У Києві мешкає українець, що має серед усіх українців найбільшу кількість правозахисних позовів. Їх аж три! Один з них він уже виграв. Це військовий льотчик-винищувач на пенсії, правозахисник Леонід Підчибій. Як він досяг таких результатів?
Я - гідний того, щоб моє прізвище занесли до Книги рекордів Євросуду з прав людини в місті Страсбурзі.
Перший і єдиний (не блатота, не тимчасово привладний, не емігрант з нашим громадянством), на сьогодні, хто успішно добивається власних конституційних прав українця на 5 земельних ділянок у Києві.
Правозахисник, "чемпіон" України з кількості позовів до Страсбурга.
Цих позовів аж три. (І хоча ставлення до мене з боку євроструктур не зовсім таке, як до пані Ю.Тимошенко після відомих подій, але щось близько того).
Один з них я вже виграв.
Як я це зміг?
До цього правничого "рекорду" мене спонукало зумисно спотворене українське законодавство й бажання зробити свій внесок в те, щоб після безумовної капітуляції Совдепії моє життя в моїй країні стало для мене, та й для всіх нас, цивілізованих людей, зручним і комфортним.
Ще під час військової служби побачив, як ділять квартири на засіданні квартирної комісії полку й побачене а, особливо почуте там, мені дуже не сподобалося. Був вражений фактом існування законів про соціальний захист військових і тим фактом, що ніхто не добивається їх застосування (принаймні на той час) в судах. Оцінив і зробив висновки з байдужого ставлення до пенсіонерів - адже вони вже "відтятий шмат".
Почав з написання вкрай емоційних заяв.
Побачив поблажливі посмішки суддів та нетерплячість юристів Київради. Користувався послугами звичайних адвокатів, що беруть за складання заяв, апеляцій, тощо середньокиївські гонорари.
Пройшов через епопею відсудження військових пенсій.
Чимало судів можна було б виграти або взагалі не починати, адже скільки адвокатів - стільки поглядів на ситуацію. На власному досвіді зрозумів повчання адвоката, що складав мені позовні заяви до Страсбурга - "Судитися треба завжди!": якби я ще тоді колись, давно, почав судовий процес, нині його б уже виграв.
Таємниця мого успіху - це підходити до справи по-підчибіївськи: тобто, "як би я не я судився, я однак виграю!".
Як таке можливе? Пояснюю.
Це моє, власне, розуміння фрази "не миттям, так катанням". Починаючи судовий процес, треба ще на етапі складання позовної заяви передбачити, що документи підуть до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. І те, що наша виконавча служба (проти якої я, до того ж, виграв справу в Євросуді) не може виконати, виконає рішення Євросуду.
Інколи навіть бажано довести справу до Євросуду.
Візьмемо, приміром, ухвалу суду по землі на мою користь. Дуже висока ймовірність відмов на кожному з етапів - одне лишень рішення Київської міської ради чого варте! А ще я якось бачив в апеляційному суді власника землі, якому Київзем вже впродовж двох років не видає сертифікат на право власності на його ж землю.
Всі уявили масштаби проблеми? Так отож!
Або право отримати квартиру. Відповідно до одного законодавчого акту там один термін, а коли ти маєш посвідчення "Учасник бойових дій" - інший. І якщо тобі відмовлять по першому, ти працюєш по (запасному) - другому.
Головне - працювати!
В Україні взагалі, а в Києві зокрема, мільйони людей, проте лише невелика дещиця з них бодай хоть щось роблять, позаяк є соціально-активними особистостями.
Кожен охочий може використати оприлюднені тут, на цьому сайті, вже готові рішення.
Ми, українці, маємо жити й будемо жити не "па панятіямі", а з нашою правдою, з нашим звичаєм!
Суди із захисту наших прав можна й треба вигравати! Приєднуйтеся!
Згідно з прогнозами пана Леоніда кількість позовів до Євросуду у Новому 2012 році буде лавиноподібно зростати, а вже переможні ухвали на них будуть готові 2013-14 р.р. Це виведе Україну в лідери серед європейських країн за кількістю позовів по захист своїх порушених конституційних прав до Євросуду.
Це концентрований виклад і озвучення статті про принцип чотирьох стадій розвитку живих істот. З погляду Євангелія, звичайна людина не є вершиною людської еволюції. Це лише підготовчий етап переходу...
Український рекордсмен зі Страсбургу
Світ:
11122106e.jpg
Я - гідний того, щоб моє прізвище занесли до Книги рекордів Євросуду з прав людини в місті Страсбурзі.
Перший і єдиний (не блатота, не тимчасово привладний, не емігрант з нашим громадянством), на сьогодні, хто успішно добивається власних конституційних прав українця на 5 земельних ділянок у Києві.
Правозахисник, "чемпіон" України з кількості позовів до Страсбурга.
Цих позовів аж три. (І хоча ставлення до мене з боку євроструктур не зовсім таке, як до пані Ю.Тимошенко після відомих подій, але щось близько того).
Один з них я вже виграв.
Як я це зміг?
До цього правничого "рекорду" мене спонукало зумисно спотворене українське законодавство й бажання зробити свій внесок в те, щоб після безумовної капітуляції Совдепії моє життя в моїй країні стало для мене, та й для всіх нас, цивілізованих людей, зручним і комфортним.
Ще під час військової служби побачив, як ділять квартири на засіданні квартирної комісії полку й побачене а, особливо почуте там, мені дуже не сподобалося. Був вражений фактом існування законів про соціальний захист військових і тим фактом, що ніхто не добивається їх застосування (принаймні на той час) в судах. Оцінив і зробив висновки з байдужого ставлення до пенсіонерів - адже вони вже "відтятий шмат".
Почав з написання вкрай емоційних заяв.
Побачив поблажливі посмішки суддів та нетерплячість юристів Київради. Користувався послугами звичайних адвокатів, що беруть за складання заяв, апеляцій, тощо середньокиївські гонорари.
Пройшов через епопею відсудження військових пенсій.
Чимало судів можна було б виграти або взагалі не починати, адже скільки адвокатів - стільки поглядів на ситуацію. На власному досвіді зрозумів повчання адвоката, що складав мені позовні заяви до Страсбурга - "Судитися треба завжди!": якби я ще тоді колись, давно, почав судовий процес, нині його б уже виграв.
Таємниця мого успіху - це підходити до справи по-підчибіївськи: тобто, "як би я не я судився, я однак виграю!".
Як таке можливе? Пояснюю.
Це моє, власне, розуміння фрази "не миттям, так катанням". Починаючи судовий процес, треба ще на етапі складання позовної заяви передбачити, що документи підуть до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. І те, що наша виконавча служба (проти якої я, до того ж, виграв справу в Євросуді) не може виконати, виконає рішення Євросуду.
Інколи навіть бажано довести справу до Євросуду.
Візьмемо, приміром, ухвалу суду по землі на мою користь. Дуже висока ймовірність відмов на кожному з етапів - одне лишень рішення Київської міської ради чого варте! А ще я якось бачив в апеляційному суді власника землі, якому Київзем вже впродовж двох років не видає сертифікат на право власності на його ж землю.
Всі уявили масштаби проблеми? Так отож!
Або право отримати квартиру. Відповідно до одного законодавчого акту там один термін, а коли ти маєш посвідчення "Учасник бойових дій" - інший. І якщо тобі відмовлять по першому, ти працюєш по (запасному) - другому.
Головне - працювати!
В Україні взагалі, а в Києві зокрема, мільйони людей, проте лише невелика дещиця з них бодай хоть щось роблять, позаяк є соціально-активними особистостями.
Кожен охочий може використати оприлюднені тут, на цьому сайті, вже готові рішення.
Ми, українці, маємо жити й будемо жити не "па панятіямі", а з нашою правдою, з нашим звичаєм!
Суди із захисту наших прав можна й треба вигравати! Приєднуйтеся!
Згідно з прогнозами пана Леоніда кількість позовів до Євросуду у Новому 2012 році буде лавиноподібно зростати, а вже переможні ухвали на них будуть готові 2013-14 р.р. Це виведе Україну в лідери серед європейських країн за кількістю позовів по захист своїх порушених конституційних прав до Євросуду.
В тему:
Пошукова система Всесвіт
Заява про відмову від усіх «профілактичних» щеплень: як батьки захищають своїх дітей
Слово – найпотужніший засіб керування реальністю
Схема порятунку мурашника
Три «О» Доброї Новини: Оновлюйся! Організовуйся! Озброюйся!
Зверніть увагу
Євангеліє про перехід до надлюдини: основи метаморфозу та палінгенезії – Добре Знання (+аудіо)