- Відвідувань: 0
- Переглядів: 0
Убивство за етнічною ознакою. Український активіст помер після звірячого побиття у Бахмуті
Світ:
19120702.jpg
Про смерть Артема 6 грудня повідомив його брат Сергій Мирошниченко. На своїй Фейсбук-сторінці він попросив припинити надсилати допомогу братові, бо Артем помер.
Сергій Мірошниченко закликав громадськість звернути увагу на те, що сталося.
"29 листопада після 22 години вечора по вулиці Горького, в районі поштового відділення № 7, на мого брата Артема Мирошниченко, громадського активіста, було скоєно напад, в результаті якого він отримав важкі ушкодження. Наразі йому зроблено складну операцію і він перебуває в комі. Стан важкий, лікарі утримуються від прогнозів. Прохання тримати за нього кулаки і молитися. Усі, хто може допомогти інформацією, яка допоможе знайти злочинців, - прохання зв'язатися зі мною. Закликаю громадськість привернути увагу до цього випадку", – написав брат на Фейсбук.
За минулий рік одразу декілька активістів поплатилися життям за свою позицію. І досі жоден замовник вбивства не був покараний. Загалом у 2018 році зафіксовано понад 50 випадків нападів на активістів. У 2019 році ця статистика збільшилася до понад 70 випадків.
Не допустити повернення України до тих часів СРСР, коли за те, що ти - українець, можна було втратити життя.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Коментар Сергія Жижка:
Український патріот з воюючого Донбасу, відповів на питання двом неагресивним прохожим українською мовою.
Двох юнаків спортивного вишколу школярського віку (16 і 17 років) це не просто здивувало чи обурило, а збісило.
Інакше чому б вони накинулися, як виявилося на волонтера і активіста, і забили його до смерті.
Тобто, у Донбасі створена атмосфера ненависті до всього українського і вона лишень у одному випадку прорвалася.
Якщо в Україні підлітки, яким шість років тому, в час початків протиукраїнського сепаратизму було десь по 10 років, які вчаться в українській школі і ненавидять україномовних, шаленіють тільки від слухання української мови, то про яку "толерантність", політкоректне ставлення до меншини україномовних, про європейськість можна говорити.
Очевидно, що ці два юнаки-вбивці там не одинокі і не рідкість.
Це свідчення процвітання атмосфери культу дискримінації русскоязичними україномовної меншини у зросійщених регіонах і містах.
Світ русскоязичія є дуже солідарним і для збереження своєї зверхньості, "кращості і просуненості" готовий на насильство по замовчуванню, готовий на цькування, булінг і зневагу.
Більшість носіїв русскоязичія знають всі причини насильного зросійщення українців й меншин, знають про чужість і неприродність навязаного попередніми колонізаційними режимами русского язика в Україні.
Тому серед них щодо української мови домінує хамовитість, агресивність і нетерпимість.
Як на цей факт варварського вбивства прореагує наша русскоязична поліція, як про це писатимуть наші ЗМІ, чи пошлють телерепортерів "провідні" телеканали, як прореагує омбудсмен, правозахисні організації, уповноважений за наглядом по впровадженню мовних законів, прокуратура й СБУ?
Хто ці молоді люди, у яких родинах росли, хто їх навчав, хто культивував україноненависників?
Адже це вбивство за мовною ознакою.
В Україні, на українській землі, україномовного українця.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Коментар Сергія Жижка:
Український патріот з воюючого Донбасу, відповів на питання двом неагресивним прохожим українською мовою.
Двох юнаків спортивного вишколу школярського віку (16 і 17 років) це не просто здивувало чи обурило, а збісило.
Інакше чому б вони накинулися, як виявилося на волонтера і активіста, і забили його до смерті.
Тобто, у Донбасі створена атмосфера ненависті до всього українського і вона лишень у одному випадку прорвалася.
Якщо в Україні підлітки, яким шість років тому, в час початків протиукраїнського сепаратизму було десь по 10 років, які вчаться в українській школі і ненавидять україномовних, шаленіють тільки від слухання української мови, то про яку "толерантність", політкоректне ставлення до меншини україномовних, про європейськість можна говорити.
Очевидно, що ці два юнаки-вбивці там не одинокі і не рідкість.
Це свідчення процвітання атмосфери культу дискримінації русскоязичними україномовної меншини у зросійщених регіонах і містах.
Світ русскоязичія є дуже солідарним і для збереження своєї зверхньості, "кращості і просуненості" готовий на насильство по замовчуванню, готовий на цькування, булінг і зневагу.
Більшість носіїв русскоязичія знають всі причини насильного зросійщення українців й меншин, знають про чужість і неприродність навязаного попередніми колонізаційними режимами русского язика в Україні.
Тому серед них щодо української мови домінує хамовитість, агресивність і нетерпимість.
Як на цей факт варварського вбивства прореагує наша русскоязична поліція, як про це писатимуть наші ЗМІ, чи пошлють телерепортерів "провідні" телеканали, як прореагує омбудсмен, правозахисні організації, уповноважений за наглядом по впровадженню мовних законів, прокуратура й СБУ?
Хто ці молоді люди, у яких родинах росли, хто їх навчав, хто культивував україноненависників?
Адже це вбивство за мовною ознакою.
В Україні, на українській землі, україномовного українця.
Сергій Жижко
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Насправді "світ русскоязичія" - це російський етнос. Його представники можуть мати різне етнічне походження, але зараз вони думають і говорять російською, ідентифікують себе росіянами, визнають одне одного росіянами, діють згідно з російським етнічним стереотипом.
Етнос - це поняття динамічне. Сьогоднішні засоби інтенсивного промивання мізків дозволяють змінити етнічну приналежність за кілька років.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Антін Мухарський:
"- Путін вболіває у Парижі за права 'русскоязичних украінцев'!!
Я так і знав, що вони з ним заодно..." (ТУТ)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
(ТУТ)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Ця плутанина через те, що нема ясного уявлення щодо феномену етносу. Але ми це виправимо.
Все, що робиться з власної волі, – добро!