«Я був у статусі зека, а тепер військовий». Як із тюрми потрапляють на фронт – розповідають Texty

У статті на Texty.org.ua йдеться про Крішну, якого засудили на 12 років. За словами чоловіка, він знайшов мертвим сусіда. Оскільки вже мав судимості, його запідозрили у вбивстві. Так він знову опинився в колонії. Але з’явилася можливість узяти до рук зброю й захищати Україну.

Боєць «Алькатрасу» з позивним Крішна

У 2024 році вступив у дію закон, що дозволяє умовно-достроково звільняти ув’язнених для проходження служби у війську. Рекрутери домовляються з установами виконання покарань і приїжджають туди, щоб залучати засуджених до війська. Вже на цьому етапі можуть виникати деякі питання.

«Ми всі виїзди погоджуємо з департаментом виконання покарань. Складаємо план рекрутингу і подаємо їм на затвердження: хто їхатиме, у які установи і в який проміжок часу», – каже командир спеціалізованого батальйону «Алькатрас» 93-ї ОМБр «Холодний Яр» із позивним Валідол.

Командир спеціалізованого батальйону «Алькатрас» із позивним Валідол

Юристка Анастасія Криштанович та антрополог Тіна Полек із громадської організації «Принцип» провели дослідження «Служба у “Шквалі”: нормативно-правове регулювання і повсякденні досвіди», у якому зазначили, що керівництво колоній не надто зацікавлене відпускати «робочу силу». Особливо тих, хто здоровіший фізично.

Насамперед це стосується невеликих виправних установ чисельністю до 500 осіб. Адже за невеликої кількості в’язнів нікому буде працювати на виробництві, зменшаться доходи, а то й скоротять персонал через неповну завантаженість.

Часом рекрутинг використовують як неформальний важіль тиску на тих в’язнів, які конфліктують із персоналом. У непокірних шанси вийти за спеціальним УДЗ (умовно-дострокове звільнення) помітно знижуються.

«Не може бути так, щоб адвокат чи сам засуджений повідомив ТЦК, що є доброволець, готовий до служби. Усе залежить від волі адміністрації установи виконання покарань. Якщо хочуть перешкодити, так і зроблять», – каже голова ГО «Захист в’язнів України» Олег Цвілий.

Він розповів про випадок у колонії, коли начальник сказав рекрутерам, що в нього лише четверо охочих. Коли ті попросилися зайти і пошукати самостійно, їх просто не пустили.

А в Замковій виправній колонії № 58 (місто Ізяслав Хмельницької області) підрозділ ГУР відібрав чотирьох молодих, фізично підготовлених, вмотивованих добровольців. Але до установи надійшов лист нібито від СБУ, у якому попереджалося, що засуджені просто хочуть утекти. Їм не дали УДЗ. Адвокат засуджених подав запит до СБУ: виявилося, звідти жодних листів не надсилали.

Але, попри перешкоди з боку керівництва, працює «сарафанне радіо». Засуджені самі дізнаються, коли мають приїхати рекрутери, і все одно подають заяви.

Щоб потрапити до війська, засуджений має пройти спеціальну процедуру. Після співбесіди, психологічної перевірки та військово-лікарської комісії (ВЛК) треба дочекатися ухвали суду. І лише потім служба.

За словами Валідола, якщо департамент виконання покарань говорить, що певна людина не підпадає під УДЗ, то на це вплинути неможливо.

«Ми цілковито залежимо від позиції установи, рішення суду, прокуратури і так далі», – каже він.

Засуджених беруть лише в спеціалізовані штурмові підрозділи, такі як «Шквал», «Алькатрас» тощо.

Крішна хотів потрапити до «Алькатрасу» 93-ї бригади. Каже, багато чув про неї позитивного, тому й просився туди.

«На рекрутингу ніхто не обманює, що будуть водіями, кухарями чи коробки в глибокому тилу перекладатимуть. Одразу кажуть, що це штурм, відбиття втрачених позицій. Тому важливо, щоб фізичне здоров’я було в нормі», – каже Крішна.

Довічників, засуджених за вбивство двох і більше людей, а також за державну зраду та сексуальні злочини, навіть не розглядають як кандидатів.

На думку Олега Цвілого, до кожного випадку треба підходити індивідуально. Адже навіть серед довічників є несправедливо засуджені.

«Був випадок, коли пацани відсиділи 20 років, а потім виявилося, що людина, у вбивстві якої їх звинуватили, жива», – каже правозахисник.

Він не згоден із тим, що ув’язнені, які вийшли за УДЗ, можуть служити тільки в штурмових військах. Таким чином ігнорується велика кількість охочих, які могли б бути корисними під час війни.

Бійці, які вийшли за УДЗ, не можуть претендувати на щорічну відпустку. Але короткострокові «за сімейними обставинами» їм можуть надавати. Усе дуже залежить від командирів, і робиться це неофіційно.

«На кілька днів можу відпустити. Це моє рішення, моя відповідальність. Щоб люди не вигорали, могли виконувати завдання, мають бути якісь заохочення», – пояснює командир «Алькатрасу».

Крішна каже, що його відпускають на п’ять днів. Два дні в дорозі, три вдома.

«Якщо є двоє тих, кому їхати в одному напрямку, то відпускають удвох. Коли повернуться, відпустять наступних. Якщо хтось передумає повертатися, інші відпустку не отримають», – розповідає Крішна.

У колишніх в’язнів немає відпустки на 90 днів після повернення з полону (вони не обирають, чи продовжувати службу після полону, мусять повертатися на фронт). Також їм не можуть надавати звання.

Але тих, хто проявив себе, можуть неофіційно призначати на керівні посади. Крішна спочатку воював у піхоті, після поранення керує дронами, виконує обов’язки взводного. Валідол каже, що він добре показав себе, непогано розбирається в техніці.

«Якщо людина толкова, якщо вона працює, робота є для всіх», – пояснює командир.

«Якщо людина старається, а в неї щось не виходить, її підтягнуть», – додає Крішна.

Якщо колишній в’язень дістав тяжке поранення і не може продовжувати службу, також нерідко виникають проблеми. Адміннагляд передбачає, що після поранення така людина і далі має перебувати у військовій частині.

«Одного чоловіка призвали без паспорта. У нього немає військового квитка. Але його відправили в Курськ. Там він втратив обидві ноги. Але чоловік досі без паспорта, не може отримати ніякі кошти і не може бути звільнений зі служби. У військовому госпіталі його також не можуть утримувати. Дуже складна ситуація», – розповідає Олег Цвілий.

У випадку загибелі до колишніх в’язнів ставлення також «особливе». Їх не можуть ховати на Національному військовому меморіальному кладовищі. Навіть у невеликих населених пунктах їх ховають окремо.

Попри всі виклики, засуджені воюють і навіть отримують нагороди. Справляються з бойовими завданнями часом навіть краще за звичайних мобілізованих, вважає командир «Алькатрасу».

На думку Олега Цвілого, потрібно внести зміни до законодавства й створити такі умови для засуджених, щоб вони «бігли в армію» і мали шанс очистити своє ім’я перед суспільством та ріднею. ГО «Принцип» розробила рекомендації для Міністерства оборони, які допомогли б вирішити нинішні проблеми.

«Найбільшою мотивацією для мене було те, що батьки тепер мною пишаються. Я був у статусі зека, а тепер військовий», – каже Крішна.