Фактор туризму, або Що варто подивитися у Стамбулі

З десяток років тому наші співвітчизники почали масово їздити до Туреччини — на відпочинок. Курорти Середземного моря пропонували прекрасний сервіс. Після звичної відпустки в радянському Криму сім днів блаженства в Анталії чи Аланії надавали наснаги на цілий рік. Туреччина стала місцем паломництва відпочивальників з колишнього СРСР. Але не тільки відпочивальників. Ця країна унікальна для любителів пізнавального туризму. А Стамбул — місто, яке можна назвати ідеальним для цього.

Коли я вперше була в Туреччині, з'їздила на екскурсію в Памуккале і до руїн античного міста Йєраполіс (Hierapolis), який був побудований в 190 р. до н.е. Тоді подумала: “От пощастило туркам з туристичними принадами! Який успадкували історичний скарб!” Але ж весь цей скарб вони отримала від Римської та Візантійської цивілізацій. І отримали силою зброї. Хто б тоді міг подумати, що захоплений Османськими військами у 1453 році Константинополь назавжди стане Стамбулом!

Стамбул направду унікальне місто. І не тільки із-за своєї історико-культурної спадщини. Навіть одного географічного розташування достатньо, щоб приваблювати туристів. Поділений навпіл Босфором, Стамбул стоїть на двох континентах. Європейську частину міста розрізає красива бухта Золотий Ріг, яку турки називають Галич, з півдня омивають води Мармурового моря. Як кожне велике місто, Стамбул стоїть на семи пагорбах. Рим і Київ, до речі, також! Кожний, хто приїздить до Стамбула, неодмінно відвідує Собор Святої Софії. Це — найголовніший туристичний об'єкт, №1 будь-якого переліку рекомендованих для відвідання місць.

Свята Софія — дивовижна споруда світу, яка більше тисячі років була найбільшою — до побудови Собору Святого Петра у Римі. Як тільки султан Мехмед II — завойовник Константинополя — зайшов до собору Святої Софії, він розпорядився зробити з нього мечеть. Отже були прибудовані чотири мінарети, які залишилися до сьогодні, і собор перетворився у мечеть Айя Софія.

Після падіння Османської імперії і заснування Турецької республіки Айя Софія стала музеєм. До речі, наша Софія Київська будувалася за зразком Софії Константинопольської і є її своєрідною копією, зменшеною в декілька разів. За розмірами Айя Софія справді вражає — просто неймовірно, як таку величезну конструкцію можна було побудувати у 6 столітті! Відвідання музею Айя Софія коштує 25 лір (близько 120 грн.). Окрім вхідного квитка варто взяти екскурсовода або аудіо-гід. Останній — дуже зручний винахід і навіть краще за живого гіда: ходи собі по Собору і навколо скільки хочеш, натискай на кнопочки і слухай історію...

В переліку must see неодмінно значиться палац Топкапи, Цистерна Базиліка, Археологічний музей, Галатська вежа, палац Долмабахче, на відвідання яких доведеться потратити 113 лір (530 грн.). Якщо з аудіо-гідом — ще більше.

Пункт № 2 обов'язкової туристичної програми в Стамбулі — палац Топкапи, хоча мені особисто він не надто сподобався попри велику рекламу і високу плату. Топкапи — це головний палац Османської імперії до середини 19 століття, а з турецької перекладається буквально як палац “гарматних воріт”(один із входів на його територію має дві гарматні вежі). Топкапи знаходиться поруч з Айя Софією, вхід коштує 25 лір і стільки ж користування аудіо-гідом. Якщо захочете відвідати гарем палацу, доведеться сплатити ще 15 лір.

Я рекомендую неодмінно відвідати Археологічний музей Стамбула — він має майже мільйон експонатів різних культур і цивілізацій і вважається одним з найбагатших музеїв світу. Після того, як у 1887-1888 рр. до Стамбула із Сідона були привезені дуже цінні знахідки з розкопок Некрополя королів, спеціально для музею побудували велику будівлю в класичному стилі. Музей знаходиться на території палацу Топкапи. Вхідний квиток коштує 10 лір і стільки ж аудіо-гід. Після Софії цей музей — другий у моєму рейтингу вражень.

Цистерна Базиліка — ні на що не схожий музей, що належить Стамбульському міському муніципалітету. Його відкрили після капітальної чистки і ремонту 1985-1987 рр. Це — підземна базиліка і водосховище одночасно. 336 дев'ятиметрових колон, що стоять у воді, розташовані у 12 рядів — по 28 колон в кожному — відрізняються за сортом мармуру й типом його обробки. Деякі виконані в Коринфському стилі, деякі — в Доричному. Видно, що деякі колони були принесені з руїн інших споруд. Стіни — товсті, кам'яні (товщина 4,80 м). Але призначення базиліки — це водосховище, яке побудували в 6 столітті на місці базиліки. Воно могло вмістити приблизно 100 тис. тон води. Вхідний квиток в підземний музей коштує 10 лір, аудіо-гід — 5 лір.

Ґалатська вежа — вхід 13 лір. Споруда цікава тим, що була побудована ще в часи візантійського імператора Юстиніана (того самого, який замовив побудувати Собор Святої Софії і Цистерну Базиліку). Потім вона використовувалася генуезцями аж до 1453 року. Сьогодні Ґалатську вежу відвідують через неймовірної краси краєвиди — перед вами відкривається історична частина міста, що за затокою Золотий Ріг, азійська частина міста, що за Босфором, а над головою кружляють нелякані чайки, які сідають з вами поруч, наче господарі.

А що можна безкоштовно побачити в Стамбулі? Ось мінімальний перелік:

1. Пішохідна вулиця Істикляль (в перекладі з турецької — вулиця Незалежності). Дістатися туди можна стамбульським Тюнелем — це своєрідний фунікулер, але не такий, як в Києві, а підземний, як метро. До речі, турки його називають другим у світі — після лондонського — метром. Так, це старовинна карликова лінія метро, що має всього дві станції, спроектована французьким інженером Еженом Анрі Гаваном і спільно з англійцями побудована в 1871 — 1875 роках. Нижня станція знаходиться в районі Каракьой (неподалік зупинки трамваю Т1 одразу після перетину Галатського мосту, якщо їхати з району Султанахмет).

По вулиці Істикляль ходить історичний трамвай — цікаво побачити його ввечері — тоді його другий вагончик світиться, бо весь увішаний маленькими вогниками — а з нього лунає жива музика! Так, там сидить справжній бенд і грають наживо на музичних інструментах. Довжина маршруту історичного трамвая всього 1,6 км. Проїзд в ньому оплачується. Але краще пройти пішки і відвідати один-два-три (в залежності від того, хто як полюбляє шопінґ) з численних магазинів, що тут знаходяться.

Цю вулицю здавна вподобали європейці і зупинялися неодмінно тут. Готель “Пера палас” на Істиклялі був і залишається готелем для багатих і знаменитих. Його побудували у 1895 році спеціально для пасажирів першого класу “Східного експреса”, і роман “Вбивство у “Східному експресі” Аґата Крісті написала в одному з номерів цього готелю.

Вулиця також відома рибним базаром (Balık Pazarı) і квітковим пасажем. Останній побудували в 1876 році, а у 1930 році перенесли до Єгипетського базару, а на його місці понаставляли рибні таверни, численні кафе і бари (деякі — навіть з турецькими циганами). На Істиклялі є Римська католицька церква, Грецький православний собор, декілька синагог, мечетей, навчальних закладів, що були засновані різними європейськими націями.

Тут знаходяться консульства Франції, Греції, Нідерландів, Росії, Іспанії, Швеції, Великої Британії. Я не бачила, але відомо, що на цій вулиці влаштовують мітинги протесту, збираються футбольні фани після перемог улюблених команд, а вночі — панки всього світу. Щоб не повертатися назад до Тюнелю, коли пройдете вулицю до кінця, сідайте на площі Таксім на фунікулер Таксім — Кабаташ (також підземний і більше схожий на метро). Кабаташ — це морпорт по-турецьки і назва кінцевої зупинки швидкісного трамваю Т1, яким ви зможете повернутися до історичної частини міста.

2. Султанахмет — це історичний район міста, де розташовані Айя Софія, палац Топкапи і так звана Голуба мечеть, яка називається Султанахмет джамії (мечеть султана Ахмета). Там знаходиться іподром — площа зі знаменитою колоною Костянтина. Він її встановив у першій половині 4 століття, коли вирішив збільшити побудовану ще на початку 3 століття площу. Тоді Стамбул називався Візантієм, а площа була звичайнісіньким іподромом, де влаштовували перегони на колісницях.

З Іподрому видно декілька входів у двір Голубої мечеті. Там ви вже вирішите, чи йти всередину — до мечеті треба заходити без взуття, жінкам покрити голову і бути відповідно одягнутими. Для огляду туристів мечеть відкрита не завжди. Ми потрапили туди вже з другої спроби (з 9 до 11:30 ранку вона точно відкрита).

3. Мечеть Сулейманіє — її треба відвідати хоча б із-за того, що на її території знаходиться могила Гюррем-султан, відомої нам як Роксолана. Там же поруч могила самого султана Сулеймана.

Дістатися туди досить легко — від зупинки трамваю, яка називається “Беязит” (там знаходиться мечеть султана Беязида ІІ), треба йти вулицею паши Фуата в напрямку бухти Золотий Ріг. По дорозі можна отримати задоволення від короткого шопінгу в маленьких типово турецьких магазинчиках.

4. Парк Гюльхане: у перекладі з турецької парк називається “трояндовий двір” і знаходиться внизу палацу Топкапи — через стіну від нього. На двір парк сьогодні аж ніяк не подібний, а по назві зрозуміло, що тут вирощували троянди. І тепер в парку квітів не бракує — навіть взимку зелені газони і різнокольорові квіти.

Дістатися до парку дуже легко — з території палацу Топкапи, де тепер розташований Археологічний музей Стамбула, треба вийти і одразу ж повернути праворуч. Також можна доїхати вже згадуваним трамваєм лінії Т1 до зупинки “Ґюльхане” або пройти пішки вздовж трамвайних колій в напрямку набережної Еміненю — від Султанахмет всього одна зупинка.

І хоча вихід з парку логічно задуманий в кінці його центральної алеї, де праворуч на підвищенні стоїть літня кафешка з прекрасним краєвидом на Босфор, краще повернутися туди, куди заходили, бо вийдете на величезне шосе — проспект Кенеді (там без авто не обійтися!). Як і Київ, 13-мільйонний Стамбул сьогодні страждає від кількості авто і заторів на дорогах.