Чотири кроки до безсмертя

©
Cкaзaнo, щo Boїн Дpaкoнa мoжe пiвpoку живитиcь pocoю з лиcтoчкa дepeвa ґiнкґo тa eнepгiєю Bcecвiту.

Дякую! Така приємна стаття! Довголіття- найкращий стимул для слідування правил. Я почуваюся чудово внутрішньо, є заряд енергії і легкість, хожу пішки на 5-й поверх кілька раз підряд, якщо треба, і це не створює проблеми, що аж дивуюся з себе. Механізм запускається зсередини, але зовнішньо ще нічого я не побачила. Практикую ЖС 11 місяців. Тепер є надія через 7 років побачити. Певно останньою омолодиться шкіра. Цікаво знати. Дякую.

Відео в тему: розмови про довголіття і кроки до нього: Стартап Вишня Борія: нова раса - Новітній час 3.11.13 р.

На заваді ФІЗИЧНОГО БЕЗСМЕРТЯ стануть закони термодинаміки.

Безсмертя

(Свамі Вівекананда з лекції "Філософія Веданти")

Яке питання найчастіше пропонувалося, яка ідея більше, ніж будь-яка інша, спонукала людину шукати у природи відповіді, яке дослідження ближче і дорожче за все для людського серця; що більш нерозривно пов'язано з самим існуванням людини, ніж питання про безсмертя людської душі?
Безсмертя душі було постійною темою поетів і вчених, священиків і пророків. Царі на тронах обговорювали його, жебраки на вулицях марили про нього. Кращі з людей жадали його, і найгірші ніколи не втрачали на нього надії. Інтерес до цього питання ніколи не вмирав в людині і ніколи не помре, поки буде існувати людський рід. Багато відповідей пропонувалося світу різними умами. Тисячі інших умів в різні періоди історії відмовлялися у відчаї від його обговорення, і все-таки воно залишається так само актуальним. Часто в життєвих тривогах і боротьбі ми, мабуть, забуваємо про нього. Але ось хтось помирає - нас залишає один з тих, кого ми любили, хто був близький і дорогий нашому серцю, і раптом боротьба, шум і суєта світу навколо нас на мить змовкають; душа звертається до самої себе і ставить те саме старе-старе питання: «Що ж далі, що стане з душею після смерті? ..»
Все людське знання витікає з досвіду і являє собою не що інше, як гармонійно пов'язані колишні досвіди. Яку ж відповідь вони дають на поставлені вище питання? Що ми бачимо постійно навколо нас? Ми бачимо постійну зміну. Рослина виходить з зерна, виростає в дерево і, завершуючи коло, звертається знову в зерно. Тварина народиться, живе деякий час і вмирає, закінчуючи коло. Те ж відбувається і з людиною. Навіть гори повільно, але неухильно розсипаються на порох; ріки повільно, але остаточно пересихають, і дощ утворюється з вод моря і повертається назад в море. Скрізь описуються ці кола - народження, зростання, розвиток і смерть, - і кожен з них слідує за іншим з математичною точністю. Це говорить нам наш повсякденний досвід. Скрізь і у всьому, починаючи з найменшого атома і до одухотвореній у найвищій ступені людини, всередині і позаду всієї цієї величезної маси мільйонів форм і образів і мільярдів відмінностей, ми знаходимо певну єдність. Кожен день бачимо, що стіна, яка вочевидь розділяє одну речовину від іншої, руйнується, і наука поступово приходить до висновку, що матерія в усіх її різноманітних видах являє собою єдину сутність, яка виявляє різним чином і в різних формах те життя, що проходить через цілі ряди істот, на кшталт довгого безперервного ланцюга, в якому всі різноманітні форми суть окремі ланки. Ланок цих майже нескінченне число, але всі вони складають один і той самий ланцюг. Ця єдність в послідовних переходах від однієї ланки до іншої називається розвитком, еволюцією.
Ідея еволюції дуже стара, так само стара, як старе людське суспільство, і тільки з розвитком людського знання вона утворює нові форми. Є ще одна річ, добре помічена древніми, але не так ясно ще розуміється новими вченими, - це інволюція. Насіння стає рослиною, але піщинка піску ніколи не стане рослиною. Батько дає життя дитині, але ніколи не дасть життя дитині ком глини. З чого ж отримує початок еволюція? З чого складається насіння? З тієї ж речовини, що і дерево. Всі властивості майбутнього дерева вже знаходяться в насінні; всі здібності майбутньої людини вже є в дитині; всі можливості майбутнього життя укладені в зародку. Стародавні філософи Індії назвали це процесами інволюції. Будь-яка еволюція передбачає інволюцію. Ніщо не може розвинутися, еволюційонувати, розвернутися, що не існувало вже раніше в згорнутому вигляді. Те ж говорить і новітня наука. Шляхом математичних міркувань ви дізналися, що суми матерії і діючої у Всесвіті енергії - величини постійні. Ви не можете відняти від всієї маси матерії жодного атома, від усієї маси енергії - жодного фунто-фута, так само як не можете до них нічого і додати. А якщо так, то еволюція не може отримати початок з нічого, з нуля. Звідки ж вона отримує його? З попередньої інволюції. Дитина - це людина, яка інволюціювала, а людина доросла – це дитина, яка еволюціювала, розвинулася. Насіння – це дерево, яке інволюціювало, згорнулося, а дерево - розвинене, еволюційоване насіння. Всі можливості всякого життя вже знаходяться в зародку. Питання тепер стає трохи ясніше. Додайте до сказаного нашу першу ідею про безперервність життя. Від найнижчої клітини протоплазми до найбільш складної людської істоти життя в дійсності єдине. У житті кожної окремої людини ми маємо різні фази її проявлення: дитина, юнак, дорослий чоловік і старий. Цю послідовність фаз ми можемо розглядати в зворотному порядку і поширити її на кілька ступенів назад, за дитину, а потім далі, поки не дійдемо до протоплазми. Таким чином, ми будемо в змозі уявити собі суцільний ланцюг життя від клітини протоплазми до найбільш досконалої людини. Це і є еволюція. Але ми бачили, що будь-яка еволюція передбачає інволюцію. Весь цей ланцюг життя, що так повільно проявляється поступовим розвитком від протоплазми до досконалої людської істоти, втілення Бога на землі, - всі ці серії суть прояв одного життя, і вся сума цих проявів повинна була раніше вже полягати в протоплазмі. Так, всі серії життя, найвищий вияв яких представляє людина, істинний Бог на землі, були вже раніше в протоплазмі і тільки розвинулися, повільно себе проявляючи. Найвищий, кінцевий прояв повинен був знаходитися там в зменшеній формі, в зародковому стані. Інволюцію чого ж представляє та сила, з якої постав весь ланцюг? Що було те, що полягало в маленькій клітці протоплазми і з чого, повільно розвиваючись від протоплазми до найбільш складної істоти - людини, вийшло те світове життя, та могутня розумність, яку ми бачимо всюди навколо нас? Це був світовий розум. З самого початку він весь уже був у наявності і анітрохи не збільшився. Викиньте з голови всякі ідеї про зростання, бо з цими ідеями неминуче з’являється уява про щось, що входить ззовні, про щось стороннє, а це суперечило б математично доведеним положенням, що світова енергія - величина постійна. Енергія нe може зростати. Вона завжди і всюди присутня, тільки в одному місці виявляється, а в іншому ні. Що таке руйнування? Ось склянка. Я кидаю її на підлогу, і вона розбивається на шматки. Що ж з нею сталося? Вона перейшла в більш тонкий стан. Її складові частини - матеріали і причини, з'єднані раніше для отримання слідства, званого склянкою, - повернулися в потенційний стан, і цей перехід і є те, що розуміється під руйнуванням. Ну а що таке слідство? Потенційність, яку змусили проявитися. Іншими словами, між слідством і причиною немає жодної істотної відмінності. Повернемося знову до нашого прикладу зі склянкою. Був деякий матеріал, який з докладанням до нього волі працівника утворив склянку. Ці дві складові - матеріал і воля - були причинами склянки, і вони присутні в ньому і тепер. В якій формі? У формі сили, відомої під назвою зчеплення. Якби цієї сили тут не було, всі частинки розпалися б. Наслідок - те саме, що і причина, тільки прийняло іншу форму, інші обриси. Коли причина змінилася, ущільнилася і стала обмеженою деяким часом і простором, тоді ця сама причина відома як наслідок. Застосовуючи це до нашої ідеї про життя, ми бачимо, що всі виявлені серії - від клітини протоплазми до складної істоти, людини, - повинні бути тим самим, що і світове життя. Спочатку ми мали її інволюцію, в більш тонкій, або причинній формі, а потім з цього тонкого, що був причиною, стану життя розвивалося, втілюючись у все більш і більш щільні форми.
Але питання про безсмертя цим не розрішується. До чого ми прийшли? Ми прийшли до факту, що все в цьому Всесвіті незруйноване; що немає і не може бути в ній нічого нового; що ті самі серії проявлення завжди з’являються поперемінно, подібно частинам колеса, які то піднімаються, то опускаються; що весь рух у Всесвіті відбувається в формі хвиль, послідовно то піднімаючись, то опускаючись. Системи за системами виходять з тонких форм, розвиваючись, приймаючи більш грубі форми, і потім знову мов би розчиняються і повертаються до своїх більш тонких форм. Потім знову переходять в наслідки, залишаються ними деякий час і знову повільно повертаються в причини. Так проходить всяке життя. Кожен прояв життя спочатку йде вгору або вперед, а потім вниз або назад. Що ж тоді зникає? Зникає форма. Вона розпадається, але потім відновлюється в тому ж вигляді. Тому в певному сенсі навіть тіло безсмертне, навіть форми вічні. Справді, доречі, ми беремо кілька гральних кісток і кидаємо їх. Нехай кістки впали так, що вийшли числа очок 6-5-3-4. Будемо збирати кістки і кидати їх знову. Настане нарешті час, коли те ж поєднання цифр повториться знову. Якщо ми не зупинимося і будемо продовжувати це заняття, то те саме поєднання знову повториться, хоча, може бути, і після надзвичайно довгого проміжку часу. Всі частинки, всі атоми цієї Всесвіту - ті ж кістки; вони постійно збираються і розкидаються. Те, що ми бачимо навколо нас тепер, - всі ці форми склянки, стола, графина та іншого, - це одна комбінація. Пройде час, і всі вони будуть зруйновані; але коли-небудь настане час, коли точно та ж комбінація повториться; тут будуть знову форми, подібні вам і мені; буде стояти цей же графин з водою і навіть обговорюватися той же предмет. Нескінченне число разів ця комбінація траплялася вже в минулому, і стільки ж вона буде повторюватися в майбутньому.
Отже, ми прийшли до висновку, що навіть поєднання фізичних форм вічно повторюються. З цієї повторюваністю минулих форм пов'язаний цікаве питання про можливість знати майбутнє. Деякі з вас могли зустрічати осіб, які мають дар читати минуле і передбачати майбутнє. Але як би міг хто-небудь бачити майбутнє, якби воно не було чимось зумовлене? Уявіть собі одне з «чортових коліс» в Чикаго. Колесо постійно обертається, і маленькі кабінки, що знаходяться в ньому, проходять одна за одною в правильній послідовності. Одна серія осіб займає місця, проноситься по колу і виходить, залишаючи місця для наступних. Кожен такий оберт колеса схожий на цикл прояву життя - від самого примітивного тваринного до найрозвиненішої людини. Подібно до цього колесу, природа робить гігантські круги-цикли, а кожна форма або тип тіла, створювані нею, нагадують одну з кабінок цього колеса. Нові групи душ постійно втілюються в ці форми, піднімаються в них все вище і вище, поки не стануть досконалими і не вийдуть з колеса. Але колесо все рухається, готове прийняти нові душі. Можна з математичною точністю визначити, де буде проходити будь-яка з кабінок колеса. Тому немає нічого неможливого в тому, щоб читати з математичною точністю минуле і майбутнє природи. Отже, ми бачимо, що в певні періоди відбуваються ті ж матеріальні явища, що й ті ж поєднання їх нескінченно повторювалися протягом усього минулого етапу розвитку. Знаємо також, що ніяка енергія і матерія незнищенні. Що ж відбувається з ними? Вони змінюються, пересуваються вперед і назад, поки не повернуться до першоджерела, з якого створилися. Немає такої речі, як рух по прямій лінії. Все рухається по колу, тому що пряма лінія, нескінченно продовжена, стає колом. Якщо це так, то і для душі не може бути вічного знищення. Це перший висновок, до якого ми приходимо. Все в цьому Всесвіті рано чи пізно має закінчити коло і прийти до свого джерела. До чого ж прийдемо я, ви і всі ці душі? Під час обговорення еволюції і інволюції ми з'ясували, що ми повинні були розвинутися зі світової свідомості, світового життя, світового розуму і, отже, повинні закінчити коло і повернутися до нашого джерела, до світового розуму, який і є Сам Бог. Цей світовий розум - те, що світ називає Господом, або Богом, Христом, Буддою або Брамою.
Він Той, Кого матеріалісти розуміють як силу, на Кого агностики дивляться як на нескінченного і невимовного. Він - безмежне світове життя, світовий розум, світова сила; і всі ми - частина Його. Це друга ідея. Але і її недостатньо. Сумніви і здивування все ще залишаються. Звичайно, вірно, що ніяка сила не може бути знищена. Але всі сили і форми, які ми бачимо, складні; всі вони представляють собою поєднання окремих компонентів. Кожна форма складається з декількох складових частин, так само як і кожна відома нам сила. Все у Всесвіті - результат поєднання матерії і енергії, а все, що є будь-якою сполукою, має рано чи пізно розпастися на складові елементи. Все, що створено будь-якими причинами, має зруйнуватися, померти; рано чи пізно воно розіб'ється, розсіється, розкладеться на свої складові частини. Але душа не енергія і не думка. Вона - виробник думки, але не думка, творець тіла, але не тіло. Чому? Тому що тіло саме по собі нерозумне. Труп не володіє розумом, так само як і шматок м'яса в крамниці м'ясника. Розглянемо це питання уважніше. Ось я дивлюся на графин. Що при цьому відбувається? Промені світла, відбиті від графина, входять в мої очі, утворюють зображення на сітківці, і це враження переноситься до мозку. Але це ще не створює бачення. Те, що фізіологи називають сенсорними нервами, переносить враження графина всередину мозку, до нервового центру, а він передає враження розуму. Розум реагує на це враження, і переді мною раптово з'являється графин. Поки не було реакції розуму, не було і сприйняття. Щоб уявити це ще ясніше, дозвольте навести вам досить банальний приклад. Уявіть, що ви слухаєте мене, а в цей час комар сідає вам на ніс і створює відчуття, яке комарі взагалі можуть створюват. Ви настільки захоплені лекцією, що зовсім не помічаєте укусу. Що ж при цьому відбувається? Комар, безсумнівно, вкусив вас у відомому місці, де знаходяться чутливі нервові закінчення. Вони передали отримане відчуття в мозок, і враження було створене. Але розум, бувши зайнятим, не відреагував, і ви не дізналися про присутність комара. Таким чином, якщо після прибуття нового враження в мозок розум не реагує, ми не усвідомлюємо цього враження, але коли реакція з'являється, разом з нею з'являється і свідомість, і ми відчуваємо, бачимо, чуємо і т. д. З цією реакцією настає осяяння, як називають його філософи санкг’ї. Що джерело осяяння не тіло, видно з того факту, що, поки вашу увагу не було звернуто на комара, ви не відчували його укусу. Це джерело - розум, або сила, що реагує на враження. Відомі випадки, коли людина, що не знає жодної іноземної мови, при деяких особливих умовах виявляється здатною говорити нею. Відповідні дослідження показали, що в цих випадках людина, коли була дитиною, жила серед людей, які говорили цією мовою, і враження їх розмов збереглися в його мозку. Вони залишалися там прихованими до тих пір, поки з певних причин розум став раптом реагувати на них; тоді приходить осяяння, і людина раптово виявляє здібність говорити цією мовою. Такі факти показують, що навіть розум - не все, що він тільки знаряддя в руках когось або чогось іншого. У наведеному випадку знання цієї мови полягало в розумі, але це не давало людині здатності застосовувати його, хоча потім настав час, коли реалізація такого знання ставала можливою. Це показує, що є щось крім самого розуму, що протягом довгого часу не користувалося своєю здатністю, але в певний момент застосувало її. Отже, ми маємо, по-перше, тіло, по-друге, розум, або знаряддя думки, і, по-третє, вище розуму - наше Я, яке на санскриті називається Атман. Сучасні філософи, ототожнюючи думку з молекулярними змінами, що відбуваються в мозку, не вміють пояснити подібних фактів, і їм доводиться мимоволі заперечувати їх.
Справжня сутність, всеосвітлююча, це Я, а розум - тільки його знаряддя, за допомогою якого Я опановує мозком і через нього - зовнішніми інструментами, або приймачами вражень. Зовнішні інструменти - очі, вуха, ніс та інше - приймають враження і передають їх органам, або відповідним нервовим центрам. Останні, на санскриті звані індрії, вручають ці відчуття розуму, а розум передає їх далі, в свій глибший шар, Чітту, і представляє їх царю царів, Володарю на троні, Сутності людини, його Я. Той розглядає їх і віддає свої накази, і на цьому етапі процесу вони утворюють волю, яка на санскриті називається буддгі. Тоді розум негайно діє знову на органи, а органи - на зовнішнє тіло.
Таким чином, істинний Володар, Цар, Творець і Творець всього в людині - його Я, Атман. Ми бачили, що цей Атман, або Сутність - не тіло і не думка. Він не може бути поєднанням чогось, тому що поєднанням є тільки те, що ми бачимо або уявляємо; бо те, чого ми не можемо уявити або сприйняти нашими почуттями, - що ні енергія, ні матерія, ні причина, ні наслідок і навіть не причинність - те не може бути складовим. Область складеного розповсюджується тільки в нашому розумовому або мислимому Всесвіті, тільки в царстві закону причинності; не підпорядковане ж закону не може бути складовою частиною. Мені здається, це зрозуміло, але я постараюся бути ще більш ясним. Ми бачили, наприклад, що стакан є з'єднанням, бо, щоб зробити його, повинні були з'єднатися не менше двох причин. З цього робимо висновок, що сполучення можливі тільки в області закону причинності, тільки там, куди поширюються причини і наслідки. За межами цієї області неможливо їх собі уявити, тому що там не може бути ніякого закону. Закон застосовується тільки в тому Всесвіті, який ми бачимо, відчуваємо, чуємо, представляємо або уявляємо; поза ним ми не можемо припускати ніякого закону.
Наш Всесвіт є те, що ми уявляємо або відчуваємо. Відчуваємо ж ми те, що приходить в безпосереднє зіткнення з нашими тілами, а уявляємо те, що знаходиться в нашому розумі. Тому все, що поза межами нашого тіла і розуму, недоступно почуттям і уяві, а відповідно, перебуває за межами нашого Всесвіту. Вище закону причинності є тільки вільний Володар, Я, і це Я керує всім тим, що підпорядковане закону. Людське Я панує над всяким законом і повинно бути вільне. Воно не може бути з'єднанням або результатом якогось процесу змішування, наслідком якої-небудь причини. Воно не може померти, тому що смерть означає розпад на складові частини, а те, що ніколи не було з'єднанням, ніколи не може і розпастися. Сказати, що воно може померти, означало б допустити протиріччя в словах. Але питання цим не вичерпується. Ми тепер вступаємо в область більш тонких і делікатних понять. Ми бачили, що Я - істота більш висока, ніж цей маленький Всесвіт матерії, енергії і думки, - є щось монолітне і, як таке, не може померти. Але воно не може і жити, тому що те, що не може померти, не може також і жити. Справді, що таке життя і смерть, як не лицьовий та зворотний боки медалі, не два різних прояви одного й того самого? Один спосіб прояву ми називаємо життям, інший - смертю. Коли атом піднімається на вершину хвилі, це життя, а коли він падає до підошви хвилі - смерть. Те, що вище смерті, природньо, повинно бути також вище і життя. Я повинен вам нагадати те, що ми з’ясували перший раз, що словами «душа людини» позначають дещо не менше, ніж світова енергія, що вона - частина Бога. Тепер ми прийшли до відкриття, що вона понад життя і смерть, отже і ви, ніколи не були народжені і ніколи не помрете. Що ж тоді є народження і смерть, які ми постійно бачимо? Вони відносяться тільки до тіла, а не до душі, бо душа усюдисуща. Як душа кожної людини може бути усюдисущою, коли тут, в одній цій кімнаті, сидить стільки людей? Проте сказане мною вірно: що може обмежити те, що вище закону і причинності? Цей стакан на столі обмежений; його не можна назвати усюдисущим, бо навколишня матерія примушує його зберігати цю форму і не дозволяє йому розширюватися. Він строго обумовлений всім, що навколо нього, і тому обмежений. Але те, що вище закону, що існує в області, де ніщо не може діяти на нього, як воно може бути обмеженим? Така сутність може бути тільки усюдисущою. Ви всюди у Всесвіті. Хіба можливо, щоб Я був народжений і міг померти? Це - наслідок невігластва, просто омана. Ви не народжувалися і не помрете. Для вас немає ні народження, ні відродження, ні життя, ні перевтілення і нічого подібного. Те, що ви розумієте під цими приходами і відходами, тільки пуста нісенітниця. Ви усюди. Ці приходи і відходи - не більше як галюцинації, вироблені змінами в тонкому тілі, яке ми називаємо розумом. Тільки такі зміни і відбуваються. Подивіться на хмару, що проходить по небу. Коли вона просувається вперед, в наших умах може створитися ілюзія, що рухається небо. Іноді ви побачите хмару, що проходить перед місяцем, і вам може здаватися, що місяць рухається. Але весь час рухається тільки хмара. Коли ви їдете в поїзді або пливете на кораблі, вам здається, що околиці або океан біжать назад. Думка про смерть недоречна; страх смерті - чиста безглуздість. Раз не було народження, як може бути смерть? Ви всюдисущі і наповнюєте весь Всесвіт.
Зробимо ще один крок вперед, щоб дійти до логічного висновку. Зупинятися на півдорозі не слід. Якщо ми вище будь-якого закону, то це означає, ми повинні бути всюдисущі, всеблаженні; всі знання мають бути всередині нас, а також вся могутність і все блаженство. Ми - всезнаюча, всюдисуща Душа Всесвіту. Але хіба таких душ може бути багато? Хіба можуть бути мільйони всюдисущих істот? Звичайно, ні. Тоді що ж таке ось ця множинність, яку я бачу перед собою? Всі вони в дійсності одне; позаду всіх цих маленьких особистостей є тільки одне нескінченне Існування, одне абсолютне Єство, яке ми називаємо Душею, - вічно блаженне, всезнаюче, всюдисуще, ненароджене, безсмертне. «Ним розгорнуто небо, Ним дихає повітря, Ним світить сонце і все живе Ним живе». Він - внутрішній план природи. Він - реальність, яка полягає всередині природи. Він - основа вашої душі. І не тільки це, але Він - ви, ви - одне з Ним.
Де роздвоєння, там страх, небезпека, боротьба, розбрат. Коли ж все стає єдиним, кого ми можемо ненавидіти, з ким боротися? Коли все - Він, з ким нам битися? У цьому секрет життя. У цьому таємниця буття. Поки ви бачите множинність, ви помиляєтеся. «Хто у всій мінливій множинності цього Всесвіту бачить Одне - Його, який ніколи не змінюється - як Душу своєї власної душі, як Сутність свого існування і як своє справжнє Я, тільки той вільний, тільки той блаженний: він досяг мети. Тому знай, що ти - Він. Ти - Бог цього Всесвіту ».
Різні думки на кшталт того, що я чоловік або я жінка, я хворий або я здоровий, я сильний або я слабий, я ненавиджу, я люблю, я маю владу або я безсилий, - все це тільки ілюзії. Усуньте їх! Що робить вас слабкими? Що змушує вас боятися? Ви єдині з вищим єством Всесвіту. Хто може налякати вас? Встаньте з колін і будьте вільні. Знайте, що думки і слова, які вас послаблюють, - єдине зло, яке існує в цьому світі, і їх необхідно уникати. Що може лякати вас? Якщо впаде сонце і місяць розсиплеться на порох, якщо стануть руйнуватися одні планети за іншими, що вам до цього? Стійте твердо, як скеля; ви ж самі незруйновні. Ви - сутність, буття Всесвіту. «Я - Абсолютне існування. Абсолютне блаженство, абсолютне знання. Я - Він; о моя Душа, я - Він! »Скажіть це і, як лев ламає очеретяну клітку, розбийте ці ланцюги і будьте вільні навіки. Що лякає вас, що утримує? Тільки наше незнання і омана, бо немає нічого іншого, що могло б вас зв'язувати. Ви - той чистий Єдиний; ви вічно блаженні. Божевільні ті, хто говорить вам, що ви грішні і повинні сидіти в кутку і плакати. Божевілля, аморальність і підлість стверджувати, що ви грішники. Ви усі - Бог. Чи не дивтеся ви на Бога, як на людину, і чи не називаєте ви Його людиною? Зметикуйте ж із цим все ваше життя. Якщо людина збирається відібрати у вас життя, не кажіть йому «ні», тому що це ваша власна рука хоче взяти ваше життя. Коли допомагаєте бідним, то не відчувайте ні найменшої гордості. Допомога бідним - це ваша молитва. Хіба весь Всесвіт не в вас самих? Де є що-небудь, що не є ви? Ви - Душа цього Всесвіту. Ви - сонце, місяць і зірки. Це ваше сяйво несе світло світу. Кого ви будете ненавидіти? З ким будете боротися?
Знайте, що ви - це Він, і направляйте все своє життя, усвідомлюючи це, бо істинно, - тільки той, хто вчиняє так прийде до Світла і не буде більше повзати у темряві.

В повчаннях Ману є згадка про те, що в Золоту Еру (Кріта юґа) брахмани можуть жити по 400 років.

Дивно, що ця стаття написана майже 4 роки тому.