у Праві, через відання та славлення такої.

 

Бо арії – це найвищі духовні посланці у системі розповсюдження знань про Світлий Ірій, які направлені Творцем для духовного удосконалення людства, гармонізації життя на Землі (Хто такі давні Арії?).

 

Вони – духовні Старотці, які досягли вищої мудрості та здатні впливати на земне життя через духовні практики, адже мають найвищий контакт з ієрархією Світлого Ірію, з душами найвищих Предків і власне з Творцем. Вони духовні проводирі свого народу, названого, за духовними критеріями, слов'янами та росами...

 

Нині маємо можливість бачити і вивчати символи давньої слов'янської держави Рось, розташованої у центрі слов'янських земель, та осягати давнє сакральне письмо великих рахманів та волхвів.

 

Добре, що таємниці давнього минулого слов'ян–росів усе ж відкриваються...

 

 

* * *