Про це «Народному Оглядачу» розповів Зеновій Свереда – доктор соціальної економіки, експерт зі сталого розвитку та кооперації, екс-доцент Папського Григоріанського Університету в Італії.
– Отже, які основні риси визначають приналежність людини до середнього класу?
Основна риса – здатність приймати осмислені та незалежні рішення, мати свою точку зору, діяти з власної волі, а не під примусом. Спроможність до самореалізації, не чекаючи подачок. Продуктивність у житті.
Це є основна властивість і суть людини, яка б мала належати до середнього класу. Все інше – це похідне. Така людина може мати будь-яку професію. Тут головне – здатність аналізувати навколишні процеси і вміти створювати сприятливе середовище для реалізації своїх планів.
Подолання внутрішніх страхів та готовність до ризиків та інновацій – це теж важливий момент для моральної зрілості. Якщо взяти статистику осіб з вищою освітою та зробити певне порівняння з професійністю, зайнятістю та підприємництвом, то можемо побачити багато парадоксів. Чимало є підприємців, які ніколи не вивчали економіки. Водночас мало таких, що зуміли капіталізувати свої знання.
Інший важливий момент – це наявність приватної власності. Навіть найпростіша приватна власність – дім, сад, город, авто – це вже є умови для мінімальної свободи людини. Не випадково режими, керовані лівими теоріями, намагаються конфіскувати або поступово забрати власність: їм потрібен пролетаріат, який залежить від подачок.
Наступна характеристика дуже важлива, але вона трохи слабка для середнього класу в Україні – це спроможність до самоорганізації, тобто вміння формувати спілки, союзи та асоціації. Над тим потрібно ще сильно працювати. Бо є забагато отаманства, що заважає сформувати сильні структури за інтересами. Крім того, потрібно позбавлятися турбулентності, основаної на протестах. Це ознака того, що нема системної щоденної праці для формування середнього класу.
Для об’єднання середнього класу необхідна щоденна висока етика. Ти не зможеш об’єднати людину, яка лихословить, з людиною, яка плекає мову. Неможливо об’єднати підприємця, який викидає в лісі сміття, з господарем, який дбає про довкілля. Тому є потреба ідеології та етики. Середній клас в Україні має виробити правила своєї діяльності.
Досліджуємо феномен середнього класу.
Коментарі
Коментар з Фейсбуку від Jaroslav Swes:
Визначення соціальної групи, як "середній клас" є абсурдним з двох міркувань: для його оправдання бракує лексичних понять ~"нижній - верхній". Окрім цього, цей термін виражає політико-економічний стан групи, але аж ніяк не загальнокультурницький, не родовий, не звичаєвий.
А тому, я пропоную поновити більш питоме словосполучення "верства куркулів".
До того ж омонім "верства" ще зберігся в пам'яті. А куркульство, як явище розвивалося на патріархальнородовій основі, що є суттєвим для формування громад.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Куркуль - слово неукраїнське. Воно мало трохи зневажливе значення в Російській імперії щодо жадібної частини багатих селян. Слово куркуль, фактично, майже не зустрічається в творах українських письменників. Українці вживали набагато етичніші слова. Наприклад, ґазда, господар: той знав, як у своєму краю ґаздувати. Навіть у творах Карпенка-Карого чи інших. Український середній клас мав кілька основ, не тільки селянство: це частина козацтва, що перейшла служити у царське або цісарське військо, але пам'ятали, що вони козацького та українського роду, частина поміщиків з колишніх козацьких старшин та полководців, малочисленна освітня професура та тауковці, біля 60 родин українських адвокатів, родини священиків, особливо, родини греко-католицьких священиків, купці, здібні ремісники та інші. Тому вживати слово "куркуль" до всього українського середнього класу - це неточно і дуже обмежує. Історичні слова вартує не вживати, бо не відповідає духові часу: бо середнім класом були колись і бояри, і купці, і інші. Колись вживали ще слово шляхта, хоча воно не мало дуже сильної підтримки серед народу. Сьогодні середній клас - це іТ-ШНИКИ теж, і власники туричничних компаній. Їх куркулями не назвеш. Середній клас- це люди, які здатні капіталізувати свої знання та досягати приватної власності та максимальної свободи. Мені більше подобається слово "інтелігенція": її нам бракує дуже, тобто професійні патріотичні етичні люди. Відроджувати організовану інтелігенцію, тобто не просто людину окрему, а інтелектуальні середовища, на рівні як простого села/містечка до області і столиці, то важливе завдання. Верства інтелігенції - це важливо для молодої держави.
Фактично, середній клас - це національна еліта.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Високу етику створює НО. А самоорганізація в українців....То також намагається створити НО. А ще є книжка саме з цього питання. Ось вона: http://flibusta.site/b/301989/read Щоправда, книжка російською мовою. На мою думку, цю книжку варто перекласти українською, та всіляко її розповсюджувати.
Слово, "аристократія", на мою думку, відповідає дійсноті. Але це слово слід вживати саме в тому сенсі, який визначив вельмишановний добродій Ігор Каганець. Стаття його так і зветьться:"Час аристократії". Також є слова "козак" , "франк," "фримен", "барон". Всі вони означають вільну людину та аристократа, різними мовами.
А цю статтю, я вважаю, дуже важливою.
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Я не згодний з Зиновієм не тому, що він неправий, а тому, що я не зобов'язаний вірити і погоджуватися з будь-ким (ні шановним Зиновієм чи навіть не менш щанованим паном Ігорем), бо маю волю (і десь нахабність) мати власну думку.
Вважаю себе "середнім класом", і мої власні означення деколи співпадають з його ознаками, але я не бажаю бути порахованим до чогось (верстви чи класу).
Коли мої надбання осянуть моєї мети, і я буду готовим брататися з такими ж, як я, то ми разом самі (а не хто інший) даму собі назву. А до того я не хочу підлаштовуватись під науковці або политичні визначення.
Зі мною можна сперечатись (я і сам це роблю), але також і зрозуміти. А може хтось такий і сам?
Все починається з Любові.
Поки явище не має імені, воно не існує в нашій свідомості. Ім’я потім можна змінити або уточнити, але воно має бути. "Середній клас" - нормальна робоча назва, поки не придумали чогось кращого.
Додам, що ядром середнього класу мають бути арії - "реалізовані люди". Це ті, в яких три арійські закони життя працюють на автоматі - стабільно, природно і невимушено.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Дякую, друже Миколо, за посилання на книжку, - тільки почав читати і вже захопився.
Все починається з Любові.