Ростислав Мартинюк спеціалізується на історії фіно-угорських країн, зокрема, на історії ерзян, мокшан та вепсів, був редактором україномовного сайту фіно-угорських новин "Уґраїна" (2004–2016), просуває концепцію фіно-угорського походження росіян та коренізації їх ідентичності на базі мерянського, вепського та ерзянського субстратів. Ростислав Мартинюк є головою Наглядової Ради благодійного фонду "Героїка", брав активну участь у створенні суспільно-політичного руху "Вільний Ідель-Урал" та був учасником трьох українських експедицій на об'єкти ГУЛАГ Республіки Карелія та Соловецьких островів.
Суспільне Культура опублікувало розлоге інтерв'ю з Ростиславом Мартинюком, фрагменти якого публікуємо. Принагідно нагадаємо, що Ростислав Мартинюк був автором нашого журналу Перехід-IV. Ще на початку 2000-х він завзято займався просвітництвом щодо фіно-угорської природи РФ і писав про спадщину фіно-угорських народів, зокрема, про народ ерзя. Ще тоді він вбачав неабияку роль України у відновленні євразійського балансу, порушеного Київським каганатом в епоху війн за фіно-угорські землі в ІХ—ХІ ст., про що йдеться у його статті 2003 року.
Чи існують росіяни
Коли ми говоримо про цю націю, офіційна статистика очевидно поставить, що всі народності складають від 7% до 10%, а 90% хто буде? Уно. І це уно – "русскіє". Хто такі "русскіє"? Ми не хочемо про це говорити, тому що ми ніби погоджуємося, що це сформована нація, яка сьогодні воює з нами, яка має культуру, з якою ми боремося, у якої є "русскій чєловєк", "русскій народ".
Але ми боїмося підійти до головного питання дезінтеграції Російської Федерації, розщепити це Кащеєве яйце. Всередині нього буде голка, й цю голку "русскіє" відчувають тільки тоді, коли ми починаємо говорити про них. Коли ми будемо говорити про бурятів, про ерзян, про карелів, про вчинення геноцидів, про зону відчуження, демілітаризовану зону у 200 км з РФ, яка нам буде потрібна, це все добре.
Але ми не говоримо про головну, ключову проблему – хто ті люди, яких нібито 100 млн? Хто ці люди, які себе називають "русскімі"?
Одразу виношу за дужки суперечки про Русь і так далі. Я хотів би сказати, що московський народ існує. Москва знаходиться на території, яка не захищена ніякими географічними межами, тому вона дбає про себе в інший спосіб. Можна легко позбутися цього міста, але воно існує в таємничій субстанції "московит" – хто він такий?
Московити пережили й переживають величезну дифузію з народами, які вони завойовують, але "місце зборки" московського народу, як би багато там не було різної крові й етнічних походжень, є все-таки центральні області Російської Федерації. Це чотири області – Московська, Владімірська, Костромська плюс частково Іванівська.
Є такий український вчений Орест Ткаченко, син відомого мовознавця Бориса Ткаченка, якого вбили у сталінські часи НКВДисти. Орест Ткаченко помер у 2021 році, був досвідченим філологом, членом-кореспондентом Академії Наук і у радянські часи, в часи абсолютно, тотального контролю за усіма, в тому числі науково-філологічними ідеями, захистив працю, увага, "Мерянский язык".
Ця мова комусь належить, є мова – є народ. "Мерянский язык" – це фіно-угорська мова, якою говорили корінні мешканці Московської, Костромської, Івановської, Ярославської і якихось ще областей. Ця мова була природною, Ткаченко кодифікував її за невеличкими залишками в діалектах і рукописах. Він написав докторську дисертацію, яку захистив у 1986 році. 1986 рік – можна говорити, це – Горбачов, можна було все вже все розповідати, хоча в Україні у 1986 році ще саджали за згадку про Голодомор.
У цей час Орест Борисович Ткаченко, український вчений, філолог у Санкт-Петербурзі захищає роботу про рідну мову "русских". Рідна мова "русскіх" називається "мерянский язык". Він як людина, яка запровадила у філологічній науці поняття мовного субстрату (мовний субстрат – це мова корінного населення, зазвичай при переході населення зі своєї мови на чужу, стосовно цієї чужої мови, прим. моя, О.К.), 20-30 фактами довів, що ті люди, які сьогодні вживають московський діалект, і є "коренными русскими", є фінами, фіно-угорським народом, який просто позбувся своєї мови й набув через церковно-слов'янську форму "русского языка".
Бачимо, що ядро "русского народа", який говорить слов’янською мовою, є фіно-уграми. Я можу продемонструвати вам кілька фактів, які він навів.
Є проста граматика відмінювання подвійних слів. Українці, коли приїжджали до Москви, й, наприклад, хотіли асимілюватися, стати скоріше москвичами, могли б сказати: "Ну что, Гриша, вчера-то я был на Москве-реке, хорошо-то сидел". А йому кажуть: "Ты – хохол. Не на "Москве-реке", а на "Москва-реке". Подвійні слова, перше не відмінюється, а друге відмінюється: так вживає Лєрмонтов у своїй поезії, це – не діалектна форма. І Ткаченко довів, що це – з фіно-угорських мов.
Деякі специфічні звуки також звідти, меншою мірою словниковий запас, але в цілому та сума фактів, яку він навів у своїй роботі "Мерянский язык", дала йому право сказати, що "русские" – це ті, хто говорив мерянським язиком, фіно-угорською мовою до часів Івана Мазепи. Це – не ті мерянські часи, про які згадує Нестор Літописець в оповіді про племена. Ткаченко довів, що люди до XVIII століття говорили мерянською мовою.
І тепер уявіть собі, що в тих, хто називають себе "русскиімі", є секрет – вони фіно-угри. Вони – не безіменні, не безпризорні, не безкультурні, вони не є фейком – це є меря.
Меря, у свою чергу, має навколо себе інших сусідів, які тепер теж називають себе "русскімі". Це – вепси, марі на сході, мещера на півдні і єдиний кордон, що сполучає корінних "русскіх" з не фіно-уграми – захід, Литва та Білорусь.
Зараз неможливо відкрутити аж так назад. Ми ще можемо черкесів повернути на Кубань, Смоленськ повернути до Білорусі, ми ще зможемо придумати хорошу програму для Карелії і перенаселити карельську націю. Але ми живемо з "русским языком", який є формою внутрішнього висловлення мерянського племені, мерянського субстрату.
Ця теорія мовного субстрату Ореста Ткаченка лежить в основі поліетнічної ідеї, яка знаходиться в активній розробці в певних колах. Йдеться про те, що ми повинні дезінтегрувати "русскіх" в ім’я перезборки самих "русскіх". У цей спосіб ми могли би вирішити проблему "ртутного чоловічка" – "ртутного москаля" чи Франкенштейна, якого ми вбиваємо, спалюємо Москву, знищуємо, депортовуємо, а він спливає, перезшивається.
Коріння російських казок
Маскультура дозволяє говорити про те, що навіть у ХХ столітті теперішні "русскіє" фінського походження послуговувалися фінськими казками, традиційною культурою й мисленням. Наприклад, такий популярний мультфільм, як "Чебурашка", є фіно-угорським за своїм походженням, хоча він говорить нібито такі речі, які стосуються просто мультиплікації. Чебурашка, "чебурдемс" з мокшанської – це той, хто падає. Знаєте, вночі всі сплять, а тут "бу-у-ум!" – от той, хто це робить, це чебурашка, тобто домовик.
Я у 2000-х роках займався каталогом фінських речей в російській, совєцькій, комуняцькій маскультурі. Те, що нам видається екзотичним, "истинно русским", одразу стає фінським, адже воно має мерянське походження.
"Иванушка-дурачек" на печі. Хто виконує всі його бажання? Щуче веління. Щука – це тотемна тварина вепсів і чудів, це – північні родичі мерян. Вепські нойди, тобто чаклуни, носили на паску голови щук. І "по щучьему велению, по моему хотению" – це буквально переклад з вепської мови, конструкція та сама. "Теремок". Звідки слово "теремок"? Чому не "домік"? Тому що "тере" це вітання фінською, а "теремок" – це місце-вітальня.
Ми говоримо про дезінтеграцію не стільки Росії й республік, а самих росіян і дезінтеграцію не зі знаком мінус, а зі знаком плюс, бо конструкт Франкенштейна все-таки називається "русскіє".
Ідеться про те, що це не народ, а ОПГ ("организованная преступная группа", тобто "організоване злочинне угрупування"). "Русскіє" – це скоріше не етнічна солідарність, а кримінальна. А мова їхня – феня, гіперфенею є російська мова, навіть якщо нею співає Пугачова чи читає вірші Євтушенко.
З "русскими" ми маємо справу приблизно як з китайцями. Китайців теж не існує як нації – це конгломерат народів, який зараз фактично контролює комуністична партія. Китайці, якщо й існують, то на острові Тайвань. Є держава Тайванська – це їхня справжня Китайська республіка, а те, що зараз на континенті поглинуло Гонконг, – це не китайська нація, це ОПГ.
Тож можна ширше говорити про два великих ОПГ на Землі – це Російська Федерація, яка не має корелюватися з римським і європейським поняттям "народ", і китайська. Це – дуже умовна річ, коли хтось, обведений кордонами, формує народ. Я вважаю, можете цитувати, що це ОПГ – ОПГ РФ, ОПГ КНР.
Забігаючи наперед, Енн Епплбом казала таке: "Треба рятувати Росію. Якщо Україна переможе, Росія врятується". Не треба рятувати Росію. Нам треба забрати фікцію "русскіх" і на базі фіно-угорського субстрату дати їм нову культуру, маскультуру, нову самосвідомість. І це – можливо, і в такий спосіб урівноважити ситуацію на сході Європи. Щоб у нас тут не були безкінечні рівчаки з крокодилами, а щоб ми могли модерувати не ситуацію, скільки у них танків, літаків і їхню пресу піддивлятися, – а їхній етногенез, неоетногенез.
Чи розуміють поневолені народи РФ про їхній геноцид?
Вони на шляху цього розуміння, вони дивляться на цифри і кажуть: "Ось цифра ерзян у 20-х роках ХХ століття – мільйон, а ось тепер 100 тисяч. Де 900 тисяч?"
І тут ми своїм досвідом доводення факту геноциду в Україні – ми для них страшний звір. Вони нас бояться, як вогню. Тому якщо ми – а ми нація, яка в XXI столітті найкраще довела факт геноциду себе – підемо тим самим шляхом, своїм досвідом, своїми алгоритмами і контактами з цими націями, які там є всередині, – їм хана.
Але знову таки, обставини геноциду проти кожної нації, яку зараз окупувала Російська Федерація, – різні, мають відтінки, нюанси, вони масштабовані по-різному. Що з цим робити? Це не було так, що московити забігають на територію, окуповують її й одразу до геноциду. Деякі території вони могли анексувати мирно.
Згадайте республіку Комі – величезна територія. Комі було інтегровано після того, як впала Золота Орда, і, умовно кажучи, васальний статус цієї території Парма зі столицею в області перейшов до Москви. Ніби геноциду не було, все було прекрасно плюс-мінус, до ХХ сторіччя 90% населення Комі було комі. Найвища грамотність в Російській імперії була після німців, естонців і фінів у кого? У комі. У них розвивалася власна філософія, були свої науковці-соціологи. Тобто де тут геноцид? Хоча ніхто не сприяв розвитку державності Комі.
У Другу світову війну німецький Вермахт, знаючи, що на території Республіки Комі більшовики організували величезні табори ГУЛАГу (Воркута, столиця концтабору), скидає в 1942 році на територію Комі десант, щоб підняти національне повстання комі в тилу в Москви, у більшовиків, і створити республіку Комі. Був проект, щоб в'язнів із ГУЛАГу евакуювати через Арктичне море в Норвегію після цього повстання.
Після цього приходять росіяни, як, до речі, з кримськими татарами після Другої світової війни, і кажуть: "Что вам, плохо было под нами?". До Другої світової війни було 90% населення комі, зараз скільки? Десь 20%. Це геноцид? Звичайно. Як він здійснювався – "покрито мраком".
До речі, влада РФ підступно об'єднала народи ерзя і мокша в "єдиний" народ під назвою "мордва". Діячі національних рухів ерзя і мокша спростовують, що вони – єдиний народ. Слово "мордва" вони вважають образливим прізвиськом, нав’язаним московськими завойовниками. Також згідно з генетичними дослідженнями етноси ерзя та мокша не мають спільного походження.
У 2017 році ми публікували ще одне цікаве інтерв'ю з Ростиславом Мартинюком, де він, серед іншого, сказав, що росіяни чутливі до будь-яких ініціатив модерувати етнічні питання.
РФ – тюрма народів – має бути зруйнована. Ми тільки на початку цього шляху.
Коментарі
Про те, що російська мова сформувалась насамперед через адаптацію місцевим населенням церковнослов'янської мови, насаджуваної церквою та владою, писав у своїй статті ще у 2006 році історик Олександр Палій.