Відродження релігійного життя на звільнених від большевизму територіях України. 1941-1942 рр. Ч. I

---

Відродження релігійного життя на звільнених від большевизму українських землях потребує серйозного дослідження як з боку релігійних істориків і діячів українського православ’я, так і з боку національно свідомих дослідників, що прагнуть донести правду про Німецько-радянську війну 1941-1945 років.

В даній публікації хочу звернути увагу на два моменти: радянська церква намагалася зберегти свій вплив на втрачених територіях; німецька влада дуже обережно і виважено проводила підтримку релігійної діяльності українців.

Документ 1.

(Орфографія документу повністю збережена)

АКТ

17/Х-41 року Божого

У м. Києві при Міській Управі в зало Віросповідань були скликані представники Священо-Служителі міста Києва та областей всіх віруючих, як слав’янських так і українських Автокефальної Православної церков з представниками віроісповідань та Відділу Освіти України, де було поєднано християнське об’єднання та рішення.

• В Українській Державі відправляти Службу Божу на українській мові.

Додержуючись каноничности Української Автокефальної, Православної й Соборно-Правної церкви на Україні до майбутнього Собору.

Оригінал 20/Х-41 р. вх: ч. 56 за належними підписами та круглою печаткою Київської Церковної Ради Української Автокефальної Православної Церкви.

Згідно:

 Керуючий справами Церковної Ради            (підпис)

(печатка УАПЦ)

ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 199, Арк. 101. Оригінал, машинопис.

***

Документ 2.

(Орфографія документу повністю збережена)

Районова Управа Бориспольського району

Заступник Голови Районової Управи пан ЛОГВИН

Службова записка ч. ______

Відділу Пропаганди та Т-ву «Просвіта»

Звяжіться з Церковним Комітетом в справі виділення 20-30 чоловік для проведення опиту населення містечка Борисполя на якій мові віруючі бажають слухати Слово Боже.

(підпис)

19/XI-41 р.

ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 199, Арк. 121 – 121-зв. Оригінал, на бланку, рукопис.

***

Документ 3.

(Орфографія документу повністю збережена)

Реєстр

Списків віруючих / постійних мешканців / містечка Борисполя що бажають слухати Службу Божу на українській мові          від 16 років

27/XI 941 р.

Зав. Рінгд (підпис)

Чл. Комісії (підпис

ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 199, Арк. 123. Оригінал, рукопис.

***

Документ 4.

(Орфографія документу повністю збережена)

До місцевого коменданта

Згідно Вашого розпорядження Українською релігійною громадою проведений перепис віруючого православного населення містечка Борисполя / постійних мешканців/, що бажає слухати Службу Божу на українській мові. Результати перепису слідуючі:

1. Всього дорослого населення в Борисполі від 16 років – 5455 душ в тім. ч. віруючих православних 4380.

2. Вже зареєстровано по стану на 27/XI-41 р. віруючих православних, що бажають Службу Божу слухати на Українській мові – 2962 душ або – 58% до загальної кількості дорослого населення. А до віруючих православних – 70%.

Регістрація продовжується.

3. Представники слав’янської релігійної громади при проведенні перепису вдалися до обдурювання віруючих. Вони зовсім обійшли питання про мову на якій повинна правитись Служба Божа – Українська чи Слов’янська, а обходячи селянські хати ставили питання: Чи вірує в бога або Чи за Українську Апостольську Церкву Ви? І на цій підставі записували людей до Слав’янської Релігійної громади. Такщо списки Слав’янської релігійної громади треба ще перевірити. Ми певні, що ще значна частина людей тих які шляхом обдурювання попали до списків Слав’ян після відповідного пояснення також будуть бажать слухати Службу Божу на Українській мові.

4. Враховуючи все вижче сказане можна вважати, що із віруючого православного дорослого населення не менше 90% хоче Службу Божу слухати на Українській мові.

Отже просимо пана коменданта церкву закріпити за Українською Православною Релігійною Громадою.

ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 199, Арк. 124-125. Оригінал, рукопис.

***

Документ 5.

(Орфографія документу повністю збережена)

До Української Управи м. Борисполя

Наказ

Церквою користуються обидві громади однаково.

Кожну неділю предоставляється поперемінно кожноі громади для користування. 30-го ноября користується церквою старо-слав’янська церква.

Надіємось, що обидві громади будуть жити мирно.

На церкві вивісить об’яву довжиною 100 см і висотою 50 см. З українським кольором і українським текстом «Ця церква належить для користування поперемінно що неділі для старо-слав’янської і української церкви.

Хай буде мир в Божому храмі, українці.

Цю об’яву вивісить на церкві 29/XI у суботу Україн. Управою.

Місцева комендатура.

(підпис)

З оригіналом згідно.

Голова Райуправи Бориспольського району     (підпис)

(печатка)

ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 199, Арк. 122. Оригінал, рукопис.

***

Документ 6.

(Орфографія документу повністю збережена)

Бориспольський Районовий Релігійний Комітет.

М. Я. ЖУК

ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ

Бориспольського району

Київської області.

14 травня 1942 року

м. Борисполь

***

СКЛАД РАЙОНУ.

По стану на 1 січня 1942 року до складу Бориспольського району входили такі села:

---

Св. церкви Бориспольського району до 1917 року.

До 1917 року Св. Православні церкви були в селі Борисполі: Свято Миколаївська, яка мала приход з частини населення самого Борисполя і обслуговувала с. Гору; Свято Борисо-Глібська, яка мала приход з частини населення самого Борисполя; Свято Михайлівська, яка мала приход з частини населення Борисполя і обслуговувала села Ровне, Мартусівку; Святого Різдва Богородиці, яка мала приход з частини Бориспольського населення і обслуговувала село Нестерівку і х. Лозівку.

Дві церкви в с. Воронькові, одна в с. Вишеньках, в с. В. Стариця, в с. Глибоке, в с. Гнідин, в с. Дудорків, в с. Любарці, в с. Процев, яка обслуговувала і село Сальків і Софіївку; в с. Рогозів, с. Старе, в с. Сошникові, дів церкви в с. Іванькові; в с. Сеньківці, яка обслуговувала і селян с. Перегуди.

Разом в районі було Св. церков з парафіями 20. Крім цих церков в с. Борисполі була ше одна церква, яка парафії не мала.

Найдавнішою, як історичною церквою була церква в імя Св. князя Бориса і Гліба. Ця церква була збудована ще з незапам’ятних часів. Вона зразу була малого розміру кільцеподібної форми. Біля неї була, як видно одноразово збудована ц церквою, дзвіниця, зроблена з дубового дерева. Років п’ятдесят тому назад до цієі церкви була селянином Шкіль та Дудник два приділи і церва набула дрестоподібної форми.

В 1913-1915 р. прихожани цієі церкви на власні кошти збудували велику цегляну дзвіницю, що і зрівняло розмір цієі церкви з розміром церков району.

ПОБУДОВА НОВИХ СВ. ЦЕРКОВ

Починаючи з 1917 р. до 1920 р. включно в районі було збудовано ще 6 нових церков в селах: Кучаків, Лебедин, М. Олександрівка, Мартусівка, Ровне і Кілев.

Отже на кінець 1920 р. було в районі 26 Св. церков.

Крім того була в с. Борисполі одна жидівська синагога і було об’єднання Євангельських християн в с. Борисполі, в с. Процеві, в с. Кілеві і в с. Гнідині.

ЗАНЕПАД РЕЛІГІЙНОГО ЖИТТЯ.

З дня приходу до влади советів т.б. з 1920 р. почала занепадати церковне життя.

Комсомол під проводом комуністів почав проводити серед населення масову антирелігійну пропаганду.

Серед дорослого населення цю агітацію проводити приходилось трудно тому, що доросле населення на це ніякої уваги; на антирелігійні доповіді не ходило, на кіно антирелігійного характеру теж трудно було заманити. Комсомол свою роботу мусів розпочати насамперед серед молоді, особливо серед учнів шкіл. Перетянувши на свій бік більшість учнів, антирелігійна робота поширилась і на профспілкові організації, далі на актив колгоспу і в останнє серед широких мас колгоспників, які мимо своєі волі мусіли слухати нудні для них доповіді.

Так розгорнувши свою антирелігійну роботу, а\комсомол почав збирати підписи серед населення для закриття церков.

Для прикладу наведемо один факт про закриття Св. церков в М. Борисполі.

Як поперед було згадане в м. Борисполі було 4 діючих церкви. Найбільшого розміру і з найбільшою парафією була Михайлівська церква. ІІ і намічено було закрити першою. Для цього було проведено бесіди серед учнів шкіл, які винесли свої ухвали про закриття церкви і передачі іі для школи, крім цього було зібрано незначну частину підписів і серед дорослого населення, особливо серед комуністів та комсомольців.

На базі ції підписів було закрито Св. Михайлівську церкву. В 1936 р. іі було розкидано і дерево розтягнуто на власні потреби бориспольських керівників. Про будівництво ж школи, як це було поставлено як причину для закриття церкви, ніхто і не думав. Лише в останні роки панування більшовиків було збудовано на тому місці де стояла церква, школа.

Другу церкву в ім’я Св. Різдва Богородиці таким же чином було закрито трохи пізніше під вимогою збудувати з неі електростанцію.

Церкву Св. Бориса і Гліба закрили без всяких вимог.

Останні дві церкви і п’яту церкву в Борисполі розкидали невідомо для яких потреб.

Так руйнувались і закривались Св. церкви по всьому району. Церковна утвар знищувалась, внутрі майже і в уцілілих церквах не залишилось жодного цілого іконостаса і Св. престола. В церкві села Дудоркова було встановлено тир, де за мішені служили Св. ікони. / Майже всі ікони прострелені/.

Крім таких ухвал про закриття церков які виносились комсомолом було вжито заходів до того, щоб населення мимо своєі волі відмовлялось від церкви. Це непосильні податки на церкву і церковнослужителів та терорізація останніх. Синагога теж була закрита, а общини Євангельских християн розпались самі.

До 1941 року тобто до приходу Німецької Армії залишились і то зруйновані церкви в таких селах: Борисполь /одна/, Ворньків /одна/, Глибоке, Гнідин, Дудорків, Кучаків, Кілов, Лебедин, Мартусівка, М. Олександрівка, Рогозів, Ровне, Іваньків /дві/.

Дзвони і всі цінності були забрані ще з перших років виникнення советів.

При заснованні на Украіні Автокефальноі церкви в Бориспольському районі половина церков визнала Автокефальну церкву, а половина залишилась слав’янськими.

ВІДРОДЖЕННЯ РЕЛІГІЙНОГО ЖИТТЯ.

З перших днів приходу в Бориспольський район Німецької Армії населення Бориспольського району енергійно взялося за відбудову Св. церков. Для посилення цієі роботи в районі було ще організований Районовий Релігійний Комітет, головою якого був панотець Панталион Норець.

За його проводом в більшості сіл району були організовані церковні комітети, в яких віруючі не чекаючи вказівок з району сами приступили до ремонту церковних приміщень.

Активність населення до Божоі справи можна бачити з того, що на протязі першого місяці по приходу Німецького війська вже було відремонтовано здорово пошкоджені церкви в с. борисчполі і с. Вишеньках.

До першого січня 1942 року, тобто за три місяці було відремонтовано і почали відправляти службу Божу в церквах села Борисполя. Воронькова, Гнідина, Іванькова /дві цекви/, Любарці, Кучаків, Мартусівка, М. Олександрівка, Рогозів, В. Стариця. В тих селах, що тільки що зазначено, де церква була зовсім знищена то службу Божу відправляли у вільних приміщеннях особливо в школах та клубах.

Вже на 1 травня 1942 року відкрито 18 церков, а саме:

---

Деякі церкви, як от в селі Ровне та Лебедин ще не рахуються відкритими, але в них можна уже переводити службу Божу. Вони не працюють за браком панотців, яких в районі на всі 20 церков є лише 14.

За освітою всі панотці поділяються так:

Мають вищу освіту 2, середню 7, нижчу 5.

Дяків у районі 12. З них мають нижчу освіту всі 12.

Серед населення помітно, що всі іх треби як от вінчання, окрещення дітей, похорони тощо супроводжуються з виконанням релігійних обрядів.

В тих селах де нема ще панотця то селяни звертаються в інше село де є панотець а в крайньому випадку виконують це самі.

Помічено, що підчас же великого посту говіло населення 50-60%. Паску святили всі.

Також помітно, що молодь малорелігійна. Це можна пояснити тим, що вона 20 років була відірвана від церковного життя і виховувалась в антирелігійному дусі.

Прихильниками слав’янських церков є більшістю старі люди, а молодші є прихильниками Автокефальної церкви.

ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 215, Арк. 11 – 16зв. Оригінал, машинопис.

---

Джерела:

• ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 199.
• ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 215.
• Архів Військово-історичного товариства «СПАДЩИНА».

---

Ікона, «Христос Вседержитель».

Дерево, олія. Розмір 30×39,5 см.

XIX ст. Чернігівське Полісся.

---