Перед тим, як стати першим у світі мільярдером, Джон Рокфеллер розорявся три рази. Кожне розорення - це багатомільйонні борги і крах надій. Прошу зауважити: йшлося про мільйони в той час, коли будинок в Америці коштував тисячу доларів. Відповідаючи пізніше на запитання, як він міг встати і продовжувати рух до успіху, Рокфеллер відповів: «Я завжди був психічно дуже стійкою людиною».
Він ніколи не дозволяв кризі вплинути на ясність своєї свідомості. Криза була зовні, але не всередині. Саме стан тотальної впевненості в собі відрізняв і відрізняє «рокфеллерів» від середньостатистичної людини.
Мозок звичайної людини жадібно поглинає гігабайти інформації, часто абсолютно марної, і в голові виникає ілюзія знань і розуміння подій, що відбуваються. Але яка основа ваших висновків? Перефразовуючи класика, хочеться вигукнути: «А інформатори хто?» Хто оволодів вашими мізками і куди він вас веде? І найголовніше, наскільки об'єктивні ці інформатори?
Якщо розглянути детально останнє питання, можна побачити, що в нашому світі не існує того, що ми звикли називати об'єктивністю. Існує безліч суб'єктивних точок зору. Правд - багато, істина - одна. І цю істину необхідно шукати самостійно.
У людини є тільки два способи поведінки на інформаційній війні. Перший - брати в ній неусвідомлену участь, завантажувати свій мозок негативною інформацією, посилювати і транслювати її далі, роблячи собі і оточуючим ще гірше. Шлях, що загрожує втратою гарного настрою з усіма витікаючими наслідками. Давня мудрість говорить, що гарний настрій - ознака здоров'я. Від себе можу додати, що неусвідомлена участь в інформаційних війнах - прямий шлях до хвороб. Думаю, що масова здача мізків в оренду, яку ми спостерігаємо в жителів однієї сусідньої країни, нічим хорошим в плані здоров'я для них не закінчиться.
На моє переконання, щаслива людина живе своїм життям. Якщо вона і бере участь у суспільних процесах, то робить це повністю усвідомлено і не годує своєю енергією інформаційних паразитів. У своїй подорожі, яке триває вже чотири місяці, я спілкувався з багатьма людьми, в тому числі з громадянами згаданої вище сусідньої країни. Ніяких конфліктів у нас не виникало. У них усіх було адекватне розуміння подій, що відбуваються, і відсутність агресії. Розгадка проста: ніхто з них давно не дивиться телевізор. Робіть висновки самі.
Другий спосіб поведінки у часи інформаційних війн - зосередитися на своїх особистих кроках щодо виходу з кризи. І для початку прибрати кризу зі своєї голови. Розібратися, чи дійсно існує проблема, або має місце привнесена ззовні ілюзія? Вам слід прибрати емоції і зрозуміти, які саме проблеми засіли у вашій голові. Можна виписати всі проблеми на аркуш паперу і подивитися на список відсторонено. А потім перестати пережовувати проблему, на результат якої ви не можете вплинути. Після такого аналізу може виявитися, що ви перестанете називати половину проблем «своїми».
Після позбавлення від ілюзій проблем переходите до чищення інших ілюзій, також народжених інформаційним полем: припиніть чекати обіцяних чудес і вірити, що прийде хтось сильний, розумний, знаючий і вирішить ваші проблеми. Сядьте і складіть конкретний план дій щодо їх вирішення.
А ще спробуйте написати, як криза може вам допомогти. Часто криза - це можливості, що відкрилися, і потрібен час розібратися, як їх використовувати.
Знаю, що нинішня криза зачепила всіх, особливо в плані фінансів. Перший шлях неусвідомленої участі в роздутій загальній кризі - шлях деградації. Другий шлях - можливість розвитку. Вирішувати, яким із них рухатися, тільки вам.
Відмова від участі в інформаційних війнах, позбавлення від ілюзій і складання плану першочергових дій - це перші кроки по виходу з кризи, доступні кожному. Що стосується фінансів, дуже добре мислення мільярдера в період кризи описав Рокфеллер. Він сказав: «Мене ніколи не цікавили гроші. Мене завжди цікавив Джон Рокфеллер, який заробляє гроші».
Переклад з російської мій, О.К.
А ще краще так: народ любить владу, а влада любить народ. Нема повинності.
Влада - це стан перебування в ладу з довкіллям. Хто не в ладу, той не влада.
https://t.me/ETEPHET
Коментарі
Гарна стаття. Варто читати й "мотати на вус". Оленко, тут помилка: [b]Мозок звичайної людини жадібно поглинає гігабайти інформації, часто абсолютно марною,[/b] Треба "марноЇ".
Я не можу робити вигляд, що все гаразд, що мені не цікаві події в моїй країні. Мені це все ПЕЧЕ! Аби тільки хто знав- як пече! Ми не страуси, які засунуть свою голову в пісок, аби не бачити, що робиться навкруги нас. Я поки що воюю на інформаційному фронті.Рано чи пізно зміню фронт на бойовий. Боротьба ще не закінчилась. До кінця ой як далеко...
Історія має властивість повторюватись...
Згоден з Вами, Іван Гайдамака. Неможливо "заплющувати очі" на події в Україні, коли це все ПЕЧЕ!. Я теж, намагаюсь протидіяти на інформаційному фронті, а також допомагаю іншими засобами.
"Пізнаймо правду і правда визволить нас!"
Звичайно, в першу чергу треба турбуватися про проблеми, які виникають перед кожною конкретною людиною. Події, які від нас не залежать, можуть сильно вдарити по мізках, особливо для людей з тонкою психічною організацією. Тому, знати чи не знати - вибір кожної людини. Хто не може чи не хоче переживати - є багато шляхів: монастирі, ашрами, ходити у масці і підмітати перед собою доріжку і т.і. Іще одна важлива (на мою думку) деталь - коли людина потрапляє у ситуацію, коли вона є свідком негативної події (чи подій), можна спитати себе - "Чи ця подія передбачена для мене чи я просто випадковий свідок цієї події"?
"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"
"Народ повинен любити владу. Влада повинна любити народ"
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
А ще краще так: народ любить владу, а влада любить народ. Нема повинності.
Влада - це стан перебування в ладу з довкіллям. Хто не в ладу, той не влада.
https://t.me/ETEPHET
Дуже добре. Однак питання не так про владу, як про людину. На мою думку ми вибираємо або свої цінності, або чужі інтереси. І тут важливо зрозуміти, що суть проблеми в тому, якщо ми вибираємо боротьбу з ентропією і хаосом в собі, то вже змінюємо світ, тобто прямопорпоціонально впливаємо на соціальне середовище, як наслідок, і на політику. Врешті - решт пізнавши себе, навчаєшся пізнавати й інших - їх внутрішній стан та підпорядкованість тим чи іншим просторам буття.
Шкода, що свої здобутки Рокфеллер використовує на зло.
Si vis pacem, para bellum