Свастика широко використовувалася аборигенними народами Північної, Центральної та Південної Америки. Там вона була поширена з найдавніших часів, в так звану доколумбову епоху, зокрема в цивілізаціях майя і ацтеків у Південній Америці.
У ті часи свастику малювали на зернотерках, бразильські індіанки носили її на плащах, індіанці пуебло малювали свастику на танцювальних брязкальцях, а творці курганів в штатах Арканзас і Міссурі наносили спіральний різновид свастики на свої керамічні вироби. У Теннессі її гравірували на щитках з раковин, а в Огайо – на мідних пластинах.
У символіці північноамериканських індіанців свастика була пов'язана зі священним числом чотири, чотирма богами вітрів, чотирма порами року.
Крім всім відомих майя, інків і ацтеків, свастикою користувалися також і інші індіанські племена. Наприклад, індіанці культури Уарі, які проживали на території Перу з V по X століття н.е.
Свастикою також користувалися індіанці культури Комічігон (Comechingon), які проживали на території сучасної Аргентини. Їх керамічні вироби вчені датують періодом з V століття н.е. аж до іспанського завоювання Америки в XVI столітті. Передбачається, що ця культура є прямою спадкоємицею іншої аборигенної культури – Онгаміра (Ongamira), яку датують V тисячоліттям до н.е.
У Північній Америці свастику в безлічі знаходили в курганах і індіанських похованнях Теннессі і Огайо. До приходу європейців на Американський континент в XVI столітті н.е. осілі індіанські племена будували земляні кургани для поховань, житла і ритуальних цілей. Різні індіанські культури займалися цим протягом досить довгого періоду – з початку III тис. до н.е. по XVI століття н.е.
Однією з найдавніших земляних споруд є кургани Поверті Пойнт (Poverty Point) на території сучасного штату Лумзіана (близько 2500 р. до н.е.).
Зазвичай кургани мали форму піраміди або конуса зі зрізаним верхом. Найбільш відомим курганом-пірамідою з плоским верхом є Курган Ченця (Monk's Mound) з давнього міста Кахокія (Cahokia), штат Іллінойс. Там, на березі річки Міссісіпі на площі в 9 кв. км. виявили групу з 109 курганів, які відносять до Місіссіпскої культурі VII-XIII ст. н.е. Висота цього чотириярусного кургану 28 метрів, довжина – 290 метрів. Там же знаходиться і Смарагдовий курган (Emerald Mound) – друга за величиною земляна споруда в США. За оцінками вчених чисельність населення цього древнього міста могла становити від 8 до 40 тисяч. Якщо остання цифра відповідає дійсності, то першим містом Північної Америки, який перевершив за кількістю жителів Кахокія, стала в XIX столітті Філадельфія.
Деякі кургани виконані у формі тварин. Наприклад, Зміїний курган (The Great Serpent Mound) на півдні штату Огайо висотою 1,5 м, шириною – 6 м і довжиною – 400 м виконаний у вигляді звивистої змії. Вчені поки що не можуть назвати точний час його побудови.
У 1896 році американський учений-етнограф Томас Вілсон, куратор відділу доісторичної антропології Національного музею США, зробив доповідь на засіданні Смітсонівського вченого суспільства, у якій узагальнив все відоме про свастику до кінця XIX століття.
Вілсон був першим американцем, який систематизував відомі на той час відомості про свастику взагалі і на Американському континенті зокрема. У передмові до доповіді він зазначив, що на той момент слово «свастика» було відсутнє у визнаних американських довідкових виданнях, наприклад, в словнику Вебстера або в Енциклопедії Британіка. Не було згадки про свастику ні в одному більш-менш пристойному словнику мистецтв, в тому числі і древніх, або археологічному словнику, хоча на той час у вчених не було нестачі в археологічних артефактах із зображенням свастики, як в Європі, так і в Азії і Америці.
Більшість археологічних знахідок зі свастиками, знайденими в Північній Америці, знаходиться в відділенні доісторичної етнографії Національного музею США. Перш за все, це велика колекція великих раковин, покритих малюнками, знайдених у Флориді, в долині річки Міссісіпі і в Північних штатах. Приморські племена обмінювали ці раковини зі своїми сусідами, і тепер вони трапляються далеко від моря – в індіанських курганах і похованнях за тисячі миль від місця їх первісного видобутку. З них виготовляли як посуд – блюда або судини для рідин, так і прикраси – підвіски. Серед орнаментів, якими розписувалися раковини, знаходять 4-х і 3-х променеву (тріскеле) свастику в формі спіралей, як право- так і лівозакручених; завитків; так званого «грецького хреста»; звірів; птахів; павуків і антропоморфних масок.
Дуже багато знаходять раковин в розорених індіанських похованнях в долині річки Міссісіпі (штат Міссісіпі), Камберленд Рівер, в Олдтауні і Нешвіллі, на острові Фейнз, в курганах Мак-Магон, Брейкбілл і Лик Крик (штат Теннессі), на річці Акія Крик (штат Вірджинія), штат Міссурі.
Американські вчені не можуть точно сказати, навіщо робилися ці підвіски, крім як висловити припущення, що вони могли бути знаками соціального і племінного статусу, кланової приналежності, знаками правителів або амулетами жерців.
Крім раковин в долині Міссісіпі американські археологи знайшли безліч зразків кераміки зі свастичним орнаментом: горщики, піали, триніжки, глечики, чашки у вигляді птахів з намальованим фарбами або продавленим орнаментом. Наприклад, розкопки в Пекан Пойнт, кургану Тейлор Шент (штат Арканзас) і Чарльстон (штат Монтана).
Свастика активно використовувалася індіанцями в національному прикладному мистецтві аж до 40-х років XX століття, а деякі племена використовують її і зараз. Наприклад, століттями індіанці Апачі використовували свастику в своїх орнаментах на текстильних виробах і прикрасах. Їх шамани використовували її для прогнозів і в лікувальних практиках. Індіанці піма використовують її в орнаментах при виготовленні плетених кошиків.
Індійські племена навахо і зуньї, які проживають на території штату Каліфорнія і зберегли старовинний уклад життя аж до першої третини XX століття, використовували свастику в орнаментах стьобаних ковдр.
Також свастика вживалася під час церемоній, наприклад, при виконанні «гірських співів» навахо і бойових пісень індіанців Канзасу. Шамани навахо креслили свастику на гладкому нагрітому сонцем піску і в її центр клали хворого, над яким виконували певні магічні дії, спрямовані на його лікування. Її зображували на намистах і церемоніальних підв'язках племені сак і на бойових щитах індіанців піма. Індіанці продовжують використовувати свастику і до цього дня. Наприклад, в готелі Шаффер (Shaffer Hotel) в Нью Мексико, в королівському музеї провінції Саскачевану в Канаді, будівля Пенобсот (Penobscot), названа так по імені індіанського племені, в штаті Нова Англія.
У лютому 1925 року індіанці племені куна (Панама) оголосили про створення незалежної республіки Тула, на прапорі якої була свастика, яка була їх древнім символом. У 1942 році прапор був дещо змінений, щоб не викликати асоціації з Третім Райхом. На свастику одягли носове кільце. У 1940 році на загальних зборах племен з Арізони – Навахо, Александрос Папагос, Апачі і Хопи індіанці відмовилися від використання свастики у всіх її видах в національних костюмах і виробах, як протест проти нацизму, і 4 вождя підписали відповідний документ. Однак, в даний час індіанці продовжують використовувати свастику та інші ведичні символи.
Тім Тінгл (Tim Tingle) - автор і оповідач індіанських історій на зустрічі з читачами своїх творів
Нову хвилю популярності в Америці свастика знайшла на хвилі моди арійської теорії. Свастиками орнаментували металеві сходові прольоти в Лос-Анджелесі, вони до сих пір прикрашають ряд громадських і приватних будівель Лас-Вегаса, Вінніпега, інших міст США і Канади. На початку 20-го століття свастика широко використовувалася в індустрії розваг і торгівлі в цілому.
Свастику часто друкував Е. Філліпс і інші виробники поштових листівок в Сполучених Штатах і Великобританії у 1900-1910-х роках, називаючи її «хрестом щастя», що складається з чотирьох L: Light (світла), Love (любові), Life (життя) і Luck (хай щастить). Свастика використовувалася на рубашках гральних карт. Багато виробників алкогольної продукції використовували свастику на етикетках.
Клуб дівчат (Girl's Club) випускав щомісячник «Свастика». Коли дівчата успішно справлялися зі своїми обов'язками по клубу, їх нагороджували підвіскою у вигляді алмазної свастики. Девіз був такий: «Кожна дівчина хоче мати власну свастику».
Цим же символом прикрашалися ювелірні вироби і покерні фішки американської US Playing Card Company. Серед іншого свастику поміщали на упаковках продуктів і продуктової тарі, на дорожніх знаках, на брелках від компанії Кока-кола, на монетах, посуді і пічних краниках, а на вкладишах від жувальної гумки однієї американської фірми 1930-х рр. листочок зі свастикою означав виграш хот-дога. Свастика з лілією в центрі на «значках подяки» у бой-скаутів була аж до 1940 року. Засновник скаутського руху Роберт Баден-Пауелл тоді пояснював, що вона зображує схематичну карту Атлантиди з 4-ма річками, що випливають з єдиного центру.
Свастика служила також емблемою спортивних товариств. Наприклад, з 1916 року жіночої хокейної команди Едмонтона, ФІРН і Віндзора.
Баскетбольна команда американських індіанців (1920-ті роки).
Зірка німого кіно Клара Бау (Clara Bow) фотографувалася в платті і капелюшку зі свастикою.
У 1932 році в США була випущена пам'ятна монета-жетон «у честь закінчення Великої депресії».
Свастика продовжує використовуватися в США і до цього дня, але іноді не обходиться без курйозів.
Ось який випадок стався в Скво-Веллі в 2000 році. Одного власника худоби ліваки-«антифашисти» намагалися звинуватити в симпатіях до нацизму тільки за те, що він таврував худобу свастичним клеймом, що дістався йому від батьків і дідів.
У 1995 році відбувся інцидент в містечку Глендейл (Каліфорнія), де невелика група фанатиків-«антифашистів» спробувала примусити міську владу замінити ні багато ні мало 930 ліхтарних стовпів, встановлених на вулицях міста в 1924-1926 роках, так як їх чавунні постаменти оперізує орнамент з свастик . Місцевому краєзнавчому суспільству довелося з документами в руках доводити, що стовпи, закуплені свого часу в однієї металургійної фірми з Огайо, не мають і не мали ніякого відношення до нацистів, а отже ніяк не можуть ображати чиїсь почуття, а свастичний дизайн був заснований на місцевих традиціях індіанців навахо...
Джерела:
Ведические символы в Америке – крест и свастика. Утро Сварога. 3.05.2017 // http://utro-svaroga.org/archives/4737
Николай Левашов. Ведические символы в Америке. // http://peshera.org/khrono/khrono-09_4.html#08
Свастики в Америке. США, Канада. КРУГОЛЕТ.КОМ // http://krugolet.com/index.php?route=information/blog&act=post&postid=10//
Архів Військово-історичного товариства "СПАДЩИНА".
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
Свастика в Америці: від прадавніх часів до сучасності
Світ:
Спецтема:
Свастика широко використовувалася аборигенними народами Північної, Центральної та Південної Америки. Там вона була поширена з найдавніших часів, в так звану доколумбову епоху, зокрема в цивілізаціях майя і ацтеків у Південній Америці.
У ті часи свастику малювали на зернотерках, бразильські індіанки носили її на плащах, індіанці пуебло малювали свастику на танцювальних брязкальцях, а творці курганів в штатах Арканзас і Міссурі наносили спіральний різновид свастики на свої керамічні вироби. У Теннессі її гравірували на щитках з раковин, а в Огайо – на мідних пластинах.
У символіці північноамериканських індіанців свастика була пов'язана зі священним числом чотири, чотирма богами вітрів, чотирма порами року.
Крім всім відомих майя, інків і ацтеків, свастикою користувалися також і інші індіанські племена. Наприклад, індіанці культури Уарі, які проживали на території Перу з V по X століття н.е.
Свастикою також користувалися індіанці культури Комічігон (Comechingon), які проживали на території сучасної Аргентини. Їх керамічні вироби вчені датують періодом з V століття н.е. аж до іспанського завоювання Америки в XVI столітті. Передбачається, що ця культура є прямою спадкоємицею іншої аборигенної культури – Онгаміра (Ongamira), яку датують V тисячоліттям до н.е.
У Північній Америці свастику в безлічі знаходили в курганах і індіанських похованнях Теннессі і Огайо. До приходу європейців на Американський континент в XVI столітті н.е. осілі індіанські племена будували земляні кургани для поховань, житла і ритуальних цілей. Різні індіанські культури займалися цим протягом досить довгого періоду – з початку III тис. до н.е. по XVI століття н.е.
Однією з найдавніших земляних споруд є кургани Поверті Пойнт (Poverty Point) на території сучасного штату Лумзіана (близько 2500 р. до н.е.).
Зазвичай кургани мали форму піраміди або конуса зі зрізаним верхом. Найбільш відомим курганом-пірамідою з плоским верхом є Курган Ченця (Monk's Mound) з давнього міста Кахокія (Cahokia), штат Іллінойс. Там, на березі річки Міссісіпі на площі в 9 кв. км. виявили групу з 109 курганів, які відносять до Місіссіпскої культурі VII-XIII ст. н.е. Висота цього чотириярусного кургану 28 метрів, довжина – 290 метрів. Там же знаходиться і Смарагдовий курган (Emerald Mound) – друга за величиною земляна споруда в США. За оцінками вчених чисельність населення цього древнього міста могла становити від 8 до 40 тисяч. Якщо остання цифра відповідає дійсності, то першим містом Північної Америки, який перевершив за кількістю жителів Кахокія, стала в XIX столітті Філадельфія.
Деякі кургани виконані у формі тварин. Наприклад, Зміїний курган (The Great Serpent Mound) на півдні штату Огайо висотою 1,5 м, шириною – 6 м і довжиною – 400 м виконаний у вигляді звивистої змії. Вчені поки що не можуть назвати точний час його побудови.
У 1896 році американський учений-етнограф Томас Вілсон, куратор відділу доісторичної антропології Національного музею США, зробив доповідь на засіданні Смітсонівського вченого суспільства, у якій узагальнив все відоме про свастику до кінця XIX століття.
Вілсон був першим американцем, який систематизував відомі на той час відомості про свастику взагалі і на Американському континенті зокрема. У передмові до доповіді він зазначив, що на той момент слово «свастика» було відсутнє у визнаних американських довідкових виданнях, наприклад, в словнику Вебстера або в Енциклопедії Британіка. Не було згадки про свастику ні в одному більш-менш пристойному словнику мистецтв, в тому числі і древніх, або археологічному словнику, хоча на той час у вчених не було нестачі в археологічних артефактах із зображенням свастики, як в Європі, так і в Азії і Америці.
Більшість археологічних знахідок зі свастиками, знайденими в Північній Америці, знаходиться в відділенні доісторичної етнографії Національного музею США. Перш за все, це велика колекція великих раковин, покритих малюнками, знайдених у Флориді, в долині річки Міссісіпі і в Північних штатах. Приморські племена обмінювали ці раковини зі своїми сусідами, і тепер вони трапляються далеко від моря – в індіанських курганах і похованнях за тисячі миль від місця їх первісного видобутку. З них виготовляли як посуд – блюда або судини для рідин, так і прикраси – підвіски. Серед орнаментів, якими розписувалися раковини, знаходять 4-х і 3-х променеву (тріскеле) свастику в формі спіралей, як право- так і лівозакручених; завитків; так званого «грецького хреста»; звірів; птахів; павуків і антропоморфних масок.
Дуже багато знаходять раковин в розорених індіанських похованнях в долині річки Міссісіпі (штат Міссісіпі), Камберленд Рівер, в Олдтауні і Нешвіллі, на острові Фейнз, в курганах Мак-Магон, Брейкбілл і Лик Крик (штат Теннессі), на річці Акія Крик (штат Вірджинія), штат Міссурі.
Американські вчені не можуть точно сказати, навіщо робилися ці підвіски, крім як висловити припущення, що вони могли бути знаками соціального і племінного статусу, кланової приналежності, знаками правителів або амулетами жерців.
Крім раковин в долині Міссісіпі американські археологи знайшли безліч зразків кераміки зі свастичним орнаментом: горщики, піали, триніжки, глечики, чашки у вигляді птахів з намальованим фарбами або продавленим орнаментом. Наприклад, розкопки в Пекан Пойнт, кургану Тейлор Шент (штат Арканзас) і Чарльстон (штат Монтана).
Свастика активно використовувалася індіанцями в національному прикладному мистецтві аж до 40-х років XX століття, а деякі племена використовують її і зараз. Наприклад, століттями індіанці Апачі використовували свастику в своїх орнаментах на текстильних виробах і прикрасах. Їх шамани використовували її для прогнозів і в лікувальних практиках. Індіанці піма використовують її в орнаментах при виготовленні плетених кошиків.
Індійські племена навахо і зуньї, які проживають на території штату Каліфорнія і зберегли старовинний уклад життя аж до першої третини XX століття, використовували свастику в орнаментах стьобаних ковдр.
Також свастика вживалася під час церемоній, наприклад, при виконанні «гірських співів» навахо і бойових пісень індіанців Канзасу. Шамани навахо креслили свастику на гладкому нагрітому сонцем піску і в її центр клали хворого, над яким виконували певні магічні дії, спрямовані на його лікування. Її зображували на намистах і церемоніальних підв'язках племені сак і на бойових щитах індіанців піма. Індіанці продовжують використовувати свастику і до цього дня. Наприклад, в готелі Шаффер (Shaffer Hotel) в Нью Мексико, в королівському музеї провінції Саскачевану в Канаді, будівля Пенобсот (Penobscot), названа так по імені індіанського племені, в штаті Нова Англія.
У лютому 1925 року індіанці племені куна (Панама) оголосили про створення незалежної республіки Тула, на прапорі якої була свастика, яка була їх древнім символом. У 1942 році прапор був дещо змінений, щоб не викликати асоціації з Третім Райхом. На свастику одягли носове кільце. У 1940 році на загальних зборах племен з Арізони – Навахо, Александрос Папагос, Апачі і Хопи індіанці відмовилися від використання свастики у всіх її видах в національних костюмах і виробах, як протест проти нацизму, і 4 вождя підписали відповідний документ. Однак, в даний час індіанці продовжують використовувати свастику та інші ведичні символи.
Тім Тінгл (Tim Tingle) - автор і оповідач індіанських історій на зустрічі з читачами своїх творів
Нову хвилю популярності в Америці свастика знайшла на хвилі моди арійської теорії. Свастиками орнаментували металеві сходові прольоти в Лос-Анджелесі, вони до сих пір прикрашають ряд громадських і приватних будівель Лас-Вегаса, Вінніпега, інших міст США і Канади. На початку 20-го століття свастика широко використовувалася в індустрії розваг і торгівлі в цілому.
Свастику часто друкував Е. Філліпс і інші виробники поштових листівок в Сполучених Штатах і Великобританії у 1900-1910-х роках, називаючи її «хрестом щастя», що складається з чотирьох L: Light (світла), Love (любові), Life (життя) і Luck (хай щастить). Свастика використовувалася на рубашках гральних карт. Багато виробників алкогольної продукції використовували свастику на етикетках.
Клуб дівчат (Girl's Club) випускав щомісячник «Свастика». Коли дівчата успішно справлялися зі своїми обов'язками по клубу, їх нагороджували підвіскою у вигляді алмазної свастики. Девіз був такий: «Кожна дівчина хоче мати власну свастику».
Цим же символом прикрашалися ювелірні вироби і покерні фішки американської US Playing Card Company. Серед іншого свастику поміщали на упаковках продуктів і продуктової тарі, на дорожніх знаках, на брелках від компанії Кока-кола, на монетах, посуді і пічних краниках, а на вкладишах від жувальної гумки однієї американської фірми 1930-х рр. листочок зі свастикою означав виграш хот-дога. Свастика з лілією в центрі на «значках подяки» у бой-скаутів була аж до 1940 року. Засновник скаутського руху Роберт Баден-Пауелл тоді пояснював, що вона зображує схематичну карту Атлантиди з 4-ма річками, що випливають з єдиного центру.
Свастика служила також емблемою спортивних товариств. Наприклад, з 1916 року жіночої хокейної команди Едмонтона, ФІРН і Віндзора.
Баскетбольна команда американських індіанців (1920-ті роки).
Зірка німого кіно Клара Бау (Clara Bow) фотографувалася в платті і капелюшку зі свастикою.
У 1932 році в США була випущена пам'ятна монета-жетон «у честь закінчення Великої депресії».
Свастика продовжує використовуватися в США і до цього дня, але іноді не обходиться без курйозів.
Ось який випадок стався в Скво-Веллі в 2000 році. Одного власника худоби ліваки-«антифашисти» намагалися звинуватити в симпатіях до нацизму тільки за те, що він таврував худобу свастичним клеймом, що дістався йому від батьків і дідів.
У 1995 році відбувся інцидент в містечку Глендейл (Каліфорнія), де невелика група фанатиків-«антифашистів» спробувала примусити міську владу замінити ні багато ні мало 930 ліхтарних стовпів, встановлених на вулицях міста в 1924-1926 роках, так як їх чавунні постаменти оперізує орнамент з свастик . Місцевому краєзнавчому суспільству довелося з документами в руках доводити, що стовпи, закуплені свого часу в однієї металургійної фірми з Огайо, не мають і не мали ніякого відношення до нацистів, а отже ніяк не можуть ображати чиїсь почуття, а свастичний дизайн був заснований на місцевих традиціях індіанців навахо...
Джерела:
Архів Військово-історичного товариства "СПАДЩИНА".
Знати історію священних символів.
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»