Найчастіше жінок утримують в Україні сім’я та почуття приналежності до України. Жінки-ВПО (внутрішньо переміщені особи, тобто ті, хто виїхав з окупованих ворогом територій) не мають сильнішого бажання виїхати, за винятком тих, хто більше спілкується російською мовою.
Про це йдеться у дослідженні Центру економічної стратегії, проведеному з American University Kyiv, що базується на опитуванні «Рейтинг Онлайн».
Головна причина, чому жінки залишаються в Україні, – бажання бути зі своєю сім’єю. Цю мотивацію обрали 91% опитаних.
На другому місці – патріотичний мотив: 88% сказали, що залишаються, бо це їхня країна.
Серед матеріальних чинників найбільш значущим є наявність житла (72%). Менше жінок залишаються через хорошу роботу (46%) або кращий рівень життя в Україні, ніж за кордоном (47%).
20% жінок хотіли б виїхати, але не мають такої можливості.
Попри те, що всі респондентки наразі живуть в Україні, лише 39% вважають безпеку причиною залишатися.
Молоді жінки (18–29 років) у 1,5 раза частіше розглядають можливість виїзду – 26% проти лише 6% серед жінок віком 50–60 років.
Сімейний стан також має значення. Серед незаміжніх жінок міграцію розглядають 22–24%, що вдвічі більше, ніж серед заміжніх або овдовілих (11%).
Розлучені жінки також частіше думають про виїзд – 16%.
Цікаво, що ні наявність, ні кількість дітей, а також кількість дорослих у домогосподарстві не мають суттєвого впливу на міграційні наміри.
Жінки, які вже виїжджали за кордон і повернулися, на 14 відсоткових пунктів частіше розглядають можливість поїхати знову – порівняно з тими, хто не залишав свій дім після 24 лютого 2022 року.
Якщо жінка переміщувалась і за кордон, і всередині України, її інтерес до виїзду зростає ще більше:
– на 20 в.п., якщо вона вже повернулася додому
– на 4 в.п., якщо вона наразі є ВПО
Водночас саме внутрішнє переміщення не впливає на бажання виїхати за кордон.
Також немає суттєвих відмінностей у міграційних намірах серед жінок із прифронтових чи окупованих територій, а також серед тих, чиї будинки зруйновані.
В умовах війни жінки найчастіше замислюються про еміграцію через потребу в безпеці (73%) та бажання кращого рівня життя (75%).
Понад 65% вважають, що за кордоном знайдуть кращу роботу, а 62% – думають, що матимуть доступ до соціального захисту й житлової підтримки.
Фінансова стабільність – ключовий мотив виїзду. Безпека – головний тригер до дії. Побутові труднощі, як-от відключення електроенергії, теж важливі (53%), але меншою мірою.
63% жінок вірять, що діти за кордоном матимуть кращі умови для розвитку.
Освіта – ще один частий стимул до переїзду.
Дослідження проведене Центром економічної стратегії та Інститутом поведінкових досліджень при American University Kyiv в рамках проекту з підтримки Уряду України у розробці та впровадженні доказових політик для подолання демографічних викликів, що втілюється UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні спільно з Міністерством соціальної політики України, за підтримки Уряду Великої Британії у співпраці з ГО «UA Experts».
Наші інтереси:
Розуміємо, що усі, хто виїхав з України після початку великої війни, виїхали або з окупованих територій, або просто користуючись можливістю. Тих, хто скористався ситуацією, коли усім без винятку українцям можна було виїхати з України, – більшість. Дивуюся, як жителям Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей загрожувала російська окупація, але вони "втекли від війни" (маю багато прикладів). Кияни також досі сидять по закордонах і "страждають" у Німеччині (але не повертаються!): скаржаться на те, що треба вчити німецьку мову (а це – безплатно!), на суворі німецькі правила та закони, на медицину. Вони мають від Німеччини майже 600 євро щомісяця (на дітей близько 500), соціальне житло. Вони їздять раз-два на рік "у відпустку" до України або полікувати зуби (мої німецькі знайомі дуже дивуються цьому і питають, чому ж вони не повертаються в Україну, наче їх хтось тримає у Німеччині, що їздять у "відпустку"). Багато хто з "біженців", хто виїхав і користується "захистом в Європі", насправді виїхали зовсім не тому, що їм щось загрожувало. Просто так можна було. До того ж наша влада тепер має можливість "пиляти" кошти держбюджету на програму сприяння поверненню українців з-за кордону.
На перший погляд, це недосяжна мета. Проте Ісус закликає без вагань братися до справи й негайно розпочинати стратегію «успадкування Землі», адже правильна стратегія сама згенерує необхідні ресурси...
72% жінок, які зараз живуть в Україні, не розглядають виїзд за кордон, 15% замислюються про виїзд
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Найчастіше жінок утримують в Україні сім’я та почуття приналежності до України. Жінки-ВПО (внутрішньо переміщені особи, тобто ті, хто виїхав з окупованих ворогом територій) не мають сильнішого бажання виїхати, за винятком тих, хто більше спілкується російською мовою.
25033103.png
Про це йдеться у дослідженні Центру економічної стратегії, проведеному з American University Kyiv, що базується на опитуванні «Рейтинг Онлайн».
Головна причина, чому жінки залишаються в Україні, – бажання бути зі своєю сім’єю. Цю мотивацію обрали 91% опитаних.
На другому місці – патріотичний мотив: 88% сказали, що залишаються, бо це їхня країна.
Серед матеріальних чинників найбільш значущим є наявність житла (72%). Менше жінок залишаються через хорошу роботу (46%) або кращий рівень життя в Україні, ніж за кордоном (47%).
20% жінок хотіли б виїхати, але не мають такої можливості.
Попри те, що всі респондентки наразі живуть в Україні, лише 39% вважають безпеку причиною залишатися.
Молоді жінки (18–29 років) у 1,5 раза частіше розглядають можливість виїзду – 26% проти лише 6% серед жінок віком 50–60 років.
Сімейний стан також має значення. Серед незаміжніх жінок міграцію розглядають 22–24%, що вдвічі більше, ніж серед заміжніх або овдовілих (11%).
Розлучені жінки також частіше думають про виїзд – 16%.
Цікаво, що ні наявність, ні кількість дітей, а також кількість дорослих у домогосподарстві не мають суттєвого впливу на міграційні наміри.
Жінки, які вже виїжджали за кордон і повернулися, на 14 відсоткових пунктів частіше розглядають можливість поїхати знову – порівняно з тими, хто не залишав свій дім після 24 лютого 2022 року.
Якщо жінка переміщувалась і за кордон, і всередині України, її інтерес до виїзду зростає ще більше:
– на 20 в.п., якщо вона вже повернулася додому
– на 4 в.п., якщо вона наразі є ВПО
Водночас саме внутрішнє переміщення не впливає на бажання виїхати за кордон.
Також немає суттєвих відмінностей у міграційних намірах серед жінок із прифронтових чи окупованих територій, а також серед тих, чиї будинки зруйновані.
В умовах війни жінки найчастіше замислюються про еміграцію через потребу в безпеці (73%) та бажання кращого рівня життя (75%).
Понад 65% вважають, що за кордоном знайдуть кращу роботу, а 62% – думають, що матимуть доступ до соціального захисту й житлової підтримки.
Фінансова стабільність – ключовий мотив виїзду. Безпека – головний тригер до дії. Побутові труднощі, як-от відключення електроенергії, теж важливі (53%), але меншою мірою.
63% жінок вірять, що діти за кордоном матимуть кращі умови для розвитку.
Освіта – ще один частий стимул до переїзду.
Дослідження проведене Центром економічної стратегії та Інститутом поведінкових досліджень при American University Kyiv в рамках проекту з підтримки Уряду України у розробці та впровадженні доказових політик для подолання демографічних викликів, що втілюється UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні спільно з Міністерством соціальної політики України, за підтримки Уряду Великої Британії у співпраці з ГО «UA Experts».
Розуміємо, що усі, хто виїхав з України після початку великої війни, виїхали або з окупованих територій, або просто користуючись можливістю. Тих, хто скористався ситуацією, коли усім без винятку українцям можна було виїхати з України, – більшість. Дивуюся, як жителям Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей загрожувала російська окупація, але вони "втекли від війни" (маю багато прикладів). Кияни також досі сидять по закордонах і "страждають" у Німеччині (але не повертаються!): скаржаться на те, що треба вчити німецьку мову (а це – безплатно!), на суворі німецькі правила та закони, на медицину. Вони мають від Німеччини майже 600 євро щомісяця (на дітей близько 500), соціальне житло. Вони їздять раз-два на рік "у відпустку" до України або полікувати зуби (мої німецькі знайомі дуже дивуються цьому і питають, чому ж вони не повертаються в Україну, наче їх хтось тримає у Німеччині, що їздять у "відпустку"). Багато хто з "біженців", хто виїхав і користується "захистом в Європі", насправді виїхали зовсім не тому, що їм щось загрожувало. Просто так можна було. До того ж наша влада тепер має можливість "пиляти" кошти держбюджету на програму сприяння поверненню українців з-за кордону.
Зверніть увагу
«Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу» – третій крок до вічного життя та опанування планети Земля