Самореалізація як виконання закладеної Творцем програми

Днями випадково в метро зустрів дівчину, з якою зустрічався після повернення з армії. Дівчина – це сказано романтично, оскільки останній раз ми бачилися декілька десятків років тому назад. Певний час здавалося, що наші стосунки переростуть в шлюб, але щось не склалося і ми перестали зустрічатися. В чому була причина мого охолодження до неї я не пам’ятаю, та це сьогодні і не важливо. Мова про інше…

Ми змінилися, але не настільки, щоб не впізнати один одного. Зайшли в кафе, замовили каву… Пару годин проговорили про різне. Теми, як склалося сімейне життя у кожного з нас, не торкалися. В основному згадували спільних знайомих, різні події з тих часів. Прощаючись, я подарував їй квітку. Але телефонами не обмінялись, за умовчанням вважаючи, що не має сенсу повертатися в минуле.

Ця зустріч нагадала мені ще декількох дівчат, з якими я зустрічався, поки не вибрав подругу, з якою пов’язав своє життя і з якою живу до цього моменту.

Я провів у роздумах пару-трійку днів, розмірковуючи над питанням: чи змінився б мій життєвий шлях – освіта, професія, уподобання, самореалізація – в залежності від вибору жінки, яка б стала моєю дружиною?!

І прийшов до висновку, що все б у моєму життя відбулося б так само, і єдиною варіацією були б діти. Тобто, у мене була б не одна донька, як склалося, а, наприклад, дві; чи один хлопчик; а можливо – хлопчик і дівчинка; а можливо… Не виключено, що я міг розійтися з дружиною і оженитися ще раз, тоді були б інші варіації з дітьми.

Коротше кажучи, програма самореалізації була закладена в мені Творцем під час народження, а сімейне життя підлаштовувалося вже під закладену програму.