Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати «баласт» проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отже бойовим, та не опинився в ситуації з'єднання з іншим «недопідрозділом». Тоді полковник зі своєю командою може втратити кар'єрні позиції.
"Більшість тих, хто мобілізував себе у перші дні війни й вижив, продовжує служити. Дехто зміг «списатися» через поранення, дехто – через бойові травми. Інші змушені залишатися на службі. У деяких випадках – просто щоб заповнювати штат, – пише у своєму Фейсбук військовослужбовець Денис Янгол. Він пояснює:
"Думаєте, "нездорових" військових із бойовим досвідом залишають в строю, щоби передавали досвід? Я був інструктором у відділі інструкторів. Перевівся, щоби відновити здоров’я. "Бойовий досвід" передавали кадрові офіцери, левова частина яких жодного разу не була в контактних боях. Здорові, фізично розвинуті хлопці. Я ж особисто викладав здебільшого те, що взагалі не стосувалося мого бойового досвіду та профілю. І це в підрозділі, який "здає в оренду" своїх військовослужбовців на штурми та вважається особливим. Де кожен штурмовик повинен бути "Джекі Чаном", бо він не становить цінність тому, хто "бере його в оренду".
Він пояснює, чому в підрозділах залишаються каліки, інваліди, люди з обмеженнями по стану здоров’я, яких довгий час ніхто примусово не звільняє, та ще й створюють системні перешкоди для звільнення. Тому що, якщо їх прибрати з підрозділу, у батальйоні залишиться півтори роти боєздатних. Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати «баласт» проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отож бойовим, та не опинився в ситуації з'єднання з іншим «недопідрозділом». Це момент, в якому полковник зі своєю командою може втратити кар'єрні позиції. Звісно, що цих "корисних калік" намагаються потрохи міняти на боєздатних новоприбулих козаків, передаючи різними способами "калік" в інші підрозділи..."
Денис зауважує, що продовжує існувати маленька радянська армія, в якій система "посадових трамплінів" продовжує бути пухлиною, яка потрохи знищує організм із середини. А непрофесіоналізм командирів призвів до суттєвих втрат особового складу.
Виділення в тексті мої, О.К.
Наші інтереси:
Знати, що відбувається в нашій Армії, яка досі залишається нереформованою та керується некомпетентними та негідними командирами, більшість з яких думає тільки про власні вигоди. На жаль, ефективність і здоровий глузд в Армії досі не грає провідної ролі.
Сьогодні ми проаналізуємо роман Френка Герберта «Дюна», який описує війну людей проти психопатів – розмовляючих людиноподібних тварин. Цей фантастичний твір минулого століття допоможе нам розкрити...
Чому в підрозділах залишаються каліки та інваліди – і створюються системні перешкоди для їх звільнення
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати «баласт» проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отже бойовим, та не опинився в ситуації з'єднання з іншим «недопідрозділом». Тоді полковник зі своєю командою може втратити кар'єрні позиції.
25091403.jpg
"Більшість тих, хто мобілізував себе у перші дні війни й вижив, продовжує служити. Дехто зміг «списатися» через поранення, дехто – через бойові травми. Інші змушені залишатися на службі. У деяких випадках – просто щоб заповнювати штат, – пише у своєму Фейсбук військовослужбовець Денис Янгол. Він пояснює:
"Думаєте, "нездорових" військових із бойовим досвідом залишають в строю, щоби передавали досвід? Я був інструктором у відділі інструкторів. Перевівся, щоби відновити здоров’я. "Бойовий досвід" передавали кадрові офіцери, левова частина яких жодного разу не була в контактних боях. Здорові, фізично розвинуті хлопці. Я ж особисто викладав здебільшого те, що взагалі не стосувалося мого бойового досвіду та профілю. І це в підрозділі, який "здає в оренду" своїх військовослужбовців на штурми та вважається особливим. Де кожен штурмовик повинен бути "Джекі Чаном", бо він не становить цінність тому, хто "бере його в оренду".
Він пояснює, чому в підрозділах залишаються каліки, інваліди, люди з обмеженнями по стану здоров’я, яких довгий час ніхто примусово не звільняє, та ще й створюють системні перешкоди для звільнення. Тому що, якщо їх прибрати з підрозділу, у батальйоні залишиться півтори роти боєздатних. Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати «баласт» проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отож бойовим, та не опинився в ситуації з'єднання з іншим «недопідрозділом». Це момент, в якому полковник зі своєю командою може втратити кар'єрні позиції. Звісно, що цих "корисних калік" намагаються потрохи міняти на боєздатних новоприбулих козаків, передаючи різними способами "калік" в інші підрозділи..."
Денис зауважує, що продовжує існувати маленька радянська армія, в якій система "посадових трамплінів" продовжує бути пухлиною, яка потрохи знищує організм із середини. А непрофесіоналізм командирів призвів до суттєвих втрат особового складу.
Виділення в тексті мої, О.К.
Знати, що відбувається в нашій Армії, яка досі залишається нереформованою та керується некомпетентними та негідними командирами, більшість з яких думає тільки про власні вигоди. На жаль, ефективність і здоровий глузд в Армії досі не грає провідної ролі.
Зверніть увагу
«Дюна» в українській реальності: Як перемогти психопатів на двох фронтах – друге дно роману Френка Герберта (подкаст)