Європа Батьківщин і Расові закони Третього Райху

---

Давно необхідно сказати декілька слів на таку слизьку тему, що породжує буквально кілотонни міфів і брехні, як расова доктрина Третього Райху. Відразу ж слід зазначити, що, на жаль, навіть лояльні до Націонал-Соціалізму люди найчастіше плутають і змішують визначення «народ» і «раса». Що вже говорити про журналістів і пропагандистів різного штибу, які щедро сиплють такими фантастичними епітетами, як «німецька раса» та ін. Тому в загальних рисах викладемо основні положення расової доктрини Третього Райху. Почнемо з основ. Тобто, з Нюрнберзьких Расових Законів 1935 року.

Весь комплекс законодавчих актів, які так чи інакше зачіпають питання раси і національності, разом з додатками і тлумаченнями виглядає так:

- Закон про захист німецької крові та німецької честі від 15 вересня 1935 року.

- Тлумачення § 4 абзацу 1 Закону про захист німецької крові та німецької честі (Циркуляр державного і прусського міністерства юстиції (RdErl. D. RuPrMdJ) від 7.12.1936 р - 1В2.13700 / 5017 постанови військового міністерства (MB) с. 1631.

- Закон про громадянство Райху від 15 вересня 1935 року.

- Перше розпорядження до Закону про громадянство Райху від 14 листопада 1935 року.

- Перше розпорядження про виконання Закону про захист німецької крові та німецької честі від 14 листопада 1935 року.

- Закон про громадянство Райху і Закон про захист німецької крові та німецької честі / «Німецький Райх для німецького народу» від 1 грудня 1935 року.

З усього цього масиву документів нам, в контексті аналізу теоретичних розробок про побудову Нової Європи, в першу чергу цікаве докладне пояснення до Закону про громадянство Райху і Закону про захист німецької крові та німецької честі / «Німецький Райх для німецького народу». У ньому, зокрема, чітко і ясно вказується:

«Так як наявність німецької крові становить одну з умов отримання права громадянства Райху, жоден єврей не може стати громадянином Райху. Те ж саме відноситься до представників інших рас, чия кров не є спорідненою німецької крові, наприклад, циган і негрів. Німецька кров не утворює своєї раси. Німецький народ складається з представників різних рас. Але всім цим расам властиво те, що їх кров взаємно сумісна і суміш цих кровей на відміну від крові, яка їм неспоріднена, не створює перешкод і напруг. До німецької крові можна, без сумніву, прирівняти кров тих народів, расовий склад яких родинний німецькому народу. Це відноситься до всіх народів, що населяють замкнуті простори Європи. Кров, споріднена німецької, однаково розглядається в усіх напрямках. Тому громадянами Райху можуть стати представники меншин, що живуть в Німеччині, наприклад, поляки, данці і т. д.» [1]

---

Ще одним прикладом є обов'язковий для кожного громадянина Райху документ – «Паспорт Предків» (Ahnenpass), що містить інформацію про генеалогічне древо. Він також супроводжувався поясненням, що виключає всілякі подвійні тлумачення щодо того, кого вважати людиною арійського походження:

«Людиною арійського походження (= «німецької крові») є, таким чином, людина, що не має домішки расово чужої німецькому народові крові. В якості чужої тут розглядається, перш за все, кров євреїв і циган, що проживають в тому числі і в Європі, а також азіатських і африканських рас і корінних мешканців Австралії і Америки (індіанців), в той час як, наприклад, англієць, швед, француз, чех, поляк або італієць, якщо він не має домішок такої чужої також і йому крові, повинен розглядатися в якості родинного, а значить і арійця».

Таким чином, вже в расових законах Райху були закладені положення, орієнтовані на майбутню Єдину Європу, оскільки фактично громадянином Райху міг стати будь-який європеєць. А любителям міркувань про те, що слов'ян, нібито, вважали «недолюдьми» (Untermensch) особливо вкажемо на те, що згадуються в наведених прикладах чехи і поляки.

З іншого боку тут також вказані народи, які ні за яких обставин не мали права стати громадянами Райху – перш за все це євреї і цигани.

Конкретизуючи положення Нюрнберзьких Расових законів з точки зору расології, в навчальному посібнику 1936 року дано визначення арійця і тих рас, які слід зараховуються до арійських:

«Ці шість рас [нордична, фальска, динарська, середземноморська, східно-балтійська, альпійська] іменуються відповідно до нашого законодавства арійськими. Таким чином, арійцями є в Німеччині ті люди, які належать до однієї з цих шести рас або несуть в собі властивості цих рас в змішаному вигляді. Неарійцями ж є оріенталіди і переднеазіати або помісі цих двох рас з іншими расами, також якісь помісі представляє і єврейська народність» [2].

Відзначимо і той факт, що, аналізуючи вищенаведені документи можна констатувати, що расове законодавство Райху перебувало в повній відповідності з напрацюваннями Ганса Гюнтера, який незмінно ділив народи на раси [3] – в поясненні прямо говориться про те, що німецький народ складається з представників різних рас. Цей же принцип використовувався і іншими структурами Третього Райху. Наприклад, у відомій брошурі райхсфюрера СС Генріха Гіммлера «SS-Mann und Blutsfrage» («Есесівець і питання Крові») читаємо: «Не дивлячись на те, що окремі області Райху відзначені досить сильним змішуванням і взаємопроникненням рас, в різних частинах Німеччини все-таки можна знайти яскраво виражені раси. Є території, де для основної маси населення характерні: високий зріст, вузьке обличчя, світлий колір волосся, очей і шкіри. У деяких же частинах країни переважають приземкуваті, круглоголові люди з широким обличчям, коричневими очима, каштановим, до чорного, волоссям і досить смаглявим кольором шкіри.

А серед жителів інших областей Райху частіше зустрічаються, навпаки, високорослі люди з короткою головою, вузьким обличчям, великим носом, коричневими очима і чорним волоссям.

Існують і такі місцевості, де переважаючими зовнішніми ознаками населення є: низько посаджена коротка голова середнього розміру, широке обличчя з виступаючими вилицями, біле волосся та світлі очі…

У німецькому народі переважно представлені наступні раси:

• Скандинавська раса.
• Фелійска раса (частіше іменується як «Фальська» – прим. В.Ф.)
• Дінарійська раса.
• Західна раса.
• Східно-балтійська раса.
• Східна раса».

Крім того, звідти ж наведемо ще й такий уривок:

«Спадковий вигляд людини має набагато більше значення, ніж його зовнішній вигляд. Якщо придивитися уважніше до окремих країн Європи з точки зору їх расового складу, то відразу впадає в очі, що майже у всіх цих країнах представлені одні й ті ж раси.

Нордична раса присутня, крім Німеччини, в скандинавських країнах, Англії і Голландії, а також в Росії, Італії, Франції, Іспанії і т. д. Однак, в європейських країнах можна побачити і людей з домішкою східної раси.

Проте, остаточне судження про расовий склад якого-небудь народу ніяк не можна засновувати на тих чи інших деталях. Визначальним є процентне співвідношення окремих рас в складі даного народу».

Уже цих відомостей цілком достатньо для того, щоб визнати міркування про міфічну «німецьку расу» як мінімум неспроможними. Німецький народ, як і будь-який інший, складається з представників різних рас. І це чесно визнавалося ідеологами і керівниками Третього Райху, свідченням чого і є наведені вище документи.

Крім того, неспроможними є і потуги цілої когорти «червоних істориків», які намагаються довести, що керівники Третього Райху мали намір здійснювати «расовий геноцид» на східних територіях. Адже дотримуючись цієї деструктивної логіки, в цьому випадку під молот «расового геноциду» неминуче потрапив би і сам німецький народ, що складається з представників різних рас.

З іншого боку необхідно визнати, що расова доктрина Райху не тільки ні в чому не суперечить теоретичним розробкам побудови Нової Європи, а й значною мірою є їх практичним втіленням – німці не розглядаються в її рамках як «панівний народ», і представники всіх шести присутніх в Європі рас визнаються фактично рівноцінними.

Природно, що в тих же нормативних актах чітко вказується, що вигляд Німеччини повинен визначати тільки німецький народ. І це цілком логічно – німецький народ є повноправним господарем Своєї країни, в повній відповідності з теоретичними розробками Вернера Дайца. Зокрема, на виконання Закону автаркії і Закону способу життя.

Безумовно, аналізуючи інші джерела, що так чи інакше стосуються расових питань – зокрема роботи німецьких расологів або документи таких елітарних структур як СС, не можна не відзначити, що найбільш цінною визнавалася саме нордична раса. Однак, і це також було зазначено вище, представники нордичної раси були присутні не тільки серед німців, а й серед інших народів Європи. У праці Отто Рехе [4] «Раса і мова» читаємо:

«Немає жодного індоєвропейського народу, серед якого і сьогодні не зустрічалися б люди чисто нордичного типу. Найбільше їх, зрозуміло, в Північній Європі, центрі їх поширення, але їх дуже багато також серед слов'ян, литовців, латишів; багато їх було і серед стародавніх греків і римлян; галлів, які завоювали Рим, також зображують як блондинів».

Ганс Гюнтер, послідовний прихильник Нордичної ідеї, визначав відсоток представників чисто нордичної раси в Німеччині в 5%, а відсоток переважно нордідов – в 45–50%; відсоток переважно нордідов на російськомовних територіях Росії визначався Гюнтером в 35–40%, що не набагато нижче в порівнянні з Німеччиною.

Для порівняння, відсоток переважно нордідов, який визначається Гюнтером для інших країн Європи виглядає так: безумовними лідерами за відсотком нордичної крові є Швеція [5] (більш 80%) і Норвегія – 75-80%. Далі йде Англія (понад 55%) і Франція (в 25%). Іспанія та Італія, по Гюнтеру, містять всього по 15% нордичної крові.

Саме представники нордичної раси повинні були стати основою того, кого було прийнято називати «Уберменшем» (Übermensch), Надлюдиною. Всупереч всім тим, хто або свідомо спотворює, або перекручено розуміє Націонал-Соціалістичну ідею про Надлюдину, таким аж ніяк не вважалися представники німецького народу. Так само як такими не вважалися і представники інших європейських народів.

Надлюдина – це Людина Майбутнього, це той, кого лише належало зростити на основі расових законів, на основі ідей Націонал-Соціалізму і на основі ідеї Великоевропейскої Спільності, яка повинна була з часом переродитися в Спільність Нордичної Раси. Ганс Гюнтер в своїй праці «Нордична ідея» писав: «Коли після війни почали прояснюватися уявлення про раси, разом з нордичною ідеєю прокинулася і думка, виражена Ленцем: «Свідомість спільності нордичної раси веде до примирення народів, а не до їх поділу». І далі: «Час інтернаціоналу блондинів ще не настав. Але той, хто наголошуючи на передбачувані расові відмінності розпалює ненависть між націями, що говорять на різних мовах, той ще не зрозумів і не пережив трагічну долю нашої раси... Світова війна [6] жахливим чином нагадала про те, що всі війни між народами, що говорять на індогерманских мовах, оплачувалися і будуть оплачуватися, перш за все, кров'ю нордичної раси. Вигоду від світової війни отримав міжнародний лихварський капітал, що належить, головним чином, переднеазіатській расі».

Посилання:

[1] З «Германських юристів» с. 1390 № 23 від 1 грудня 1935 р. Цитується по: «Организация Национал-Социалистической Немецкой Рабочей Партии». – Рига, Издательство «GRAMATU DRAUGS», 2002.

[2] Richard Rein. Rasse und Kultur unserer Urväter. Ein methodisch-schultechnisches Hilfsbuch für Unterricht und Vorträge in der Vorgeschichte. 1936.

[3] «Але найголовніше: народи це завжди расові суміші і ніколи не раса. Немає ніякої «арійської раси», хоча всі народи, що говорять на «арійських» (правильніше «індоєвропейських») мовах, успадкували їх від племен однієї і тієї ж нордичної раси. Немає і «німецької раси», хоча всі германомовні народи успадкували свої мови від германців епохи переселення народів, які теж, в основному, належали до нордичної раси». Г. Гюнтер «Нордическая идея».

[4] Отто Рехе – етнолог, расолог, засновник Німецького товариства расової гігієни, редактор журналів «Die Sonne» і «Volk und Rasse».

[5] Ганс Гюнтер пише: «Швеція, за винятком областей, населених саамами і фінами, найчистіша нордична країна взагалі».

[6] Мається на увазі Перша Світова війна.

Використане джерело:

Европа Отечеств и Расовые законы Третьего Рейха / Новая Европа: Биополитическая Цель Национал-Социализма. // http://pimtr.narod.ru/Rasowaya_Teoriya/neuropa.pdf

---

---

Нюрнберзькі закони,

два законодавчі акти, що містили положення про громадянство рейху і визначали статус євреїв в Німеччині. Прийняті Рейхстагом 15.9.1935 року і підписані в цей же день А. Гітлером у Нюрнберзі на партійному з'їзді.

«I. Закон про захист німецької крові та німецької честі.

Сповнений свідомістю того, що чистота німецької крові є передумовою для подальшого існування німецького народу, і натхнений непохитною волею зберегти німецьку націю для майбутнього, Рейхстаг одноголосно прийняв наступний закон:

1. (1) Укладення шлюбів між євреями і громадянами німецької чи спорідненої їй крові заборонені. Укладені попри це шлюби є недійсними, навіть якщо вони в обхід закону укладені за кордоном.

(2) Позов про визнання шлюбу недійсним може порушити тільки прокурор.

2. Позашлюбний зв'язок між євреєм і громадянкою німецької або спорідненої їй крові заборонена.

3. Євреї не мають права використовувати громадян німецької або спорідненої їй крові на роботі в своєму домашньому господарстві.

4. (1) Євреям заборонено піднімати державний і національний прапор і демонструвати кольору райху.

(2) Навпаки, демонстрація єврейських кольорів їм дозволена. Користування цим правом захищається державою.

5. (1) Той, хто порушує заборону п. 1, карається ув'язненням в каторжну тюрму.

(2) Людина, яка порушує заборону п. 2, карається тюремним ув'язненням або ув'язненням в каторжну тюрму.

(3) Той, хто порушує заборону пп. 3 і 4, карається тюремним ув'язненням терміном до 1 року і грошовим штрафом або одним з цих видів покарання.

6. Імперський міністр внутрішніх справ видає за погодженням із заступником фюрера і імперським міністром юстиції правові та адміністративні приписи, необхідні для виконання і доповнення закону.

Закон вступає в силу після публікації, п. 3, однак, тільки 1.1.1936.

А. Гітлер, В. Фрік, Ф. Гюртнер, Р. Гесс».

«II. Закон про громадянство райху.

1. (1) Громадянином Німеччини вважається той, хто входить в Союз захисту Німецького райху і бере на себе особливі зобов'язання перед державою.

(2) Громадянство набувається згідно з приписами Закону про німецьке громадянство і громадянство райху.

2. (1) Громадянином райху є тільки громадянин, який має німецьку або споріднену їй кров, який своєю поведінкою доводить, що він готовий і може вірою і правдою служити німецькому народові і райху.

(2) Право вважати себе громадянином райху дає посвідчення про прийняття до громадянства.

(3) Громадянин райху є єдиним носієм усіх політичних прав, визначених законодавчо.

3. Імперський міністр внутрішніх справ видає за погодженням із заступником фюрера правові та адміністративні приписи, необхідні для виконання і доповнення закону.

А. Гітлер, В. Фрік».

14.11.1935 р. в Берліні був підписаний наступний пакет законодавчих актів, які визначили конкретно дію даного Закону, визначили поняття «єврей» і права євреїв в Німеччині.

III. Доповнення до Закону про громадянство райху.

1. (1) До видання інших розпоряджень, що стосуються посвідчення про прийняття до громадянства, громадянами райху тимчасово вважаються піддані держави німецької або спорідненої їй крові, які при вступі в силу Закону про громадянство райху мали право голосу на виборах до Рейхстагу, або яким імперський міністр внутрішніх справ за погодженням з заступником фюрера надає тимчасове громадянство райху.

(2) Імперський міністр внутрішніх справ може за погодженням із заступником фюрера позбавити громадянства.

3. (1) Приписи п. 1 стосуються також підданих райху з домішкою єврейської крові.

(2) Особою з домішкою єврейської крові вважається той, хто мав одного або двох дідусів (бабусь) єврейської крові, якщо воно не вважається євреєм відповідно до п. 5-2. Чистокровними євреями однозначно вважаються бабуся і дідусь, якщо вони належать до єврейської релігійної громади.

3. Тільки громадянин райху як носій всіх політичних прав має право голосувати з політичних питань і займати громадську посаду. Імперський міністр внутрішніх справ або уповноважена ним інстанція можуть зробити виняток щодо допуску до суспільних посад тільки в перехідний період. Питання релігійних громад не будуть зачіпатися.

4. (1) Єврей не може бути громадянином райху. Він не має права голосу з політичних питань; він не має права займати громадські посади.

(2) Службовці-євреї після 31.12.1935 повинні бути звільнені зі служби. Якщо ці службовці билися під час світової війни на фронті за Німецький райх або за його союзників, вони зберігають до повного досягнення пенсійного віку свої останні оклади, що враховуються при нарахуванні пенсії; але вони не піднімаються по службових сходах.

(3) Питання релігійних громад не будуть зачіпатися.

(4) Службові відносини вчителів суспільних єврейських шкіл залишаються без змін до остаточного врегулювання питань про єврейські школи.

5. (1) Єврей це той, хто походить принаймні від трьох бабусь чи дідусів - чистокровних євреїв. Застосовується п. 2-2.

(2) Євреєм вважається також громадянин з домішкою єврейської крові, який стався від двох дідусів чи бабусь - чистокровних євреїв, в наступних випадках:

а) той, хто при виданні Закону належав до єврейської релігійної громади або був прийнятий в неї пізніше;

б) той, хто при виданні Закону був у шлюбі з євреєм або одружився з євреєм пізніше;

в) той, хто народжений від шлюбу з євреєм (по п. 5-1), що укладений після набрання чинності Законом про захист німецької крові та німецької честі від 15.9. 1935;

г) той, хто народжений від позашлюбного зв'язку з євреєм (по п. 5-1) після 31.7.1936.

6. (1) Якщо в державних законах або розпорядженнях НСДАП і її підрозділів ставляться вимоги про чистоту крові, які виходять за рамки п. 5, вони залишаються непорушними.

(2) Інші вимоги про чистоту крові, які виходять за рамки п. 5, можуть бути поставлені тільки за згодою імперського міністра внутрішніх справ і заступника фюрера. Якщо вимоги такого роду вже існують, вони скасовуються з 1.1.1936, якщо не були допущені імперським міністром внутрішніх справ за погодженням з заступником фюрера. Заяву про допуск слід подавати імперському міністру внутрішніх справ.

5. Фюрер і рейхсканцлер може дати звільнення від приписів розпорядження по виконанню.

А. Гітлер, В. Фрік, Р. Гесс».

IV. Доповнення до Закону про захист німецької крові та німецької честі.

1. (1) Підданими держави є німецькі громадяни в рамках Закону про громадянство райху.

(2) Наявність домішки єврейської крові визначається п. 2-2 Доповнення до Закону про громадянство.

(3) Приналежність до євреїв визначається п. 5 того ж Додатку.

2. До заборонених, згідно п. 1 Закону, шлюбів відноситься також укладення шлюбів між євреями та особами з домішкою єврейської крові, які є громадянами райху.

3. (1) Громадянам райху з домішкою єврейської крові, тобто які мають двох бабусь чи дідусів - чистокровних євреїв, потрібно для укладення шлюбу з громадянами німецької чи спорідненої їй крові або з громадянами з домішкою єврейської крові, у яких один дідусь або бабуся є євреями, згоди імперського міністра внутрішніх справ і заступника фюрера або ж уповноважених ними інстанцій.

(2) При винесенні рішення слід, зокрема, враховувати фізичні і психічні особливості і властивості характеру прохача, час постійного проживання його сім'ї в Німеччині, його участь або участь його батька в світовій війні і інші моменти історії сім'ї.

(3) Заяву на дозвіл слід подавати до вищої адміністративної інстанції в районі проживання або перебування прохача.

(4) Процес регулюється імперським міністром внутрішніх справ за погодженням з заступником фюрера.

4. Не дозволяється укладати шлюб між громадянами рейху з домішкою єврейської крові, які мають тільки одного дідуся або бабусю єврейської національності.

5. Перешкоди до укладення шлюбу через домішки єврейської крові регулюються п. 1 Закону та пп. 2-4 даного Доповнення.

6. Шлюб також не може бути укладений, якщо в результаті нього можна очікувати потомства, загрозливого збереженню чистоти германської крові.

7. Перед укладенням шлюбу наречений і наречена повинні за допомогою свідоцтва про можливість укладення шлюбу [відповідно до п. 2 Закону про здоровий шлюб від 18.10.1935 р. Він забороняв шлюб для недієздатних, які страждають спадковими захворюваннями та ін. – В.Ф.] довести, що перешкод для укладення шлюбу в рамках п. 6 даного Доповнення немає. Якщо у видачі свідоцтва про можливості вступу в шлюб відмовлено, то допускається тільки подача скарги в службу нагляду.

8. (1) Визнання недійсним шлюбу, укладеного всупереч п. 1 Закону або п. 2 даного Доповнення, може мати місце тільки в результаті подання позову про визнання шлюбу недійсним.

(2) Для шлюбу, укладеного всупереч пп. 3,4 і 6, наслідки п. 1 і 5-1 значення не мають.

9. Якщо один з молодят є громадянином іноземної держави, то перед відмовою за заявою в зв'язку з одним з перешкод до укладення шлюбу, зазначених в п. 1 Закону або в пп. 2-4 даного Доповнення, а також перед відмовою у видачі свідоцтва про можливість укладення шлюбу у випадках, передбачених п. 6, слід отримати дозвіл імперського міністра внутрішніх справ.

10. Шлюб, укладений в німецькому консульстві, вважається укладеним в Німеччині.

11. Під позашлюбним зв'язком, в рамках п. 2, розуміється тільки статевий зв'язок. Караним відповідно до п. 5-2 Закону є також позашлюбний зв'язок між євреями і громадянами з домішкою єврейської крові, які мають тільки одного дідуся або бабусю – чистокровних євреїв.

12. (1) Господарство є єврейським (п. 3 Закону), якщо чоловік-єврей є главою сім'ї або її членом.

(2) Зайнятим в домашньому господарстві вважається той, хто в рамках відносин трудового договору прийнятий в сім'ю, або той, хто щодня зайнятий роботою в домашньому господарстві або іншою щоденною роботою, пов'язаною з домашнім господарством.

(3) Громадяни райху жіночої статі і німецької або спорідненої їй крові, які при виданні Закону працювали в єврейському домашньому господарстві, можуть залишатися в цьому господарстві в колишніх трудових відносинах, якщо вони до 31.12. 1935 досягли віку 35 років.

(4) Громадяни іноземної держави, що не мають в Німеччині ні місця проживання, ні тривалого перебування, під дане розпорядження не підпадають.

13. Той, хто порушує п. 3 Закону в поєднанні з п. 12 даного Доповнення, підлягає покаранню, згідно п. 5-3, навіть якщо він не є євреєм.

14. По злочину, передбаченому п. 5-1 і 5-2 Закону, першою інстанцією є Судова колегія у кримінальних справах Земельного суду.

15. Наскільки приписи Закону та Доповнення стосуються громадян райху, вони відносяться також до осіб без громадянства, які проживають або тривалий час перебувають в країні. Особи без громадянства, які проживають або тривалий час перебувають за кордоном, підпадають під дії цих розпоряджень тільки в разі, якщо вони раніше мали німецьке громадянство.

16. (1) Фюрер і рейхсканцлер може дати звільнення від приписів Закону та цього Доповнення.

(2) Кримінальне переслідування громадянина іноземної держави вимагає згоди імперських міністрів юстиції та внутрішніх справ.

17. Доповнення вступає в силу на наступний день після публікації. Час вступу в силу п. 7 визначає імперський міністр внутрішніх справ; до цього дня свідоцтво про можливість укладення шлюбу слід зачитувати тільки в сумнівних випадках.

А. Гітлер, В. Фрік, Р. Гесс, Ф. Гюртнер».

Використане джерело текстів Законів:

Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем Рейхе. – М.: Яуза, Эксмо, 2005. – С. 385-389.

---

---

Біографічні довідки керівників Третього Райху, які підписали Нюрнбергскі закони:

ГІТЛЕР (Hitler) Адольф (20.4.1889, Браунау-ам-Інн, Австро-Угорщина – 30.4.1945, Берлін), партійний і державний діяч Німеччини.

* * *

ГЕСС (Hess) Рудольф Вернер Ріхард (26.04. 1894, Олександрія, Єгипет – 17.8.1987, тюрма Шпандау, Берлін), партійний і державний діяч, райхсляйтер (1933), обергруппенфюрер СС (1.7.1933), обергруппенфюрер СА.

Син володаря експортно-імпортної фірми «Гесс і К°». У 1912 р. закінчив Вищу комерційну школу в Нейштателі (Швейцарія), стажувався у комерційних фірмах Гамбурга.

Учасник Першої Світової війни. 20.8.1914 р. добровольцем вступив у 7-й баварський полк польової артилерії (пізніше переведений в елітний 1-й баварський піхотний полк); служив в одному полку з А. Гітлером, але не був з ним знайомий. Воював за Західному фронті, під Верденом, де 12.6.1916 р. був поранений. З грудня 1916 р. у Румунії; командир взводу. У серпні 1917 р. важко поранений втретє. В травні 1918 р. був переведений в авіацію, останні місяці війни воював в ескадрильї «Ріхтгофен» під командуванням Германа Герінга.

За бойові заслуги нагороджений Залізним Хрестом I-го і II-го класу і 8.10.1917 р. отримав звання лейтенанта.

У 1919 р. вступив у Добровольчий корпус Ф. фон Еппа, а також в «Товариство Туле». Брав участь у поваленні комуністичного уряду Червоної Баварії (1.5.1919), в боях був поранений.

Після демобілізації поступив на економічний факультет Мюнхенського університету, де зблизився з професором К. Хаусхофером, який мав на Гесса великий вплив. Згодом Гесс познайомив і Гітлера з Хаусхофером.

Під час навчання Гесс очолив університетську націоналістичну організацію, і був залучений Дітріхом Еккартом в Націонал-Соціалістичний Рух. 8 жовтня 1920 р. вступив в НСДАП (квиток № 2243, пізніше отримав партквиток № 16).

Р. Гесс став одним з організаторів і керівників студентських підрозділів СА.

У листопаді 1921 року один германський буржуа, який знайшов в Іспанії свою другу батьківщину, але маючи бажання щось зробити для порятунку своєї першої батьківщини, оголосив конкурс на кращий твір на тему: «Якою буде та людина, якій судилося повернути Німеччині її минулу велич?» Перший приз на цьому конкурсі отримав мюнхенський студент Рудольф Гесс.  Його робота також отримала високу оцінку Гітлера.

Цікаво, що і радянські пропагандисти звернули увагу на твір Гесса і навіть процитували уривки з нього в пропагандистській книзі «Третья империя в лицах».

«Диктаторы прошлого не сумели удержать свои народы на вершинах благополучия и благоденствия. Власть стала для них самоцелью, и они погибли от этой власти. Тот человек, который поведёт Германию вперёд, конечно, тоже будет диктатором, но в священной любви к отечеству он ставит превыше собственного честолюбия в качестве единственной цели благоденствие и грядущее величие своей страны… Мы не знаем ещё, когда этот человек выступит в роли спасителя, но миллионы чувствуют, что он грядёт» [7].

Безумовно, що у своєму творі Гесс говорить про Адольфа Гітлера.

Рудольф Гесс – учасник Націонал-Соціалістичної Революції 8.11.1923 р., під час якої командував студентським загоном СА. За дорученням Гітлера охороняв арештованих міністрів баварського уряду і тому участі в ході не приймав. Після розгрому Революції виїхав до Австрії, але в квітні 1924 р. добровільно повернувся в Німеччину і був залучений в якості обвинувачуваного до суду, за вироком якого отримав 18-місячний термін ув’язнення в тюрмі фортеці Ландсберг. Покарання відбував разом з Гітлером і в тюрмі став виконувати секретарські обов’язки – Гітлер диктував йому текст книги «Моя боротьба», який Гесс друкував на машинці. Деякі дослідники вважають, що Рудольф Гесс сильно вплинув на написання книги, багато з глав якої відображають особисті погляди Гесса.

В кінці грудня 1924 року Рудольф Гесс був звільнений з ув’язнення. Він відмовився від пропозиції Хаусхофера стати його асистентом в Інституті геополітики і на початку 1925 р. став секретарем Гітлера на постійній основі. В його обов’язки входило представляти Гітлера, приймати відвідувачів, в ряді випадків – виступати замість фюрера, а також завершити роботу над книгою «Моя боротьба» (побачила світ восени 1925 р.).

1 квітня 1925 року Гесс був внесений в списки СС (під № 50).

20 грудня 1927 р. Р. Гесс вступив у шлюб з Ільзе Прьоль (Proehl) (22.4.1900, Ганновер – 7.9. 1995), доньці пруського військового лікаря. Ільза була прихильницею НСДАП. Свідками виступили А. Гітлер і К. Хаусхофер.

Рудольфу Гессу належить вагомий внесок в створення культу фюрера, а також у формування образу Гітлера, як вищого керівника партії. Він став одним з найближчих до Гітлера соратників, фактично «тінню фюрера». При посередництві Е. Кірдорфа він вів переговори з Ф. Тіссеном, добившись від нього в 1928 р. субсидії на суму більш ніж 1 млн марок для будівництва партійної резиденції. Керував будівництвом «Коричневого будинку» в Мюнхені (офіційно відкритого 1.1.1931 р.). З 20.7.1929 р. – особистий ад’ютант фюрера. З 1932 р. начальник Політичного відділу в Імперському керівництві НСДАП, комісар НСДАП по політичним питанням. З 21.4.1933 р. заступник фюрера по партії. Згідно з Декретом Гітлера Гесс мав право приймати рішення від імені фюрера по всім питанням, що стосувалися партійного керівництва, його завданням було керувати основними політичними заходами, давати директиви і турбуватися про те, щоб вся робота партії провадилася згідно принципів націонал-соціалізму. Крім того, в обов’язки Гесса входило затвердження кандидатів на посади керівників офіційних установ і Німецького трудового фронту. 22.9.1933 р. Гітлер наказав відмінити для Гесса «титули райхсляйтера і обергруппенфюрера СС» і залишити тільки звання «заступник фюрера», що ставило Гесса у «абсолютно виняткове становище».

З 1.12.1933 – імперський міністр без портфеля, в обов’язки якого входило гарантувати тісну співпрацю НСДАП і СА з громадською владою.

9.6.1934 Гесс підписав декрет, згідно якого СД визнавалася єдиною організацією служби політичної інформації і захисту партії.

Напередодні чистки СА (т. зв. «Ніч довгих ножів», 30.7.1934 р.), в промові, присвяченій відповіді на історичну промову фон Папена в Магдебурзі, Гесс теж звернувся до історії Націонал-Соціалістичного Руху:

«Я маю честь належати до найстаріших членів партії, які вступили в неї на самому початку Націонал-Соціалістичного Руху. Я приєднався до нашого фюрера тоді, коли біля нього стояло всього лише кілька людей. Я ношу в собі нечувано прекрасний спогад про ті часи, коли я страждав в ім'я Ідеї. Я стояв перед Гітлером в якості одного з перших начальників штурмових загонів. Я впав до ніг нашого фюрера без свідомості, обливаючись кров'ю під час першої битви в залі зібрань. В якості одного з перших командирів штурмових загонів я приніс присягу на вірність Адольфу Гітлеру.

8 листопада 1923 року я увірвався разом з Гітлером в «Бюргербрейкеллер». Разом з ним просидів я сім місяців в фортеці. Мені судилося допомогти Гітлеру відновити наш Рух, стан якого багатьом здавався безнадійним. За всі ці довгі роки до приходу до влади, мені судилося щодня стояти пліч-о-пліч з нашим фюрером. Мені судилося супроводжувати його на найнебезпечніші збори по всій Німеччині. Я знав, як важко переживає він час, коли все в Німеччині об'єдналося проти нього. Я брав участь у всіх його надіях, турботах і вірі в перемогу [8].

«Завтрашній штурмовик повинен бути активістом націонал-соціалістичного світогляду, яким і був штурмовик в минулому. Він повинен твердо тримати в пам'яті весь націонал-соціалістичний катехізис... Він повинен бути носієм ідеї націонал-соціалізму... » [9].

Будучи відповідальним і принциповим Гесс при перегляді і затвердженні Гітлером списку керівників СА, які визнавалися зрадниками і підлягали розстрілу, добився значного скорочення числа засуджених.

14.11.1935 р. він видав декрет, згідно якого євреї позбавлялися права голосувати на виборах і займати громадські посади.

4.2.1938 р. Гесс був введений в склад Таємної Ради, а 4.2.1939 р. – в Раду оборони Третього Райху.

1 вересня 1939 р., у зв’язку з початком військового конфлікту з Польщею, Гітлер офіційно призначив Рудольфа Гесса своїм другим наступником, після Германа Герінга.

Гесс вважав необхідним для успішного розвитку Німеччини встановлення тісних дружніх стосунків з Великобританією, тому прийняв рішення здійснити політ в Англію, щоб добитися від неї підтримки планів Гітлера. 10 травня 1941 р. Гесс вилетів на літаку «Ме-110Д» і приземлився на парашуті в Шотландії, де був заарештований військовими властями. Утримувався в якості інтернованого у Великобританії, а у 1945 р. був притягнутий до суду в якості головного військового злочинця. Засуджений до довічного ув’язнення і утримувався у тюрмі Шпандау в Британському секторі Берліну, де з 1966 р. був єдиним в’язнем тюрми. Ільза, дружина Гесса, і їх єдиний син Вольф-Рюдигер (18.11.1937 – 24.10.2001) неодноразово здійснювали спроби добитися його звільнення, але постійно отримували відмови. На думку частини дослідників проти звільнення Гесса категорично заперечувала радянська сторона, на думку іншої частини – категорично заперечувала британська сторона.

У 1987 р. радянський уряд заявив, що не заперечує проти звільнення Гесса [на той час Р. Гессу виповнилося 93 роки. – В.Ф.]. І вже через декілька днів Гесса було знайдено повішеним у камері! Країни-переможці [СРСР, Великобританія, Франція і США. – В.Ф.] в офіційному комюніке заявили, що це було самогубство. Але син Гесса, а також більшість дослідників вважає, що це було вбивством, організованим спецслужбами Великобританії, які побоювалися звільнення Гесса.

Посилання:

[7] Н. Корнев. Третья империя в лицах. – М.: Государственное издательство «Художественная литература», 1937. – С. 151.

[8] Там само. – С. 153-154.

[9] Там само. – С. 163.

Використані джерела:

• Залесский К.А. Кто был кто в Третьем Рейхе: Биографический энциклопедический словарь / К. А. Залесский. – М.: ООО «Издательство АСТ»; ООО «Издательство Астрель», 2002. – С. 194-198.
• Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем Рейхе. – М.: Яуза, Эксмо, 2005. – С. 138-141.
• Н. Корнев. Третья империя в лицах. – М.: Государственное издательство «Художественная литература», 1937.
• Энциклопедия Третьего Рейха / Сост. д-р ист. наук. В. Телицын. – 3-е изд. – М.: ЛОКИД-ПРЕСС; РИПОЛ Классик, 2005. – С. 124-126.
• Snyder L., Encyclopedia of The Third Reich. NY., 1976.

* * *

ГЮРТНЕР (Gűrtner) Франц (26.8.1881, Регенсбург – 29.1.1941, Берлін), державний діяч, почесний доктор.

Син інженера-залізничника. Освіту отримав на юридичному факультеті Мюнхенського університету. У 1908 р. здав екзамен на чин асесора і був прийнятий на державну службу в Баварії, а в 1909 р. переведений в Баварське міністерство юстиції.

Учасник Першої Світової війни, воював у Франції і в складі експедиційного корпусу в Палестині., де командував батальйоном експедиційного корпусу.  За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом I-го і II-го класу, Рицарським хрестом ордена Дому Гогенцоллерів; капітан.

Після демобілізації був практикуючим юристом, радником земельного суду в Мюнхені (1920).

У 1919 р. вступив у Баварську партію центру, пізніше член Німецької національної народної партії. З 1921 р. оберрегірунгсрат Міністерства юстиції. З 4.8.1922 р. по 1.6.1932 р. міністр юстиції Баварії.

Симпатизуючи Націонал-Соціалістичному Руху, Гюртнер постійно виступав на захист А. Гітлера і НСДАП. За його сприяння учасникам Націонал-Соціалістичної Революції 8.11.1923 року були винесені м’які вироки, а пізніше – легалізація забороненої НСДАП.

З 2.6.1932 р. Гюртнер імперський міністр юстиції в кабінеті Ф. фон Папена. З приходом до влади Гітлера зберіг свою посаду. Після чистки в СА (т. зв. «Ніч довгих ножів») був ініціатором постанови, яка оголошувала дії Гітлера «направленими на захист держави». В 1937 р. вступив в НСДАП.

Раптово помер в січні 1941 року.

Використані джерела:

• Залесский К.А., 2002. – С. 260-261.
• Залесский К., 2005. – С. 184-185.
• Энциклопедия Третьего Рейха, 2005. – С. 165.
• Snyder L., Encyclopedia…, 1976.

* * *

ФРІК (Frick) Вільгельм (12.3.1877, Альзенц, Пфальц  – 16.10.1946, Нюрнберг), юрист, партійний і державний діяч, райхсляйтер (з 10.10.1933 р.).

Син шкільного вчителя. Освіту отримав на юридичних факультетах Мюнхенського, Гьоттінгенського і Берлінського університетів. У 1901 році отримав звання доктора права в Гейдельберзі. У 1903 році здав екзамен на чин асесора баварської державної служби. З 1907 року служив у поліцай-дирекції Мюнхене. В 1912 р. звільнився з державної служби і почав працювати практикуючим юристом в Мюнхені. Під час Першої Світової війни із-за слабкого здоров’я не був прийнятий на військову службу і керований патріотичними намірами повернувся на службу в поліцію Баварії, з 1917 р. регірунгасесор поліцай-дирекції Мюнхена. В 1919 р. очолив відділення Мюнхенської політичної поліції. В цей же час почав брати участь в діяльності патріотичних націоналістичних організацій (в т.ч. Добровольчого корпусу Ф. фон Еппа). На початку 1920-х років познайомився з Адольфом Гітлером, який звернувся до нього за дозволом на проведення мітингу. Будучи переконаним антикомуністом, Фрік примкнув до Націонал-Соціалістичного Руху.

Під час Націонал-Соціалістичної Революції 8 листопада 1923 року він повинен був організувати захоплення будинку Управління поліції Мюнхена. Після розгрому Революції Фріка заарештували і в якості підсудного залучили до суду над її учасниками. 1.4.1924 р. він був засуджений до 15 місяців тюремного ув’язнення, але незабаром вирок було скасовано і Фрік повернувся на свою посаду в поліції. 

4 травня 1925 року Фрік вступив в Німецьку народну вільну партію і від неї був обраний (в тому ж році) в Райхстаг. 31.7.1924 р. він офіційно звільнився з державної служби в поліції.

У 1925 році після зняття заборони з НСДАП офіційно вступив в партію, зосередившись на політичній діяльності. В 1925 році Фрік був обраний керівником фракції НСДАП в Райхстазі, фактично зберігши цей пост до самої смерті.

Навіть комуністична пропаганда СРСР визнавала, що «Вильгельм Фрик оказался затем весьма прилежным, усидчивым парламентарием. Он не пропускал не только ни одного пленарного заседания рейхстага, но отсиживал также положенные часы и в тех комиссиях, в которые послала его национал-социалистская [комуністична пропаганда спотворила назву «націонал-СОЦІАЛІСТИЧНА…», замінивши на «націонал-СОЦІАЛІСТСЬКА… - В.Ф.] фракция.

Вильгельм Фрик стал в очень короткое время знатоком парламентского регламента, мастером всех тех мелких фокусов, с помощью которых оппозиция отравляет правительству существование. Представители буржуазных фракций охотно вели переговоры с Вильгельмом Фриком, ибо им казалось, что они имеют перед собой национал-социалиста, которого сравнительно легко можно превратить в убеждённого сторонника «демократии». Но эти демократы жестоко ошибались: перед ними отнюдь не был человек, увлечённый парламентской работой, – пред ними был убеждённый бюрократ. Бюрократ Вильгельм Фрик привык делать добросовестно и точно любую работу, которую ему поручают. Этим объясняется его влияние и его место в национал-социалистском движении до завоевания власти и теперь, после «национальной революции», в правительстве Гитлера [10].

«У него невероятное прилежание и усидчивость. Он может часами корпеть за своими бумагами, за кучами дел, которые он знает наизусть, которыми он наслаждается так, как эстеты наслаждаются отдельными строфами из стихов декадентских поэтов. При этом Фрик не гнушается мелкой бюрократической работой» [11].

В 1930 році Фрік став міністром внутрішніх справ і освіти Тюрінгіїї – першим в історії націонал-соціалістом, що обіймав важливий міністерський пост з земельному уряді Німеччини.

В 1932 році Фрік призначив А. Гітлера урядовим радником в Брауншвейзі, що автоматично давало йому німецьке громадянство, якого Гітлер раніше не мав, і цим самим право балотуватися в президенти Німеччини.

Вільгельм Фрік активно проводив в Тюрінгії націонал-соціалістичну політику: звільняв з тюрем арештованих націонал-соціалістів; заборонив американський фільм «На Західному фронті без змін» [поставлений за одноіменним романом Еріха Марія Ремарка. – В.Ф.], який НСДАП закликала бойкотувати; створив кафедру соціальної антропології в Йєнському університеті на чолі з професором Г. Гюнтером.

При формування Гітлером свого першого коаліційного кабінету Фрік став одним з трьох його членів – націонал-соціалістів, отримавши 30.1.1933 р. посаду імперського міністра внутрішніх справ. На той момент це було єдине міністерство, яке контролювала НСДАП, оскільки Гітлер зайняв пост канцлера, а Г. Герінг став імперським міністром без портфеля.

«Вильгельм Фрик сумел в своём министерстве внутренних дел сконцентрировать всё законодательство «Третьей империи». Он является автором законов о «деловом чиновничестве» [12].

«Вильгельм Фрик имеет качества, которых не имеет ни один фашистский вожак: он корректен и спокоен. Отсюда его популярность в кругах средней буржуазии. Его особо уважают не только чиновники-бюрократы, но и все те мещане, которые хотели бы жить спокойной размеренной жизнью… Кроме того, Вильгельм Фрик хорошо уживается именно с чиновниками-бюрократами и близкими им кругами мещанства ещё и потому, что он является автором законов против «халтурной» и порнографической литературы («Schund und Schumutzliteratur») [13].

В. Фрік брав активну участь в розробці Нюрнбергзьких законів 15.9.1935 р., що обмежували права євреїв у Третьому Райху.

24.8.1943 р. Г. Гіммлер змінив Фріка на посаді імперського міністра внутрішніх справ, а В. Фрік був призначений імперським протектором Богемії і Моравії і імперським міністром без портфеля.

В травні 1945 р. Вільгельм Фрік був заарештований союзниками СРСР і в якості одного з головних військових злочинців залучений до суду Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. Страчений 1.10.1946 р.

Посилання:

[10] Н. Корнев. Третья империя в лицах. – М.: Государственное издательство «Художественная литература», 1937. – С. 166.

[11] Там само. – С. 169.

[12] Там само. – С. 170.

[13] Там само. – С. 171-172.

Використані джерела:

• Залесский К.А., 2002. – С. 642-645
• Залесский К., 2005. – С. 547-549.
• Н. Корнев., 1937.
• Энциклопедия Третьего Рейха, 2005. – С. 406-407.
• Snyder L., Encyclopedia…, 1976.

---

---