«Я дивлюсь на всю справу вакцинування проти віспи разом з її теорією як на велике шкідливе і вульгарне шахрайство, і вважаю за образу чистої науки, коли вакцинуванню від віспи приписуються будь-які наукові ознаки».
Йозеф Герман, багатолітній головний лікар міської лікарні Відня
«Саме санітарно-гігієнічні заходи, а не вакцинація, стали ключем до викорінення натуральної віспи».
Олександр Коток
Едвард Дженнер (1749 – 1823) – англійський хірург і аптекар, член Королівського товариства, який прославився винайденням засобу, який, згідно з обіцянками Дженнера, забезпечував довічну несприйнятливість до натуральної віспи. Завдяки особистим зв'язкам з медичним істеблішментом Великобританії, численним замовчуванням і фальсифікаціям у власних "дослідженнях" двічі отримував від англійського парламенту величезні суми коштів. Вважається засновником вакцинації.
Щоб зрозуміти, з чого все починалося в темі вакцинації, варто повернутися до історії питання викорінення натуральної віспи за допомогою «чудодійних» уколів.
«Викорінення натуральної віспи вакцинацією – найбільш часто повторюваний медичний міф. Компанія з просування практично будь-якої вакцини на ринку починається з захопливої розповіді, яка черговий раз нагадує публіці про звичайного сільського лікаря Едварда Дженнера і його застосування вакцинації проти коров’ячої віспи, завдяки чому, як нас переконує вакцинна пропаганда, ми не знаємо жахіть віспи натуральної.
Об’єктивне вивчення матеріалів показує, однак, що натуральна віспа дуже мало звертала увагу, чи була людина вакцинована раніше від коров’ячої віспи чи ні.
Однак на вакцинацію населення звертала велику увагу медична влада, змінюючи по ходу справи певні хвороби й приписуючи вакцинованим хворим будь-які діагнози, за винятком правильного. Так створювалась статистика, як показувала користь вакцинації.
Відомі й добре задокументовані приклади країн, в яких захворюваність на віспу росла в міру збільшення числа вакцинацій від цієї хвороби й знижувалася разом зі зниженням рівня вакцинації – Японія, Мексика, Великобританія, Філіппіни. Надважка в історії Європи пан'європейська епідемія віспи в 1871-1872 рр. вразила європейські країни з дуже високим вакцинаційним охопленням – Англію, Італію, Німеччину. З іншого боку, населення країн, які взагалі не мали обов’язкових вакцинацій проти натуральної віспи за всю історію або які мали їх протягом дуже короткого терміну (Австралія, Швейцарія), практично не страждало від цієї хвороби.
Відомий приклад англійського промислового міста Лестера, в якому після епідемії 1871-1872 рр. містяни в порушення чинних тоді законів вирішили взагалі відмовитися від вакцинацій на користь санітарно-гігієнічного контролю. Після цього епідемії віспи ніколи більше не зачіпали Лестер і він, залишаючись найменш вакцинованим англійським містом, славився найнижчою захворюваністю на віспу».
«Ніякого відкриття, ймовірніше за все, взагалі не було. Дженнер (який насправді не був ніяким лікарем, а докторський ступінь купив в одному із шотландських університетів) просто зробив надбанням гласності чутки, що поширювалися по його рідному графстві Глостершир, надавши їм наукоподібну форму, що людина, яка перенесла коров’ячу віспу, не хворіє на віспу натуральну, хоча факти, що повністю спростовували це, були йому чудово відомі.
Деякі сучасні дослідники аргументовано доводять: те, що Дженнер приймав за коров’ячу віспу, було слідами натуральної віспи людини на вим’ї корів чи на бабках коней внаслідок контактів тварин із нещодавно інокульованими конюхами і доярами.
Найбільш далекоглядні із лікарів і хірургів того часу одразу зрозуміли, які їм відкриються чудові перспективи заробітку та посилення свого впливу в суспільстві, якщо поставити справу порятунку населення за допомогою коров’ячої віспи (або того, що Дженнер за неї сприймав) на комерційну основу. Використовуючи свої особисті зв’язки з політичною елітою суспільства, медики як організована група всюди насаджували вакцинацію, яка збагачувала їх і посилювала їхній вплив в суспільстві.
Сам Дженнер, якого сьогодні проголосили ледь не безсрібником, двічі отримував від англійського парламенту фантастичні суми, хоча перед парламентською комісією виступали й чесні медики, які вказували на повну неспроможність «відкриття» Дженнера.
Натуральна віспа, як і практично будь-яка інфекційна хвороба, шукає для себе зручних умов для поширення – населення, яке страждає від бідності й хвороб, густоти проживання, бруду, відсутності чистого повітря, каналізації й доступу до чистої води.
Там, де вдавалося поліпшити санітарно-гігієнічні умови проживання людей, віспа, як й інші інфекційні хвороби, незмінно йшла на спад і зникала – що з вакцинацією, що без неї.
Віконт Морлі, який відвідав Індію з інспекцією, повідомив в палату громад Англії, що за 30 років, з 1877 по 1906 рр., в Індії було зареєстровано 3 344 325 смертей від натуральної віспи, причому всі померлі, ймовірно, було вакциновані, тому що ця процедура була обов’язковою згідно з законом. З іншого боку, за словами віконта, в будь-якій точці Індії, де закінчувалась вакцинація і замість неї запроваджувались суворі санітарні заходи, віспа незмінно зникала, і це правило не знало виключень.
На основі матеріалів із книги О. Коток "Вакцинація в запитаннях і відповідях для думаючих батьків".
Бути носіями світла правди!
Якщо розібратися, то будь-яка хвороба є наслідком недостатніх санітарно-епідемічних заходів, поганої гігієни й шкідливих звичок. Проблема у тому, що мало хто наразі насмілюється доводити протилежне. Бо головний козир тих, хто щепиться: "Без вакцинації ми б уже повимирали через ці кляті віруси!"
Тож чи можна довести протилежне? І чи варто це робити?
Поки дихаю - сподіваюсь!
Коментарі
Якщо розібратися, то будь-яка хвороба є наслідком недостатніх санітарно-епідемічних заходів, поганої гігієни й шкідливих звичок. Проблема у тому, що мало хто наразі насмілюється доводити протилежне. Бо головний козир тих, хто щепиться: "Без вакцинації ми б уже повимирали через ці кляті віруси!"
Тож чи можна довести протилежне? І чи варто це робити?
Поки дихаю - сподіваюсь!
Якось же люди жили тисячоліттями без вакцин і не вмирали від вірусів?
У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!