Везіння – це не випадковість, а спосіб мислення людини. Вчений пояснив, що таке удача і як її знайти

Виявляється, що вдача або везіння — це не щось надприродне, а цілком реальна ситуація, до якої може призвести спосіб мислення людини та її конкретні дії. Нещодавно професор філософії з Університету Блумсберга Стівен Хейлз опублікував дослідження, згідно з яким вдача пов’язана з оптимістичним способом мислення, пише НВ.Здоров'я.

Філософ переконаний, що більш оптимістичні люди навіть в негативних моментах знаходять моменти везіння, а песимісти від початку звертають увагу тільки на невдачі.

Психологи називають це «контрфактуальним мисленням» — уявлення того, що могло статися замість того, що відбулося насправді. Це поняття описав американський вчений Річард Уайзман (Richard Wiseman) ще у 2003 році, коли опублікував статтю в журналі Skeptical Inquirer. Нещодавно цей матеріал знову став популярним у багатьох медіа через його переклад на російську мову Ігорем Котляренко.

У своїй статті Уайзман дійшов висновку, що люди самі формують свою вдачу, і, у більшості випадків, це залежить саме від того, як вони сприймають зовнішній світ і скільки можливостей використовують.

«Щасливі люди генерують власну вдачу за допомогою чотирьох основних принципів:

1) вони можуть створювати й помічати випадкові можливості,

2) приймають вдалі рішення, прислухаючись до своєї інтуїції,

3) створюють пророцтва, які реалізуються за допомогою позитивних очікувань, і

4) дотримуючись гнучкої позиції, сприймають невдалі моменти як вдалі», – пише Уайзман.

Вчений визначив це за допомогою серії експериментів. В одному з таких він попросив людей порахувати кількість фотографій в газеті. Більш щасливі люди відразу ж помітили напис на другій сторінці, про те, що там 43 фотографії, а респонденти, які вважали себе невдачливими продовжували просто рахувати фотографії.

Річард Уайзман навіть створив «Школу везіння», в якій навчав невдах вести себе так, як ті, кому щастить часто. Наприклад, порушувати повсякденну рутину, приймати нестандартні рішення і більш позитивно ставитися до невдач, «представляючи, наскільки все могло б бути гірше».

Вже через місяць майже всі учасники цієї школи відчували себе набагато більш везучими і щасливими.