Цього січня тривалість великої російсько-української війни перетне символічну позначку у 1418 днів. Рівно стільки тривала радянсько-німецька війна, яку в мої шкільні роки називали "Великою вітчизняною". За ці 1418 днів Вермахт дійшов до Москви та Сталінграда, а радянські війська – до Берліну.
Переломним став кінець 1942-го і весь 1943 рік, коли Червона армія розбила Вермахт під Сталінградом та Курською дугою і перехопила стратегічну ініціативу. Для цього СРСР вдалося за перші провальні катастрофічні роки війни мобілізувати населення, промисловість та союзників, а відтак накопичити та сконцентрувати резерви, які переломили хід війни, пише у Фейсбук Геннадій Друзенко.
Останні три роки ми втрачаємо більше територій, аніж відвойовуємо (чи у випадку Курської операції – завойовуємо). Щомісяця, якщо вірити Deep state, ми втрачаємо від 39 (березень 2024) до 730 (листопад 2024) кв. км. Загалом за 2025 рік ми втратили 4.336 кв. км. Це площа приблизно в 10 разів більша за територію міста Дніпро. За 2024 рік ми втратили 3.318 кв.км., тобто ми не просто весь час втрачаємо, ми втрачаємо щороку більше. І жодної мобілізації ресурсів, зазначає Геннадій Друзенко.
СЗЧ/дезертирство сягнуло рівня, який змусив владу засекретити офіційну статистику по кримінальним провадженням за ст. 407 та 408 ККУ, яку до листопада 2025 щомісячно оприлюднював Офіс Генерального прокурора.
Зарплати військовослужбовцям заморожені на рівні 2022 року. Абсолютна більшість військових організмів як була критично недофінансована, так і залишається. Автотранспорт, РЕБи, Старлінки, пристойну снарягу, якісний такмед, генератори, станції безперебійного живлення, тощо абсолютна більшість військовослужбовців досі купує або за свої, або за волонтерські. Додайте сюди оренду житла у прифронтовій смузі, де за халупу можуть просити 60 тис. на місяць (і це далеко не межа) та перманентний ремонт "корчів" – і ви замислитесь: у нас воює професійна армія чи народне ополчення?
Навіть за допомоги партнерів та союзників ми програємо росіянам по всій номенклатурі озброєнь (можливо, окрім морських дронів). Один приклад: за роки великої війни Північна Корея поставила РФ 12 млн. 152-мм снарядів; за той самий час США поставило Україні трохи більше 155-мм стрільн. Решта країн – ледве докинули мільйон в рамках "Чеської ініціативи". Ба більше, проблема в тому, що РФ самостійно виробляє фактично всю лінійку сучасних озброєнь – Україна не виробляє ані літаків, ані засобів ПРО, наша ракетна програма у зародковому стані.
Але навіть по тим позиціям номенклатури озброєнь, які ми виробляємо, ми критично залежні від наших партнерів, бо вітчизняне виробництво і близько не покриває потреб великої війни. Винятком напевно є дрони, але деталі до них на 90% постачає Китай. І тут ми критично залежні від країни, яка декларує нейтралітет, а насправді активно підтримує нашого ворога.
І нарешті – і це головне – менша країна із клептократичною владою на чолі ніколи не переможе велику країну із такою самою клептократичною владою. Не можна одною рукою красти, а іншою воювати. Точніше можна (доведено і Україною, і Росією), але тоді менша клептократія приречена на поразку від більшої клептократії, зазначає Геннадій Друзенко.
Він переконаний, що з цією владою ми приречені на поразку. Бо влада Зеленського та влада Путіна мають ту саму природу – електоральні клептократії, що тримають свої народи на наркотику патріотизму (я б додала, що тримають ще на страху – прим. моя, О.К.)
Коли під тиском антикорупційних органів Зеленський таки зняв Єрмака, була слабка надія, що можливо бодай інстинкт самозбереження спонукає Президента України змінити саму філософію та систему влади в Україні, припинивши копіювати свого найлютішого ворога, зауважує автор допису. Він очікував, що Верховний Головнокомандувач змінить Сирського, під чиїм проводом Українське військо повільно, але щомісяця втрачає українські землі і мотивацію воювати, на Драпатого на посаді Головнокомандувача. А Голова РНБОУ замінить секретаря цього органу (який покликаний бути мозком держави, особливо під час війни) на менш лояльну, але більш професійну особистість масштабу Горбуліна чи Марчука...
Друзенко вважає, що цей рік стане для України вирішальним. Бо вона приречена або прокинутись, радикально змінитись і не просто вижити, а стати лідером вільного світу. Або загинути чи перетворитись на Малоросію. Бо навіщо світові (та Богу) ще одна маленька клептократія, яка героїчно воює, але водночас жебрає по всьому світові і безупинно краде? Краде у власного народу, краде у своїх союзників, краде у партнерів, краде у своїх, краде у чужих, краде у всіх...
Автор хоче вірити, що пігулки виборів здатні вилікувати булемію української влади (на яку вона страждає незалежно від імен президентів, спікерів та прем’єрів). Але чим далі, то більше переконується, що без хірургічного втручання не обійтись. А хірургії без крові не буває. Зло має бути покарано. Вкрадене повернуте. Система – радикально змінена.
"Я надто багато віддав цій країні, аби змиритись з тим, аби нею керували ненажерливі покидьки. Тому, якщо виживу, буду серед хірургів, коли прийде час класти Україну на операційний стіл", – завершує свій допис Друзенко.
Виділення в тексті мої, О.К.
Наші інтереси:
Розуміємо, що цю війну закінчити чим далі, тим важче. Для влади вона стала наркотиком, бо можна й далі сидіти на потоках грошей держбюджету, для тилових генералів та ТЦКашників – способом заробітку, але для військових, які воюють, кожен новий рік війни – це втрачене здоров'я і життя врешті решт, для простих людей – вже не смуток, а тотальна депресія і зневіра від того, що відбувається.
Філон Іудей був багатим аристократом і високофункціональним корпоративним психопатом. Свої тексти він генерував як несвідоме, інстинктивне мавпування, подібно до сучасних систем штучного інтелекту...
Без хірургічного втручання не обійтись – зло має бути покарано, вкрадене повернуте, система радикально змінена – Геннадій Друзенко
Світ:
Цього січня тривалість великої російсько-української війни перетне символічну позначку у 1418 днів. Рівно стільки тривала радянсько-німецька війна, яку в мої шкільні роки називали "Великою вітчизняною". За ці 1418 днів Вермахт дійшов до Москви та Сталінграда, а радянські війська – до Берліну.
26010101.jpg
Переломним став кінець 1942-го і весь 1943 рік, коли Червона армія розбила Вермахт під Сталінградом та Курською дугою і перехопила стратегічну ініціативу. Для цього СРСР вдалося за перші провальні катастрофічні роки війни мобілізувати населення, промисловість та союзників, а відтак накопичити та сконцентрувати резерви, які переломили хід війни, пише у Фейсбук Геннадій Друзенко.
Останні три роки ми втрачаємо більше територій, аніж відвойовуємо (чи у випадку Курської операції – завойовуємо). Щомісяця, якщо вірити Deep state, ми втрачаємо від 39 (березень 2024) до 730 (листопад 2024) кв. км. Загалом за 2025 рік ми втратили 4.336 кв. км. Це площа приблизно в 10 разів більша за територію міста Дніпро. За 2024 рік ми втратили 3.318 кв.км., тобто ми не просто весь час втрачаємо, ми втрачаємо щороку більше. І жодної мобілізації ресурсів, зазначає Геннадій Друзенко.
СЗЧ/дезертирство сягнуло рівня, який змусив владу засекретити офіційну статистику по кримінальним провадженням за ст. 407 та 408 ККУ, яку до листопада 2025 щомісячно оприлюднював Офіс Генерального прокурора.
Зарплати військовослужбовцям заморожені на рівні 2022 року. Абсолютна більшість військових організмів як була критично недофінансована, так і залишається. Автотранспорт, РЕБи, Старлінки, пристойну снарягу, якісний такмед, генератори, станції безперебійного живлення, тощо абсолютна більшість військовослужбовців досі купує або за свої, або за волонтерські. Додайте сюди оренду житла у прифронтовій смузі, де за халупу можуть просити 60 тис. на місяць (і це далеко не межа) та перманентний ремонт "корчів" – і ви замислитесь: у нас воює професійна армія чи народне ополчення?
Навіть за допомоги партнерів та союзників ми програємо росіянам по всій номенклатурі озброєнь (можливо, окрім морських дронів). Один приклад: за роки великої війни Північна Корея поставила РФ 12 млн. 152-мм снарядів; за той самий час США поставило Україні трохи більше 155-мм стрільн. Решта країн – ледве докинули мільйон в рамках "Чеської ініціативи". Ба більше, проблема в тому, що РФ самостійно виробляє фактично всю лінійку сучасних озброєнь – Україна не виробляє ані літаків, ані засобів ПРО, наша ракетна програма у зародковому стані.
Але навіть по тим позиціям номенклатури озброєнь, які ми виробляємо, ми критично залежні від наших партнерів, бо вітчизняне виробництво і близько не покриває потреб великої війни. Винятком напевно є дрони, але деталі до них на 90% постачає Китай. І тут ми критично залежні від країни, яка декларує нейтралітет, а насправді активно підтримує нашого ворога.
І нарешті – і це головне – менша країна із клептократичною владою на чолі ніколи не переможе велику країну із такою самою клептократичною владою. Не можна одною рукою красти, а іншою воювати. Точніше можна (доведено і Україною, і Росією), але тоді менша клептократія приречена на поразку від більшої клептократії, зазначає Геннадій Друзенко.
Він переконаний, що з цією владою ми приречені на поразку. Бо влада Зеленського та влада Путіна мають ту саму природу – електоральні клептократії, що тримають свої народи на наркотику патріотизму (я б додала, що тримають ще на страху – прим. моя, О.К.)
Коли під тиском антикорупційних органів Зеленський таки зняв Єрмака, була слабка надія, що можливо бодай інстинкт самозбереження спонукає Президента України змінити саму філософію та систему влади в Україні, припинивши копіювати свого найлютішого ворога, зауважує автор допису. Він очікував, що Верховний Головнокомандувач змінить Сирського, під чиїм проводом Українське військо повільно, але щомісяця втрачає українські землі і мотивацію воювати, на Драпатого на посаді Головнокомандувача. А Голова РНБОУ замінить секретаря цього органу (який покликаний бути мозком держави, особливо під час війни) на менш лояльну, але більш професійну особистість масштабу Горбуліна чи Марчука...
Друзенко вважає, що цей рік стане для України вирішальним. Бо вона приречена або прокинутись, радикально змінитись і не просто вижити, а стати лідером вільного світу. Або загинути чи перетворитись на Малоросію. Бо навіщо світові (та Богу) ще одна маленька клептократія, яка героїчно воює, але водночас жебрає по всьому світові і безупинно краде? Краде у власного народу, краде у своїх союзників, краде у партнерів, краде у своїх, краде у чужих, краде у всіх...
Автор хоче вірити, що пігулки виборів здатні вилікувати булемію української влади (на яку вона страждає незалежно від імен президентів, спікерів та прем’єрів). Але чим далі, то більше переконується, що без хірургічного втручання не обійтись. А хірургії без крові не буває. Зло має бути покарано. Вкрадене повернуте. Система – радикально змінена.
"Я надто багато віддав цій країні, аби змиритись з тим, аби нею керували ненажерливі покидьки. Тому, якщо виживу, буду серед хірургів, коли прийде час класти Україну на операційний стіл", – завершує свій допис Друзенко.
Виділення в тексті мої, О.К.
Розуміємо, що цю війну закінчити чим далі, тим важче. Для влади вона стала наркотиком, бо можна й далі сидіти на потоках грошей держбюджету, для тилових генералів та ТЦКашників – способом заробітку, але для військових, які воюють, кожен новий рік війни – це втрачене здоров'я і життя врешті решт, для простих людей – вже не смуток, а тотальна депресія і зневіра від того, що відбувається.
Зверніть увагу
Філон Іудей з Александрії Єгипетської – фальсифікатор Євангелія, батько іудохристиянства (подкаст)