Чому нам не дозволяють швидко перемогти Росію: аналітичний погляд на нову світову реальність 2

Планові війни: хто і навіщо розробляє сценарії

Перед початком будь-якої масштабної війни уряди розвинених країн створюють сценарії, які відображають не лише бойові дії, а й геополітичні й економічні цілі. Так само було і у випадку російсько-української війни. За словами Юрія Буздугана, Сполучені Штати мали свій стратегічний план цієї війни ще до її початку, а не розробляли його вже після вторгнення Росії.

Цей план передбачає не стільки перемогу України як мету, скільки перебудову світового порядку: нову архітектуру безпеки, нові принципи економіки й геополітики. Швидка перемога України, як це почало здаватися після Харківської й Херсонської операцій, не вкладалася у цей глобальний сценарій. Тому надання зброї стало контрольованим процесом, що фактично визначив темпи бойових дій на фронті.

Світова система дала тріщину: втома неолібералізму

Після 1991 року світ увійшов у фазу неоліберального розвитку — відкриті кордони, торгівля без обмежень, відсутність чітких ідеологічних бар’єрів. Однак ця модель виявилася вразливою. Авторитарні режими, які формально дотримувалися демократичних процедур, почали використовувати їх для послаблення самої демократії — як усередині своїх країн, так і на міжнародній арені.

Західні демократії стикнулися з тим, що наукові прориви зупинились, а економіки втратили динаміку зростання. Країни, які мали бути партнерами, стали загрозами: Китай, Іран, Росія — усі вони використали доступ до ринків, капіталів і технологій для посилення антидемократичних режимів. Цей системний збій став каталізатором нового порядку.

Конференція Великої сімки: старт нового світового порядку

15 червня 2021 року Велика сімка прийняла рішення, які започаткували принципи нового світового ладу:

1. Розподіл світу на три зони: біла (демократичні країни, що дотримуються правил), сіра (країни, які вагаються), і чорна (агресивні деспотії).

2. Міжнародні інститути нового типу: органи, що отримають нормотворчу, контрольну й каральну функцію, незалежні від окремих держав.

3. Декарбонізація економіки до 2030 року: світ має перейти на екологічні джерела енергії.

Ці рішення формалізували новий підхід: не переконувати, не нав'язувати, а просто відділяти демократичний світ від недемократичного. Росія, згідно з цим баченням, потрапила до "чорної зони" ще до початку широкомасштабного вторгнення.

Чому війна триває: карантин замість капітуляції

Багато хто дивується, чому війна, попри героїзм ЗСУ, досі триває. Причина — потреба не просто зупинити Росію, а побудувати довкола неї ефективну карантинну зону. Це не лише система санкцій. Це — злам старої економічної логіки, коли "диктатор з золотими зубами" був бажаним торговельним партнером.

Побудова цієї зони вимагає часу, консенсусу в межах західного світу та зміни парадигми мислення в самих західних елітах. Йдеться про психологічну трансформацію від філософії "тільки бізнес" до філософії відповідальності.

Україна: не просто фронт, а приклад

Україна вже включена до білого світу. Але навіть у білому світі є ті, хто живе в розкішному котеджі, і ті, хто тулиться в собачій будці біля паркану. За що сьогодні гинуть наші захисники? Не лише за перемогу над Росією. Вони гинуть за право України мати свій власний котедж — незалежну, сильну, справедливу державу.

Це означає: нова економіка, нові еліти, нова справедлива політична система, яка поєднує свободу з відповідальністю. Це шанс стати 30-ю країною "золотого мільярду" — не лише за статусом, а за суттю.

Уроки минулого і роль нових еліт

Після Другої світової війни лише Радянський Союз приростив території. Демократичні країни, навпаки, відмовлялися від імперського мислення. Сьогодні протистояння — не між Україною і Росією, а між цивілізаціями з різною етикою: примітивною, імперською — і сучасною, ліберальною.

Цивілізований світ уже формує нові еліти — тих, хто буде управляти новими структурами, новою етикою. Якщо Україна хоче мати свій голос у цьому світі — нам потрібні власні нові еліти, які не народжуються автоматично. Їх треба виховати, і цим треба займатися вже зараз.

Як Україна має діяти?

Зараз не варто намагатися змінити глобальний план союзників — це марно. Але ми можемо використати його для власного посилення. Поки перебудовується світ — ми повинні перебудовувати себе. Необхідно створити:

• незалежне національне виробництво, включно з боєприпасами;

• реформовану систему державного управління;

• нову політичну культуру, засновану на відповідальності й прозорості;

• сучасну освіту для нових поколінь лідерів.

Це не опція — це вимога часу, інакше ми ризикуємо залишитися на узбіччі навіть у межах вільного світу.

Висновок

Україна стоїть на межі історичного вибору. Ми вже прийняті в коло вільного світу. Але наше місце в ньому — ще не визначене. Собача будка біля паркану чи власний сучасний котедж? Вибір — за нами. Для цього потрібно не лише воювати, а й змінювати себе, свої інституції, свою культуру та свій спосіб мислення.

Докладніше в бесіді Юрія Буздугана та Анатолія Якименко, що була записана у 2023 році