Жіноча організація в демосах, або Офіцери та діяконіси – два крила Аріянської церкви

Що більше досліджуємо п’ять рівнів розвитку людини, громади та нації, то глибше розуміємо сенс поняття «демос». Донедавна в нас було уявлення, що коли спільнота персонально знайомих людей витворює особливу систему самокерування – «дéмено» (стерно, штурвал) з п’яти осіб – то це і є демос. Проте з’ясувалося, що світ демосів значно складніший та цікавіший.

Показати попередні статті

Що таке демос

По-перше, демос – це така група, що ВІЛЬНО формується людьми, яких взаємно притягує спільне захоплення, інтерес, ідея. Така самостворена група виникає з власного бажання, невимушено, природно, тому в сучасній науці її позначають термінами «природна» та «органічна». Групи, об’єднані місцем проживання чи роботою на підприємстві, зазвичай не є «природними», тому що сформовані не з власної волі, а «історично» – в силу зовнішніх обставин. Проте «природна» група може стати територіальною або діловою, якщо її члени вільно обирають спільне місце проживання або створюють спільний бізнес.

По-друге, головним чинником життєспроможності демосів є внутрішній потенціал довіри, який народжується з того, що всі знають всіх, усі довіряють усім, а тому всі ефективно взаємодіють з усіма. Найбільшої ефективності органічна група досягає при чисельності близько сотні осіб: при перевищенні цього числа люди поступово втрачають спроможність відстежувати одне одного, що веде до послаблення взаєморозуміння та довіри, відтак до зменшення ефективності взаємодії і, врешті-решт, до розпаду групи.

По-третє, демос – це група третього рівня розвитку, іншими словами – група реалізована (зріла) і шляхетна (арійська). Тому керівник демосу має бути реалізованою людиною і перебувати у Просторі волі, конкретніше – на арійському підрівні Простору волі. Завдяки гарному стану свого керівника демос перебуває якщо не у Просторі волі, то принаймні поблизу нього – у сприятливому просторі подій. Якщо ж керівник не досяг третього рівня розвитку, то група не є демосом (групою третього рівня), адже поведінка системи визначається її керівним центром. Людина, що перебуває у Просторі волі (в євангельських термінах – у Царстві божому) де-факто є святою.

По-четверте, демос є «триповерховою будівлею», тобто має три рівні організації: голова, старшИна, громадяни. Правильно організована старшина – це і є «дéмено».

Козацька традиція самоорганізації

Згідно з козацькою традицією, керівна група правильно організованої громади складається з голови (сотника, полковника, отамана, гетьмана) та чотирьох старшин – «писаря», «судді», «осавула» та «скарбника». Це суто чоловічі посади, адже козацька традиція мала відверто мілітарний характер, а війна традиційно була справою чоловіків.

Проте діяльність демосів має універсальний характер і виходить далеко за межі військової організації. Звідси запитання: А яку роль у демосах відіграють жінки? Відповідь дає приклад Галілейської церкви, яка також була демосом, тобто групою особисто знайомих шляхетних людей, що добровільно об’єдналися задля спільної мети – піднесення на ельфійський рівень розвитку й досягнення фізичного безсмертя («вічного життя»).

Демено Галілейської церкви

Згідно з Євангелієм, до керівного ядра церкви-демосу входили Ісус Хрестос та четверо призначених ним старших апостолів. Якщо використовувати козацьку термінологію, то вони займали наступні посади:

• Іван Заведей – писар (головний редактор Чотириєвангелія),
• Яків Заведей – суддя, старший брат Івана,
• Симон Петро – осавул (майстер меча),
• Андрій – скарбник, брат Симона Петра.

Проте Євангеліє описує й жіночу четвірку. Ось список тих, що «служили» (гелленською «διηκόνουν»), тобто були діяконісами (διακόνισσα – читається «діяконісса»):

• Марія Магдалина (завжди перша в усіх списках жінок),
• Іванна – жінка Хузи, Геродового управителя (дружина «прем’єр-міністра»),
• Марія Клеопова (двоюрідна сестра Діви Марії, матір Йосипа та апостола Якова-молодшого);
• Соломія (рідна сестра Діви Марії, матір апостолів Івана та Якова Заведеїв).

У всіх описах жінок Галілейської церкви (тих, що «слідом ішли за Ісусом»), євангелісти вказують імена тільки цих чотирьох жінок, причому саме в такій послідовності: Марія Магдалина, Іванна, Марія Клеопова та Соломія. Про це ми вже говорили у статті «Марія Магдалина – головна діяконіса Ісусової громади – та інші діяконіси (+аудіо)».

У сфальсифікованому тексті Євангелія є вставка про Сусанну, яка начебто входила до учнівського гурту. Насправді Сусанна – це персонаж апокрифічної байки з іудейських писань про те, як двоє єврейських старців, що були високоповажними суддями, намагалися зґвалтувати оголену красуню, що купалась у басейні (Книга Даниїла 13.13). Проте в Євангелії нема випадкових персонажів, то ж ця єдина згадка про невідому Сусанну вказує на фальшиву вставку, здійснену знавцем і фанатом єврейських писань – Філоном Іудеєм з Александрії.

Фальсифікатор також намагався спотворити відомості про ієрархію апостольського гурту: він змінив послідовність апостолів, поставивши на перше місце Симона Петра. Це було зроблено для узгодження зі ставкою про те, що Ісус начебто надав Петру «монополію на спасіння»: «Я дам тобі ключі царства небесного, і що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах».

Натомість первинний текст Євангелія був таким: «І він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами: Якова, сина Заведея, та Івана, брата Якова, і додав їм ім’я Воанергес, що є Сини блискавки; Симона, якому додав ім’я Петро, та Андрія, брата Петра; Пилипа, Вартоломея, Матвія митаря, Тому, Якова, сина Галфея; Тадея, Симона Кананія та Іуду Іскаріота, що його зрадив». Євангеліст Іван, редагуючи Чотириєвангеліє, зі скромності на перше місце записав не себе, а свого старшого брата Якова, хоча пізніше засвідчив, що саме він – Іван – був улюбленим і найближчим учнем Ісуса. Це зрозуміло навіть з того, що саме Івану – своєму найталановитішому учню та двоюрідному брату – Ісус довірив формування й остаточне редагування Чотириєвангелія.

Таким чином, керівне ядро Галілейської церкви складалося з двох п’ятірок – чоловічої та жіночої. Чоловіча – Ісус і четверо старших апостолів (діяконів), жіноча – Ісус і четверо діяконіс. Разом діякони та діяконіси складають групу посадовців, безпосередньо підпорядкованих керівнику. В козацькій традиції таких посадовців називають словом «старшИна», а в європейській – «офіцери», тобто «службовці» (від лат. officiarius).

«Кермо» та «коло»

Для того, щоб внутрішня комунікація Аріянської Вільної Церкви була швидкою та ефективною, наша мова має бути точною та виразною – вона має бути Сенсаром. Тому для позначення керівного органу демосу застосовуємо вже відоме нам давнє українське слово «дéмено» (засіб керування).

Демено складається з двох четвірок. Кожною з них керує той самий голова демосу, тому в керівному ядрі всього 1+4+4=9 посад: один керівник і вісім посадовців.

Для позначення чоловічої четвірки посадовців застосовуємо слово «кермо», яке навіть на слух (фоносемантично) вказує на щось тверде, сильне, жорстке. Чоловіків «керма» називаємо «офіцерами».

Для позначення жіночої четвірки посадовців застосовуємо слово «коло», яке на слух сприймається як щось м’яке, гармонійне, пластичне. «Коло» – це колесо м’якого керування, прихований штурвал. Жінок «кола» називаємо «діяконісами».

Таким чином, демосом керує голова, а йому допомагає старшина – четверо офіцерів («кермо») та четверо діяконіс («коло»).

П’ять пальців

Як ми вже знаємо, в козацькій традиції керівне ядро складається з п’яти осіб – голова і четверо старших. Чому п’ять? Річ у тім, що в людини на руці п’ять пальців, відтак її психіка призвичаєна оперувати одночасно п’ятьма об’єктами. Ця природна властивість людської психіки підтверджена сучасними дослідженнями, згідно з якими звичайна людина спроможна утримувати в оперативній пам’яті не більше 5 об’єктів.

На практиці це означає, що 5 осіб можуть одночасно спілкуватися між собою, натомість якщо додається шостий, то така цілісна компанія розпадається на дві групи спілкування. Цю закономірність кожен може легко перевірити під час невимушеного застілля спочатку з п’ятьма, а потім із шістьма друзями.

Тобто керівна п’ятірка – це наче людська рука, в якій великий палець – це голова демосу, а чотири інші пальці – це офіцери або діяконіси. Це влучне порівняння, адже великий палець легко взаємодіє з іншими чотирма, а вони контактують переважно лише з сусідніми пальцями.

Дві руки демосу

Знання про керівну п’ятірку – це вищі знання, на санскриті – «паравіда», тобто правда: पर (читається «пара») – найвищий, абсолютний, верховний; विद्या (читається «відія») – «знання», «відання», від «видіти» – бачити (бачити сенс).

Проте це лише половина правди, точніше, її зовнішня, видима частина. Євангеліє звертає нашу увагу на те, що людина має дві руки, тому чітко описує нам дві п’ятірки, дві руки – «чоловічу» та «жіночу». Права рука («чоловіча») – ведуча й атакуюча, ліва («жіноча») – допомагаюча й гармонізуюча.

Таке чітке розділення цілком відповідає арійській традиції, в якій права сторона вважається чоловічою, а ліва жіночою. Зокрема, коли чоловік і жінка йдуть разом, то жінка зліва, а чоловік справа. Ця традиція збереглася у храмах, де чоловіки та жінки стоять окремо: чоловіки праворуч, а жінки ліворуч. Психологи це пояснюють глибинними відмінностями чоловічої та жіночої психології. Наприклад, якщо чоловік знаходиться зліва від жінки, то вона підсвідомо ставиться до нього як до дитини.

Порівняння керівного органу з руками не випадкове – ми змінюємо навколишню реальність переважно своїми руками. Врешті-решт, слово «менеджмент» (управління) походить він англійського дієслова to manage (керувати), яке, своєю чергою, походить від кореня латинського слова manus (рука).

Отже, в демосі голова керує двома руками, для цього має дві групи керування – чоловіче «кермо» та жіноче «коло». При цьому голова може бути як чоловіком, так і жінкою – подібно до того, що державою може керувати як король, так і королева. З цього випливає, що голова, здійснюючи внутрішню ПОЛІТИКУ (від гелленських «полі» – багато, «тека» – інтерес, тобто «узгодження багатьох інтересів»), має добре розуміти як чоловічу, так і жіночу природу.

Діяльність чоловічого «керма» для зовнішнього світу має відкритий, демонстративний характер. Це ризиковано, проте ризик і кидання викликів – це чоловіча справа. Натомість діяльність жіночого «квінтету» більш прихована, перебуває в тіні – це наче невидима частина айсбергу. При цьому така «тіньова» діяльність зовсім не означає меншу активність та дієвість. «М’яка сила» нерідко має найвищу ефективність.

Атака й оборона – це природні функції живих істот. Перша ближча чоловікам, друга – жінкам. Це випливає навіть з фізіології: у чоловіків розвиненіші руки (manus), у жінок – ноги. Умовно кажучи, чоловік – це фронт (передова лінія), жінка – це тил.

Чоловік рухливіший в порівнянні з жінкою, особливо вагітною, тож чоловікові легше здійснювати керівну функцію. Цікаво, що на це вказує й етимологія слова «чоловік» – «той, хто очолює» (мислить), або англійське «ман» (man, чоловік) – той, хто керує (to manage), звідси «муж» – від možь (*mon-gio-) та *men – «мислити» (англ. mind – розум). Натомість слово «жінка» означає «та, що народжує» (від арійського кореня *gen – «родити»). З усім тим, жінки бувають видатними керівниками, тому державами успішно керують не тільки королі, а й королеви.

Королі та королеви

Розуміння слів «король» та «королева» корисне для усвідомлення функції голови демосу (мікронації), який може розглядатись як мікрокороль або мікрокоролева. Якщо діяти в ігровому стилі, то замість слова «голова демосу» можна застосовувати ігрові варіанти «король» і «королева», адже це дає певні переваги.

По-перше, корінь «кор» вказує на щось міцне (корал), глибоке (корінь), захисне (кора), центральне (корпус); англійське «сore» – ядро, серцевина, стрижень. Це виразна вказівка на особисті якості, якими має володіти керівник демосу.

По-друге, з’являється можливість чітко розрізняти стать керівника – на відміну від «голова». Це крок до мови «Сенсар» (носій сенсів) – окультуреної української мови, в якій кожне слово несе чіткий сенс.

По-третє, це наголос на відповідальності керівника та очікування від нього шляхетної поведінки. Король захищає своїх людей, люди захищають короля. Якщо цього нема, значить король несправжній.

По-четверте, наголос на необхідності зростання: демос має прагнути до заснування дочірніх демосів і перетворення на справжнє королівство. Це корисно, адже для досягнення позитивного результату завжди треба ставити вищу мету: хочеш попасти в ціль – бери вище.

По-п’яте, це вносить в життя демосу дух радісної гри, що підносить у простір кращих подій і притягує удачу.

Ієрархія «керма» та «кола»

Згідно з Євангелієм, усі четверо членів «керма» займають точну позицію в ієрархії демосу: Іван, Яків, Петро, Андрій.

Список діяконіс також має сталий порядок, тому «коло» Галілейської церкви виглядає так: Марія Магдалина, Іванна, Марія Клеопова, Соломія. Цей перелік жінок означає, що жіночі посади «кола» також мають чіткий ієрархічний порядок і визначені функції.

Посадові функції діяконіс

Чи можна дізнатися сенс функцій, виконуваних діяконісами? Євангеліє надає дуже лаконічні відомості, проте їх достатньо для логічної реконструкції.

Головна ідея в тому, що в керівній структурі демосу мають виконуватися п’ять базових функцій, які ми умовно позначаємо такими словами: «голова» (монарх, керівник), «писар» (радник), «суддя» (справедливість), «осавул» (безпека, війна), «скарбник» (економіка).

Описані функції виразно притаманні чоловічій частині демена, що добре видно і з козацької традиції, і з опису функцій четвірки старших апостолів. А які функції виконує жіноча частина демена?

Почнімо з того, що чоловік і жінка – це взаємодоповнюючі системи. Якщо чоловік виконує функцію атаки, відкриття нового та розширення, то жінка – функцію оберігання, впорядкування та гармонізації. Отже, знаючи чоловічу функцію, можна визначити жіночу функцію як доповнюючу протилежність.

Йдемо далі. Важливим компонентом доповнення є психологічна сумісність. Оскільки Євангеліє подає нам ідеальну модель організації, то чоловічі та жіночі функції в демені мають передбачати психологічну сумісність.

Згідно зі здійсненою нами реконструкцією, соціотипи та системні ролі старших апостолів проектуються на їхні посади, що дозволяє краще зрозуміти характер цих посад. Розгляньмо структуру «керма» у такому порядку – назва посади, ім’я, соціотип, системна функція у квадрі:

• «писар» – Іван – «миротворець» – «стратег»,
• «суддя» – Яків – «майстер» – «координатор»,
• «осавул» – Петро – «адміністратор» – «ефектор»,
• «скарбник» – Андрій – «психолог» – «комунікатор».

Якщо це зіставити з «колом» (жіночою половиною демена), то отримуємо таку ідеальну структуру:

• «писар» – Марія Магдалина – «адміністратор» – «ефектор»,
• «суддя» – Іванна – «психолог» – «комунікатор»,
• «осавул» – Марія Клеопова – «миротворець» – «стратег»,
• «скарбник» – Соломія – «майстер» – «координатор».

Погляньмо, наскільки це відповідає євангельським відомостям і які нові знання можна видобути з цієї моделі.

1. Архідіяконіса Марія Магдалина

Оскільки «писар» Ісусового демосу – апостол Іван – належить до соціотипу «Миротворець» (етико-інтуїтивний інтроверт), то діяконіса на цій посаді, згідно з принципом ідеального доповнення (дуалізації) мала б належати до соціотипу «Адміністратор» (логіко-сенсорний екстраверт). Так і є – про це стаття «Людина дії: психологічний тип Марії Магдалини на основі євангельських текстів (+аудіо)».

Це знання розширює наші уявлення про першу позицію у старшині демосу, яку ми попередньо позначили словом «радник». Швидкий і практичний характер Марії Магдалини вказує на те, що тут йдеться про дещо більше, ніж надання порад. Сенс цієї посади – перший помічник. Якщо посадовців назвати міністрами, то перший помічник – це прем’єр-міністр або канцлер (лат. cancellarius, «секретар», керівник королівської канцелярії). Врешті-решт, козацьке поняття «писар» ближче саме до «канцлера» та «першого помічника» і далеко виходить за межі радника та головного редактора чи «канцеляриста».

А що про посаду «першого помічника» нам говорить психологія? Ісус має соціотип етико-інтуїтивний інтроверт, псевдонім – «Миротворець». Тотожний соціотип має апостол Іван, а дуальний соціотип має Марія Магдалина. Це не просто випадковий збіг, а важлива настанова щодо організації демосів. Для тих, хто спроможний читати такого роду послання, його сенс зрозумілий:

1. Голова демосу (монарх – «король» або «королева») може мати будь-який соціотип.

2. Голова має двох перших помічників – чоловіка і жінку. Якщо використовувати церковну термінологію, то це архідіякон та архідіяконіса (άρχι – «головний», «старший» та διάκονος – «діякон», «служитель»).

3. Перший помічник має бути «продовженням» монарха, а перша помічниця – його «доповненням». В ідеалі вони повинні мати тотожний і дуальний соціотипи щодо монарха: чоловік на посаді першого помічника має той самий («тотожний») соціотип, що й монарх, а жінка – дуальний соціотип («повне доповнення»).

4. Перший помічник не може бути самостійною політичною фігурою, що проводить власну політику. Він є лише канцлером («писарем»), але не в сучасному значенні цього слова (голова уряду), а в первинному значенні – як помічник відповідального монарха, тобто керівника, що несе персональну відповідальність за свої дії.

2. Дипломат – Іванна

На другій позиції у «колі» перебуває діяконіса Іванна, що була дружиною Хузи – управителя, що його призначив Герод Антипа – тетрарх (монарх) Галілеї. Очевидно, що вона володіла прямими зв’язками з монархом, а також місцевим істеблішментом – як галілейським, так і римським. Природною функцією Іванни були дипломатія та громадські зв’язки (PR – піар).

Другій позиції «кола» відповідає друга позиція «керма», а саме посада судді. Але чи справді функція дипломатії є доповненням до функції судді? Так, є. Просто суддя займається внутрішніми законами, нормами та угодами, а дипломат – зовнішніми.

А що з погляду психології? Згідно зі згаданою вище реконструкцією, апостол Яків має соціотип «сенсорно-логічний інтроверт» з псевдонімом «Майстер». Повним доповненням до нього (дуалом) є інтуїтивно-етичний екстраверт з псевдонімом «Психолог». Характер цього соціотипу – дуже рухливий, інтуїтивно проникливий і комунікабельний – цілком відповідає функції дипломата і «піарника».

Отже, друга діяконіса виконує функцію «неформальних» зовнішніх зв’язків (дипломатії), а заодно прихованого піару і, звісно, зовнішньої розвідки. В ідеалі вона має бути інтуїтивно-етичним екстравертом («Психологом»).

Треба визнати, що така рекомендація Євангелія виглядає несподівано, а проте в ній є глибокий сенс: у сфері налагодження емоційних зв’язків, розвідки та м’якого впливу жінка має перевагу перед чоловіком. Тіньова жіноча дипломатія є важливим доповненням до чоловічої дипломатії, що її відкрито здійснює голова демосу.

3. Цілителька – Марія Клеопова

Марія Клеопова («інша Марія») – це двоюрідна сестра Діви Марії, дружина Клеопи (від гелленського «клеос» – «слава», по-нашому – Славко, Славік), брата святого Йосипа. Ця «інша Марія» була матір’ю апостола Якова-молодшого та Йосипа, названого на честь його видатного дядька – святого Йосипа (Йосипа Ариматейського), який був батьком Ісуса. Гелленське ім'я «Клеопа» арамейською мовою звучить як «Галфей» (від «галія» – слава). 

У списках діяконіс Марія Клеопова йде на третьому місці – і це є підтвердженням того, що список жінок відповідає ієрархії їхніх посад. Яким чином? Річ у тім, що на четвертому місці йде Соломія – рідна сестра Діви Марії, матір двох найголовніших апостолів – Івана та Якова Заведеїв. Якби ранжований список жінок було складено на основі спорідненості з Ісусом та його матір’ю, то Соломія була б у списку перед Марією Клеоповою. Проте Соломія всюди займає четверту позицію, тому що це відповідає ієрархічній позиції її посади, а відповідність посаді визначається характером людини, зокрема її соціотипом, уподобаннями та здібностями.

У чому полягала ця посада? Виходимо з того ж принципу «доповнюючої протилежності», який уже підтвердив свою продуктивність у випадку з архідіяконісою Марією Магдалиною та дипломаткою Іванною.

Згідно з цією моделлю, посада Марії Клеопової є жіночим відповідником посади апостола Петра – логіко-сенсорного екстраверта («Адміністратора»), який був майстром меча та осавулом, тобто відповідальним за безпеку, оборону та силові заходи. Якщо продовжити логіку згаданої моделі, то Марія Клеопова належала до соціотипу етико-інтуїтивний інтроверт («Миротворець») і виконувала функцію, що була доповнюючою протилежністю до функції війни.

Не важко здогадатися, в чому полягає ця функція. Військова діяльність передбачає ризик фізичних та психічних травм, тому доповненням до неї є функція цілительства. Тут і психотерапія, і запобігання травмуванню, і допомога пораненим, і реабілітація, і все інше. Це функція цілительки.

Важливим елементом цілительства є профілактика загроз, пов’язаних з проникненням у демос деструктивних чинників – як фізичних, так і психічних. Тож функція цілительки також полягає у підтриманні здорового способу життя, виявленні шкідливих продуктів та фармпрепаратів, деструктивних ідей та їх носіїв. Тому цілителька займається внутрішньою безпекою та профілактикою внутрішніх загроз, в тому числі контррозвідкою та харчовою безпекою.

Посада «цілительки широкого профілю» добре відповідає жінці з соціотипом Миротворець. Звісно, це виглядає як ідеальний варіант, але Євангеліє нам подає саме таку ідеальну модель.

4. Господиня – Соломія

Четверта позиція у списках жіночого «кола» відповідає четвертій позиції у списку чоловічого «керма», яку займає апостол Андрій, інтуїтивно-етичний екстраверт, «Психолог», системна функція – Комунікатор. У козацькій традиції ця посада називається «скарбник». Це функція керівника економічної сфери, бізнесмена та підприємця, фінансиста та банкіра. Якщо виходити з екстравертного характеру апостола Андрія, «скарбник» – це організатор стартапів і знавець людських здібностей, майстер знаходити талановитих людей, переконувати інвесторів вкладати кошти або брати банківські кредити.

А що може бути жіночим доповненням до цієї функції? Очевидно, збереження внутрішнього ладу, підтримка стійкості, стабілізація, резервування, заощадження. Більше інформації отримуємо з опису дуального соціотипу, яким є сенсорно-логічний інтроверт, псевдонім – «Майстер», системна функція – Координатор.

Для цієї зберігаючої, консервативної функції добре підходить назва «господарювання», відповідно, діяконісу, що виконує цю функцію, доцільно назвати «Господинею». Найкраще, якщо ця діяконіса належить до соціотипу «Майстер». Характерна особливість «Майстра» – прагнення та вміння підтримувати чистий, впорядкований, функціональний простір, позбуватися всього зайвого і здобувати необхідне – якісне та красиве.

Знову ж таки, це модель, яку до нас донесла Добра Новина. Та чи реальна Соломія насправді була сенсорно-логічним інтровертом? З одного боку, це виглядає занадто ідеально. З другого боку, маємо усвідомлювати, що Галілейську церкву заснував Ісус Хрестос, боголюдина, син Божий, реалізований Homo triplex. Те, що нам нині здається «занадто ідеальним», для нього могло бути звичною нормою і навіть рутиною.

Якщо людина запитує – «Як це можливо?», то боголюдина відповідає – «А як інакше?». Ісус володів знаннями про оптимальну організацію, володів яснобаченням, а соціотипи людей визначав з першого погляду. Тому розставлення людей на їхні природовідповідні місця було для нього звичною та простою справою, яка здійснювалася «на автоматі».

Голова, демено, громадяни

Як бачимо, заснована Ісусом духовна громада – Галілейська церква – мала трирівневу структуру.

1. Голова (монарх) – відповідальний керівник демосу, вчитель і зразок для наслідування, «перший громадянин». Для ефективного керування демосом, навчання його членів та їх піднесення у Простір волі голова створює дéмено.

2. Дéмено – орган з восьми «громадян-посадовців», створений і керований головою. Демено має два взаємодоповнюючі компоненти – чоловіче «кермо» («засіб керування») з чотирьох посад офіцерів і жіноче «коло» («рульове колесо») з чотирьох посад діяконіс. Можна сказати, що демено – це два «штурвала»: чоловічий і жіночий, змінюючий і стабілізуючий, відвертий і тіньовий. Кожен член демена має свій сектор відповідальності – і опікується ним.

3. Громадяни – члени демосу, які беруть участь в його самоврядуванні, для чого входять до одного з восьми секторів самокерування демосом.

Громада перетворюється на демос тоді, коли в ній виконуються три обов’язкові умови:

1) демосом керує людина третього рівня розвитку – «реалізована людина», «арій», «шляхетний».

2) демос має керівний орган – демено з восьми осіб, до якого входять четверо офіцерів і четверо діяконіс.

3) усі громадяни демосу особисто знайомі – всі знають всіх і всі довіряють всім. Для забезпечення цього принципу чисельність громадян демосу не може перевищувати сотні осіб.

Офіцери та діяконіси

Як ми вже знаємо з попередніх наших досліджень, управління демосом охоплює п’ять базових напрямків:

1) «керування» (лідерство, метаполітика);

2) «наука» (мудрість, знання);

3) «право» (справедливість, норми);

4) «безпека» (оборона та атака);

5) «господарство» (економіка, бізнес).

Це ті напрямки, які безпосередньо випливають з козацької моделі, яка, як ми вже говорили, має чоловічий характер. Євангельська модель долучає жіночий компонент, тому значно об’ємніша, красивіша та потужніша – подібно як стереозвук на голову перевершує моно.

А тепер погляньмо, як збагатилося наше уявлення про п’ять базових напрямків діяльності демосу.

1. Керування

Голова (монарх, лідер): управління демосом, піднесення його у Простір волі, взаємодія з іншими демосами, метаполітика. Зазвичай голова працює окремо з групою офіцерів («кермо») і групою діяконіс («коло»), тобто окремо у двох п’ятірках (1+4). В особливих випадках збирає разом усе демено з дев’яти осіб (1+4+4).

2. Наука

Всебічна, комплексна підтримка діяльності голови в усьому спектрі питань. При цьому писар виступає в ролі «продовження» голови, зокрема в його зв’язках з надсистемою. Натомість архідіяконіса виступає в ролі «доповнення» голови, зокрема у його зв’язках з поточною, «низовою» реальністю – з усім фактажем та конкретикою.

3. Право

Якщо суддя забезпечує внутрішній порядок (виконання норм, законів та домовленостей), то дипломатка зосереджена на зовнішніх зв’язках, «піарі» та розвідці.

4. Безпека

Осавул зосереджений на силових засобах захисту демосу із застосуванням зброї, натомість сферою цілительки є здоровий спосіб життя, психологічна безпека, профілактика конфліктів, контррозвідка.

5. Господарство

Скарбник займається економічним розвитком – інноваціями, стартапами, фінансами, підприємництвом. Натомість господиня зорієнтована на перевірені, «консервативні» засоби господарювання, накопичувальні фонди, резервування, розпродаж зайвого, утилізацію застарілого, придбання необхідного.

Навіщо нам ці знання

Знання правильної структури демосу дозволяє людям відносно легко створити ефективну громаду, уникнувши довгого процесу навчання на власних спробах та помилках. Засновник демосу ясно бачить модель організації, на яку треба орієнтуватися, та вісім базових секторів життєдіяльності. Громадяни демосу мають вибір діяльності для власної самореалізації – можуть обрати той сектор, який відповідає їхньому характеру, уподобанням та здібностям.

Висновки

1. Громада – це спільнота особисто знайомих людей на чолі з керівником. Оптимальною для громади є чисельність у сотню осіб – при більшій чисельності люди втрачають спроможність підтримувати стосунки з кожним членом своєї громади.

2. Громада стає демосом тоді, коли її керівник досягає третього рівня розвитку (стає реалізованою людиною, арієм, шляхетним) і формує «дéмено» – орган керування («штурвал») і «соціальний двигун» для колективного піднесення у Простір волі.

3. Демено складається з 8 осіб – чотирьох чоловіків-офіцерів («кермо») та чотирьох жінок-діяконіс («коло»).

4. Євангеліє доповнює Козацьку модель і дає рекомендації щодо спеціалізації управлінських посад. До чотирьох чоловічих посад офіцерів – «писар», «суддя», «осавул» та «скарбник», Євангеліє додає жіночу четвірку діяконіс – «архідіяконіса», «дипломатка», «цілителька» та «господиня».

5. Демос набуває повноцінного вигляду тоді, коли всі вісім посад демена заповнені відповідними людьми, а кожен громадянин демосу приєднався до того сектору самокерування, який відповідає його зацікавленням та здібностям.

6. «Кермо» і «коло» – це дві руки демосу, якими керує його голова. Чоловіча та жіноча група перебувають у стосунках дуальної взаємодії (повного доповнення).

7. Євангеліє пропонує нам ідеальну модель організації, яку реалізував Ісус Хрестос у демосі Галілейської церкви. Ідеальність цієї моделі основана на боголюдських можливостях Ісуса Хреста, який добре знав Гіперборійську традицію правильної соціальної організації, ясно бачив здібності та соціотипи людей. Тому формування ідеальної організації було для Ісуса звичною, а тому легкою справою.

8. Демос, сформований за цією ідеальною євангельською моделлю, є найкращим середовищем для оздоровлення, омолодження та досягнення керованої молодості (біологічного безсмертя). Нинішнє формування культури «вічного життя» є практичним відродженням Гіперборійської традиції безсмертя, народженій на землі України 75 століть тому.

Продовження – Динаміка демосів: стартап, ріст, розмноження, омолодження – дороговказ для Aryan Softwerk

Харцизи - Лебеді