Формула свободи та формула влади: що більше добробуту, то легше дихати

Соціальні революції, як правило, не призводять до збільшення добробуту людей, але різке зменшення добробуту багатих людей, створюють психологічну ілюзію збільшення свободи дуже бідних людей;

Матеріальне процвітання країни через появу великої кількості багатих людей створює у бідних людей ілюзію зменшення свободи, хоча кількість матеріальних благ у власності бідних людей як правило зростає.

Матеріальне процвітання країни призводить не лише до збільшення статків пересічних людей, але і до зростання неоднаковості їх доходів (дисперсії). Вірно і навпаки.

Капіталізм прагне перетворити все у товар, включно з людьми і їх спроможностями. Все у світі отримує свою ціну, за яку все можна купити і продати. Тому прагнення власної матеріальної свободи – це прагнення влади не лише над світом речей, але і над світом людей.

Комунізм прагне нівелювати всі відмінності між людьми, знищити їх унікальність, перетворивши їх на малоцінну річ, якою можна маніпулювати довільним чином. Його метою є максимальне зменшення свободи пересічних людей. Суть комунізму легко зрозуміти з однієї фрази, що міститься у його програмному документі - «Маніфесті комуністичної партії». Суть цього гасла у повному знищенні приватної власності, що означає знищення всякої особистої свободи і не лише матеріальної.

Наскільки привабливим було це гасло та інші подібні ідеї маніфесту, свідчить кількість його перевидань українською мовою. Без масової підтримки соціальних низів імперії, тобто десятків мільйонів людей, кривавий більшовицький режим, що знищив мільйони нормальних людей імперії, був би неможливим. Патологічна жорстокість властива саме соціальним низам і вона в повній мірі вихлюпнулась на рівень державної влади. Бажання максимального приниження тих, кому заздриш, навіть попри власне ще більше зубожіння, було спонукальним мотивом дій цих людей. 

Кривавий терор в Московській імперії проіснував рівно стільки, скільки тривало життя цього знедоленого покоління людей. Їхні діти вже не мали кому заздрити через загальну бідність. Вони прагнули більшого добробуту, тобто більшої свободи і меншої влади над ними, і заздрили громадянам багатих капіталістичних Західних країн. І колесо історії для імперії зробило свій повний оберт.

Там, де соціальні низи були не такі кількісно великі, як наприклад у Німеччині, вони могли лише бунтувати в тилу своєї воюючої і непереможної армії, призвівши до колапсу державної влади і її поразки у Першій світовій війні. Але, як тільки героїчні німецькі солдати повернулись з фронту додому, то швидко знищили очільників заколоту і спрямували подальший розвиток Німеччини у відповідності до здорового глузду.

Навколишній світ, так само як і внутрішній, людина пізнає через порівняння – порівняння того, що їй здається звичним, а отже зрозумілим, і того, що вона побачила вперше і лише намагається зрозуміти. При цьому вислід такого порівняння вона висловлює словами: більше, менше або дорівнює. Таке порівняння здебільше має якісний характер. Переважно такі висновки стосуються фізичних об'єктів, які можна побачити або уявити у просторі і часі.

А як уявити і порівняти такі доволі абстрактні категорії як свобода або влада стосовно конкретних осіб? Інколи і тут вдається сказати у якої людини свободи або влади більше, чи менше, навіть не даючи собі звіту про те, що таке, власне, свобода або влада.

Для кількісного розуміння взаємних співвідношень між об'єктами або категоріями без математики не обійтись в принципі. Саме математика є універсальною базою для пізнання світу. Чому математика? Тому що безпосередньо порівнювати можна лише дійсні числа, а вони якраз і є одним з основних об'єктів математики. Ця обставина є принциповою для використання математики в процесі пізнання. Якщо кожний з двох об'єктів нам вдається адекватно охарактеризувати дійсними числами, то ми отримуємо можливість сказати не лише про те, яка з числових характеристик більша або менша, але відповісти на запитання на скільки більша або менша, так само як і на запитання у скільки разів більша або менша і отримати багато іншої корисної інформації. 

З одного боку відправною точкою у нас будуть традиційні системи статистичної фізики: гази, рідини, тверді тіла, що складаються з колосальної кількості атомів або молекул. Виявляється стосовно таких об'єктів адекватною характеристикою незалежної поведінки їх складових частин є така добре визначена фізична характеристика як ентропія. Можна говорити про меншу або більшу свободу взаємних переміщень атомів або молекул  у залежності від величини саме ентропії.

З іншого боку виявляється, що така абстрактна наука як теорія інформації подібним чином оцінює інформаційну ємність повідомлень. Реальні фізичні системи і умоглядні абстрактні системи використовують подібний математичний апарат для аналізу своїх найважливіших характеристик. Таку предметну область як матеріальну свободу людини і владу матеріальних факторів над нею можна описати так само, як це відбувається в статистичній фізиці і теорії інформації.

Детально відповідний матеріал з математичним апаратом викладений у наступній статті: Валерій Швець: Формула свободи та формула влади.