Під заголовком «Визначитися щодо Владіміра Путіна - вирішальний чинник для наших цінностей» щоденник «Le Monde » опублікував 06.07.2016 обґрунтований виклад французького політолога, і футуролога, Ніколя Тензера* про потребу тверезого ставлення до Росії. Ця стаття - покликана «зрушити мур мовчання» у Франції про загальну кремлівську загрозу і негайно розпочати обговорення на цю безпекову тему.
Ніколя Тензер: «Визначитися щодо Владіміра Путіна - вирішальний чинник для наших цінностей»
Визначення щодо Росії є вирішальною ставкою у виборі президента. Так як і вісь, довкола якої визначаються наші цінності. Вона не має залишати байдужу публічну думку : у грі – Європа, і міжнароднє право.
Російське питання вирішить волю, право, і нашу безпеку.
У цьому питанні політична кляса ділиться на дві частини :
з одного боку – крайні праві і крайні ліві підтримують політику Путіна, як і права фракція республіканців та деякі центристи і соціялісти ;
з другого боку, поміркованіше праве крило і ліва більшість виявляють засудження політики Путіна.
Але багато з усіх тих зосереджується на питаннях внутрішньої політики : так, ніби цінності волі і права дезертирували зі суспільної арени.
У відсутності чіткої відповіді - цінності, які Франція і Європа прагнуть утілювати, іміжнародний порядок, будуть під загрозою.
Слід зрушити мур мовчання.
Дійсність така:
війна в Україні(більше 10 000 загиблих і 1,6 мільйона переміщених осіб), яка вбиває щодня з підвищеною інтенсивністю,
незаконна окупація Криму, пов'язана з придушенням татарської меншини,
режим (Кремля – ЗВ), який пригнічує захисників свободи,
політика (Кремля – ЗВ), яка не бореться з ісламським тероризмом, а воліє підтримувати геноцидний режим Асада - одну з причин (тероризму – ЗВ),
держава (РФ – ЗВ) протистоїть усім міжнародним форумам, які намагаються підсилити захист прав людини і права.
Чому те, що так видно і обговорено на Сході і Півночі Європи, так рідко присутнє у французьких публічних дебатах, залишаючи цю можливість тим, хто імпортує пропаґанду того режиму?
Затінювати російський ризик
Ті, хто здалека спостерігає за висловлюваннями («різноколорових» - ЗВ) друзів Кремля здалека, відчуватимуть суттєві відмінності. Проте, їхня мета – одна : вимити Росію від її агресивної політики, і залишити вільне поле для експорту її неліберальних цінностей.
Найкрайніші явно захищають політику Путіна в Україні та Сирії :
закриваючи очі на вбивства, скоєні Асадом,
легітимізуючи вторгнення в Крим,
не гребуючи дифірамбами на адресу того, кого вони представляють як нового лідера Європи,
і бачачи в «цінностях», висунутих Путіном, модель для загниваючого Заходу.
Другі - гаряче закликаючи скасувати проти Росії санкції :
відтворюють фантасмагоричний дискурс про приниження і погане трактування Росії,
і просять «вирозуміння».
Деякі, напівздібні, визнаючи, що російський режим – недосконалий:
закликають до реалізму, який вимагатиме з ним возз'єднатися. Не можна, мовляв, постійно сваритися з Росією без шкоди для міжнародної безпеки.
Такий реалізм передбачає викинути права людини з корисних понять у міжнародних відносинах, і менше звертати увагу на малі держави-порушники порядку.
Кожна з цих поз повторює аргументарій Кремля, щоби :
видати Росію за клясичну і нешкідливу потугу на міжнародному рівні,
відвернути увагу від наслідків її ідеології,
заставити забути російський ризик,
переставити його на друге місце в порівнянні з терористичною небезпекою, звичайно, дійсною.
Ці пози сприяють розрядженню принципів, які протиставляються політиці Москви.
Вони й підкошують безпеку Європи.
Байдужість до прав людини дозволяє їм заодно:
реабілітувати внутрішні й закордонні злочини російського режиму,
заглушувати виступи двох Росій : 1) Путіна і 2) правозахисників,
«переглянути» фундаментальні цінності Європи - ще інша мета режиму.
Цей псевдо-реалізм допомагає:
баналізувати політику Путіна,
перекрутити поняття реалізму, незрозуміле, якщо воно непов'язане з нашою безпекою,
виправдовувати порушення прав малих держав, тоді коли рівність націй, і їхнє рівне право на безпеку є основним правилом міжнародного порядку,
нарешті, такий дискурс знову вводить позбавлену фактів винність,
яка заздалегідь сприяє делегітимації будь-якої рішучої політики
щодо путінської Росії, зокрема, санкцій.
РОСӀЯ - ПЕРШОРЯДНА ЗАГРОЗА ДЛЯ ЄВРОПИ
Розпочати це обговорення слід негайно, тому що принципи, на яких заснована Європа, і умови нашої безпеки, можуть поступово ламатися.
Хоча вона відрізняється від терористичного ризику,
Росія становить головну загрозу для Європи.
Це глобальна і багатогранна, матеріальна й ідеологічна небезпека.
Слід би запитати підлабузників Кремля, які цінності вони насправді несуть :
не можна називати себе політично ліберальним
і виявляти доброзичливість до Росії.
Підтверджуймо наші принципи і діймо відповідним чином!
Повага прав людини і міжнародного права не є предметом переговорів.
Росія має віддати Крим і залишити Донбас.
Ми маємо говорити чітко на найвищому рівні держави
про порушення прав у самій Росії.
У цій боротьбі за свободу, Україні відводиться життєво важливу роль.
За словами екс-міністра Чехії Кареля Шварценберґа,
« Доля Європи вирішується в Україні ».
Якщо ми покинемо її, через утому чи боягузтво, ми відмовимося від ідеалів Європи.
Далі маємо підтвердити наш проект для Європи, що містить геополітичне бачення
і захист цінностей, яким Росія оголосила війну.
Це означає нагадати принцип майбутніх розширень як ЄС, так і НАТО, навіть якщо вони довго триватимуть, а поза іншими розбіжностями, вказати життєво важливі альянси, особливо зі Сполученими Штатами Америки.
Нарешті, Захід зазнає невдачі, якщо не стоятиме на своїй політиці :
зняття санкцій було би стільки стратегічною, скільки моральною помилкою.
Проти ревізіоністського дискурсу, демократичні докази мають залишатися головними. Росія прагне знести Європу і розділити її народи : ми маємо стояти твердо.
У грі : вибір шляху суспільного розвитку - вирішальний вибір для Франції, Європи, і всього вільного світу.
* Nicolas Tenzer, засновник і президент Центру вивчення і міркування над політичною дією (Centred’étudeetderéflexionpourl’actionpolitique), директор його видання « LeBanquet» автор, між іншим, футуристичної книги « Lemonde à l’horizonde 2030»(«Світ на обрії 2030 року»). У ній, Тензер вимальовує нову картографію світових потуг (з яких Америка залишиться єдиною фіґурою універесалізму), описує послаблення влади міжнародних організацій, дипломатії й західних політиків. Натомість чільні гравці міжнародних зв’язків виростуть з оновлених народів, які, «парадоксально», гарантуватимуть мир.
(переклад з французької і підкреслення – З.В.)
Наші інтереси:
У проникнутій путіноманією французькій (західній) суспільній думці, рішучий заклик публічно обговорити і визначитися щодо московської загрози - дуже вчасний.
Може допомогти ще серйозне дослідження про зв’язок між повсюдною кремлівською аґресією й «ісламським тероризмом» … Якщо хтось віднайде такий матеріял українською, я готова його Французам перекласти.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Французький політолог: Для Європи Росія - головна загроза, а Україна – життєве питання
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Під заголовком «Визначитися щодо Владіміра Путіна - вирішальний чинник для наших цінностей» щоденник «Le Monde » опублікував 06.07.2016 обґрунтований виклад французького політолога, і футуролога, Ніколя Тензера* про потребу тверезого ставлення до Росії. Ця стаття - покликана «зрушити мур мовчання» у Франції про загальну кремлівську загрозу і негайно розпочати обговорення на цю безпекову тему.
nicolastenzerpolitologuefrancais.jpg
Визначення щодо Росії є вирішальною ставкою у виборі президента. Так як і вісь, довкола якої визначаються наші цінності. Вона не має залишати байдужу публічну думку : у грі – Європа, і міжнароднє право.
Російське питання вирішить волю, право, і нашу безпеку.
У цьому питанні політична кляса ділиться на дві частини :
Але багато з усіх тих зосереджується на питаннях внутрішньої політики : так, ніби цінності волі і права дезертирували зі суспільної арени.
У відсутності чіткої відповіді - цінності, які Франція і Європа прагнуть утілювати, і міжнародний порядок, будуть під загрозою.
Слід зрушити мур мовчання.
Дійсність така:
Чому те, що так видно і обговорено на Сході і Півночі Європи, так рідко присутнє у французьких публічних дебатах, залишаючи цю можливість тим, хто імпортує пропаґанду того режиму?
Затінювати російський ризик
Ті, хто здалека спостерігає за висловлюваннями («різноколорових» - ЗВ) друзів Кремля здалека, відчуватимуть суттєві відмінності. Проте, їхня мета – одна : вимити Росію від її агресивної політики, і залишити вільне поле для експорту її неліберальних цінностей.
Найкрайніші явно захищають політику Путіна в Україні та Сирії :
Другі - гаряче закликаючи скасувати проти Росії санкції :
Деякі, напівздібні, визнаючи, що російський режим – недосконалий:
Такий реалізм передбачає викинути права людини з корисних понять у міжнародних відносинах, і менше звертати увагу на малі держави-порушники порядку.
Кожна з цих поз повторює аргументарій Кремля, щоби :
Ці пози сприяють розрядженню принципів, які протиставляються політиці Москви.
Вони й підкошують безпеку Європи.
Байдужість до прав людини дозволяє їм заодно:
Цей псевдо-реалізм допомагає:
яка заздалегідь сприяє делегітимації будь-якої рішучої політики
щодо путінської Росії, зокрема, санкцій.
РОСӀЯ - ПЕРШОРЯДНА ЗАГРОЗА ДЛЯ ЄВРОПИ
Розпочати це обговорення слід негайно, тому що принципи, на яких заснована Європа, і умови нашої безпеки, можуть поступово ламатися.
Хоча вона відрізняється від терористичного ризику,
Росія становить головну загрозу для Європи.
Це глобальна і багатогранна, матеріальна й ідеологічна небезпека.
Слід би запитати підлабузників Кремля, які цінності вони насправді несуть :
не можна називати себе політично ліберальним
і виявляти доброзичливість до Росії.
Підтверджуймо наші принципи і діймо відповідним чином!
Повага прав людини і міжнародного права не є предметом переговорів.
Росія має віддати Крим і залишити Донбас.
Ми маємо говорити чітко на найвищому рівні держави
про порушення прав у самій Росії.
У цій боротьбі за свободу, Україні відводиться життєво важливу роль.
За словами екс-міністра Чехії Кареля Шварценберґа,
« Доля Європи вирішується в Україні ».
Якщо ми покинемо її, через утому чи боягузтво, ми відмовимося від ідеалів Європи.
Далі маємо підтвердити наш проект для Європи, що містить геополітичне бачення
і захист цінностей, яким Росія оголосила війну.
Це означає нагадати принцип майбутніх розширень як ЄС, так і НАТО, навіть якщо вони довго триватимуть, а поза іншими розбіжностями, вказати життєво важливі альянси, особливо зі Сполученими Штатами Америки.
Нарешті, Захід зазнає невдачі, якщо не стоятиме на своїй політиці :
зняття санкцій було би стільки стратегічною, скільки моральною помилкою.
Проти ревізіоністського дискурсу, демократичні докази мають залишатися головними. Росія прагне знести Європу і розділити її народи : ми маємо стояти твердо.
У грі : вибір шляху суспільного розвитку - вирішальний вибір для Франції, Європи, і всього вільного світу.
* Nicolas Tenzer, засновник і президент Центру вивчення і міркування над політичною дією (Centre d’étude et de réflexion pour l’action politique), директор його видання « Le Banquet » автор, між іншим, футуристичної книги « Le monde à l’horizon de 2030 » («Світ на обрії 2030 року»). У ній, Тензер вимальовує нову картографію світових потуг (з яких Америка залишиться єдиною фіґурою універесалізму), описує послаблення влади міжнародних організацій, дипломатії й західних політиків. Натомість чільні гравці міжнародних зв’язків виростуть з оновлених народів, які, « парадоксально», гарантуватимуть мир.
(переклад з французької і підкреслення – З.В.)
У проникнутій путіноманією французькій (західній) суспільній думці, рішучий заклик публічно обговорити і визначитися щодо московської загрози - дуже вчасний.
Може допомогти ще серйозне дослідження про зв’язок між повсюдною кремлівською аґресією й «ісламським тероризмом» … Якщо хтось віднайде такий матеріял українською, я готова його Французам перекласти.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков