Поки українські суди не мають довіри іноземних інвесторів, уряд залучає інвестиції на принципах іноземного права. Якщо інвестор постраждає, в іноземних юрисдикціях лежать солідні кошти заморожених активів Росії, які можуть бути використані для компенсації збитків.
Про це у своїй колонці для Forbes написав виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.
Одна з ключових дилем, з якими стикнеться Україна після завершення війни, – це критична потреба у швидких змінах. У суспільстві буде шалений запит на позитивну динаміку, зауважує він.
Настане день, коли воєнний стан потрібно буде скасовувати, а з ним буде скасована заборона виїзду чоловіків за кордон. Сотні тисяч сімей будуть робити свій економічний вибір. Очікування в суспільстві розігріті і явно завищені. Якщо реальність буде разюче відрізнятися від очікувань, наслідки для суспільства будуть болючі.
Сьогоденна офіційна позиція щодо післявоєнного відновлення полягає у наступному.
По-перше, ми проводимо швидку адаптацію українського законодавства до законодавства ЄС і в прискореному режимі інтегруємося до європейської спільноти.
По-друге, отримаємо багатомільярдну компенсацію за завдані збитки, і ці кошти стануть основою для відбудови інфраструктури та відновлення економіки.
Такий уявний сценарій майбутнього має низку очевидних ризиків.
Ключова проблема, з якою стикнеться наша країна на шляху втілення такого спрощеного плану дій, – це відсутність у країні верховенства права, яке критично необхідне як для процесу європейської інтеграції, так і для залучення коштів на відновлення.
Що означає відсутність верховенства права для залучення коштів на відбудову?
По-перше – це недовіра до українських інституцій і зволікання з конфіскацією російських активів на користь України.
По-друге – це проблема із залученням приватного капіталу, оскільки приватні інвестиції дуже примхливі і йдуть туди, де є робочі суди
Українське керівництво за підтримки міжнародних партнерів вже працює із судовою реформою. Однак ми повинні визнати, що наступні 5–10 років статус верховенства права в країні буде «у процесі створення».
Як виходити із ситуації, коли кошти на відбудову та приватні інвестиції потрібні терміново, а критично необхідне верховенство права з’явиться, у кращому випадку, за п’ять років?
У звіті «Економічні пріоритети в післявоєнній Україні: план реформ», який команда CASE підготувала під рецензуванням Андерса Аслунда, Івана Міклоша та Лєшека Бальцеровича, ми пропонуємо один із можливих варіантів, як можна вийти із ситуації.
Перше, що потрібно зробити – це створити кількісну систему моніторингу стану справ як у судовій, так і в правоохоронній системі. Індекс верховенства права Світового банку – хороший зразок. Проте нам треба більше індикаторів і у більш розгорнутому вигляді.
Друге – потрібно спростити усі адміністративні процедури, пов’язані з економічною політикою, і передусім це стосується податкового та митного адміністрування. Це рух дещо в іншу сторону стосовно адаптації європейського законодавства, але в умовах нефункціонального верховенства права це критично необхідно, щоб запустити економічний двигун.
Податкова система у нас працює на основі презумпції вини. Керівництво країни налаштувало фіскальну систему таким чином, що усі платники податків підозрюються у потенційному ухиленні й повинні доводити в найдрібніших операціях, що вони не задумали лихого. Вважається, що це добре для наповнення бюджету, але це точно погано для економічної активності. Тому потрібно спрощувати, щоб мінімізувати випадки, де чиновник та підприємець можуть по-різному трактувати одну й ту саму ситуацію. Бо в таких випадках їм потрібні послуги суду, а ці послуги у нас поганої якості.
Третій крок – це зацікавити великий приватний капітал. Питання спрощення здебільшого стосується малого та середнього бізнесу. Для великого приватного капіталу дві ключові точки – це страхування воєнних ризиків і захист від зловживань з боку чиновників (захист прав власності).
Щодо питання захисту від чиновників і правоохоронних органів, то ми пропонуємо розглянути експериментальний механізм – використати потенційно конфісковані у Росії кошти на користь України як заставу для залучення приватних інвестицій.
Для динамічного відновлення нам потрібно багато фінансових ресурсів, зокрема, приватних інвестицій, а для приватних інвестицій треба верховенство права вже на вчора. Взяти працюючу систему, до якої буде довіра іноземного капіталу, нам немає звідки, окрім як імпортувати британське (чи будь-яке інше) право.
Чому ця ідея неробоча? Приватні особи й без будь-яких підказок можуть з’ясовувати свої відносини у Високому суді Лондона. Дилема в тому, що основний ризик для інвесторів йде з боку самої держави (в особі окремо взятих чиновників), а ось на чиновників дія британського чи будь-якого іншого права не поширюється. Чиновник своїми діями може завдавати підприємцю збитків, але відповідальності не несе. Чиновники несуть відповідальність за збитки для держави.
Саме для цієї проблеми можливим рішенням може стати фінансова застава. Україна претендує на багатомільярдну компенсацію (від $300 млрд) за завдані збитки. Західний світ може ці гроші конфіскувати тільки на користь України. Чому б ці гроші не використати після війни як фінансову заставу для залучення приватних інвестицій?
Орієнтовний механізм такий. Уряд залучає інвестиції на принципах британського права (чи іншого, на вибір інвестора), але на випадок, якщо інвестор постраждає (і він це доводить в тому суді, який йому подобається), в іноземних юрисдикціях лежать солідні кошти, які можуть бути використані для компенсації збитків. А керівництво України у звичному порядку буде з’ясовувати, хто з чиновників завдав державі збитків через завдання збитків приватним інвестиціям.
Важливий момент про сотні мільярдів доларів США, на які претендує Україна. Це шалені суми. Для порівняння, програма «Великого будівництва» – це $4,8 млрд за весь 2021 рік. Усі прямі іноземні інвестиції, які зайшли в Україну за роки незалежності – всього $94 млрд (з 1995-го по 2021 роки).
Тому Україна поки не має спроможності ефективно використати потенційно конфісковані у Росії $300 млрд за короткий відрізок три-п’ять років. Отже, використання частини цих коштів як фінансової застави для залучення великого приватного капіталу не буде затримувати процес відбудови, а навпаки прискорить запуск нашого економічного двигуна.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Заморожені гроші Росії як застава для інвесторів
Світ:
Поки українські суди не мають довіри іноземних інвесторів, уряд залучає інвестиції на принципах іноземного права. Якщо інвестор постраждає, в іноземних юрисдикціях лежать солідні кошти заморожених активів Росії, які можуть бути використані для компенсації збитків.
23032101.jpg
Про це у своїй колонці для Forbes написав виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.
Одна з ключових дилем, з якими стикнеться Україна після завершення війни, – це критична потреба у швидких змінах. У суспільстві буде шалений запит на позитивну динаміку, зауважує він.
Настане день, коли воєнний стан потрібно буде скасовувати, а з ним буде скасована заборона виїзду чоловіків за кордон. Сотні тисяч сімей будуть робити свій економічний вибір. Очікування в суспільстві розігріті і явно завищені. Якщо реальність буде разюче відрізнятися від очікувань, наслідки для суспільства будуть болючі.
Сьогоденна офіційна позиція щодо післявоєнного відновлення полягає у наступному.
Такий уявний сценарій майбутнього має низку очевидних ризиків.
Ключова проблема, з якою стикнеться наша країна на шляху втілення такого спрощеного плану дій, – це відсутність у країні верховенства права, яке критично необхідне як для процесу європейської інтеграції, так і для залучення коштів на відновлення.
Що означає відсутність верховенства права для залучення коштів на відбудову?
Українське керівництво за підтримки міжнародних партнерів вже працює із судовою реформою. Однак ми повинні визнати, що наступні 5–10 років статус верховенства права в країні буде «у процесі створення».
Як виходити із ситуації, коли кошти на відбудову та приватні інвестиції потрібні терміново, а критично необхідне верховенство права з’явиться, у кращому випадку, за п’ять років?
У звіті «Економічні пріоритети в післявоєнній Україні: план реформ», який команда CASE підготувала під рецензуванням Андерса Аслунда, Івана Міклоша та Лєшека Бальцеровича, ми пропонуємо один із можливих варіантів, як можна вийти із ситуації.
Перше, що потрібно зробити – це створити кількісну систему моніторингу стану справ як у судовій, так і в правоохоронній системі. Індекс верховенства права Світового банку – хороший зразок. Проте нам треба більше індикаторів і у більш розгорнутому вигляді.
Друге – потрібно спростити усі адміністративні процедури, пов’язані з економічною політикою, і передусім це стосується податкового та митного адміністрування. Це рух дещо в іншу сторону стосовно адаптації європейського законодавства, але в умовах нефункціонального верховенства права це критично необхідно, щоб запустити економічний двигун.
Податкова система у нас працює на основі презумпції вини. Керівництво країни налаштувало фіскальну систему таким чином, що усі платники податків підозрюються у потенційному ухиленні й повинні доводити в найдрібніших операціях, що вони не задумали лихого. Вважається, що це добре для наповнення бюджету, але це точно погано для економічної активності. Тому потрібно спрощувати, щоб мінімізувати випадки, де чиновник та підприємець можуть по-різному трактувати одну й ту саму ситуацію. Бо в таких випадках їм потрібні послуги суду, а ці послуги у нас поганої якості.
Третій крок – це зацікавити великий приватний капітал. Питання спрощення здебільшого стосується малого та середнього бізнесу. Для великого приватного капіталу дві ключові точки – це страхування воєнних ризиків і захист від зловживань з боку чиновників (захист прав власності).
Щодо питання захисту від чиновників і правоохоронних органів, то ми пропонуємо розглянути експериментальний механізм – використати потенційно конфісковані у Росії кошти на користь України як заставу для залучення приватних інвестицій.
Для динамічного відновлення нам потрібно багато фінансових ресурсів, зокрема, приватних інвестицій, а для приватних інвестицій треба верховенство права вже на вчора. Взяти працюючу систему, до якої буде довіра іноземного капіталу, нам немає звідки, окрім як імпортувати британське (чи будь-яке інше) право.
Чому ця ідея неробоча? Приватні особи й без будь-яких підказок можуть з’ясовувати свої відносини у Високому суді Лондона. Дилема в тому, що основний ризик для інвесторів йде з боку самої держави (в особі окремо взятих чиновників), а ось на чиновників дія британського чи будь-якого іншого права не поширюється. Чиновник своїми діями може завдавати підприємцю збитків, але відповідальності не несе. Чиновники несуть відповідальність за збитки для держави.
Саме для цієї проблеми можливим рішенням може стати фінансова застава. Україна претендує на багатомільярдну компенсацію (від $300 млрд) за завдані збитки. Західний світ може ці гроші конфіскувати тільки на користь України. Чому б ці гроші не використати після війни як фінансову заставу для залучення приватних інвестицій?
Орієнтовний механізм такий. Уряд залучає інвестиції на принципах британського права (чи іншого, на вибір інвестора), але на випадок, якщо інвестор постраждає (і він це доводить в тому суді, який йому подобається), в іноземних юрисдикціях лежать солідні кошти, які можуть бути використані для компенсації збитків. А керівництво України у звичному порядку буде з’ясовувати, хто з чиновників завдав державі збитків через завдання збитків приватним інвестиціям.
Важливий момент про сотні мільярдів доларів США, на які претендує Україна. Це шалені суми. Для порівняння, програма «Великого будівництва» – це $4,8 млрд за весь 2021 рік. Усі прямі іноземні інвестиції, які зайшли в Україну за роки незалежності – всього $94 млрд (з 1995-го по 2021 роки).
Тому Україна поки не має спроможності ефективно використати потенційно конфісковані у Росії $300 млрд за короткий відрізок три-п’ять років. Отже, використання частини цих коштів як фінансової застави для залучення великого приватного капіталу не буде затримувати процес відбудови, а навпаки прискорить запуск нашого економічного двигуна.
Виділення в тексті мої, О.К.
Економісти розуміють небезпеки чиновників як паразитичного прошарку, який ні за що не відповідає, але державні гроші вміє вправно "освоювати". Тому доцільно розробляти механізми, щоб іноземні кошти на відновлення України пішли на відновлення України, а не в кишені або на зарплати чиновникам. Нагадаю, в тих 40 млрд доларів, які США дали Україні на початку війни минулого року, 9 млрд доларів пішли на зарплати чиновникам і на пенсії пенсіонерам-чиновникам. Ці чиновники протягом усього 2022 року отримували чималі зарплати, надбавки, винагороди за “інтенсивність” і навіть “матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань” або витрачали на одне відрядження 1 млн гривень державних коштів.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков