- Відвідувань: 65
- Переглядів: 69
5 обов’язкових ознак націоналізму і три закони життя (+ аудіо)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
190127-ekodyzayn-2.jpg
Зміст
Аудіоверсія статті 5 обов’язкових ознак націоналізму і три закони життя
Очевидно, що в ідеології націоналізму центральним поняттям є «нація». Що це таке? Як відомо, народ може перебувати у двох станах – як аморфний етнос, і як політично структурована нація. Про це писав ще у 1932 році український соціолог і політолог Ольгерд Бочковський: «Народ — це націотворчий сирівець, з якого може розвитися нація. Народ — це етнографічна, національно не викристалізувана ще маса. Нація ж — масово усвідомлений й організований колектив. Народ — це етногенний розчин; нація — це викристалізуваний суспільний агрегат». Націоналізм – це теорія і практика перетворення аморфного етносу на структуровану і самокеровану націю.
Отже, етнос і нація – це народ. Тож почнімо з дослідження поняття «народ».
1. Природовідповідність: народ і три арійські закони життя
Народ – це людська спільнота, яка відрізняється від інших цілісним комплексом якостей і спроможна до стійкого відтворення цього комплексу в наступних поколіннях.
Саме народи є базовими одиницями людської еволюції. Народи – це природні колективні організми, соціальні істоти. Націоналізм починається з визнання факту існування народів як біосоціальних організмів.
Народи – це природні утворення. Вони живуть серед природи, перетворюють природу і самі є продовженням природи. Головна ідея народу – природовідповідність. Слова «народ» і «природа» мають спільний корінь «род». Тому природовідповідність – це фундамент націоналізму. Націоналізм не може суперечити природі – він її розвиває, окультурює, одухотворяє.
Одна з головних властивостей природи – це поступовість, еволюційність. Відповідно, для націоналізму властиві еволюційність (поступовість), а не революційність (перевертання).
Природні форми зазвичай плавні, заокруглені. Тому для націоналізму характерний біогенічний дизайн. Прикладом такого дизайну є автомобіль «Фольксваген Жук» (1938) – народний автомобіль Третього Райху. Сучасним прикладом є ретро-автомобіль Chrysler PT Cruiser компанії «Крайслер».
Протилежністю до природовідповідної поступовості є лівацька революційність (простіше кажучи – нарваність) під гаслом «Все і негайно!» Такого роду екстремізм неприродний, а тому несумісний з націоналізмом.
Отже, перша ознака націоналізму – природовідповідність, звідси його еволюційність, екологічність, консерватизм, традиціоналізм, релігійність, тяжіння до поступовості та своєчасності, прагнення вписатися у природні ритми, а не йти проти них.
Тому націоналізм – це права ідеологія. Натомість екстремізм і збочення – це лівий шлях. Правого екстремізму не існує: «ультраправі» – це ліві.
Практичним проявом природовідновідності в націоналізмі є виконання трьох арійських законів життя:
- 1. Рухатися власним шляхом (бути собою, виконували своє призначення).
- 2. Жити власною силою (покладатися на плоди своєї праці, не допускати паразитизму).
- 3. Прагнути до загального блага (знаходити нових друзів і їх підтримувати).
2. Самобутність: етнос і його ідентичність
Етнос – це народ у його первинному, аморфному стані. Він ще не має загальнонародного органу управління, він довірливий і несамостійний. Сила, на якій тримається живучість етносу, – це ідентичність, українською – самобутність. Це те, що дозволяє чітко розрізняти «своїх і чужих», «наше і не-наше». Врешті-решт, гелленське слово «етнос» етимологічно виводиться від «група своїх людей», «наші». Завдяки сильній самобутності етнос може виживати навіть без власної держави.
Як навчав Платон, народ – це «велика людина». Вона багато в чому подібна до «малої людини», тобто окремої людської істоти. Відповідно етнос, як соціальний організм, має плоть, душу і дух. Відтак етнічна ідентичність тримається на трьох складниках:
1. Притаманний народу антропологічний тип, расова основа. Це те, що дозволяє впізнавати своїх з першого погляду.
2. Мова народу, яка дозволяє впізнавати своїх з перших слів.
3. Світогляд, віра, звичаї, характер, які дозволяють впізнавати своїх у першій же спільній справі.
Отже, друга ознака націоналізму – це самобутність. Націоналізм прагне посилити народну ідентичність на фізичному, мовному і світоглядному рівнях. Все, що не працює на посилення народної самобутності, не є націоналізмом. Рух, який виступає за расову, мовну або світоглядну уніфікацію чи розмивання народної ідентичності, однозначно є лівим.
3. Елітарність: нація і добір кращих
Нація – це народ, який має власну систему політичного управління, відтак живе власним розумом і власною волею. Це подібно до людини, яка виробила в собі спроможність до самостійного мислення і «живе власною головою». Для народу такою головою є організована етнічна еліта, виплекана своїм рідним етносом.
Народ, який перебуває у стані етносу, найвище цінує свою родину і сімейні цінності. Натомість народ, який став нацією, на перше місце ставить національний інтерес і загальне благо.
Для того, щоб усвідомити це загальне благо і практично реалізувати національний інтерес, і потрібна організована еліта. Виплекана народом рідна еліта дає своєму народу самосвідомість, розуміння спільного блага, можливість жити власним розумом і діяти власною волею. Це нагадує ситуацію, коли група людей, бажаючи побачити дальші обрії, знаходить поміж себе найбільш прозорливого і піднімає його над собою.
Отже, обов’язковою ознакою націоналізму є плекання етнічної еліти. Для цього необхідна першочергова підтримка всього найкращого, що є в народі.
Людина цінує тільки те, що отримала своєю працею. Народ цінує тільки ту еліту, яку сформував своїми зусиллями. Маючи довіру свого народу, організована еліта може ефективно управляти народом і проводити в життя національні інтереси. Народ підтримує рідну еліту, еліта підтримує рідний народ.
Нація відрізняється від етносу тим, що масово підтримує свою еліту і свою державу. В результаті швидкість духовного і матеріального розвитку нації на порядок перевищує швидкість розвитку етносу. Подібним чином людина з розвиненою самосвідомістю (гомо дуплекс) розвивається набагато швидше, ніж людина з низькою самосвідомістю (гомо сімплекс).
Таким чином, третьою ознакою націоналізму є елітарність. Натомість ігнорування елітарності і просування ідеї «всезагальної рівності» (егалітаризм), політичної і економічної зрівнялівки – це прояв лівизни, тобто антинаціоналізму.
Ліваки виступають за загальне виборче право і проти недоторканості приватної власності. Їм завжди не терпиться «відібрати і розділити» те, що вони не створювали.
Натомість націоналісти виступають за те, що хто більше приносить користі, той має більше прав. Чесна приватна власність недоторкана, ганебна власність не допустима.
4. Динамізм: людство і змагальність націй
В ідеалі людство має складатися з вільних націй. Для еволюції людського роду між націями має бути правильна змагальність. Правильна змагальність – це коли перевага досягається посиленням себе, а не послабленням конкурентів.
Звідси четверта ознака націоналізму – постійне прагнення бути досконалішим, сильнішим, розвиненішим, прогресивнішим, культурнішим, шляхетнішим. Цю рису націоналізму ми позначаємо словом «динамізм». Без динамізму нема націоналізму.
5. Доктринальність: націоналізм і патріотизм
Націоналізм – це стан свідомості, властивий для нації. А як назвати стан свідомості, властивий для етносу? Він позначається словом «патріотизм».
Патріотизм – це любов до своєї батьківщини та її звичаїв. Як пояснює американський словник англійської мови Merriam-Webster, патріотизм зазвичай прийнято визначати як «любов до своєї країни» або «відданість своїй країні», у той час, як націоналізм – як «лояльність і відданість нації».
Ми вже говорили, що для нації властиві структурованість і спрямованість в майбутнє, натомість для етносу – аморфність і спрямованість в минуле. Відповідно патріотизм, будучи проявом етнічної свідомості, також є аморфним, зверненим до своєї землі і усталених звичаїв.
В залежності від рівня розвитку етнічної свідомості, патріотизм може обмежуватися власним селом, містом, рідним краєм. В таких випадках говорять про «місцевий патріотизм».
Натомість націоналізм прагне чіткості, наукового фундаменту, цілісності. Він охоплює всю націю, тому не буває «місцевого націоналізму».
Націоналізм виростає з патріотизму. Кожен націоналіст є патріотом, натомість не кожний патріот є націоналістом. Патріотизм загальнонародний, націоналізм – елітарний.
Патріотизм емоційний, націоналізм – раціональний. Англійський історик Ілія Кедорі писав, що патріотизм належать загалом до сфери почуттів, тоді як націоналізм – це суто ідеологічний феномен. «Патріотизм, – зауважує вчений, – відданість певній країні, групі чи інститутам, готовність захищати їх, – це почуття відоме всім людям; те ж саме можна сказати й про ксенофобію, тобто відразу до іноземця, чужинця, небажання приймати його до своєї групи». Ані ксенофобія, ані патріотизм не потребують теоретичного підґрунтя і відповідної політики. Націоналізм, на відміну від них, – це цілісна доктрина, яка веде до певного типу політики, – пише історик.
Через власну аморфність і емоційність, патріотизм може бути всяким – правильним і збоченим, правим і лівим, поміркованим і екстремальним, гнучким і фанатичним. Натомість націоналізм – це завжди правий рух: він збалансований, раціональний і продуктивний як сама природа.
Отже, п’ята ознака націоналізму – доктринальність, тобто наявність доктрини, вчення. Націоналізм володіє цілісною і гармонійною системою принципів, поглядів, уявлень, ідей, концепцій, моделей.
Ідеологія – це систематизований світогляд, пристосований до практичного використання. Відтак ідеологія націоналізму виростає з певного типу світогляду і, відповідно, має метафізичний (релігійний) компонент. Тому націоналізм завжди ідеалістичний і релігійний.
Підсумок
Фактично, ми логічно вивели ознаки, без яких ідеологія не може вважатися націоналізмом. Якщо дуже стисло, то кожну ознаку можна виразити одним словом:
1. Природовідповідність: слідування законам природи.
2. Самобутність: плекання власної ідентичності.
3. Елітарність: плекання власної еліти і соціальна різноманітність.
4. Динамізм: прагнення стати кращими, сильнішими, прогресивнішими.
5. Доктринальність: цілісне політичне вчення з метафізичним фундаментом.
Лише при наявності усіх цих 5 ознак політичну силу можна вважати націоналістичною. Якщо хоча б одна ознака відсутня – це не націоналізм, а щось інше (патріотизм, лібералізм, етатизм, язичництво тощо).
Розуміння п’яти обов’язкових ознак націоналізму дозволяє об’єктивно аналізувати політичні програми і реальну практику політичних рухів.
Попередня стаття: Азбука націоналізму: народ, етнос, нація
Wardruna - Algir - Stien Klarnar
Обговорення цієї статті:
Вивчаємо Азбуку націоналізму.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Додав, що практичним проявом природовідновідності в націоналізмі є виконання трьох арійських законів життя:
1. Рухатися власним шляхом (бути собою, виконували своє призначення).
2. Жити власною силою (покладатися на плоди своєї праці, не допускати паразитизму).
3. Прагнути до загального блага (знаходити нових друзів і їх підтримувати).
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Є структуризація для нашої розмови у першому фільмі серії "Азбука націоналізму".
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Додав, що практичним проявом природовідновідності в націоналізмі є виконання трьох арійських законів життя:
1. Рухатися власним шляхом (бути собою, виконували своє призначення).
2. Жити власною силою (покладатися на плоди своєї праці, не допускати паразитизму).
3. Прагнути до загального блага (знаходити нових друзів і їх підтримувати).
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Дуже важливий додаток!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
На основі цих ознак націоналізму можна проаналізувати політику Дональда Трампа, Петра Порошенка та інших політиків, а також дослідити, наскільки націоналістичними є організації, які себе такими вважають.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Чітке розуміння відмінності між націоналізмом і патріотизмом дозволяє краще зрозуміти відмінність між аріянами і язичниками. Аріяни - націоналісти, язичники - патріоти.
Те ж саме стосується розділення на аріїв і оріїв. Перші націоналісти, другі - патріоти.
Арії чи орії?
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Найкращий виклад ідеології українського націоналізму здійснив митрополит Андрей Шептицький у богословсько-соціальному трактаті «Як будувати Рідну Хату» (1941 рік).
Як будувати рідну хату: 25 тез Андрея Шептицького для постіндустріального перетворення України
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Три арійські закони життя стосуються не лише народів, а й будь-яких організацій і окремих особистостей:
1. Йди своїм шляхом, реалізуй себе, роби те, що любиш.
2. Живи своїм розумом і своєю працею.
3. Розширюй коло своїх друзів і підтримуй його.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Трьом Арійським законам життя паразитична антитеза протиставляє свої три закони:
1. Роби все, щоб вижити.
2. Живи чужою силою, паразитуй на чужих ресурсах.
3. Дбай лише про власне благо.
Для кращого розуміння першого закону:
Правий, арійський підхід: "Краще бути мертвим левом, ніж живим псом".
Лівий, паразитичний підхід: "Краще бути живим псом, ніж мертвим левом".
Річ у тім, що після досягнення певного рівня розвитку розумна істота скоріше умре, ніж зрадить свої переконання і втратить честь.
Для примітивніших істот це незрозуміло і видається безумством.
Згідно з арійським світоглядом, лев у наступному житті - в палінгенезії (реінкарнації) - відродиться левом. Якщо ж зрадить собі і стане псом, то народиться псом.
Для тих, хто не визнає реінкарнації, краще стати псом, але бути живим.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
"..Розуміння пяти обовязкових ознак націоналізму дозволяє обєктивно аналізувати політичні програми і реальну практику політичних рухів."Статтю оцінюю на 10 галів А в мене виникло ряд питань .які ніби не мають відношенн до цієї статті . але в той же час ніби імають.А справа ось у чому . Кілька днів тому мені подзвонила однокласниця плачучи .причитаючи що її внук віком 21 рік заявмв .що для нього не має значення національність.Для неї це вселенська катастрофа.Я посумувала разом з нею.Але це не вирішення проблеми.Всі ці дні проблема не дає мені спокою.Це одна ворона гаркнула. чи є їх вже багато .чи ведуться соціологічні дослідження цієї теми (в цьому випадку треба діяти на випередження) Хто винен -батьки чи школа.В цьому випадку думаю.що батьки Хлопець вчився у Польщі .можливо прапра родичі вважалися поляками Найближчим часом я олитаю своїх онуків чимає значення для них національність Прошу гравців висловитись поцьому питанню
Додав аудіоверсію цієї статті. Слухайте Радіо Гартленд
Усі канали нашого радіо.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Готуючись до запису першого фільму серії «Азбука націоналізму», я кинув погляд у своє минуле, намагаючись згадати/осмислити, як я прийшов до націоналізму!?
Цікаво, що до усвідомленого націоналістичного світогляду я прийшов через критичне сприйняття навколишньої радянської дійсності; сформування дисидентських, що перейшли в антирадянські, поглядів; сприйняття націонал-соціалістичної ідеології, як світоглядної; а вже на основі цього інформаційного і філософського фундаменту прийшов до націоналізму і національного солідаризму.
***
Я народився в сім’ї українських інтелігентів: мати – вчителька мови і літератури, батько – інженер. Мої батьки були з того покоління, яке пережило Колективізацію, Голодомор і Німецько-радянську війну. Батько – Федько, мати – Костенко.
Батьки не були явними націоналістами, і в хаті не було ні портрета Шевченко, ні ікон. В той же час спілкування в сім’ї було двома мовами – українською і російською, тому я з дитинства знав дві мови. Читати я навчився десь у 5 років, причому читав обома мовами. Можливо б з мене вийшов непоганий лінгвіст, оскільки у мене є унікальна звичка: я думаю на тій мові, на якій мені потрібно говорити.
Коли мені виповнилося 7 років, я пішов в українську школу. Школа №6 була недалеко від нашого будинку, на нинішній Михайлівській площі (зараз там Дипломатична академія).
В класі було 35 хлопчиків і дівчаток, з яких тільки нас троє вміли читати і писати. Всі інші були повністю безграмотні. Оскільки нам було нудотно на уроках, коли всі інші вчаться читати по складах, то нашу трійцю посадили разом у дальній куток і дозволити читати книжки, які ми приносили з дому. Казки, книжки і журнали про подорожі були нашим чтивом протягом майже року.
Як нас приймали в жовтенята, а потім і в піонери – не запам’яталося. Активістом я не був. Якщо від мене щось вимагалося на ниві громадської роботи, то тоді виконував. Головним заняттям, на ниві громадської роботи, у нас був збір металолому і макулатури. На кожного піонера була обов’язкова норма здачі вторинної сировини і ланковими вівся персональний облік.
***
Рік 1961-й запам’ятався подіями як у власному житті, так і в житті країни. Мені виповнилося 14 років і нас усім класом прийняли в комсомол.
Як зараз пам'ятаю посиденьки «кандидатів» до пізнього вечора – «вивчення» декількох робіт Володимира Ульянова-Лєніна, історії та статутів РКСМ / РЛКСМ / ВЛКСМ / ЛКСМУ і «поточної політичної ситуації»; кілька етапів «перевірки на вошивість» – спочатку в школі дурні питання задавали, потім в міському комітеті. Нарешті видали квиток та значок, і дві копійки в місяць членських внесків «віддай і не гріши».
Комсомол, як і піонерська організація, був наступною частиною системи промивання мізків радянській людині, що робила її рабом комуністичної ідеології і системи.
***
17 жовтня 1961 року в Москві відкрився XXII з'їзд КПРС, що продовжився до 30 жовтня. Він став одним з найвідоміших в історії СРСР. У своїй доповіді перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов оголосив, що до 1980 року в країні буде побудований комунізм. Крім того, він заявив, що з 1965 року податки з населення будуть скасовані.
Серед прийнятих делегатами документів можна виділити: Статут КПРС, який, зокрема, містив Моральний кодекс будівника комунізму; Третю програму КПРС. У тексті програми містилася фраза «Партія урочисто проголошує: нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі».
Після цього нас в школі заставляли вивчати напам’ять «Моральний кодекс будівника комунізму», читати пропагандистські брошури і писати твори на тему «Як я буду жити при комунізмі».
***
Але вже у 1964 році в Києві почалися труднощі з купівлею білого хліба, молока, м’яса, ковбас.
Зняття М.С. Хрущова з посади Першого секретаря ЦК КПРС, різка критика на його адресу, невиконання партією обіцянки відмінити податки з населення, труднощі з продовольством… поклали край ілюзіям, що «нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі»!
Згадую анекдот тих часів:
«Хрущов помер, постав перед Господом з архангелами. Ті вішають йому значок з буквами "ТК" і відпускають погуляти поки до судилища. Йде Хрущов, назустріч йому Маркс із позначкою на грудях "ТК". Хрущов задер ніс, випнув груди, йде далі, зустрічає Леніна, у того теж значок "ТК". Хрущов задер ніс ще вище, груди колесом, зустрічає Гітлера, у того теж значок "ТК"
Хрущов у непорозумінні звертається до архангелів за роз'ясненнями.
– "Що означає значок ТК у Маркса?".
– "Теоретик комунізму".
– "А у Леніна?"
– "Творець комунізму".
– "А у Гітлера?".
– "Тиран комунізму".
Хрущов (випнувши груди і задерши носа): "А у мене?"
– "Тля кукурудзяна".
В цей час, маючи вже 17-18 років від народження, я вже не мав ілюзій щодо радянської влади і перспектив розвитку країни.
***
1965-й став вирішальним для формування мого світогляду дисидента і антирадянщика!
В цей рік на екрани кінотеатрів вийшли три фільми:
Хоча на той час я мало що знав про національний соціалізм, який був у Третьому Райху, саме фільм Ромма дав мені сприйняття націонал-соціалістичної ідеології, як світоглядної.
На той час від родичів я вже мав певні знання про каральну систему СРСР, ГУЛАГ і психлікарні для інакомислячих, агентуру спецслужб, тому своїми поглядами я ні з ким не ділився.
***
Восени 1966 року я був призваний до лав Радянської Армії і направлений в учбову дивізію «Десна». У 1967 році, закінчивши вишкільний курс на "відмінно", я отримав військове звання «молодший сержант» і продовжив службу в Республіці Куба.
Спостереження за життям країни і побудовою соціалізму на радянському утриманні в умовах військової диктатури Фідери Кастро, остаточно підтвердили і укріпили мої антирадянські погляди і переконання.
***
Культовий серіал «Сімнадцять миттєвостей весни», який вийшов на телеекран у 1973 році, в черговий раз підтвердив моє позитивне сприйняття як ідеології національного соціалізму, так і Третього Райху.
***
Мій перехід до мислення в дусі національного солідаризму відбувся у 1986 році, після Чорнобильської аварії. Тоді я чітко усвідомив – Україна повинна бути незалежною націоналістичною державою!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!