І
- А
- Б
- В
- Г
- Д
- Е
- К
- Л
- Н
- О
- П
- Р
- С
- Т
- У
- Х
- Ц
- Ч
- Я
Зображення користувача Леонід Українець.
Леонід Українець

Епіменід

Епіменід. Фрагмент з полотна Йогана Ломейеруса і Арнольда Мунена, 1700 рік

Те, що збереглось в сучасних джерелах про Епіменіда, огорнуте таємничістю і туманом легенди. Але Епіменід — особа історична. Інша річ — відрізнити, що в розповідях про нього відповідає дійсності, а що є ритуальною вигадкою.

Епіменід народився приблизно у восьмому столітті до нашої ери. За походження був критянин, але зачіску носив, схожу на спартанську. Прославився тим, що позбавив атенян від епідемії, котра, на думку Епіменіда, була викликана вчинками тирана. Подолання епідемії супроводжувалось музикою і співами. "Очищав з допомогою віршів", — так прокоментував цю подію один з коментаторів "Ілліади". Це відбулось орієнтовно в 596 - 593 роках до нашої ери.

Як мислитель, Епіменід, був творцем окремої космогонічної системи, котру виклав у праці "Теогонія". Завдяки Софоклу зберігся фрагмент цієї поеми. Також є автором творів "Походження куретів і корибантів", "Про жертвоприношення в критській державі", поеми про Ясона та аргонавтів, прозового твору про Міноса і Радаманта. Збереглись свідчення про його листування із мудрецем Солоном, де закликає останнього не сумувати після втрати влади і пропонує йому оселитись на Криті.

Надзвичайну розповідь про Епіменіда подає Діоген Лаертський. Одного разу Епіменід пішов шукати вівцю, що загубилась. Втомившись від марних пошуків, він приліг відпочити у гаю (за іншими джерелами в печері) і задрімав. Проспав Епіменід 57 років, хоча після пробудження йому здавалось, що він спав зовсім трохи. Після цього він довго не міг знайти свій дім, бо в місті, де жив, багато чого змінилось за той час. Але зрештою він знайшов свого молодшого брата, який до того часу вже постарів. Через це геллени почали вважати його улюбленцем богів. І саме тому до нього звертались атеняни про допомогу. Доповнення цієї розповіді можна знайти у Цицерона і Максима Тірського. Вони стверджують, що цей сон був сповнений видінь, під час котрих Епіменід стрічався з богами і спілкувався з Істиною. За словами самого Епіменіда, сон став його вчителем.

Після цього Епіменід уже ніколи не спав, а у вільний час збирав зілля. Він не випорожнювався і ніхто не бачив, як він їсть, бо поживу він отримував "від духів", про що розповідають легенди. Оскільки Епіменід належав до ордену куретів, то спочатку імовірно був сироїдом. Фрагмент із "Критян" Евріпіда дає зрозуміти, що курети були служителями культу Зевса-Загрея, носили білий одяг, утримувались від статевих стосунків, влаштовували сироїдні бенкети, не вживали тваринної їжі [3]. Утримуватись зовсім від звичної їжі він, мабуть, зміг після окремої посвяти. Також про нього розповідають, що він жив багато разів, його безсмертна душа могла покидати тіло і повертатись назад. Згідно з відомостями античних істориків термін його життя становив більше 150 років, з яких третину він проспав [1]. А згідно з критською традицією Епіменід прожив приблизно 300 років. Є свідчення, котрі дозволяють припускати, що крім душевного безсмертя, мудрець володів умовним безсмертям для тіла. Адже він довго зоставався юним, але різко постарів за 2 місяці до смерті [2].

Дослідники Меулі і Додс висловлюють припущення, що коріння техніки виходу душі з тіла, котру міг застосовувати Епіменід, слід шукати у скіфо-фракійському шаманізмі. Його діяльність схожа з практиками інших напівлегендарних осіб — Абаріса Гіперборійського і Залмоксіса Фракійського. За іншим припущенням Епіменід був прибічником орфізму. Стверджується, що в Спарті Епіменід заснував святилище, надавши спартанцям пергамент зі священними знаннями, відомий як "шкіра Епіменіда". Вдячні лакедемоняни спорудили йому пам'ятник в палаці ефорів.

Крім усього іншого Епіменід відомий як пророк, Платон стверджує що він спроґнозував напад персів за 10 років до самої події. Порфирій приписує йому також уміння вгамовувати стихії: відвертати град і урагани. Згадують його як засновника храмів і реформатора звичаїв. Зокрема, відміну ритуалу висловлення смутку за померлими приписують саме йому [2].

Джерела

1) Антична мудрість, Українець Л. М., Чернівці, 2016.

2) Epimenides

3) ЭПИМЕНИД В СПАРТЕ