Як і коли в тіло людини втілюються божественні сутності?
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Це відбувається разом із духом? Окремо? Як взагалі пояснити цей процес. І що це таке - внутрішній бог? Як його собі уявити? Чому шлях до нього такий довгий? Внутрішній бог - це ядро духу? Чи він ніби як окремий рівень? Яку роль виконує дух і чим є дух для внутрішнього бога?
Пізнавати мікрокосмос та практикувати релігію!
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Людина – це втілена в земному світі духовна сутність. В ході свого розвитку людина посилює зв'язок зі своїм духом і поступово переходить від стану гомо сімплекс до стану гомо дуплекс (стає виразно духовною істотою): "гобіт" → "гравець" → "арій".
Духовна сутність людини є втіленою в духовному світі божественною сутністю. Тому говорять, що дух людини має в собі "іскру Божу" або ж "божественне ядро". Тобто кожен дух є носієм внутрішнього бога. З того, що духовні сутності є безсмертними, випливає, що під час перебування у світі духів вони вже мають більший чи менший доступ до своєї божественної свідомості.
В ході реінкарнації духовна сутність розвиває свою божественну свідомість. Земні втілення необхідні духовній сутності для самопізнання та розширення своєї божественної свідомості. Реінкарнація – це механізм пізнання духом свого божественного мікрокосмосу. Кожне земне втілення – це духовний тренажер.
Коли дух втілюється в людське тіло, то він втрачає пам'ять про те, що він є втіленим духом. Це зроблено для того, щоб при входженні в нашу "земну гру" людина відчувала абсолютну реалістичність цієї гри і діяла максимально інтенсивно. Духовний досвід здобувається тільки тоді, коли гра відбувається по-справжньому (коли нема кнопки «поставити на паузу»).
В ході опанування фізичного світу людина поступово відновлює зв’язок зі своїм духом і здобуває свідомість того, що вона є втіленою духовною сутністю. Водночас її дух, пізнаючи себе, поступово відновлює зв’язок зі своїм внутрішнім богом.
Якщо на землю втілюється зріла духовна сутність, яка вже має достатньо надійний зв’язок зі своїм внутрішнім богом, то у неї з’являється бажання відновити божественну свідомість в умовах земної гри. Це проявляється в тому, що вона прагне стати вічно молодим ельфом. У сприятливих умовах земного втілення і при наявності знань про палінгенезію вона може відновити зв’язок зі своєю божественною сутністю і стати початковим гомо триплексом (ельфом).
Коротка відповідь на запитання цієї статті: Божественна сутність втілюється в земному світі разом з духовною сутністю, але людина спочатку отримує доступ до свого духу, і лише потім – до внутрішнього бога.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Людина – це втілена в земному світі духовна сутність. В ході свого розвитку людина посилює зв'язок зі своїм духом і поступово переходить від стану гомо сімплекс до стану гомо дуплекс (стає виразно духовною істотою): "гобіт" → "гравець" → "арій".
Духовна сутність людини є втіленою в духовному світі божественною сутністю. Тому говорять, що дух людини має в собі "іскру Божу" або ж "божественне ядро". Тобто кожен дух є носієм внутрішнього бога. З того, що духовні сутності є безсмертними, випливає, що під час перебування у світі духів вони вже мають більший чи менший доступ до своєї божественної свідомості.
В ході реінкарнації духовна сутність розвиває свою божественну свідомість. Земні втілення необхідні духовній сутності для самопізнання та розширення своєї божественної свідомості. Реінкарнація – це механізм пізнання духом свого божественного мікрокосмосу. Кожне земне втілення – це духовний тренажер.
Коли дух втілюється в людське тіло, то він втрачає пам'ять про те, що він є втіленим духом. Це зроблено для того, щоб при входженні в нашу "земну гру" людина відчувала абсолютну реалістичність цієї гри і діяла максимально інтенсивно. Духовний досвід здобувається тільки тоді, коли гра відбувається по-справжньому (коли нема кнопки «поставити на паузу»).
В ході опанування фізичного світу людина поступово відновлює зв’язок зі своїм духом і здобуває свідомість того, що вона є втіленою духовною сутністю. Водночас її дух, пізнаючи себе, поступово відновлює зв’язок зі своїм внутрішнім богом.
Якщо на землю втілюється зріла духовна сутність, яка вже має достатньо надійний зв’язок зі своїм внутрішнім богом, то у неї з’являється бажання відновити божественну свідомість в умовах земної гри. Це проявляється в тому, що вона прагне стати вічно молодим ельфом. У сприятливих умовах земного втілення і при наявності знань про палінгенезію вона може відновити зв’язок зі своєю божественною сутністю і стати початковим гомо триплексом (ельфом).
Коротка відповідь на запитання цієї статті: Божественна сутність втілюється в земному світі разом з духовною сутністю, але людина спочатку отримує доступ до свого духу, і лише потім – до внутрішнього бога.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Виходить що в певному сенсі ми вже є ельфами!
Бо якщо дух - безсмертний, він значить має доступ до божественної свідомості, яка його таким робить.
Втілюючись тут, цей духовний ельф уже діє в нас і прагне себе проявити.
Може саме тому Ісус називав апостолів світлосяйними, тобто ельфами, щоб нагадати їм що їхній дух уже є ельфійським.
У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!