Український Дзен, або Козак Ван Дам

---

«До чого тут Дзен?» – спитаєте ви.

А от до чого.

---

Преамбула і амбула )

У цьому світі все пов’язано одне з одним і нічого випадкового не буває.

Наприклад, якщо десь у Карпатських горах посувається камінчик під ногою сотника УПА Крука, то через цілий ланцюжок “випадковостей” ця подія спричинить повалення великої кацапської імперії через кількадесят років.

Скажете, що я не правий? Скажете, чергова казочка?

А де ця імперія? Правильно. Там, де ви подумали. Тіко дітям не кажіть. Рано їм іще про це знати.

Ну, це я вже далеко зайшов із своїми преамбулами.

А от вам “амбула”: занесло мене в моїх подорожах із виступами і концертами на рідну Уманщину-Жашківщину-Маньківщину, в дивовижне село із дивовижною назвою Дзензелівка.

Почули? І я почув. Як дзвін малиновий. Дзен – зелівка! Я спеціально пошукав – більше ніде в Україні немає назви населеного пункту із коренем Дзен. Єдине і неповторне село, в назві щось таке, що приворожує і зупиняє.

Ну, я і зупинився, і приворожився. А заодно познайомився із людьми і дізнався про історію Дзензелівки.

Історія, як і в усіх українських сіл, – цікава й захоплива. Але Дзензелівка особлива. Далі, як казала Аліса, “все дивасніше й дивасніше”.

Дзензелівська кредитно-позичкова спілка

Виявляється, в Дзензелівці, майже одразу після скасування кріпацтва, утворилася така собі “кредитно-позичкова спілка”.

Іншими словами, банк. Так. Простий собі сільський банк. Заснував його сільський учитель. А оскільки вчителі – люди для імперії неблагонадійні, то зареєструвати це економічне чудо йому не давали. І він зареєстрував його на свого тестя – попа місцевої церкви.

І діло пішло

Це був не ломбард чи лихварська контора, яких тоді за межею осілості було як бліх на собаці, а справжнісінький банк із кредитами і далекоглядною економічною стратегією.

Звідки знаю про стратегію? А з математики. Все просто. Я не тільки казкар, а й інженер.

Так от. Є в математиці таке поняття, як “чорна скринька”. Маємо незрозумілий і таємничий процес. Оголошуємо, що він міститься всередині “чорної скриньки”, як нутрощі айфона, наприклад. Тоді вивчаємо всю доступну інформацію, яка трапляє до цієї скриньки. А потім так само вивчаємо ту, яка виходить. Тоді, порівнюючи зміни в інформації на вході і на виході “чорної скриньки”, із високою вірогідністю можемо визначити, які процеси проходять усередині.

Так зрозуміло?

Наприклад, якщо до “чорної скриньки” потрапляє вода із температурою +20 за Цельсієм, а на виході вода має температуру +70, то очевидно, що однією із функцій таємничого наповнення “скриньки” є нагрів води на 50 градусів. Десь так.

Тепер, коли на вході спостерігаємо “кредити і позички” сільської “спілки”, а на виході маємо банк, який за все своє існування входив до першої ТРІЙКИ найкращих і найуспішніших кредитних кооперативів Російської імперії, то висновок про стратегію очевидний. Практично геніальна стратегія, знання і високий професіоналізм із українською селянською чесністю.

---

Так-так. Саме чесність банкіра створює репутацію банку. Не взяв собі – набрав депозитів, вкрав і здимів до лиха. А закумулював ресурси, грамотно розпорядився, отримав прибуток, знову вклав, запустив виробництво, торгівлю. А потім виплатив акціонерам дивіденди. Як це не дивно звучить в наших реаліях.
Повторюю – ВИПЛАТИВ ДИВІДЕНДИ!

Тому й понесли люди свої гроші, тому і рейтинг сільського банку ріс, як тісто в діжі. Зазначу, за всю історію існування Дзензелівської кредитно-позичкової спілки вона ніколи не опускалася в рейтингу імперії нижче третього місця. А була на першому і другому. Весь час.

Не віриться? От і я не повірив. А все-таки вона вертиться!

Діди згадують, що тоді в селян грошей було стільки, що вони пачками лежали на столах і лавках. І з ними не знали, що робити.

Банк не тільки займався кредитами, а й організував настільки успішну економічну діяльність села і повіту, що зміг єдиний із усієї імперії (!!!) увійти до спільного Європейського банку.

І селяни купували косарки, плуги, маслоробні, млини, молотарки і все-все-все просто з Європи за найнижчими гуртовими цінами, що було недосяжно навіть у Петербурзі.

Спілка організувала оптовий продаж зерна й цукрових буряків за кордон, купівлю матеріалів і товарів, розвивала переробну промисловість. Коротше,

Перше “економічне чудо” було не в Сінгапурі, а в Дзензелівці.

Дзен-зелівський молодий економічний дракон.

Хм. Звучить непогано.

---

Добротні камінні будинки і вимощені вулиці в Дзензелівці були звичайним явищем. А на сільський майдан щодня приїздили до 800 бричок із платіжними дорученнями.

Спілка відкрила в селі школу, лікарню, магазини і спеціальне банківське училище, в якому готували економістів, бухгалтерів і менеджерів розвитку економіки (в сучасних термінах).

До речі, всі ці корпуси, будівлі банку й училищ збереглися й діють, як-от школа, музей і будинок культури.

До села приїздили театр “Березіль” Леся Курбаса, капела Демуцького, найкращі артисти, оркестри і оперні співаки. Сінематограф привозили прямо з Парижу.

Не до Петербурга, не до Москви чи нафтового клондайку в Баку.

До села. В Маньківську волость. Це як зараз в Дубай приїздять Шакіра і Пінк Флойд.

1910 року кооператив мав близько 5000 засновників-акціонерів і обслуговував 144 населені пункти. Усі решта сільських банків, та й невеличких міських, банкрутували.

А Дзензелівська спілка вистояла і процвітала. Причому, характерно, що навіть відомі єврейські банки не змогли конкурувати із українськими селянами. Євреї теж понесли свої гроші до “кредитно-позичкової спілки”, а не до банку Ротшильда.

А основою успіху самі засновники вважали те (і наголошували на цьому), що все керівництво й “клерки” банку були українці.

Це була політика спілки. Виключно українці, свої з діда-прадіда, зі свого села чи з сусідніх хуторів. Ті, які й не думали тікати із чужими грошима за кордон, ті, які знали всіх своїх вкладників-сусідів не через банківську конторку, а через тин під грушкою.

Саме в цьому секрет. Отак.

Це називається “сам до свого по своє”.

І ніякого МВФ.

Цей банк став основою для банківської системи УНР 1918 року.

І коли Україну захопили більшовики, то перше, що вони зробили, – це розстріляли все керівництво банку, а сам банк знищили. А вже потім почали “душити гідру контрреволюції”.

Очевидно, що незалежна й успішна фінансова установа українців була для “ліворюціонерів” страшніша за гармати й кулемети супротивників.

Що, до речі, і зараз не змінилося. За всю історію банків був лише один подібний сільський банк-кооператив, що вижив до наших часів.

Знаєте який? Угадайте.

Це Райффайзенбанк. З тою різницею, що в австріяків більшовиків не було. Тому й вижив.

Я слухав відкривши рота, про всі ці чудеса, які дійсно були “все диваснішими й диваснішими”, і зрозумів, чому саме Дзензелівка, і чому саме Дзен.

Пам’ятаєте, я казав, що нічого просто так не відбувається, і все пов’язано одне з одним?

Так от, Дзен – це наука про Просвітлення.

І я це Просвітлення отримав саме в Дзензелівці, простому невеликому українському селі.

Суть його –

МИ ВСЕ МОЖЕМО ЗРОБИТИ САМІ!

І не треба нам вимолювати кредити, не треба якихось надзвичайних чарівників із Гогвардсу чи “Гарвардсу”.

У нас все є. І чудова родюча земля, і розумні хазяйновиті люди, і талановиті економісти й менеджери.

Просто ми ще спимо, заколисані десятиліттями “совка”.

Надіємося на Міжнародний валютний фонд, на нові кредити і чужі секонд-хенди промисловості, на те, що хтось приїде й вирішить наші проблеми.

Та ми самі все вирішимо. Тіко нам треба свій-власний Дзен впіймати.

От, приміром, кордон із Польщею. Тут така ж земля, такі ж люди, схожа історія, мова, традиції.

Робиш крок через розділову смугу – і гоп! Зарплата у вісім разів більша. Рівень життя і забезпечення теж. Що, це Гаррі Поттер паличкою махнув і сказав: “Пеньонзи левіоза ком цу мір!”? Звичайно, ні.

У чому ж справа? Чому ми, маючи однакові умови, живемо так разюче по-іншому?

Бідні, бо дурні?

“Не думав”…

Як же так? У чому причина? Так одразу й не скажеш. Спробуємо розібратися.

І тут знову звернемось до чіткої логіки цариці наук математики.

Отож, маємо дві “чорні скриньки” – українську і польську.

На вході – однакові умови. Схожі земля, народ, кваліфікація населення, забезпечення ресурсами, традиції і звичаї, рівень індустріалізації і т.ін.(згадаймо, як на початку незалежності наші “човники” їздили до Польщі із українськими промисловими товарами на продаж).

А на виході з польської “скриньки” – більший у рази дохід населення, забезпечення, пенсії, виробництва продукції.

І все те ж саме, тільки із знаком “мінус”, на виході із української “скриньки”.

А, ще забув: із української скриньки вилізли яхти за мільйони доларів, ексклюзивні бентлі й мазератті, футбольні клуби, нерухомість у Лондоні, вілли у Флориді, рахунки в офшорах на Кіпрі й перші місця в рейтингу мільярдерів українських олігархів, і навчання-проживання їхніх дітей виключно за кордоном.

Подумавши, помізкувавши на свій хлопський розум, робимо висновок: в українській “чорній скриньці” хтось тупо краде!

Отже – система управління, керування й господарювання в наших українських умовах називається “знімання вершків і вивезення за кордон”, або “після нас хоч потоп”.

Ось вона, секретна формула проблем української економіки.

У нас ця формула проста і не міняється вже триста років: “Нацарював сто рублів і драпнув “за границю!”

Нацарьовує і вивозить, нацарьовує і вивозить. І не в Україні школи й заводи будує, а в Лондоні будинки і в Америці яхти купує. А те, що збудовано, за хабарі до рук прибирає, за копійку, і на металобрухт ріже, щоб швидше нацарювати.

От і все.

А ми бідні, виявляється, не тому, що дурні,
а тому, що в хаті злодій

І це треба зрозуміти, заспокоїтися і почати самим вигрібатися із ями.

Це як суперфільм із моєї юності в відеосалонах.

“Кривавий спорт” називається. З Ван Дамом. Ууууу ! Клас! Зараз перекажу сюжет. Ну, так, як я запам’ятав, вибачте, якщо шо.

Притча про бій козака Ван Дама 

От виходить запорозький козак Ван Дам на бій чесний, на змагання спортивні з мордобою міжнародного. Вклонився всім навсібіч, дівчаткам підморгнув, шаровари підтягнув, пояса візерунчастого поправив. А йому тиць! – і сипонули в очі якусь махорку кацапську, мішком запилюженим з телевізора прибили і луплять його ногами по печінках. А він сильний і красивий, і вчився битися непогано, і ногами товсті дерева ламав, і врозчепірку сидіти може, і пальцем ноги в носі козюльку виколупує, і взагалі перший хлопець на селі, а нічого зробити не може. Тільки тирки отримує і криваву юшку з носа пускає. І, здається, гаплик йому прийшов і пора здаватися китайцям чи москалям. Уже і гроші скінчилися, і Крим відібрали, і в Донбас пазурі сталеві запустили.

Гаплик не те що впритул підібрався, а вже вчора наспів, здається.

Аж раптом заспокоївся Ван Дам, сів гарненько на чорнозем вкраїнський, ніжки як козак Мамай згорнув, очі заплющив і Дзен впіймав.

Тільки-тільки ворог замірився добити козарлюгу Ван Дама бравого, а він згадав про Дзензелівську кредитно-позичкову спілку, внутрішні резерви закумулював і – бубух! вражину під дихало носаком! А потім голоблею. І пішов падлюку на кулаках носити! А Дзен внутрішній йому допомагає і наснагу дає.

Кинувся ворог його силою давити, та козак Ван Дам із Дзену не виходить, на свої-власні патріотичні сили опирається, нові технології впроваджує, злодюг до господарства не підпускає, і ворога геть з татамі за хутір Михайлівський викидає.

А перед тим відбирає те, що злодюга вража в товариша вандамівського украв і на металолом порізав, і до кишені впхав.

Ну і ганчірочку з ноги у злодія зняв і зуби йому вибив. А нема чого вишиванку паскудити, потворо ти ординська!

Ффу! Аж упрів, вам сюжет переказуючи.

---

Знову скажете, що геть забрехався казкар.

Еге, якби ж то! А тут ніякої брехні ані на граминочку. Ну хіба що зовсім трішечки. Це там, де я про голоблю сказав. Там насправді кардан від КрАЗа був.

Якщо кріпаки вчорашні самі найкращий банк створили, хазяйство завели, успіху добилися, то невже їх онуки того не зможуть?

Тіко треба, як той козак Мамай, тьху, Ван Дам, заспокоїтися, подумати і Дзен упіймати.

Побачити, де злодій сидить, і карданом його, карданом!

 

---