Тиждень ретельно готувався до запису чергової програми Intermarium.TV...
В середу, 25 квітня, ми її записали! І я вирішив трохи відпочити і обдумати концепцію нового запису. Куди поїхати відпочивати я голову не ламав - звичайно в Жукин, на ранчо мого давнього приятеля. Там я почуваю себе як вдома! Крім того, в Жукині збереглася раритетна хата довоєнної побудови і живе моя маленька подружка Матільда.
Розповідь про відпочинок буде неповною, якщо не розповісти про мою маленьку подружку - Матільду!
Матільда прийшла в будинок до моїх приятелів влітку, кілька років тому назад. І одразу стала членом сім'ї. Коли наступила пізня осінь, то приятелі хотіли забрати Матільду в Київ, але вона категорично відмовилася - як тільки машина виїхала за межі садиби, то Матільда почала намагатися вистрибнути з машини і всією своєю поведінкою показувала, що вона не бажає покидати Жукін. Довелося її залишити. Коли наступної весни приятелі приїхали на ранчо, то їх зустріла... Матільда. Виявилося, що вона зимувала в гаражі. Все літо кішечка прожила у приятелів, а восени знову відмовилася їхати в Київ. Коли ми познайомилися трійку років тому назад, то Матільда відразу зрозуміла, що я люблю кішок і зі мною можна собі дозволити те, що не дозволяли їй приятелі - спати на їхньому ліжку. В перший же день мого приїзду Матільда демонстративно застрибнула на моє ліжко і вмостилася спати. І весь тиждень мого відпочинку Матільда спала біля мене.
В цей приїзд я, як завжди, привіз Матільді смачних гостинців і вона знаходилася біля мене.
В той же час Матільда дуже незалежна. Якщо береш її на руки, то вона із ввічливості сидить на руках секунд 30, а потім стрибає на підлогу. Але коли вона бажає, то застрибує на коліна, вмощується і дрімає.
До речі, Матільда ніколи не випрошує собі їжу. Просто сідає і виразно дивиться, не подаючи голосу, поки ми не зрозуміємо, що її треба погодувати. А отримавши їжу вона завжди дякує - майже нечутним "Мяв!"
Активне довголіття залежить від правильного способу життя!
Коментарі
Теж люблю тинятися покинутими хуторами,селами...особливо в кінці літа коли поспівають різні плоди в зарослих садах...
Дивлячись на зруйновані часом і шукачами металобрухту хати,яким можливо сотня літ,приходить думка,що наші предки були фізично сильнішими за нас;бо ручним інструментам потрібна гарна мускулатура...
А Матильда гарна...Я того року теж знайшов руде кошеня,зараз це вже дорослий кіт Дональд.До нього був чорний Обама,пішов у котячий рай...
Вірю в те, що розумію.
Які є покинуті поселення поблизу берегів Дністра?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
В нашому районі на берегах Дністра проживає багато амішів. Так як у них із плодовитістю все гаразд,то вільних місць практично нема...Напівпорожні хутори зустрічаються у Монастириському районі навколо чудового смт Коропець...Мені туди приблизно 25 км навпростець в одну сторону кучерявими стежками...В мене менший радіус об'їзду...Не охота одягати памперс...)
Вірю в те, що розумію.
Поїхав би і зробив фотосесію :-)
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
В мене багато фотографій в наявності із моїх локальних поїздок...Колись навіть збирався видати два фотоальбоми: "Галичина квітуча" і "Галичина смердюча"...Другий це не просто якись негатив,а дзеркало стану довкілля моєї малої Батьківщини;смітники де заманеться,варварська вирубка "ельфійських" лісів,якась ненаситність мисливців і рибалок,сільське-хімічне господарство від якого гинуть бджоли та дикі тварини і т.д...Та якість фотографій і трохи інший погляд на це все згодом...і я не захотів нічого публікувати...ні квітучої ні смердючої сторони нашого чудового краю...
Вірю в те, що розумію.
Всередині хати (в Жукині) збереглася унікальна піч. Там навіть димохід дерев'яний, обмазаний глиною. Таких печей збереглися одиниці!
Якщо цікаво, то можу викласти фотосесію.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!