Понад десять років Сполучені Штати підтримують таємне партнерство з Україною в галузі розвідки, яке зараз має вирішальне значення для обох країн у протидії Росії. У 2016 році ЦРУ почало готувати елітний український спецназ, відомий як «Підрозділ 2245», одним з офіцерів якого був Кирило Буданов.
Штаб-квартира ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія. Фото: Чарльз Омманні/Getty Images
Ця стаття Адама Ентуса (Adam Entous) та Майкла Швірца (Michael Schwirtz) була опублікована 25 лютого 2024 року на The New York Times.
Адам Ентус і Майкл Швірц провели понад 200 інтерв'ю в Україні, кількох інших європейських країнах та США, щоб підготувати цей репортаж.
Повний текст статті:
Розташована в густому лісі, українська військова база виглядає покинутою і зруйнованою, її командний центр перетворився на вигорілу руїну, ставши жертвою російського ракетного обстрілу на початку війни. Але це над землею.
Неподалік, потайний прохід веде до підземного бункера, де групи українських солдатів відстежують російські шпигунські супутники та прослуховують розмови російських командирів. На одному з екранів червона лінія простежувала маршрут вибухового дрона, який пролітав через російську систему протиповітряної оборони від точки в центральній Україні до цілі в російському місті Ростов.
Підземний бункер, побудований для заміни зруйнованого командного центру в перші місяці після вторгнення Росії, є секретним нервовим центром українських збройних сил. Є ще одна таємниця: база майже повністю фінансується і частково оснащується ЦРУ.
«Сто десять відсотків», – сказав генерал Сергій Дворецький, високопоставлений командир розвідки, в інтерв'ю на базі.
Зараз, коли війна, яка забрала сотні тисяч життів, вступає в третій рік, партнерство між Вашингтоном і Києвом у сфері розвідки є запорукою здатності України захищати себе. ЦРУ та інші американські розвідувальні агентства надають розвіддані для цільових ракетних ударів, відстежують переміщення російських військ і допомагають підтримувати шпигунські мережі.
Але це партнерство не є творінням воєнного часу, і Україна не є єдиним бенефіціаром. Воно зародилося десять років тому, формуючись з перебоями під керівництвом трьох дуже різних президентів США, і просувалася вперед завдяки зусиллям ключових осіб, які часто йшли на сміливі ризики.
Це партнерство перетворило Україну, чиї спецслужби довгий час вважалися повністю скомпрометованими Росією, на одного з найважливіших партнерів Вашингтона в боротьбі проти Кремля.
Слуховий пост в українському лісі є частиною мережі шпигунських баз, побудованих за останні вісім років за підтримки ЦРУ, що включає 12 секретних об'єктів уздовж російського кордону. Перед війною українці довели свою корисність для американців, зібравши перехоплені дані, які допомогли довести причетність Росії до збиття в 2014 році комерційного літака авіакомпанії Malaysia Airlines. Українці також допомогли американцям переслідувати російських агентів, які втручалися у президентські вибори в США в 2016 році.
Приблизно в 2016 році ЦРУ почало готувати елітний український спецназ, відомий як «Підрозділ 2245», який захоплював російські безпілотники та засоби зв'язку, щоб технічні фахівці ЦРУ могли провести їх реверс-інжиніринг і зламати системи шифрування Москви. (Одним з офіцерів підрозділу був Кирило Буданов).
Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов
А ЦРУ також допомогло підготувати нове покоління українських шпигунів, які діяли в Росії, по всій Європі, на Кубі та в інших місцях, де росіяни мають значну присутність.
Ці відносини настільки міцні, що співробітники ЦРУ залишилися у віддаленому місці на заході України, коли адміністрація Байдена евакуювала американський персонал за кілька тижнів до вторгнення Росії в лютому 2022 року. Під час вторгнення співробітники передавали важливу розвідінформацію, зокрема про те, де Росія планувала нанести удари і які системи озброєння вона збиралася використовувати.
«Без них ми б не змогли чинити опір росіянам або перемогти їх», – сказав Іван Баканов, який на той час був головою Служби безпеки України (СБУ).
Подробиці цього партнерства в галузі розвідки, багато з яких вперше розкриваються газетою «The New York Times», протягом десятиліття були суворою таємницею.
У понад 200 інтерв'ю нинішні та колишні чиновники України, США та Європи описали партнерство, яке майже зазнало краху через взаємну недовіру, перш ніж почало стабільно розширюватися, перетворивши Україну на центр збору розвідданих, що перехоплював більше російських повідомлень, ніж спочатку могла обробляти станція ЦРУ в Києві. Багато чиновників висловилися на умовах анонімності, щоб обговорити розвіддані та делікатні дипломатичні питання.
Зараз ці розвідувальні мережі важливі як ніколи, оскільки Росія перейшла в наступ, а Україна все більше залежить від диверсій та ударів ракетами великої дальності, що вимагає наявності шпигунів далеко за лінією фронту. І вони все більше наражаються на ризик: якщо республіканці в Конгресі припинять військове фінансування Києва, ЦРУ, можливо, доведеться скоротити свою діяльність.
Щоб заспокоїти українських лідерів, директор ЦРУ Вільям Бернс минулого четверга здійснив таємний візит до України, який став його десятим візитом з моменту вторгнення.
З самого початку спільний ворог – президент Росії Путін – об'єднав ЦРУ та його українських партнерів. Одержимий ідеєю «втрати» України на користь Заходу, Путін регулярно втручався в політичну систему України, особисто обираючи лідерів, які, на його думку, утримували б Україну в орбіті Росії, але щоразу це призводило до зворотного ефекту, виводячи протестувальників на вулиці.
Путін давно звинувачує західні спецслужби в маніпулюванні Києвом і поширенні антиросійських настроїв в Україні. Наприкінці 2021 року, за словами високопоставленого європейського чиновника, Путін вагався, чи розпочинати повномасштабне вторгнення, коли зустрівся з керівником однієї з головних розвідувальних служб Росії, який повідомив йому, що ЦРУ разом із британською МІ-6 контролюють Україну і перетворюють її на плацдарм для операцій проти Москви.
Але розслідування Times виявило, що Путін і його радники неправильно оцінили критичну динаміку. ЦРУ не втручалося в справи України. Американські чиновники часто не хотіли повністю втручатися, побоюючись, що українським чиновникам не можна довіряти, і турбуючись про те, що це може спровокувати Кремль.
Проте вузьке коло українських розвідників старанно завойовувало прихильність ЦРУ і поступово стало незамінним для американців. У 2015 році генерал Валерій Кондратюк, тодішній глава військової розвідки України, прибув на зустріч із заступником керівника відділення ЦРУ і без попередження передав йому стос надсекретних документів.
Цей перший пакет містив секретну інформацію про Північний флот ВМС Росії, включаючи детальні відомості про останні розробки російських атомних підводних човнів. Незабаром групи співробітників ЦРУ регулярно виходили з його офісу з рюкзаками, повними документів.
«Ми розуміли, що нам потрібно створити умови для довіри», – сказав генерал Кондратюк.
У міру поглиблення партнерства після 2016 року українці стали втрачати терпіння через те, що вони вважали надмірною обережністю Вашингтона, і почали влаштовувати вбивства та інші смертоносні операції, що порушувало умови, на які, на думку Білого дому, українці погодилися. Розлючені чиновники у Вашингтоні погрожували припинити підтримку, але так і не зробили цього.
«Відносини ставали дедалі міцнішими, оскільки обидві сторони бачили в них цінність, а посольство США в Києві – наша представницька установа там, яка здійснювала операції з України – стало найкращим джерелом інформації, сигналів та всього іншого, що стосувалося Росії, – сказав колишній високопоставлений американський чиновник. – Ми не могли насититися цим».
Це нерозказана історія про те, як все відбувалося.
Обережний початок
Партнерство ЦРУ в Україні можна простежити по двох телефонних дзвінків у ніч 24 лютого 2014 року, рівно за вісім років до повномасштабного вторгнення Росії.
Мільйони українців щойно повалили прокремлівський уряд країни, а президент Віктор Янукович і його керівники спецслужб втекли до Росії. У тому хаосі швидко прийшов до влади нестабільний прозахідний уряд.
Новий глава спецслужб Валентин Наливайченко, прибувши до штаб-квартири внутрішньої розвідки, виявив у дворі купу тліючих документів. Усередині будівлі багато комп'ютерів були очищені або заражені російським шкідливим програмним забезпеченням.
«Там було порожньо. Не було світла. Не було керівництва. Там нікого не було», – сказав пан Наливайченко в інтерв'ю.
Він пішов до офісу і зателефонував начальнику відділення ЦРУ та місцевому керівнику МІ-6. Була майже північ, але він викликав їх до будівлі, попросив допомоги у відновленні агентства з нуля та запропонував тристороннє партнерство. «Ось так все і почалося», – сказав пан Наливайченко.
Ситуація швидко стала ще більш небезпечною. Путін захопив Крим. Його агенти розпалювали сепаратистські повстання, які переросли у війну на сході країни. Україна перебувала у стані війни, і Наливайченко звернувся до ЦРУ з проханням надати супутникові знімки та іншу розвідінформацію, щоб допомогти захистити територію країни.
У зв'язку з ескалацією насильства, літак без розпізнавальних знаків уряду США приземлився в аеропорту Києва, на борту якого перебував Джон Бреннан (John Brennan), тодішній директор ЦРУ. Він повідомив пану Наливайченку, що ЦРУ зацікавлене у розвитку відносин, але лише в темпі, який влаштовує агентство, як сказали американські та українські чиновники.
Для ЦРУ невідомим питанням було, як довго протримаються пан Наливайченко і прозахідний уряд. ЦРУ вже раніше зазнавало невдач в Україні. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Україна здобула незалежність, а потім почала коливатися між конкуруючими політичними силами: тими, хто хотів залишатися близьким до Москви, і тими, хто хотів приєднатися до Заходу. Під час попередньої роботи на посаді глави розвідки пан Наливайченко започаткував подібне партнерство з ЦРУ, яке розпалося, коли країна знову повернулася до Росії.
Тепер пан Бреннан пояснив, що для отримання допомоги від ЦРУ українці мали довести, що вони можуть надати американцям цінну розвідувальну інформацію. Вони також мали очистити країну від російських шпигунів, якими була переповнена внутрішня розвідувальна служба СБУ. (Приклад: росіяни швидко дізналися про нібито таємний візит пана Бреннана. Пропагандистські ЗМІ Кремля опублікували фотошоплену картинку директора ЦРУ в перуці клоуна і з гримом).
Пан Бреннан повернувся до Вашингтона, де радники президента США Барака Обами були глибоко стурбовані тим, що це може спровокувати Москву. Білий дім розробив таємні правила, які розлютили українців і які деякі співробітники ЦРУ вважали кайданами. Ці правила забороняли розвідувальним агентствам надавати Україні будь-яку підтримку, яка, як можна було «розумно очікувати», могла мати летальні наслідки.
Результатом стало делікатне балансування. ЦРУ мало посилити українські спецслужби, не провокуючи при цьому росіян. Червоні лінії не були чітко визначені, що створювало постійну напругу в партнерстві.
У Києві пан Наливайченко обрав своїм помічником генерала Кондратюка, який вже давно працював з ним на посаді голови контррозвідки, і вони створили новий парамілітарний підрозділ, який був розгорнутий за лінією фронту для проведення операцій і збору розвідданих, які ЦРУ або МІ6 не надавали їм.
Відоме як П'яте управління, цей підрозділ буде укомплектовано офіцерами, які народилися вже після здобуття Україною незалежності (у 1991 році).
«Вони не мали жодного зв'язку з Росією, – сказав генерал Кондратюк. – Вони навіть не знали, що таке Радянський Союз».
Того літа рейс 17 авіакомпанії Malaysia Airlines, що летів з Амстердама до Куала-Лумпура, вибухнув у повітрі і впав на сході України, в результаті чого загинули майже 300 пасажирів і членів екіпажу. П'яте управління опублікувало записи телефонних розмов та інші розвідувальні дані через кілька годин після катастрофи, які швидко поклали відповідальність на сепаратистів, підтримуваних Росією.
ЦРУ було вражене і зробило свій перший значний внесок, надавши захищене обладнання для зв'язку та спеціалізоване навчання членам П'ятого управління та двом іншим елітним підрозділам.
«Українці хотіли рибу, а ми, з політичних міркувань, не могли її надати, – сказав колишній американський чиновник, маючи на увазі розвіддані, які могли б допомогти їм у боротьбі з росіянами. – Але ми з радістю навчили їх рибалити і надали обладнання для риболовлі нахлистом».
Таємний Санта
Влітку 2015 року Президент України Петро Порошенко перекроїв внутрішню службу і поставив на місце Наливайченка, надійного партнера ЦРУ, свого соратника. Але ця зміна створила можливості в іншому місці.
В ході перестановок генерал Кондратюк був призначений головою військової розвідки країни, відомої як ГУР, де він багато років тому розпочав свою кар'єру. Це стало одним із перших прикладів того, як особисті зв'язки, а не політичні зміни, поглиблювали залучення ЦРУ в Україну.
На відміну від внутрішньої агенції (можливо, мається на увазі СБУ – прим. моя, О.К.) ГУР мала повноваження збирати розвіддані за межами країни, зокрема, в Росії. Але американці не бачили сенсу в розвитку цієї агенції, оскільки вона не надавала жодної цінної інформації про росіян і вважалася оплотом симпатиків Росії.
Намагаючись завоювати довіру, генерал Кондратюк домовився про зустріч зі своїм американським колегою з Агентства оборонної розвідки і передав йому стос секретних російських документів. Але високопоставлені чиновники АОР були насторожені і не підтримували налагодження тісніших зв'язків.
Генерал повинен був знайти більш охочого партнера. Кілька місяців потому, ще працюючи в вітчизняній спецслужбі, генерал Кондратюк відвідав штаб-квартиру ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія. Під час цих зустрічей він познайомився з офіцером ЦРУ, веселим чоловіком з густою бородою, якого призначили наступним керівником представництва ЦРУ в Києві.
Після довгого дня зустрічей ЦРУ відвезло генерала Кондратюка на хокейний матч «Вашингтон Кепіталс», де він і новий керівник представництва сиділи в розкішній ложі і голосно освистували Олександра Овечкіна, зірку команди з Росії.
Генерал Кондратюк передав ЦРУ секретні документи про російський флот. «Є ще більше таких документів», – пообіцяв він, і документи були відправлені аналітикам у Ленглі.
Аналітики дійшли висновку, що документи є справжніми, і після прибуття начальника представництва до Києва ЦРУ стало головним партнером генерала Кондратюка.
Генерал Кондратюк розумів, що йому потрібна допомога ЦРУ для зміцнення власної служби. ЦРУ вважало, що генерал також може допомогти Ленглі. Агентству було важко вербувати шпигунів у Росії, оскільки його оперативні співробітники перебували під пильним наглядом.
«Для росіянина дозволити себе завербувати американцем означає вчинити абсолютну, найвищу зраду і зрадництво, – сказав генерал Кондратюк. – Але для росіянина бути завербованим українцем – це просто друзі, які розмовляють за келихом пива».
Новий керівник представництва почав регулярно відвідувати генерала Кондратюка, чий кабінет був прикрашений акваріумом, в якому плавали жовті та сині рибки – національні кольори України. Рибки плавали колами навколо моделі затонулого російського підводного човна. Двоє чоловіків стали близькими друзями, що сприяло налагодженню відносин між двома агентствами, і українці дали новому керівнику представництва ласкаве прізвисько Санта-Клаус.
У січні 2016 року генерал Кондратюк прилетів до Вашингтона для зустрічей у Скаттергуді, маєтку на території комплексу ЦРУ у Вірджинії, де агентство часто приймає високопоставлених гостей. Агентство погодилося допомогти ГУР модернізуватися та поліпшити його здатність перехоплювати російські військові повідомлення. В обмін на це генерал Кондратюк погодився ділитися всією необробленою розвідінформацією з американцями. Тепер партнерство стало реальним.
Операція «Золота рибка»
Сьогодні вузька дорога, що веде до секретної бази, оточена мінними полями, які були закладені як лінія оборони через кілька тижнів після вторгнення Росії. Російські ракети, що влучили в базу, начебто вивели її з ладу, але вже за кілька тижнів українці повернулися.
Завдяки грошам та обладнанню, наданим ЦРУ, бригади під командуванням генерала Дворецького почали відновлювати будівництво, але вже під землею. Щоб уникнути виявлення, вони працювали лише вночі та коли російські шпигунські супутники не були над ними. Працівники також паркували свої автомобілі на відстані від будівельного майданчика.
У бункері генерал Дворецький вказав на комунікаційне обладнання та великі комп'ютерні сервери, частина яких була профінансована ЦРУ. Він сказав, що його команди використовували базу для злому захищених комунікаційних мереж російських військових.
«Це пристрій, який зламує супутники і розшифровує секретні розмови», – розповів генерал Дворецький журналісту Times під час екскурсії, додавши, що вони також зламують шпигунські супутники Китаю та Білорусі.
Інший офіцер поклав на стіл дві нещодавно виготовлені карти як доказ того, як Україна відстежує діяльність Росії в усьому світі.
Перший показував маршрути російських шпигунських супутників, що пролітали над центральною Україною. Другий показував, як російські шпигунські супутники пролітають над стратегічними військовими об'єктами, включаючи об'єкт з ядерною зброєю, на сході та в центрі Сполучених Штатів.
ЦРУ почало надсилати обладнання у 2016 році, після вирішальної зустрічі в Скаттергуді, сказав генерал Дворецький, надавши зашифровані радіостанції та пристрої для перехоплення секретних повідомлень ворога.
Крім бази, ЦРУ також курирувало навчальну програму, що проводилася в двох європейських містах, з метою навчити українських розвідників переконливо грати роль вигаданих персонажів і викрадати секрети в Росії та інших країнах, які вміють виявляти шпигунів. Програма називалася «Операція Золота рибка» і походила від анекдоту про російськомовну золоту рибку, яка пропонує двом естонцям два бажання в обмін на свою свободу. Кульмінацією було те, що один з естонців розбив рибі голову каменем, пояснивши, що нікому, хто розмовляє російською, не можна довіряти.
Офіцери операції «Золота рибка» були незабаром розгорнуті на 12 новостворених передових оперативних базах, побудованих уздовж російського кордону. За словами генерала Кондратюка, з кожної бази українські офіцери керували мережами агентів, які збирали розвіддані всередині Росії.
Співробітники ЦРУ встановили на базах обладнання для збору розвідувальної інформації, а також визначили деяких з найбільш кваліфікованих українських випускників програми «Операція «Золота рибка» і співпрацювали з ними для встановлення контактів з потенційними російськими джерелами. Ці випускники потім готували на території України «сплячих» агентів, які мали б розпочати партизанські операції в разі окупації.
Часто ЦРУ потрібно кілька років, щоб завоювати достатню довіру іноземної агенції і почати спільні операції. З українцями це зайняло менше шести місяців. Нове партнерство почало давати стільки інформації про Росію, що її довелося відправляти до Ленглі для обробки.
Але ЦРУ все ж мало свої червоні лінії. Воно не допомагало українцям проводити наступальні операції зі застосуванням летальної зброї.
«Ми проводили розмежування між операціями зі збору розвідувальної інформації та діями, що супроводжуються вибухами», – заявив колишній високопоставлений американський чиновник.
«Це наша країна»
Це було розходження, яке дратувало українців. Спочатку генерал Кондратюк був роздратований, коли американці відмовилися надати супутникові знімки з території Росії. Незабаром після цього він звернувся до ЦРУ з проханням про допомогу в плануванні таємної операції з відправки коммандос ГКР до Росії для встановлення вибухових пристроїв на залізничних депо, які використовуються російськими військовими. Якщо російські військові спробують захопити більше української території, українці зможуть підірвати вибухівку, щоб уповільнити просування російських військ.
Коли керівник представництва проінформував своїх начальників, вони «втратили розум», як висловився один колишній чиновник. Пан Бреннан, директор ЦРУ, зателефонував генералу Кондратюку, щоб переконатися, що місія скасована і що Україна дотримується червоних ліній, які забороняють летальні операції. Генерал Кондратюк скасував місію, але також виніс інший урок. «Надалі ми працювали над тим, щоб не обговорювати ці речі з вашими хлопцями», – сказав він.
Наприкінці того літа українські розвідники виявили, що російські війська розгортають бойові вертольоти на аеродромі на окупованому Росією Кримському півострові, ймовірно, з метою проведення раптового нападу. Генерал Кондратюк вирішив відправити команду до Криму, щоб встановити вибухівку на аеродромі, яку можна було б підірвати, якщо Росія вирішить атакувати.
Цього разу він не просив дозволу у ЦРУ. Він звернувся до підрозділу 2245, командос, які пройшли спеціальну військову підготовку в елітному парамілітарному підрозділі ЦРУ, відомому як «Наземний департамент». Мета підготовки полягала в навчанні технікам оборони, але співробітники ЦРУ розуміли, що без їхнього відома українці можуть використовувати ті самі техніки в наступальних операціях зі смертельними наслідками.
На той час майбутній керівник ГУР і генерал Буданов, висхідна зірка в підрозділі 2245, був відомий своїми сміливими операціями за лінією фронту і мав тісні зв'язки з ЦРУ. Агентство навчило його і навіть зробило надзвичайний крок, відправивши його на реабілітацію до Національного військового медичного центру ім. Волтера Ріда в штаті Меріленд після того, як він отримав поранення в праву руку під час боїв на Донбасі.
Переодягнений у російську форму, тодішній підполковник Буданов очолив командос, які на надувних швидкісних катерах переправилися через вузьку затоку і вночі висадилися в Криму. Але на них чекала елітна російська команда спецпризначенців. Українці дали відсіч, вбивши кількох російських бійців, серед яких був син генерала, після чого відступили до берегової лінії, стрибнули в море і кілька годин пливли до території, контрольованої Україною.
Це була катастрофа. У своєму публічному зверненні президент Путін звинуватив українців у підготовці терористичного акту і пообіцяв помститися за смерть російських бійців.
У Вашингтоні Білий дім Обами був у люті. Джозеф Байден, тодішній віце-президент і прихильник допомоги Україні, зателефонував президенту України, щоб висловити своє обурення.
«Це спричиняє величезну проблему, – сказав пан Байден під час телефонної розмови, запис якої витік і був опублікований в Інтернеті. – Все, що я кажу вам як друг, це те, що тепер мені набагато складніше аргументувати свою позицію».
Деякі радники Обами хотіли закрити програму ЦРУ, але Бреннан переконав їх, що це буде самогубством, враховуючи, що відносини почали давати результати у вигляді розвідданих про росіян, оскільки ЦРУ розслідувало втручання Росії у вибори.
Пан Бреннан зателефонував генералу Кондратюку, щоб ще раз наголосити на червоних лініях. Генерал був засмучений. «Це наша країна, – відповів він. – Це наша війна, і ми маємо воювати».
Відповідь Вашингтона коштувала генералу Кондратюку його посади. Але Україна не відступила.
Наступного дня після усунення генерала Кондратюка в окупованому Росією місті Донецьк на сході України стався загадковий вибух у ліфті, в якому перебував високопоставлений російський сепаратистський командир Арсен Павлов, відомий під псевдонімом Моторола.
ЦРУ незабаром дізналося, що вбивці були членами П'ятого управління, шпигунської групи, яка пройшла підготовку в ЦРУ. Внутрішня розвідка України навіть роздала учасникам операції пам'ятні нашивки, на кожній з яких було вишито слово «Lift» – британський термін, що означає «ліфт».
Знову ж таки, деякі радники Обами були в люті, але вони були безсилими – до президентських виборів, в яких Дональд Трамп змагався з Гілларі Клінтон, залишалося три тижні – і вбивства тривали.
Команда українських агентів встановила безпілотний ракетний гранатомет в будівлі на окупованих територіях. Він знаходився прямо навпроти офісу командира сепаратистів Михайла Толстих, більш відомого як Гіві. За допомогою дистанційного пускача вони вистрілили з гранатомета, як тільки Гіві увійшов до свого офісу, вбивши його, як повідомили американські і українські офіційні особи.
Тіньова війна тепер набирала обертів. Росіяни використовували автомобільну бомбу, щоб вбити керівника підрозділу 2245 елітного українського спецназу. Командир, полковник Максим Шаповал, їхав на зустріч з офіцерами ЦРУ в Києві, коли його автомобіль вибухнув.
На поминках полковника посол США в Україні Марі Йованович стояла в жалобі поруч із начальником відділення ЦРУ. Пізніше співробітники ЦРУ та їхні українські колеги випили за полковника Шаповаля чарку віскі.
«Для всіх нас, – сказав генерал Кондратюк, – це було ударом».
На ципочках навколо Трампа
Обрання Трампа в листопаді 2016 року змусило українців та їхніх партнерів із ЦРУ нервувати. Трамп висловив похвалу Путіну і відкинув звинувачення Росії у втручанні у вибори. Він підозрював Україну і згодом намагався чинити тиск на її президента Володимира Зеленського, щоб той провів розслідування щодо його суперника від Демократичної партії Байдена, що призвело до першого імпічменту Трампа.
Але незалежно від того, що говорив і робив Трамп, його адміністрація часто діяла в іншому напрямку. Це пояснюється тим, що Трамп призначив на ключові посади прихильників жорсткої політики щодо Росії, зокрема Майка Помпео на посаду директора ЦРУ та Джона Болтона на посаду радника з національної безпеки. Вони відвідали Київ, щоб підкреслити свою повну підтримку таємного партнерства, яке було розширено і включало більш спеціалізовані програми навчання та будівництво додаткових секретних баз.
База в лісі розширилася, включивши новий командний центр і казарми, а кількість українських розвідників зросла з 80 до 800. Запобігання втручанню Росії в майбутні вибори в США було головним пріоритетом ЦРУ в цей період, і українські та американські розвідники об'єднали зусилля, щоб дослідити комп'ютерні системи російських розвідувальних агентств з метою виявлення агентів, які намагаються маніпулювати виборцями.
В ході однієї спільної операції команда ГУР обдурила офіцера російської військової розвідки, змусивши його надати інформацію, яка дозволила ЦРУ встановити зв'язок між російським урядом і хакерською групою Fancy Bear, яка була причетна до втручання у вибори в ряді країн.
Генерал Буданов, якого Зеленський призначив керівником ГУР у 2020 році, так прокоментував це партнерство: «Воно тільки зміцнилося. Воно систематично розвивалося. Співпраця поширилася на додаткові сфери і стала більш масштабною».
Ці відносини були настільки успішними, що ЦРУ хотіло повторити їх з іншими європейськими розвідувальними службами, які також зосереджувалися на протидії Росії.
Керівник «Російського дому», відділу ЦРУ, що курує операції проти Росії, організував таємну зустріч у Гаазі. Там представники ЦРУ, британської МІ-6, ГУР, голландської служби (важливого союзника в розвідці) та інших агентств домовилися почати об'єднувати більше розвідданих про Росію.
Результатом стало створення таємної коаліції проти Росії, в якій українці відігравали важливу роль.
Марш до війни
У березні 2021 року російські військові почали зосереджувати війська вздовж кордону з Україною. Проходили місяці, і все більше російських військ оточувало Україну. Тоді постало питання, чи це Путін вдає, чи справді готується до війни.
У листопаді та протягом наступних тижнів ЦРУ та МІ-6 передали своїм українським партнерам єдине повідомлення: Росія готувалася до повномасштабного вторгнення з метою повалення уряду та встановлення в Києві маріонетки, яка виконуватиме волю Кремля.
За словами американських чиновників, розвідки США та Великої Британії мали доступ до інформації, якої не мали українські спецслужби. У новій розвідінформації були вказані імена українських чиновників, яких росіяни планували вбити або захопити, а також українців, яких Кремль сподівався поставити при владі.
Президент Зеленський та деякі з його головних радників виглядали не переконаними, навіть після того, як директор ЦРУ Бернс у січні 2022 року терміново прибув до Києва, щоб проінформувати їх.
Коли російське вторгнення наближалося, співробітники ЦРУ та МІ6 відвідали Київ, щоб зустрітися зі своїми українськими колегами. Один із співробітників МІ6 розплакався перед українцями, побоюючись, що росіяни їх вб'ють.
За наполяганням містера Бернса, невелика група співробітників ЦРУ була виключена з загальної евакуації США і переселена до готельного комплексу на заході України. Вони не хотіли покидати своїх партнерів.
Гра без кінця
Після того, як 24 лютого 2022 року Путін розпочав вторгнення, співробітники ЦРУ в готелі були єдиними представниками уряду США на місці подій. Щодня в готелі вони зустрічалися зі своїми українськими контактами, щоб передати інформацію. Старі кайданки були зняті, і Білий дім Байдена уповноважив розвідувальні агентства надавати розвідувальну підтримку для проведення смертоносних операцій проти російських військ на українській території.
Часто брифінги ЦРУ містили шокуючі конкретні деталі. 3 березня 2022 року – на восьмий день війни – команда ЦРУ надала точний огляд російських планів на найближчі два тижні. Того ж дня росіяни мали відкрити гуманітарний коридор з обложеного міста Маріуполь, а потім відкрити вогонь по українцях, які ним скористалися.
За даними ЦРУ, росіяни планували оточити стратегічне портове місто Одеса, але шторм затримав наступ, і росіяни так і не захопили місто. Потім, 10 березня, росіяни мали намір бомбардувати шість українських міст і вже ввели координати в крилаті ракети для цих ударів.
Росіяни також намагалися вбити високопоставлених українських чиновників, включаючи Зеленського. За словами високопоставленого українського чиновника, принаймні в одному випадку ЦРУ поділилося розвідданими з внутрішньою службою України, що допомогло зірвати замах на президента.
Коли російський наступ на Київ зупинився, керівник відділення ЦРУ зрадів і сказав своїм українським колегам, що вони «вдарили росіянам по обличчю», як сказав український офіцер, який був присутній у кімнаті.
За кілька тижнів ЦРУ повернулося до Києва і направило десятки нових співробітників, щоб допомогти українцям. Високопоставлений американський чиновник прокоментував значну присутність ЦРУ так: «Чи натискають вони на курок? Ні. Чи допомагають вони у виборі цілей? Безумовно».
Деякі співробітники ЦРУ були відряджені на українські бази. Вони перевіряли списки потенційних російських цілей, які українці готувалися атакувати, порівнюючи інформацію, що була у українців, з даними американських спецслужб, щоб переконатися в її достовірності.
Перед російським вторгненням ЦРУ та МІ6 навчили своїх українських колег набирати інформаторів та створювати таємні партизанські мережі. За словами генерала Кондратюка, у південній Херсонській області, яку Росія окупувала в перші тижні війни, ці партизанські мережі вступили в дію, вбиваючи місцевих колаборантів та допомагаючи українським військам наносити удари по російських позиціях.
У липні 2022 року українські розвідники помітили російські конвої, які готувалися перетнути стратегічний міст через річку Дніпро, і повідомили про це MI6. Британські та американські розвідники швидко перевірили інформацію української розвідки, використовуючи супутникові знімки в режимі реального часу. MI6 передала підтвердження, і українські військові відкрили вогонь з ракет, знищивши конвої.
У підземному бункері генерал Дворецький сказав, що німецька система протиповітряної оборони тепер захищає від російських атак. Система фільтрації повітря захищає від хімічної зброї, а на випадок відключення електромережі є спеціальна система електропостачання.
Питання, яке деякі українські розвідники зараз задають своїм американським колегам в той час, як республіканці в Палаті представників вирішують, чи припиняти надання допомоги на мільярди доларів, полягає в тому, чи не покине їх ЦРУ. «Це вже трапилося в Афганістані, і тепер це трапиться в Україні», – сказав один із високопоставлених українських офіцерів.
Згадуючи візит пана Бернса до Києва минулого тижня (тобто в лютому 2024 року – прим. моя, О.К.), представник ЦРУ зазначив: «Ми протягом багатьох років демонстрували чітку прихильність до України, і цей візит став ще одним сильним сигналом того, що США й надалі будуть підтримувати цю країну».
ЦРУ та ГУР побудували ще дві секретні бази для перехоплення російських повідомлень, і разом із 12 передовими оперативними базами, які, за словами генерала Кондратюка, все ще функціонують. ГУР зараз збирає та виробляє більше розвідувальної інформації, ніж будь-коли під час війни, і значну її частину передає ЦРУ.
«Таку інформацію ви не отримаєте ніде – крім як тут і зараз», – сказав генерал Дворецький.
Наші інтереси:
Цікава і важлива інформація. Ймовірно, що призначення Буданова керівником Офісу Президента України було протиснуто американцями, щоб ЦРУ контролювало Зеленського і владну верхівку.
Філон Іудей був багатим аристократом і високофункціональним корпоративним психопатом. Свої тексти він генерував як несвідоме, інстинктивне мавпування, подібно до сучасних систем штучного інтелекту...
Шпигунська війна: як ЦРУ таємно допомагає Україні боротися з Путіним – NYT
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Понад десять років Сполучені Штати підтримують таємне партнерство з Україною в галузі розвідки, яке зараз має вирішальне значення для обох країн у протидії Росії. У 2016 році ЦРУ почало готувати елітний український спецназ, відомий як «Підрозділ 2245», одним з офіцерів якого був Кирило Буданов.
260103-cia.jpg
Ця стаття Адама Ентуса (Adam Entous) та Майкла Швірца (Michael Schwirtz) була опублікована 25 лютого 2024 року на The New York Times.
Адам Ентус і Майкл Швірц провели понад 200 інтерв'ю в Україні, кількох інших європейських країнах та США, щоб підготувати цей репортаж.
Повний текст статті:
Розташована в густому лісі, українська військова база виглядає покинутою і зруйнованою, її командний центр перетворився на вигорілу руїну, ставши жертвою російського ракетного обстрілу на початку війни. Але це над землею.
Неподалік, потайний прохід веде до підземного бункера, де групи українських солдатів відстежують російські шпигунські супутники та прослуховують розмови російських командирів. На одному з екранів червона лінія простежувала маршрут вибухового дрона, який пролітав через російську систему протиповітряної оборони від точки в центральній Україні до цілі в російському місті Ростов.
Підземний бункер, побудований для заміни зруйнованого командного центру в перші місяці після вторгнення Росії, є секретним нервовим центром українських збройних сил. Є ще одна таємниця: база майже повністю фінансується і частково оснащується ЦРУ.
«Сто десять відсотків», – сказав генерал Сергій Дворецький, високопоставлений командир розвідки, в інтерв'ю на базі.
Зараз, коли війна, яка забрала сотні тисяч життів, вступає в третій рік, партнерство між Вашингтоном і Києвом у сфері розвідки є запорукою здатності України захищати себе. ЦРУ та інші американські розвідувальні агентства надають розвіддані для цільових ракетних ударів, відстежують переміщення російських військ і допомагають підтримувати шпигунські мережі.
Але це партнерство не є творінням воєнного часу, і Україна не є єдиним бенефіціаром. Воно зародилося десять років тому, формуючись з перебоями під керівництвом трьох дуже різних президентів США, і просувалася вперед завдяки зусиллям ключових осіб, які часто йшли на сміливі ризики.
Це партнерство перетворило Україну, чиї спецслужби довгий час вважалися повністю скомпрометованими Росією, на одного з найважливіших партнерів Вашингтона в боротьбі проти Кремля.
Слуховий пост в українському лісі є частиною мережі шпигунських баз, побудованих за останні вісім років за підтримки ЦРУ, що включає 12 секретних об'єктів уздовж російського кордону. Перед війною українці довели свою корисність для американців, зібравши перехоплені дані, які допомогли довести причетність Росії до збиття в 2014 році комерційного літака авіакомпанії Malaysia Airlines. Українці також допомогли американцям переслідувати російських агентів, які втручалися у президентські вибори в США в 2016 році.
Приблизно в 2016 році ЦРУ почало готувати елітний український спецназ, відомий як «Підрозділ 2245», який захоплював російські безпілотники та засоби зв'язку, щоб технічні фахівці ЦРУ могли провести їх реверс-інжиніринг і зламати системи шифрування Москви. (Одним з офіцерів підрозділу був Кирило Буданов).
А ЦРУ також допомогло підготувати нове покоління українських шпигунів, які діяли в Росії, по всій Європі, на Кубі та в інших місцях, де росіяни мають значну присутність.
Ці відносини настільки міцні, що співробітники ЦРУ залишилися у віддаленому місці на заході України, коли адміністрація Байдена евакуювала американський персонал за кілька тижнів до вторгнення Росії в лютому 2022 року. Під час вторгнення співробітники передавали важливу розвідінформацію, зокрема про те, де Росія планувала нанести удари і які системи озброєння вона збиралася використовувати.
«Без них ми б не змогли чинити опір росіянам або перемогти їх», – сказав Іван Баканов, який на той час був головою Служби безпеки України (СБУ).
Подробиці цього партнерства в галузі розвідки, багато з яких вперше розкриваються газетою «The New York Times», протягом десятиліття були суворою таємницею.
У понад 200 інтерв'ю нинішні та колишні чиновники України, США та Європи описали партнерство, яке майже зазнало краху через взаємну недовіру, перш ніж почало стабільно розширюватися, перетворивши Україну на центр збору розвідданих, що перехоплював більше російських повідомлень, ніж спочатку могла обробляти станція ЦРУ в Києві. Багато чиновників висловилися на умовах анонімності, щоб обговорити розвіддані та делікатні дипломатичні питання.
Зараз ці розвідувальні мережі важливі як ніколи, оскільки Росія перейшла в наступ, а Україна все більше залежить від диверсій та ударів ракетами великої дальності, що вимагає наявності шпигунів далеко за лінією фронту. І вони все більше наражаються на ризик: якщо республіканці в Конгресі припинять військове фінансування Києва, ЦРУ, можливо, доведеться скоротити свою діяльність.
Щоб заспокоїти українських лідерів, директор ЦРУ Вільям Бернс минулого четверга здійснив таємний візит до України, який став його десятим візитом з моменту вторгнення.
З самого початку спільний ворог – президент Росії Путін – об'єднав ЦРУ та його українських партнерів. Одержимий ідеєю «втрати» України на користь Заходу, Путін регулярно втручався в політичну систему України, особисто обираючи лідерів, які, на його думку, утримували б Україну в орбіті Росії, але щоразу це призводило до зворотного ефекту, виводячи протестувальників на вулиці.
Путін давно звинувачує західні спецслужби в маніпулюванні Києвом і поширенні антиросійських настроїв в Україні. Наприкінці 2021 року, за словами високопоставленого європейського чиновника, Путін вагався, чи розпочинати повномасштабне вторгнення, коли зустрівся з керівником однієї з головних розвідувальних служб Росії, який повідомив йому, що ЦРУ разом із британською МІ-6 контролюють Україну і перетворюють її на плацдарм для операцій проти Москви.
Але розслідування Times виявило, що Путін і його радники неправильно оцінили критичну динаміку. ЦРУ не втручалося в справи України. Американські чиновники часто не хотіли повністю втручатися, побоюючись, що українським чиновникам не можна довіряти, і турбуючись про те, що це може спровокувати Кремль.
Проте вузьке коло українських розвідників старанно завойовувало прихильність ЦРУ і поступово стало незамінним для американців. У 2015 році генерал Валерій Кондратюк, тодішній глава військової розвідки України, прибув на зустріч із заступником керівника відділення ЦРУ і без попередження передав йому стос надсекретних документів.
Цей перший пакет містив секретну інформацію про Північний флот ВМС Росії, включаючи детальні відомості про останні розробки російських атомних підводних човнів. Незабаром групи співробітників ЦРУ регулярно виходили з його офісу з рюкзаками, повними документів.
«Ми розуміли, що нам потрібно створити умови для довіри», – сказав генерал Кондратюк.
У міру поглиблення партнерства після 2016 року українці стали втрачати терпіння через те, що вони вважали надмірною обережністю Вашингтона, і почали влаштовувати вбивства та інші смертоносні операції, що порушувало умови, на які, на думку Білого дому, українці погодилися. Розлючені чиновники у Вашингтоні погрожували припинити підтримку, але так і не зробили цього.
«Відносини ставали дедалі міцнішими, оскільки обидві сторони бачили в них цінність, а посольство США в Києві – наша представницька установа там, яка здійснювала операції з України – стало найкращим джерелом інформації, сигналів та всього іншого, що стосувалося Росії, – сказав колишній високопоставлений американський чиновник. – Ми не могли насититися цим».
Це нерозказана історія про те, як все відбувалося.
Обережний початок
Партнерство ЦРУ в Україні можна простежити по двох телефонних дзвінків у ніч 24 лютого 2014 року, рівно за вісім років до повномасштабного вторгнення Росії.
Мільйони українців щойно повалили прокремлівський уряд країни, а президент Віктор Янукович і його керівники спецслужб втекли до Росії. У тому хаосі швидко прийшов до влади нестабільний прозахідний уряд.
Новий глава спецслужб Валентин Наливайченко, прибувши до штаб-квартири внутрішньої розвідки, виявив у дворі купу тліючих документів. Усередині будівлі багато комп'ютерів були очищені або заражені російським шкідливим програмним забезпеченням.
«Там було порожньо. Не було світла. Не було керівництва. Там нікого не було», – сказав пан Наливайченко в інтерв'ю.
Він пішов до офісу і зателефонував начальнику відділення ЦРУ та місцевому керівнику МІ-6. Була майже північ, але він викликав їх до будівлі, попросив допомоги у відновленні агентства з нуля та запропонував тристороннє партнерство. «Ось так все і почалося», – сказав пан Наливайченко.
Ситуація швидко стала ще більш небезпечною. Путін захопив Крим. Його агенти розпалювали сепаратистські повстання, які переросли у війну на сході країни. Україна перебувала у стані війни, і Наливайченко звернувся до ЦРУ з проханням надати супутникові знімки та іншу розвідінформацію, щоб допомогти захистити територію країни.
У зв'язку з ескалацією насильства, літак без розпізнавальних знаків уряду США приземлився в аеропорту Києва, на борту якого перебував Джон Бреннан (John Brennan), тодішній директор ЦРУ. Він повідомив пану Наливайченку, що ЦРУ зацікавлене у розвитку відносин, але лише в темпі, який влаштовує агентство, як сказали американські та українські чиновники.
Для ЦРУ невідомим питанням було, як довго протримаються пан Наливайченко і прозахідний уряд. ЦРУ вже раніше зазнавало невдач в Україні. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Україна здобула незалежність, а потім почала коливатися між конкуруючими політичними силами: тими, хто хотів залишатися близьким до Москви, і тими, хто хотів приєднатися до Заходу. Під час попередньої роботи на посаді глави розвідки пан Наливайченко започаткував подібне партнерство з ЦРУ, яке розпалося, коли країна знову повернулася до Росії.
Тепер пан Бреннан пояснив, що для отримання допомоги від ЦРУ українці мали довести, що вони можуть надати американцям цінну розвідувальну інформацію. Вони також мали очистити країну від російських шпигунів, якими була переповнена внутрішня розвідувальна служба СБУ. (Приклад: росіяни швидко дізналися про нібито таємний візит пана Бреннана. Пропагандистські ЗМІ Кремля опублікували фотошоплену картинку директора ЦРУ в перуці клоуна і з гримом).
Пан Бреннан повернувся до Вашингтона, де радники президента США Барака Обами були глибоко стурбовані тим, що це може спровокувати Москву. Білий дім розробив таємні правила, які розлютили українців і які деякі співробітники ЦРУ вважали кайданами. Ці правила забороняли розвідувальним агентствам надавати Україні будь-яку підтримку, яка, як можна було «розумно очікувати», могла мати летальні наслідки.
Результатом стало делікатне балансування. ЦРУ мало посилити українські спецслужби, не провокуючи при цьому росіян. Червоні лінії не були чітко визначені, що створювало постійну напругу в партнерстві.
У Києві пан Наливайченко обрав своїм помічником генерала Кондратюка, який вже давно працював з ним на посаді голови контррозвідки, і вони створили новий парамілітарний підрозділ, який був розгорнутий за лінією фронту для проведення операцій і збору розвідданих, які ЦРУ або МІ6 не надавали їм.
Відоме як П'яте управління, цей підрозділ буде укомплектовано офіцерами, які народилися вже після здобуття Україною незалежності (у 1991 році).
«Вони не мали жодного зв'язку з Росією, – сказав генерал Кондратюк. – Вони навіть не знали, що таке Радянський Союз».
Того літа рейс 17 авіакомпанії Malaysia Airlines, що летів з Амстердама до Куала-Лумпура, вибухнув у повітрі і впав на сході України, в результаті чого загинули майже 300 пасажирів і членів екіпажу. П'яте управління опублікувало записи телефонних розмов та інші розвідувальні дані через кілька годин після катастрофи, які швидко поклали відповідальність на сепаратистів, підтримуваних Росією.
ЦРУ було вражене і зробило свій перший значний внесок, надавши захищене обладнання для зв'язку та спеціалізоване навчання членам П'ятого управління та двом іншим елітним підрозділам.
«Українці хотіли рибу, а ми, з політичних міркувань, не могли її надати, – сказав колишній американський чиновник, маючи на увазі розвіддані, які могли б допомогти їм у боротьбі з росіянами. – Але ми з радістю навчили їх рибалити і надали обладнання для риболовлі нахлистом».
Таємний Санта
Влітку 2015 року Президент України Петро Порошенко перекроїв внутрішню службу і поставив на місце Наливайченка, надійного партнера ЦРУ, свого соратника. Але ця зміна створила можливості в іншому місці.
В ході перестановок генерал Кондратюк був призначений головою військової розвідки країни, відомої як ГУР, де він багато років тому розпочав свою кар'єру. Це стало одним із перших прикладів того, як особисті зв'язки, а не політичні зміни, поглиблювали залучення ЦРУ в Україну.
На відміну від внутрішньої агенції (можливо, мається на увазі СБУ – прим. моя, О.К.) ГУР мала повноваження збирати розвіддані за межами країни, зокрема, в Росії. Але американці не бачили сенсу в розвитку цієї агенції, оскільки вона не надавала жодної цінної інформації про росіян і вважалася оплотом симпатиків Росії.
Намагаючись завоювати довіру, генерал Кондратюк домовився про зустріч зі своїм американським колегою з Агентства оборонної розвідки і передав йому стос секретних російських документів. Але високопоставлені чиновники АОР були насторожені і не підтримували налагодження тісніших зв'язків.
Генерал повинен був знайти більш охочого партнера. Кілька місяців потому, ще працюючи в вітчизняній спецслужбі, генерал Кондратюк відвідав штаб-квартиру ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія. Під час цих зустрічей він познайомився з офіцером ЦРУ, веселим чоловіком з густою бородою, якого призначили наступним керівником представництва ЦРУ в Києві.
Після довгого дня зустрічей ЦРУ відвезло генерала Кондратюка на хокейний матч «Вашингтон Кепіталс», де він і новий керівник представництва сиділи в розкішній ложі і голосно освистували Олександра Овечкіна, зірку команди з Росії.
Генерал Кондратюк передав ЦРУ секретні документи про російський флот. «Є ще більше таких документів», – пообіцяв він, і документи були відправлені аналітикам у Ленглі.
Аналітики дійшли висновку, що документи є справжніми, і після прибуття начальника представництва до Києва ЦРУ стало головним партнером генерала Кондратюка.
Генерал Кондратюк розумів, що йому потрібна допомога ЦРУ для зміцнення власної служби. ЦРУ вважало, що генерал також може допомогти Ленглі. Агентству було важко вербувати шпигунів у Росії, оскільки його оперативні співробітники перебували під пильним наглядом.
«Для росіянина дозволити себе завербувати американцем означає вчинити абсолютну, найвищу зраду і зрадництво, – сказав генерал Кондратюк. – Але для росіянина бути завербованим українцем – це просто друзі, які розмовляють за келихом пива».
Новий керівник представництва почав регулярно відвідувати генерала Кондратюка, чий кабінет був прикрашений акваріумом, в якому плавали жовті та сині рибки – національні кольори України. Рибки плавали колами навколо моделі затонулого російського підводного човна. Двоє чоловіків стали близькими друзями, що сприяло налагодженню відносин між двома агентствами, і українці дали новому керівнику представництва ласкаве прізвисько Санта-Клаус.
У січні 2016 року генерал Кондратюк прилетів до Вашингтона для зустрічей у Скаттергуді, маєтку на території комплексу ЦРУ у Вірджинії, де агентство часто приймає високопоставлених гостей. Агентство погодилося допомогти ГУР модернізуватися та поліпшити його здатність перехоплювати російські військові повідомлення. В обмін на це генерал Кондратюк погодився ділитися всією необробленою розвідінформацією з американцями. Тепер партнерство стало реальним.
Операція «Золота рибка»
Сьогодні вузька дорога, що веде до секретної бази, оточена мінними полями, які були закладені як лінія оборони через кілька тижнів після вторгнення Росії. Російські ракети, що влучили в базу, начебто вивели її з ладу, але вже за кілька тижнів українці повернулися.
Завдяки грошам та обладнанню, наданим ЦРУ, бригади під командуванням генерала Дворецького почали відновлювати будівництво, але вже під землею. Щоб уникнути виявлення, вони працювали лише вночі та коли російські шпигунські супутники не були над ними. Працівники також паркували свої автомобілі на відстані від будівельного майданчика.
У бункері генерал Дворецький вказав на комунікаційне обладнання та великі комп'ютерні сервери, частина яких була профінансована ЦРУ. Він сказав, що його команди використовували базу для злому захищених комунікаційних мереж російських військових.
«Це пристрій, який зламує супутники і розшифровує секретні розмови», – розповів генерал Дворецький журналісту Times під час екскурсії, додавши, що вони також зламують шпигунські супутники Китаю та Білорусі.
Інший офіцер поклав на стіл дві нещодавно виготовлені карти як доказ того, як Україна відстежує діяльність Росії в усьому світі.
Перший показував маршрути російських шпигунських супутників, що пролітали над центральною Україною. Другий показував, як російські шпигунські супутники пролітають над стратегічними військовими об'єктами, включаючи об'єкт з ядерною зброєю, на сході та в центрі Сполучених Штатів.
ЦРУ почало надсилати обладнання у 2016 році, після вирішальної зустрічі в Скаттергуді, сказав генерал Дворецький, надавши зашифровані радіостанції та пристрої для перехоплення секретних повідомлень ворога.
Крім бази, ЦРУ також курирувало навчальну програму, що проводилася в двох європейських містах, з метою навчити українських розвідників переконливо грати роль вигаданих персонажів і викрадати секрети в Росії та інших країнах, які вміють виявляти шпигунів. Програма називалася «Операція Золота рибка» і походила від анекдоту про російськомовну золоту рибку, яка пропонує двом естонцям два бажання в обмін на свою свободу. Кульмінацією було те, що один з естонців розбив рибі голову каменем, пояснивши, що нікому, хто розмовляє російською, не можна довіряти.
Офіцери операції «Золота рибка» були незабаром розгорнуті на 12 новостворених передових оперативних базах, побудованих уздовж російського кордону. За словами генерала Кондратюка, з кожної бази українські офіцери керували мережами агентів, які збирали розвіддані всередині Росії.
Співробітники ЦРУ встановили на базах обладнання для збору розвідувальної інформації, а також визначили деяких з найбільш кваліфікованих українських випускників програми «Операція «Золота рибка» і співпрацювали з ними для встановлення контактів з потенційними російськими джерелами. Ці випускники потім готували на території України «сплячих» агентів, які мали б розпочати партизанські операції в разі окупації.
Часто ЦРУ потрібно кілька років, щоб завоювати достатню довіру іноземної агенції і почати спільні операції. З українцями це зайняло менше шести місяців. Нове партнерство почало давати стільки інформації про Росію, що її довелося відправляти до Ленглі для обробки.
Але ЦРУ все ж мало свої червоні лінії. Воно не допомагало українцям проводити наступальні операції зі застосуванням летальної зброї.
«Ми проводили розмежування між операціями зі збору розвідувальної інформації та діями, що супроводжуються вибухами», – заявив колишній високопоставлений американський чиновник.
«Це наша країна»
Це було розходження, яке дратувало українців. Спочатку генерал Кондратюк був роздратований, коли американці відмовилися надати супутникові знімки з території Росії. Незабаром після цього він звернувся до ЦРУ з проханням про допомогу в плануванні таємної операції з відправки коммандос ГКР до Росії для встановлення вибухових пристроїв на залізничних депо, які використовуються російськими військовими. Якщо російські військові спробують захопити більше української території, українці зможуть підірвати вибухівку, щоб уповільнити просування російських військ.
Коли керівник представництва проінформував своїх начальників, вони «втратили розум», як висловився один колишній чиновник. Пан Бреннан, директор ЦРУ, зателефонував генералу Кондратюку, щоб переконатися, що місія скасована і що Україна дотримується червоних ліній, які забороняють летальні операції. Генерал Кондратюк скасував місію, але також виніс інший урок. «Надалі ми працювали над тим, щоб не обговорювати ці речі з вашими хлопцями», – сказав він.
Наприкінці того літа українські розвідники виявили, що російські війська розгортають бойові вертольоти на аеродромі на окупованому Росією Кримському півострові, ймовірно, з метою проведення раптового нападу. Генерал Кондратюк вирішив відправити команду до Криму, щоб встановити вибухівку на аеродромі, яку можна було б підірвати, якщо Росія вирішить атакувати.
Цього разу він не просив дозволу у ЦРУ. Він звернувся до підрозділу 2245, командос, які пройшли спеціальну військову підготовку в елітному парамілітарному підрозділі ЦРУ, відомому як «Наземний департамент». Мета підготовки полягала в навчанні технікам оборони, але співробітники ЦРУ розуміли, що без їхнього відома українці можуть використовувати ті самі техніки в наступальних операціях зі смертельними наслідками.
На той час майбутній керівник ГУР і генерал Буданов, висхідна зірка в підрозділі 2245, був відомий своїми сміливими операціями за лінією фронту і мав тісні зв'язки з ЦРУ. Агентство навчило його і навіть зробило надзвичайний крок, відправивши його на реабілітацію до Національного військового медичного центру ім. Волтера Ріда в штаті Меріленд після того, як він отримав поранення в праву руку під час боїв на Донбасі.
Переодягнений у російську форму, тодішній підполковник Буданов очолив командос, які на надувних швидкісних катерах переправилися через вузьку затоку і вночі висадилися в Криму. Але на них чекала елітна російська команда спецпризначенців. Українці дали відсіч, вбивши кількох російських бійців, серед яких був син генерала, після чого відступили до берегової лінії, стрибнули в море і кілька годин пливли до території, контрольованої Україною.
Це була катастрофа. У своєму публічному зверненні президент Путін звинуватив українців у підготовці терористичного акту і пообіцяв помститися за смерть російських бійців.
У Вашингтоні Білий дім Обами був у люті. Джозеф Байден, тодішній віце-президент і прихильник допомоги Україні, зателефонував президенту України, щоб висловити своє обурення.
«Це спричиняє величезну проблему, – сказав пан Байден під час телефонної розмови, запис якої витік і був опублікований в Інтернеті. – Все, що я кажу вам як друг, це те, що тепер мені набагато складніше аргументувати свою позицію».
Деякі радники Обами хотіли закрити програму ЦРУ, але Бреннан переконав їх, що це буде самогубством, враховуючи, що відносини почали давати результати у вигляді розвідданих про росіян, оскільки ЦРУ розслідувало втручання Росії у вибори.
Пан Бреннан зателефонував генералу Кондратюку, щоб ще раз наголосити на червоних лініях. Генерал був засмучений. «Це наша країна, – відповів він. – Це наша війна, і ми маємо воювати».
Відповідь Вашингтона коштувала генералу Кондратюку його посади. Але Україна не відступила.
Наступного дня після усунення генерала Кондратюка в окупованому Росією місті Донецьк на сході України стався загадковий вибух у ліфті, в якому перебував високопоставлений російський сепаратистський командир Арсен Павлов, відомий під псевдонімом Моторола.
ЦРУ незабаром дізналося, що вбивці були членами П'ятого управління, шпигунської групи, яка пройшла підготовку в ЦРУ. Внутрішня розвідка України навіть роздала учасникам операції пам'ятні нашивки, на кожній з яких було вишито слово «Lift» – британський термін, що означає «ліфт».
Знову ж таки, деякі радники Обами були в люті, але вони були безсилими – до президентських виборів, в яких Дональд Трамп змагався з Гілларі Клінтон, залишалося три тижні – і вбивства тривали.
Команда українських агентів встановила безпілотний ракетний гранатомет в будівлі на окупованих територіях. Він знаходився прямо навпроти офісу командира сепаратистів Михайла Толстих, більш відомого як Гіві. За допомогою дистанційного пускача вони вистрілили з гранатомета, як тільки Гіві увійшов до свого офісу, вбивши його, як повідомили американські і українські офіційні особи.
Тіньова війна тепер набирала обертів. Росіяни використовували автомобільну бомбу, щоб вбити керівника підрозділу 2245 елітного українського спецназу. Командир, полковник Максим Шаповал, їхав на зустріч з офіцерами ЦРУ в Києві, коли його автомобіль вибухнув.
На поминках полковника посол США в Україні Марі Йованович стояла в жалобі поруч із начальником відділення ЦРУ. Пізніше співробітники ЦРУ та їхні українські колеги випили за полковника Шаповаля чарку віскі.
«Для всіх нас, – сказав генерал Кондратюк, – це було ударом».
На ципочках навколо Трампа
Обрання Трампа в листопаді 2016 року змусило українців та їхніх партнерів із ЦРУ нервувати. Трамп висловив похвалу Путіну і відкинув звинувачення Росії у втручанні у вибори. Він підозрював Україну і згодом намагався чинити тиск на її президента Володимира Зеленського, щоб той провів розслідування щодо його суперника від Демократичної партії Байдена, що призвело до першого імпічменту Трампа.
Але незалежно від того, що говорив і робив Трамп, його адміністрація часто діяла в іншому напрямку. Це пояснюється тим, що Трамп призначив на ключові посади прихильників жорсткої політики щодо Росії, зокрема Майка Помпео на посаду директора ЦРУ та Джона Болтона на посаду радника з національної безпеки. Вони відвідали Київ, щоб підкреслити свою повну підтримку таємного партнерства, яке було розширено і включало більш спеціалізовані програми навчання та будівництво додаткових секретних баз.
База в лісі розширилася, включивши новий командний центр і казарми, а кількість українських розвідників зросла з 80 до 800. Запобігання втручанню Росії в майбутні вибори в США було головним пріоритетом ЦРУ в цей період, і українські та американські розвідники об'єднали зусилля, щоб дослідити комп'ютерні системи російських розвідувальних агентств з метою виявлення агентів, які намагаються маніпулювати виборцями.
В ході однієї спільної операції команда ГУР обдурила офіцера російської військової розвідки, змусивши його надати інформацію, яка дозволила ЦРУ встановити зв'язок між російським урядом і хакерською групою Fancy Bear, яка була причетна до втручання у вибори в ряді країн.
Генерал Буданов, якого Зеленський призначив керівником ГУР у 2020 році, так прокоментував це партнерство: «Воно тільки зміцнилося. Воно систематично розвивалося. Співпраця поширилася на додаткові сфери і стала більш масштабною».
Ці відносини були настільки успішними, що ЦРУ хотіло повторити їх з іншими європейськими розвідувальними службами, які також зосереджувалися на протидії Росії.
Керівник «Російського дому», відділу ЦРУ, що курує операції проти Росії, організував таємну зустріч у Гаазі. Там представники ЦРУ, британської МІ-6, ГУР, голландської служби (важливого союзника в розвідці) та інших агентств домовилися почати об'єднувати більше розвідданих про Росію.
Результатом стало створення таємної коаліції проти Росії, в якій українці відігравали важливу роль.
Марш до війни
У березні 2021 року російські військові почали зосереджувати війська вздовж кордону з Україною. Проходили місяці, і все більше російських військ оточувало Україну. Тоді постало питання, чи це Путін вдає, чи справді готується до війни.
У листопаді та протягом наступних тижнів ЦРУ та МІ-6 передали своїм українським партнерам єдине повідомлення: Росія готувалася до повномасштабного вторгнення з метою повалення уряду та встановлення в Києві маріонетки, яка виконуватиме волю Кремля.
За словами американських чиновників, розвідки США та Великої Британії мали доступ до інформації, якої не мали українські спецслужби. У новій розвідінформації були вказані імена українських чиновників, яких росіяни планували вбити або захопити, а також українців, яких Кремль сподівався поставити при владі.
Президент Зеленський та деякі з його головних радників виглядали не переконаними, навіть після того, як директор ЦРУ Бернс у січні 2022 року терміново прибув до Києва, щоб проінформувати їх.
Коли російське вторгнення наближалося, співробітники ЦРУ та МІ6 відвідали Київ, щоб зустрітися зі своїми українськими колегами. Один із співробітників МІ6 розплакався перед українцями, побоюючись, що росіяни їх вб'ють.
За наполяганням містера Бернса, невелика група співробітників ЦРУ була виключена з загальної евакуації США і переселена до готельного комплексу на заході України. Вони не хотіли покидати своїх партнерів.
Гра без кінця
Після того, як 24 лютого 2022 року Путін розпочав вторгнення, співробітники ЦРУ в готелі були єдиними представниками уряду США на місці подій. Щодня в готелі вони зустрічалися зі своїми українськими контактами, щоб передати інформацію. Старі кайданки були зняті, і Білий дім Байдена уповноважив розвідувальні агентства надавати розвідувальну підтримку для проведення смертоносних операцій проти російських військ на українській території.
Часто брифінги ЦРУ містили шокуючі конкретні деталі. 3 березня 2022 року – на восьмий день війни – команда ЦРУ надала точний огляд російських планів на найближчі два тижні. Того ж дня росіяни мали відкрити гуманітарний коридор з обложеного міста Маріуполь, а потім відкрити вогонь по українцях, які ним скористалися.
За даними ЦРУ, росіяни планували оточити стратегічне портове місто Одеса, але шторм затримав наступ, і росіяни так і не захопили місто. Потім, 10 березня, росіяни мали намір бомбардувати шість українських міст і вже ввели координати в крилаті ракети для цих ударів.
Росіяни також намагалися вбити високопоставлених українських чиновників, включаючи Зеленського. За словами високопоставленого українського чиновника, принаймні в одному випадку ЦРУ поділилося розвідданими з внутрішньою службою України, що допомогло зірвати замах на президента.
Коли російський наступ на Київ зупинився, керівник відділення ЦРУ зрадів і сказав своїм українським колегам, що вони «вдарили росіянам по обличчю», як сказав український офіцер, який був присутній у кімнаті.
За кілька тижнів ЦРУ повернулося до Києва і направило десятки нових співробітників, щоб допомогти українцям. Високопоставлений американський чиновник прокоментував значну присутність ЦРУ так: «Чи натискають вони на курок? Ні. Чи допомагають вони у виборі цілей? Безумовно».
Деякі співробітники ЦРУ були відряджені на українські бази. Вони перевіряли списки потенційних російських цілей, які українці готувалися атакувати, порівнюючи інформацію, що була у українців, з даними американських спецслужб, щоб переконатися в її достовірності.
Перед російським вторгненням ЦРУ та МІ6 навчили своїх українських колег набирати інформаторів та створювати таємні партизанські мережі. За словами генерала Кондратюка, у південній Херсонській області, яку Росія окупувала в перші тижні війни, ці партизанські мережі вступили в дію, вбиваючи місцевих колаборантів та допомагаючи українським військам наносити удари по російських позиціях.
У липні 2022 року українські розвідники помітили російські конвої, які готувалися перетнути стратегічний міст через річку Дніпро, і повідомили про це MI6. Британські та американські розвідники швидко перевірили інформацію української розвідки, використовуючи супутникові знімки в режимі реального часу. MI6 передала підтвердження, і українські військові відкрили вогонь з ракет, знищивши конвої.
У підземному бункері генерал Дворецький сказав, що німецька система протиповітряної оборони тепер захищає від російських атак. Система фільтрації повітря захищає від хімічної зброї, а на випадок відключення електромережі є спеціальна система електропостачання.
Питання, яке деякі українські розвідники зараз задають своїм американським колегам в той час, як республіканці в Палаті представників вирішують, чи припиняти надання допомоги на мільярди доларів, полягає в тому, чи не покине їх ЦРУ. «Це вже трапилося в Афганістані, і тепер це трапиться в Україні», – сказав один із високопоставлених українських офіцерів.
Згадуючи візит пана Бернса до Києва минулого тижня (тобто в лютому 2024 року – прим. моя, О.К.), представник ЦРУ зазначив: «Ми протягом багатьох років демонстрували чітку прихильність до України, і цей візит став ще одним сильним сигналом того, що США й надалі будуть підтримувати цю країну».
ЦРУ та ГУР побудували ще дві секретні бази для перехоплення російських повідомлень, і разом із 12 передовими оперативними базами, які, за словами генерала Кондратюка, все ще функціонують. ГУР зараз збирає та виробляє більше розвідувальної інформації, ніж будь-коли під час війни, і значну її частину передає ЦРУ.
«Таку інформацію ви не отримаєте ніде – крім як тут і зараз», – сказав генерал Дворецький.
Цікава і важлива інформація. Ймовірно, що призначення Буданова керівником Офісу Президента України було протиснуто американцями, щоб ЦРУ контролювало Зеленського і владну верхівку.
Зверніть увагу
Філон Іудей з Александрії Єгипетської – фальсифікатор Євангелія, батько іудохристиянства (подкаст)