“Як навчаються люди?”: Міжособистісний інтелект самотужки не здобудеш

Взаємодія та продуктивність

Бути частиною соціуму і отримувати задоволення від співпраці ‒ одна з наших базових потреб як істот на цій планеті. Нам хочеться відчувати визнання, співпрацювати з іншими, відчувати свою важливість і мати можливість приносити користь. На якість нашого життя та нашу продуктивність дуже впливає те, наскільки ми помічаємо ці потреби у собі і наскільки ефективно можемо задовільняти їх. Останні світові тенденції говорять про те, що в кооперації є величезний потенціал. Світ стає все більше взаємопов’язаним. Навичка системного мислення, розуміння різних перспектив, вміння їх звести і врахувати стає все більш актуальною компетенцією, навчитися якій ми можемо лише у взаємодії.

Навчатися у взаємодії та взаємодіяти – один з основних принципів неформальної освіти. Перші напрацювання в цьому напрямку з’явилися в 1970-х роках як альтернативні форми навчання та здобування додаткових навичок. Неформальна освіта змодельована таким чином, щоб допомогати людям у пристосуванні до постійних трансформацій суспільства, надшвидкого економічного та технологічного розвитку, стрімких змін ринку праці тощо. Тобто це система, що уможливлює навчання та підвищення своїх компетенцій протягом усього життя, і заповнення пробілів шкільного та університетського навчання.

На жаль, дійсна культура формальної освіти організовує процес передачі знань доволі односторонньо ‒ від особи, що навчає, до учнів та учениць. Навіть шкільний простір є недружнім до використання групових форм роботи. Якщо ти стоїш перед класом то нависаєш над учнями; якщо сідаєш, то не бачиш половини очей класу. Для самих учнів це означає ще й обмежене поле взаємодії з іншими ‒ вони бачать максимум своїх сусідів та потилиці тих, хто перед ними. Метафорично –  у просторі немає місця для циркуляції енергії групи. Багато уваги вчителі та вчительки приділяють неформальним стосункам: хто з ким дружить, хто як себе поводить, хто з ким гуляє. В площині навчання взаємодія зводиться до оцінювання, рейтингів, порівнянь. Це блокує її і змушує учнів залишатися в рамках існуючого іміджу. Хоча учням та ученицям цікаво дізнаватися одне про одного більше, але, на жаль, ні простір, ні форми роботи цьому не сприяють.

Цінність міжособистісного інтелекту

У неформальній освіті, з якою ГО “Інша Освіта” працює в Україні з 2008 року, ми намагаємося розвивати множинний інтелект загалом і міжособистісний зокрема. Грубо кажучи, міжособистісний інтелект ‒ це здатність розуміти інших і ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Очевидно, що індивідуально цю здатність дуже важко розвинути. Тому одна з цілей групових форм роботи ‒ це розвиток міжособистісного інтелекту. Сюди відносяться також емпатія, ефективна комунікація, вміння домовлятися, вміння висловити свою думку та чути інших, відкритість до іншого досвіду. Коли ми рефлексуємо наодинці, то важко уявити інші точки зору. Якщо в груповій роботі є простір для вираження різних думок, це допомагає розширити власну перспективу і отримати нове, живе і практичне, знання. Від цього також залежить, як ми говоримо одне з одним, як можемо разом вирішувати спільні завдання та конструктивно взаємодіяти при різних точках зору.

Одним із викликів групової роботи є різні стилі пізнання. Усі ми маємо різні канали сприйняття, різні інтелекти та інші індивідуальні особливості. Останнім часом те, що групі можуть бути корисними не лише екстраверти, розуміють набагато краще. З боку тренера-фасилітатора важливо розуміти це і з самого початку формувати культуру прийняття, давати усім простір для вираження і враховувати різні стилі пізнання. Методично і по формату це може бути зовсім не легко ‒ треба враховувати візуальний, аудіальний та інші канали, уявляти, як найкраще донести інформацію до різних людей, моделювати як простір для більш інтенсивного обміну знаннями, так і простір для роздумів наодинці. Крім цього, важливо мати гарний баланс теорії і практики, адже неформальну освіту від формальної якісно відрізняє можливість практичного набуття знань. Часто після тренінгової сесії можна зібрати усе різноманіття фідбеків ‒ комусь хотілося більше теоретичного матеріалу, а комусь, навпаки, більше практичних вправ. У всіх групах є представники та представниці різних стилів, тому витримувати цей баланс дуже важливо.

Існує думка, що навчання ефективніше відбувається у гетерогенних, тобто різноманітних групах. Якщо група є однорідною, зі схожим бекґраундом, досвідом та життєвими позиціями, то ми менше можемо взяти для себе. Є менше здивування і чогось нового, що теж важливо для ефективного навчання. Різнорідна група з одного боку є викликом, бо потребує певного рівня прийняття одне від одного, але є також більш цінною з точки зору потенціалу групи. Його можна використати для взаємного підсилення і більш органічного навчання одне від одного. Крім теоретичного матеріалу та практичних вправ, ми паралельно навчаємося від інших; дозволяючи собі сприймати досвід інших та вносячи власний досвід у групу, ми помножуємо його.

Етапи налаштування роботи в групі

Коли ми приходимо в нове оточення, в нас виникають різні питання: чи буде це середовище безпечним та комфортним для мене? Чи буде у мене можливість самовираження? Чи будуть мені ці люди цікаві? Чи я проведу час з користю? Тому в нових групах зазвичай є етап формінгу, на якому люди просто придивляються одне до одного, поводяться менш сміливо, рідше виражають свої думки і намагаються зрозуміти, куди вони потрапили. Водночас вони менше налаштовані на інтенсивне навчання, тому дуже важливо пройти цей етап, познайомитись та поспілкуватися. Роль фасилітатора чи фасилітаторки ‒ створити це відчуття безпеки. Потрібно бути відкритим і самим транслювати цю безпеку.

Коли це відчуття в групі вже є, то ми більш відкриті до засвоєння нового. Цей етап називається нормінгом. Коли ми вже зрозуміли, хто нас оточує, у нас з’являється потреба бути більше презентними, або ж нам починає щось не подобатися в інших. Залежно від того, які компетенції є у групі, цей етап, штормінг, може бути легшим або складнішим. В цей час учасники та учасниці знову менше налаштовані на засвоєння нового та продуктивну роботу, а намагаються натомість вирішити питання пошуку свого місця в групі. Цю ситуацію теж можна використати як потенціал і винести з неї користь. Розквітом групи вважається той період, коли люди вже добре знають одне одного, знайшли своє місце у групі і готові вкладатися у спільний результат. Це пік продуктивності групи. В довшій перспективі ці цикли можуть повторюватися, але швидкість може бути різною, і навіть за один тренінговий день група може пройти цю динаміку.

До цього важко підготуватися задалегідь, але завдання фасилітатора ‒ відчувати ситуацію і приймати її як можливість. Також бажано бути дуже відвертим: якщо є відчуття і сигнали від групи що “щось не так”, то можна просто зупинити навчальний процес і почати відверту розмову з групою: поділитися власними спостереженнями і порефлексувати разом, як можна виправити ситуацію, повернути її до конструктиву. Відвертість дуже сприяє розумінню того, що які б процеси не були в групі, їх можна органічно використати і відверто проговорити.

Шосте відчуття

Процес навчання та групова динаміка значно залежать від компетенцій тренера або тренерки. Ми часто вживаємо поняття “відчувати групу”. Це, звичайно, абстрактна компетенція, бо енергію групи важко матеріалізувати. Якщо розкласти цю компетенцію, то це відкритість, чесність з групою і сміливість бути автентичним та неідеальним. Разом з тим ‒ емоційний інтелект, розуміння своїх та чужих емоцій і почуттів, емпатія. Це здатність відчувати динаміку групи ‒ комплекс невербальних проявів і сигналів, які важливо адекватно сприймати.

Важливо також уміти використати потенціал групи, бути знайомим з групою, можливо, ще до тренінгу; вміти підтримати людину в розкритті потенціалу. Бачити комплексну картину ‒ які потреби є у групи загалом, ‒ і вміти створити простір для взаємного обміну досвідом (дуже часто те, що групі потрібно, вже є в самих людях).

Важливо сприяти згуртованості групи зважаючи на її особливості ‒ для дорослої та підліткової аудиторій методи будуть відрізнятися. Однозначно не варто економити час на створення безпечного простору, аби люди могли познайомитися один з одним і зрозуміти, хто поруч з ними.

Теорія та практика групового навчання є інтегральною частиною неформальної освіти. “Інша Освіта” ділиться власним досвідом групового навчання та роботи з потенціалом групи під час авторської Школи з тренерства та фасилітації. Найближча, уже четверта Школа відбудеться 19-22 вересня у холістичному просторі“Хата-Майстерня”; зареєструватися можна за посиланням. Школа з тренерства та фасилітації відбувається в рамках навчального сезону літо-осінь “Як навчаються люди?”, присвяченого альтернативним та інноваційним формам навчання, а також класичним перевіреним освітнім інструментам.

Авторки: Наталя Трамбовецька, Наталя Єрьоменко