Слівце-райце покотися - добрій душі пригодися (2)

Думкою можна життя виправляти, якщо вірні слова оживляти.

Коли і вітер однаково дує: один затишок будує, а інший – бідує.

Яке б не було пригоже, а все не так, як воно вороже.

Якщо не знаєш, чого у світі шукаєш, – більше губиш та втрачаєш.

До когось доля посміхається.. над кимось насміхається.. А мудрий з того завжди потішається.

Той у Бігу, хто весел і сміється, а не той, що угодником святим зветься.

Женеш його копняками, а воно лізе з дружніми словами.

Коли Віз перевертається, Воза Дух і виливається.

За тих часів, коли корови, як го-в-ядєніє ще не були, вже отаманили потроху.

Якщо за брата такого має ся, то якого ще ворога лякаєшся?

Ото часи настали: банкують і панують ті, хто Батьком називають Маму.

Такими путями блукати – горе шукати..

По таким дорогам ходити – свою долю злити..

Гідність із гнівом мало дружать, та лихо здужать..

Щоб ми сміялися над тим, від чого плакати хотіли..

Здається - Біг сміється.. від того, що навколо се ведеться..

Налякав їжака своїм глуздом!

Все кудись поспішає, неначе на нього хтось чекає..

Ще один пророк Мойсей знайшовся: серед люду ходить - за собою лихо водить.

З лихого не вийде доброго нічого.

Де нездара, як у пустощі, ходить, кмітливий скарби знаходить.

Розумне тікає, до чого дурне прилипає.

Слова витрачає, а думок не набуває.

Не чекай поради у Вишнього, як шукаєш життя затишного.

Ця халепа гірше за того нардепа.

Замкнене коло і не второпати, чи то навколо, чи у Наві коло..

Сором у собі не поховаєш, як совість маєш.

Отакий то бізнес: кого Біг береже, а кого біс несе.

Отаке потішне – змішує і праведне, і грішне.

Як тому бевзю, однаково: що молитися, що голитися.

У бубон грає, а жалібне співає..

Таке веселе та дотепне, а не має клепки.

Страшно так гарчить, а хвіст донизу стирчить.

Що то за лихо таке: нібито не дурне, а постійно сумне.

Чого нудиться світом та зітхає і сам не знає.

Поспіхом шукати – облизня піймати.

Чужинець, як будяк: і стоїть не там, і говорить не так.

Від зайди чужинська порада не завжди до ладу.

Підтрунює, аж поки у труні не побачить – такий жартівник неледачий.

Коли серце крається – козак у вуса посміхається.

У чому іншим дорікає - собі вибачає.