Зовнішній вигляд вовка свідчить про його міць та пристосування до тривалого бігу при переслідуванні своїх жертв. Дорослий вовк зазвичай більший за вівчарку: довжина тіла з головою, але без хвоста досягає 110–160 см. Висота 65—95 см. Маса зазвичай 45—60 кг. В літературі згадуються вовки масою до 90 кг. Але серед багатьох сотень точно зважених вовків найважчий був застрелений на Полтавщині, його маса становила 86 кг.
Спосіб життя
Для вовків звичайним є родинний спосіб життя. Пари утворюють на все життя. Основою вовчої зграї зазвичай є батьки з молодим виводком цьогорічних молодих вовків, до якого можуть приєднуватися прибулі тварини. В зграї лише зрідка буває більше ніж 12 особин. Найбільша постійна зграя була зафіксована на Алясці і складалася з 36 вовків. Інколи окремі зграї об'єднуються в місцях скупчення диких або свійських копитних, але такі об'єднання завжди бувають лише тимчасовими. В Казахстані в такому вовчому об'єднанні одного разу було зафіксовано 42 вовки.
Вовки досить сильно прив'язані до лігва, і полюють в межах чітко визначеного, хоча й досить великого, району. Якщо їх не переслідують, вони вперто тримаються уподобаної місцевості. При цьому ділянки окремих родин ізольовані одна від одної, не перекриваються.
Вовки активні переважно в нічні години, але іноді їх можна зустріти і вдень. Про свою присутність вони дають знати голосним виттям, що дуже відрізняється за своїм характером у дорослих самців, вовчиць та молодих, а також залежно від ситуації. За допомогою різного роду завивань вовки обмінюються інформацією про наявність здобичі, появу інших вовків на території зграї, появу людей та інші важливі події [1]. Вовки мають також досить розвинуту міміку — вирази їхньої морди, пози та положення хвоста можуть бути вельми різноманітними, що віддзеркалює емоційний стан тварин та має першорядне значення для встановлення контактів між особинами або, навпаки, запобігання сутичок. Із аналізаторів у вовків найрозвиненішим є слух, дещо слабкішими — зір та нюх.
Добре розвинена вища нервова діяльність сполучається у вовків з силою, спритністю, невтомністю, швидкістю бігу та іншими фізичними даними, що значно підвищують шанси цього хижака у боротьбі за виживання. Зазвичай вовк розвиває швидкість до 55—60 км/год, але на полюванні його швидкість може бути і 65 км/год, а стометрову відстань перед нападом може подолати за 4 секунди тобто зі швидкістю в 90 км/год. Вовк здатний здійснювати переходи до 60—80 км за ніч, а в середньому за добу (в лісовій зоні) проходить понад 20 км.
Поряд з великими тваринами в харчуванні вовків велику роль відіграють дрібні — зайці, дикі кролі, гризуни. Здобиччю вовків також можуть стати лисиці, єноти та інші невеликі хижаки. Зрідка зголоднілі взимку вовки можуть нападати на сплячих ведмедів.
Вовки, особливо в південних частинах ареалу, поїдають і деякі рослинні корми — різні ягоди, плоди конвалії, дикі та садові фрукти, навіть гриби. В степах вони часто поїдають кавуни та дині, втамовуючи таким чином спрагу, тому що потребують регулярного і досить об'ємного водопою. В Українських Карпатах відомі факти поїдання вовком стиглих плодів горобини.
Цій тварині притаманна дивовижна здатність голодувати, не втрачаючи при цьому життєвих сил. В Ямальскій тундрі поранений вовк пролежав, не міняючи місця і не полюючи, тобто будучи голодним, 17 діб. Він дуже схуд, але повністю одужав від поранень і після цього біг, як здоровий.
Полюючи вдвох влітку, вовки часто практикують поділ обов'язків, коли один з них стає заганяйлом, а інший ховається в засідці.
Вовки досягають статевої зрілості на другому році життя, а самиці — тільки в трирічному віці, та й то часто на перший рік не здатні знайти собі пару. В природі вовки живуть максимум до 15—20 років, але вже у віці 10—12 років в них виявляються ознаки старіння.
З органів чуття у них найкраще розвинений слух.
Охоронний статус
У багатьох первісних власних ареалах вовки зникли, а в інших їхня чисельність мала. Але загалом цей вид не вважається таким, що перебуває під загрозою зникнення.
Вовк необґрунтовано внесений до списку «шкідливих видів». В результаті полювання на вовків дозволене в Україні без обмежень. За офіційними даними, щорічно в країні знищується до половини популяції вовка.
Кампанія на захист вовка в Україні
У 2006 році кілька громадських екологічних організацій України — «Екоправо-Київ», Київський еколого-культурний центр, Дружина охорони природи «Зелене майбутнє», асоціація «Наш дім» почали компанію по захисту вовків в Україні. З цією метою було видано кілька буклетів і книг, виграно два суди, в результаті яких Державний комітет лісового господарства вніс зміни до своїх інструкцій, заборонивши знищення вовченят, а також полювання на вовків в сезон розмноження.
Важливим завданням є поширення позитивних публікацій про вовків. Зокрема, в 2013 році в українських ЗМІ стало вдвічі менше "антивовчих" матеріалів, ніж у 2012.
Поширення
Швеція — 270 особин. Тенденція до зростання.
Польща — 700–800 особин. Тенденція до зростання. Вид, що охороняється.
Латвія — 600 особин. Тенденція до зниження.
Словаччина — 350–400 особин. Вид охороняється.
Естонія — 200 особин. Тенденція до зниження.
Німеччина — 35-60 вовків. Вид, що охороняється.
Франція — 80-100 особин. Вид, що охороняється.
Білорусь — 1500–2000. Мисливський вид.
Україна — 2600–2700 (з них 300 в радіоактивній зоні). Мисливський вид.
Фінляндія — 120–140 вовків. Полювання дозволено в місцях розведення оленів.
Чехія — 20-30 особин. Захищений вид.
Вовк у культурі
На думку етнопсихолога Чепи, фольклориста Давидюка вовк є центральним персонажем українського тотемізму. Ціла низка дослідників вважає, що вовк є однією із тотемних тварин племен для української нації. Серед них — О. Знойко, Г. Лозко. Ознаки вовка як тотема найбільше поширені на Поліссі. У тих регіонах, де вовк є тотемом, під час різдвяних народних вистав щедрувальники вдягалися у шкіру вовка.
У язичництві постать вовка була тісно пов'язана з Перуном. Було поширеним явищем серед воїнів вдягатись у вовчу шкіру. Після запровадження юдохристиянства вовків почали винищувати. [3]
Якщо ведмідь є символом сили, то вовк уособлює сміливість. Як і сокол, вовк також символізує волелюбність. Саме тому вовча символіка поширена серед українських повстанців та націоналістів. Через те, що вовки утворюють стійкі сімейні пари, вони ще є символом вірності. Ігор Скрипин вважає, що Україна - це вовк, котрого посадили на ланцюг і переконують в тому, що він пудель.[4]
У болгарів тотемною твариною також є вовк.
Українські прізвища, пов'язані з вовком
Вовк
Вовчин
Вовченко
Вовчинський
Сірко
Імена, пов'язані з вовком
Вольф
Вук
Прислів'я і приказки про вовків
Ведмідь сильніший вовка, але вовк не виступає в цирку.
Сказав би словечко, та вовк вже близечко.
Про вовка річ, а він на зустріч.
Йому вовк дорогу перебіг (про щасливців).
Голодний, як вовк.
Вовком дивитися.
Хоч вовком вий.
Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.
Вовка ноги годують.
Те, що називають демократією - це два вовки і баран, котрі голосують, що буде на обід.
Вовка в плуг, а вовк в луг.
Мовчить, наче вовк у ямі лежить.
вовк
Зовнішня будова
Зміст
Зовнішня будова
Зовнішній вигляд вовка свідчить про його міць та пристосування до тривалого бігу при переслідуванні своїх жертв. Дорослий вовк зазвичай більший за вівчарку: довжина тіла з головою, але без хвоста досягає 110–160 см. Висота 65—95 см. Маса зазвичай 45—60 кг. В літературі згадуються вовки масою до 90 кг. Але серед багатьох сотень точно зважених вовків найважчий був застрелений на Полтавщині, його маса становила 86 кг.
Спосіб життя
Для вовків звичайним є родинний спосіб життя. Пари утворюють на все життя. Основою вовчої зграї зазвичай є батьки з молодим виводком цьогорічних молодих вовків, до якого можуть приєднуватися прибулі тварини. В зграї лише зрідка буває більше ніж 12 особин. Найбільша постійна зграя була зафіксована на Алясці і складалася з 36 вовків. Інколи окремі зграї об'єднуються в місцях скупчення диких або свійських копитних, але такі об'єднання завжди бувають лише тимчасовими. В Казахстані в такому вовчому об'єднанні одного разу було зафіксовано 42 вовки.
Вовки досить сильно прив'язані до лігва, і полюють в межах чітко визначеного, хоча й досить великого, району. Якщо їх не переслідують, вони вперто тримаються уподобаної місцевості. При цьому ділянки окремих родин ізольовані одна від одної, не перекриваються.
Вовки активні переважно в нічні години, але іноді їх можна зустріти і вдень. Про свою присутність вони дають знати голосним виттям, що дуже відрізняється за своїм характером у дорослих самців, вовчиць та молодих, а також залежно від ситуації. За допомогою різного роду завивань вовки обмінюються інформацією про наявність здобичі, появу інших вовків на території зграї, появу людей та інші важливі події [1]. Вовки мають також досить розвинуту міміку — вирази їхньої морди, пози та положення хвоста можуть бути вельми різноманітними, що віддзеркалює емоційний стан тварин та має першорядне значення для встановлення контактів між особинами або, навпаки, запобігання сутичок. Із аналізаторів у вовків найрозвиненішим є слух, дещо слабкішими — зір та нюх.
Добре розвинена вища нервова діяльність сполучається у вовків з силою, спритністю, невтомністю, швидкістю бігу та іншими фізичними даними, що значно підвищують шанси цього хижака у боротьбі за виживання. Зазвичай вовк розвиває швидкість до 55—60 км/год, але на полюванні його швидкість може бути і 65 км/год, а стометрову відстань перед нападом може подолати за 4 секунди тобто зі швидкістю в 90 км/год. Вовк здатний здійснювати переходи до 60—80 км за ніч, а в середньому за добу (в лісовій зоні) проходить понад 20 км.
Поряд з великими тваринами в харчуванні вовків велику роль відіграють дрібні — зайці, дикі кролі, гризуни. Здобиччю вовків також можуть стати лисиці, єноти та інші невеликі хижаки. Зрідка зголоднілі взимку вовки можуть нападати на сплячих ведмедів.
Вовки, особливо в південних частинах ареалу, поїдають і деякі рослинні корми — різні ягоди, плоди конвалії, дикі та садові фрукти, навіть гриби. В степах вони часто поїдають кавуни та дині, втамовуючи таким чином спрагу, тому що потребують регулярного і досить об'ємного водопою. В Українських Карпатах відомі факти поїдання вовком стиглих плодів горобини.
Цій тварині притаманна дивовижна здатність голодувати, не втрачаючи при цьому життєвих сил. В Ямальскій тундрі поранений вовк пролежав, не міняючи місця і не полюючи, тобто будучи голодним, 17 діб. Він дуже схуд, але повністю одужав від поранень і після цього біг, як здоровий.
Полюючи вдвох влітку, вовки часто практикують поділ обов'язків, коли один з них стає заганяйлом, а інший ховається в засідці.
Вовки досягають статевої зрілості на другому році життя, а самиці — тільки в трирічному віці, та й то часто на перший рік не здатні знайти собі пару. В природі вовки живуть максимум до 15—20 років, але вже у віці 10—12 років в них виявляються ознаки старіння.
З органів чуття у них найкраще розвинений слух.
Охоронний статус
У багатьох первісних власних ареалах вовки зникли, а в інших їхня чисельність мала. Але загалом цей вид не вважається таким, що перебуває під загрозою зникнення.
Вовк необґрунтовано внесений до списку «шкідливих видів». В результаті полювання на вовків дозволене в Україні без обмежень. За офіційними даними, щорічно в країні знищується до половини популяції вовка.
Кампанія на захист вовка в Україні
У 2006 році кілька громадських екологічних організацій України — «Екоправо-Київ», Київський еколого-культурний центр, Дружина охорони природи «Зелене майбутнє», асоціація «Наш дім» почали компанію по захисту вовків в Україні. З цією метою було видано кілька буклетів і книг, виграно два суди, в результаті яких Державний комітет лісового господарства вніс зміни до своїх інструкцій, заборонивши знищення вовченят, а також полювання на вовків в сезон розмноження.
Важливим завданням є поширення позитивних публікацій про вовків. Зокрема, в 2013 році в українських ЗМІ стало вдвічі менше "антивовчих" матеріалів, ніж у 2012.
Поширення
Швеція — 270 особин. Тенденція до зростання.
Польща — 700–800 особин. Тенденція до зростання. Вид, що охороняється.
Латвія — 600 особин. Тенденція до зниження.
Словаччина — 350–400 особин. Вид охороняється.
Естонія — 200 особин. Тенденція до зниження.
Німеччина — 35-60 вовків. Вид, що охороняється.
Франція — 80-100 особин. Вид, що охороняється.
Білорусь — 1500–2000. Мисливський вид.
Україна — 2600–2700 (з них 300 в радіоактивній зоні). Мисливський вид.
Фінляндія — 120–140 вовків. Полювання дозволено в місцях розведення оленів.
Чехія — 20-30 особин. Захищений вид.
Вовк у культурі
На думку етнопсихолога Чепи, фольклориста Давидюка вовк є центральним персонажем українського тотемізму. Ціла низка дослідників вважає, що вовк є однією із тотемних тварин племен для української нації. Серед них — О. Знойко, Г. Лозко. Ознаки вовка як тотема найбільше поширені на Поліссі. У тих регіонах, де вовк є тотемом, під час різдвяних народних вистав щедрувальники вдягалися у шкіру вовка.
У язичництві постать вовка була тісно пов'язана з Перуном. Було поширеним явищем серед воїнів вдягатись у вовчу шкіру. Після запровадження юдохристиянства вовків почали винищувати. [3]
Якщо ведмідь є символом сили, то вовк уособлює сміливість. Як і сокол, вовк також символізує волелюбність. Саме тому вовча символіка поширена серед українських повстанців та націоналістів. Через те, що вовки утворюють стійкі сімейні пари, вони ще є символом вірності. Ігор Скрипин вважає, що Україна - це вовк, котрого посадили на ланцюг і переконують в тому, що він пудель.[4]
У болгарів тотемною твариною також є вовк.
Українські прізвища, пов'язані з вовком
Імена, пов'язані з вовком
Прислів'я і приказки про вовків
[2]
Джерела
1) Вовки виють, як хочуть
2) Казки і бувальщини про сірого вовка
3) Образ вовка в українському фольклорі
4) Перукар для українського вовка