Гра в пазли: вільний софт «Добра Новина» та його самоактивація в кінці світу

Попередні статті:

• Вічне життя: 7 необхідних компонентів режиму керованої молодості
• Чорний лебідь «Ганса»: три компоненти керованої молодості – мотивація, еволюція, організація
• Стратегія заснування нового світу та вічне життя – розшифрована Нагірна проповідь
• Віра – сила, що пересуває гори: звідки вона береться і як проявляється
• 28 чеснот Великого Переходу – навички, вміння, нідги та сідги (7х4)
• Гомо триплекс – ті, що бачать бога: 5 рівнів розвитку людини в термінах Євангелія
• Ельфійський Стандарт і сідги подвійного призначення – Церква, яку задумав Ісус
• Проект «Галілея-IV», або Куди поділась церква Ісуса

Справжня таємниця захищає сама себе.
Істинна інформація сама собі торує шлях.

Технологія перенародження

Безсмертних засновників нового світу Ісус назвав світотворцями. Це тому, що біологічне безсмертя і творення нового світу не лише тісно пов’язані – вони можуть існувати тільки разом. Світотворці (творці нового ладу) мають бути безсмертними з тієї причини, що творення нового світу потребує від них надзвичайно великої тривалості життя. З другого боку, біологічне безсмертя відкривається лише тим, які рішуче налаштовані на досягнення цієї дуже віддаленої високої мети. Про це ми вже говорили у статті «Вічне життя: 7 необхідних компонентів режиму керованої молодості».

У лекції про сім блаженств і в наступних поясненнях Ісус виклав дороговказ для індивідуального і цивілізаційного переходу з третього на четвертий рівень розвитку.

Для позначення переходу від людини-3 до людини-4 Ісус застосував слово «палінгенезія», буквально «нове народження», від гелленського πάλιν (палін – знову) і γένεσις (генезіс – народження). Щоб отримати «нове народження» треба стати «світотворцями» – засновниками нового світу.

З цього випливає, що слово «палінгенезія» вказує не лише на індивідуальне перенародження, а й на перенародження цілої цивілізації. Відтак дороговказ у вигляді «семи блаженств» стосується не лише окремої людини, а й цілого народу, тому його можна застосувати для вироблення ефективної державної політики. Наприклад, перше блаженство – «щасливі скромні» – вказує на те, що нова цивілізація має позбутися всього зайвого і зосередитись на творенні справді необхідного та корисного.

Фактично, в Добрій Новині описана проривна, глибинна й надзвичайно масштабна СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ. Вона спрямована на вдосконалення не окремих людей, а великої людської спільноти. На суто індивідуальному, егоїстичному рівні вона не працює, адже щоб «побачити бога», треба стати «світотворцем». Отже, здобути «вічне життя» можна лише тоді, коли стаєш частинкою масового руху за оновлення світу.

Таким чином, Добра Новина є соціальною технологією Великого Переходу – це перше, що ми маємо чітко собі зафіксувати.

Три умови реалізації

Для реалізації будь-якої масштабної соціальної технології необхідно виконати три фундаментальні умови.

По-перше, необхідно створити діючий прототип, або ж локальний зразок, який потім можна масштабувати.

По-друге, необхідно потрапити у часове «вікно можливостей», коли цю технологію можна реалізувати. Наприклад, якщо технологія призначена для ситуації соціальної кризи, то її не реалізуєш в умовах соціальної стабільності.

По-третє, необхідне бажання людей застосувати цю технологію, інакше вони чинитимуть опір її запровадженню. Це означає, що людей треба своєчасно підготувати.

Розгляньмо докладніше ці три умови в євангельському контексті.

1. Галілея-IV – зразковий прототип

Локальне застосування соціальної технології оновлення суспільства відбулося в Галілеї два тисячоліття тому. Проект «Галілея-IV» тривав лише кілька років, проте він показав і послідовність дій для виходу на четвертий рівень (сім блаженств), і первинну організаційну структуру (церква як школа і демос), і матеріальну базу (економіка дарування), і засоби розгортання (подорожі, проповідь, зцілення).

Завдяки реалізованому прототипу вдалося створити життєвий, адекватний і переконливий опис цілого проекту. Тому Євангеліє – це не лише опис минулих подій, а й інструкція для майбутнього Великого Переходу.

Якщо стисло, то «Галілея-IV» – це локальний прототип, «Перехід-IV» – це його глобальна реалізація, а «Добра Новина» – це захищений опис обох складників проекту. Слово «захищений» принципово важливе – і ми до нього ще повернемось.

2. Вікно можливостей

Заснування нової системи можливе лише тоді, коли стара система вичерпала себе, переживає гостру кризу і стала податливою до змін. Якщо ж перезаснування цивілізації почати раніше, то воно закінчиться крахом, тому що стара цивілізація, ще маючи достатньо сили, вчинить відчайдушний опір.

Головним критерієм того, що цивілізація має внутрішню силу і перебуває на підйомі, є демографічне зростання її корінного населення. З другого боку, скорочення корінного населення є надійною ознакою кризи та вказівкою на те, що вікно можливостей відкрите.

Якщо ж забаритися, пропустити вікно можливостей і дочекатися сповзання цивілізації до катастрофи, то новий проект також не спрацює, тому що не матиме поживного ґрунту. Наприклад, зелений паросток виростає зі старої цибулини тоді, коли вона вже слабка, але ще має запас корисних речовин. Так само новий цивілізаційний проект має стартувати тоді, коли стара цивілізація ще може живити його своїми ресурсами, передусім людськими.

Очевидно, що після 2022 року вікно можливостей для заснування нового світу вже відкрите. Це означає, що одночасно відкрилось вікно можливостей для перетворення самих засновників нового світу і здобуття ними біологічного безсмертя.

— А чи міг Ісус передбачити, що криза і велике оновлення людства настане саме в наш час?

З одного боку, існує природна циклічність і пов’язана з нею соціальна циклічність, що допомагає визначити приблизний часовий проміжок настання тієї чи іншої події. Наприклад, яблуня зацвітає у квітні, але коли конкретно зацвіте цього року – ніхто не скаже.

З другого боку, соціальні процеси володіють значною самостійністю, а це ще більше ускладнює можливість точного передбачення. Тому, наприклад, прогнозуючи руйнування Єрусалима, Ісус не назвав рік цієї події, а лише вказав, що вона відбудеться протягом одного покоління.

3. Завчасна підготовка

Тривалість підготовки пропорційна масштабу застосовуваної технології: що масштабніша технологія, то триваліша підготовка. Проект перенародження цивілізації є наймасштабнішим з усього, що робилося протягом останніх сорока тисячоліть. Тому підготовка почалася за два тисячоліття до Великого Переходу.

Щоб нова технологія перезаснування світу спрацювала, вона має отримати масове поширення. Для цього треба, щоб до цієї технології було в цілому позитивне ставлення великої кількості людей. За два тисячоліття значна частина людства познайомилася зі словом «Євангеліє» (Блага Звістка, Добра Новина) і в цілому ставиться до нього позитивно. Оскільки Євангеліє дає настанову до палінгенезії, то позитивне ставлення до Євангелія сприяє позитивному ставленню до всього проекту світового відродження.

Чому апостоли не засновували церков

Описані вище три умови втілення проривної технології пояснюють, чому Галілейська церква не засновувала нові місцеві церкви. Тому, що Галілейська церква була лише ПРОТОТИПОМ для заснування нової цивілізації. Самé ж заснування можна здійснити лише тоді, коли буде вичерпана стара цивілізація і відкриється вікно можливостей для заснування нової.

Чому в євангельські часи перехід до нової цивілізації ще був передчасним? Тому, що в той час і наступні два тисячоліття Біла раса активно поширювалася планетою, а її чисельність та впливовість зростала. Систему, яка перебуває на підйомі, неможливо перезаснувати – і не треба, тому що вона ще не реалізувала свій потенціал.

Натомість у наш час відбувається абсолютне і відносне скорочення чисельності білого населення планети, причому не лише на периферії, а й у Європі та США. Це безперечний індикатор загальної кризи і, відповідно, надійна ознака відкриття вікна можливостей для другого народження (палінгенезії) європейської цивілізації й цілого світу.

Чому не зупинили фальсифікацію

Отже, проект «Галілея-IV» з’явився аж за два тисячоліття до можливості його масової реалізації – це було необхідно для підготовки людства до позитивного сприйняття ідеї Великого Переходу. Головним засобом цієї підготовки було поширення Доброї Новини – стислої інструкції для перенародження людини і світу.

Проте тут виникає одне велике запитання. Річ у тім, що поширювалося і далі поширюється не первинне Євангеліє, а сфальшоване Філоном Іудеєм. Невже цей фальсифікат міг бути корисним для світового відродження? А якщо ні, то чому Галілейська церква не провела рішучих заходів для нейтралізації фальсифікату?

Почнімо з того, що являє собою Євангеліє. Воно складається з чотирьох компонентів, які дають цілісну картину лише при правильному поєднанні. Розділення на частини захищало Євангеліє від фальсифікації, проте, водночас, утруднювало його сприйняття.

Чотириєвангеліє – це наче комплект з сотні пазлів, які треба зібрати в цілісну картину. Тобто євангельське послання є загадкою, а розгадає її той, кому це послання призначено. Ісус вважав, що адресатом послання буде той, хто спроможеться його прочитати. Або, краще, так: адресат послання точно зможе його прочитати. Натомість випадкова людина не зможе цього зробити. Це той випадок, коли справжня таємниця захищає сама себе.

Принцип самоактивації

Погляньмо на зерно, вкинуте в землю. Воно маленьке, проте містить у собі програму перетворення на велике дерево. Ця програма почне реалізацію тоді, коли відбудеться поєднання необхідних умов, до яких належать тепло, світло, волога. Тобто зерно містить не лише програму саморозгортання, а й програму самоактивації, яка спрацює саме тоді, коли настане повнота сприятливих умов.

Подібна ситуація з євангельським зерном: воно містить не лише програму перенародження людини та світу, а й механізм самоактивації, який спрацює саме тоді, коли відкриється вікно можливостей. А коли воно відкриється? Тоді, коли Євангеліє буде розшифроване адресатом, а цивілізація перебуватиме у гострій кризі. Це дві головні умови для проростання євангельського зерна.

– Чому так важлива криза?

– Тому, що для її розв’язання необхідно змінитися. Криза несе потужні стимули для самоперетворення. Гасло сучасної кризи: «Змінися або умри».

– Але ж могло статися так, що криза вже настала, а Євангеліє так і не розшифрували...

Схоже, що на цей випадок були запобіжні механізми. Ми ж пам’ятаємо, як гробницю з тілом Ісуса про всяк випадок охороняв «юнак у білосніжній одежі» («лебідь», «ельф»). Так і в нашій ситуації: якби не відбулося своєчасне розшифрування Євангелія, то було б зовнішнє втручання – зі сторони Галілейської церкви. Наприклад, несподівано знайшлися б оригінали чотирьох євангелій. Їх могли зберегти до нашого часу подібно до того, як зберегли п’яте євангеліє – Туринську плащаницю.

Хай там як, а розшифрування Євангелія відбулося своєчасно – якраз перед відкриттям вікна можливостей для Великого Переходу. Тож перейдімо до запитання про те, чому Галілейська церква не відреагувала на фальсифікацію Євангелія.

Гра в пазли

Наголосимо, що зберегти цілісність євангельського послання було дуже важливо, адже це інструкція для творення нового світу. Якщо хтось спотворить цю інструкцію, то творення нового світу піде хибним шляхом і може закінчитися катастрофою. Розуміючи загрозу, Ісус застосував спеціальний захист – «по суті» і «по формі».

«По суті»: Євангеліє написане вкрай лаконічною мовою, тож його сенс можуть зрозуміти тільки дуже зацікавлені люди з глибоким мисленням. Цей той випадок, коли говорять «розумному достатньо» або «розумний зрозуміє» (лат. Sapienti sat).

«По формі»: Євангеліє розділене на чотири частини і являє собою систему приблизно з сотні пазлів, для складання яких у цілісну картину треба докласти значних зусиль.

А тепер погляньмо, що зробив Філон Іудей з Александрії Єгипетської: до комплекту з сотні євангельських пазлів («пшениці») він досипав ще сотню своїх пазлів («куколю»). Текст збільшився удвічі. Але чи вплинуло це на цілісність євангельського послання?

Не вплинуло, а лише ускладнило загадку для спільноти, що є адресатом Доброї Новини: тепер з цих перемішаних двох сотень пазлів треба зібрати дві окремі картини.

Так, це створює додаткові труднощі, але водночас відкриває нові можливості. Якщо відділити «пшеницю» від «куколю», то отримуємо не лише інструкцію для творення нового світу, а й інформацію про уявлення Філона щодо реалій тогочасного світу. Відтак адресат євангельського послання здобуває не лише «кілограм пшениці», а й додатковий бонус – «кілограм куколю». Це ми вже обговорювали в серії з трьох статей, починаючи від «Кукіль без пшениці: про що розповідають вставки в Євангеліє».

Де факто, Філон ще більше захистив Євангеліє від тих, кому воно не призначене, натомість надав додаткову інформацію для адресата послання. Розуміючи це, Галілейська церква не вважала за потрібне втручатися. Але й це ще не все.

Байки для простолюду

Додані до Євангелія фантастичні чи навіть безумні коментарі Філона, байки з семітського фольклору та різні «маленькі хитрощі» лише збуджували уяву та розпалювали інтерес простолюду до євангельської тематики. Чого варта тільки вигадана сцена спілкування Ісуса з дияволом – повна маячня, а проте фантазії про цей діалог відтворено в тисячах картин та оповідань.

Або візьмімо народження Ісуса. От скажіть простій людині (представнику Homo simplex), що Ісус народився в теплій батьківській хаті в Назареті. Ну і що? Тут нема сенсації, тож не цікаво і взагалі нема про що говорити.

А тепер скажіть, що вагітна Марія задля перепису зі сплати податків проїхала на ослі двісті кілометрів з квітучої Галілеї до напівпустельної закордонної Іудеї і там народила дитину в холодній темній печері з волами. А потім втекла в Єгипет, бо злобний маніяк «цар Ірод», одразу ж після зустрічі з дуже багатими чарівниками зі сходу, вчинив шокуючу різанину немовлят. Усіх зарізали.

О, та це ж зовсім інша справа! Так би й сказали! Всім одразу стає цікаво. Про це складено сотні тисяч пісень, ці фантастичні сюжети відтворено в мільйонах картин і, до речі, на всьому цьому зароблено масу грошей.

Хай там як, але за допомогою філонівського графоманства про Євангеліє дізналося набагато більше людей. Найголовніше, що є масове зацікавлення. Це сприятливе тло для того, щоб починати розмову про оновлення людства і масовий перехід на вищий рівень.

Сказане вище підтверджує тезу, що справжня таємниця захищає себе, а справжня інформація сама собі торує шлях. Відтак спроби спотворити таку таємницю насправді ще більше її захищають, а спроби зупинити інформацію лише сприяють її просуванню. Як говорить одна езотерична мáксима: «Більшість людей спроможні сприйняти правду лише у вигляді брехні». Її сенс в тому, що для передачі людині важливих знань їх треба загорнути в яскраву обгортку.

Якщо стисло, то здійснена Філоном фальсифікація багатьох збила з пантелику, але водночас принесла дещо корисне:

– вона посприяла популяризації євангельської тематики серед народних мас;
– посилила захист євангельського послання від ворожих очей;
– донесла до нас деяку інформацію про уявлення іудеїв тієї епохи.

Головне, що Філон, досипаючи свої пазли, не руйнував пазли з «євангельського комплекту». Точніше, майже не руйнував, адже в кількох рідкісних випадках він таки здійснив перевертання з ніг на голову. Наприклад, розквітлу смоківницю, яку благословив Ісус, Філон представив як прокляту і засохлу. Або коли воскреслий Ісус сказав Марії Магдалині «Обійми мене, Маріє», то Філон написав «Не торкайся мене». На щастя, ці «перевернуті» пазли неважко відновити на основі загальної картини. Проте якби Філон зруйнував деяку критичну кількість пазлів, то Галілейська церква здійснила би втручання і виправлення.

– Якщо все так добре, то може фальсифікація Євангелія була не лише передбачена, а й спеціально запланована?

Гарне запитання.

«Слуги» і «женці»

Наш світ оснований на законах. У ньому діють потужні інерційні процеси, народжуються стійкі тенденції, тому тут дещо можна прогнозувати. Знаючи природу людського суспільства, Ісус передбачив фальсифікацію Євангелія і навіть спосіб фальсифікації – шляхом додавання іншого тексту. Це найпростіший, а тому найімовірніший варіант. Про нього Ісус і повідомив учням у притчі про пшеницю і кукіль:

«Ще одну притчу подав він їм, кажучи: Царство боже подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю й пішов. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки взявся кукіль? Він відповів їм: Ворог-чоловік зробив це! Слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо його виполемо? Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не вирвали разом з ним пшениці. Лишіть, хай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню» (Матвій 13.24-30).

Одразу ж звертає увагу розділення на «слуг» і «женців». Ісус забороняє «слугам» розділяти пшеницю і кукіль, тому що, по-перше, це несвоєчасно, а, по-друге, слуги некомпетентні в цій справі. Коли ж настане час, то очищенням займуться «женці» – і зроблять це добре.

Судячи з цієї притчі, Ісус не переймався загрозою фальсифікації. Він знав, як надійно захистити євангельські знання, і був переконаним, що цей захист спрацює.

– А хіба не важливо, що протягом двох тисячоліть люди користувалися «пшеницею з куколем»?

Ісус вважав, що це не принципово.

По-перше, «кукіль» сприяв популяризації Доброї Новини.

По-друге, адресатом Доброї Новини були не «слуги», а «женці», тобто Церква Великого Переходу.

По-третє, відомо, що «читаючи книгу, людина читає сама себе», тому що її світогляд резонує зі спорідненою інформацією і байдужий до чужорідної. В результаті світлі люди інтуїтивно сприймали «пшеницю» та ігнорували «кукіль».

– А може фальсифікація Євангелія все ж таки була запланована Ісусом Хрестом?

Ні, і ще раз ні. Ісус засадничо не міг займатися диявольською справою спотворення істини. Він просто знав, що фальсифікація є неминучою, тому що будь-яку вартісну річ паразити постараються застосувати у власних шкурних інтересах. Про це він висловився цілком відверто: «Горе світові від спокус. Воно й неминуче, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!» (Матвій 18.7). До того ж Ісус знав про існування соціальних паразитів – так званих «корпоративних психопатів» (археїсів, людиноподібних тварин без честі та совісті, Homo intelis), тому не сумнівався, що вони вчепляться в таку яскраву річ як Євангеліє.

Так що фальсифікація була неминучою, можна сказати, закономірною. Проте її конкретна реалізація стала наслідком непрогнозованого поєднання багатьох випадкових факторів.

Чорний лебідь Іуда-Філон

Попри наявність непорушних законів, наш світ влаштований так, що це не годинниковий механізм, а поле для змагальності та творчості. Тому тут постійно виникають несподіванки – і саме це робить наше життя таким цікавим. Понад те, наш всесвіт постійно генерує нові ситуації та нові комбінації – як у калейдоскопі. Відтак фальсифікація Євангелія в кінцевому підсумку виникла внаслідок поєднання низки малоймовірних подій.

Почалося з того, що апостол Іуда дізнався про намір написання Євангелія та спосіб його інформаційного захисту, але ж він міг про це й не дізнатися. Далі Іуда зрадив – і це стало несподіванкою для всіх, навіть для Ісуса: «Сказавши так, Ісус стривожився духом і посвідчив: Істинно, істинно кажу вам: один з вас мене зрадить!» (Іван 13.21). Для цього Ісусові не обов’язково було телепатично читати думки Іуди – досить було скласти докупи його поведінку протягом останньої доби і все зрозуміти. Але ж Іуда міг і не зрадити – це було його вільне волевиявлення.

Після своєї зради, Іуда розповів членам єрусалимського синедріону про Ісусові плани публікації книги у вигляді чотирьох компонентів.

Ця інформація залишилась би без застосування, якби в Єрусалим не приїхав Філон Александрійський (про що він сам розповів у трактаті «Про провидіння» 2.64). Він зустрівся з членами синедріону і дізнався про «інсайд» Іуди щодо плану написання Євангелія, хоча самого Євангелія не бачив. Зрозуміло, що Філон про це міг би й не дізнатися.

Та й поява самого Філона виглядає як малоймовірна подія, адже в найбагатшій родині Александрії народився інтеліс (археїс, психопат). Він інстинктивно мавпував тих, про кого йому розповідали, а саме Мойсея та гелленських філософів. Понад те, Філон уявляв себе новим Мойсеєм, який врятує іудеїв за допомогою правильного розуміння Тори та гелленської філософії.

Завдяки вихованню в культурній сім’ї та якісній класичній освіті цей Філон був, як нині говорять, «корпоративним психопатом», тобто високофункціональною інтелектуальною твариною. В літературному плані він був плагіатором, графоманом і фальсифікатором.

У 38 році в Александрії була криза, викликана геллено-іудейським конфліктом. У кінці цього року Філон відбув з іудейською делегацією до Рима, де перебував протягом року. Саме там – у столиці імперії – Філон зустрів тексти усіх чотирьох євангелій. Але ж міг і не зустріти.

Після повернення в Александрію на початку 41 року, Філон узяв тексти цих чотирьох євангелій і густо нашпигував їх своїми вигадками, коментарями, іудейськими «пророцтвами» та байками. Докладно про це у статті «Філон Іудей та його псевдоепіграф: Кукіль без пшениці, частина 3».

У результаті з’явились нові тексти, відомі нині як «канонічні євангелія». Будучи надзвичайно багатою, впливовою та вкрай амбітною особою, Філон їх масово тиражував і активно поширював. З Александрії Єгипетської ця світоглядна зараза почала своє поширення на навколишні території.

Але найголовніше почалося після смерті Філона. Річ у тім, що Александрійська іудохристиянська церква використовувала філонівське «святе письмо» як головний інструмент своєї влади, тому просувала цей фальсифікат з шаленою активністю та настирністю. Для цього александрійські патріархи без розбору застосовували всі доступні засоби, включаючи нахабну брехню, підкупи, терор та фізичне насильство.

Головним аргументом на користь переваги єгипетських «канонічних євангелій» висувалась їхня древність (вони були написані лише через десять років після оригінальних, галілейських євангелій), а також те, що вони були удвічі об’ємнішими (обсяг вставок перевищував обсяг первинного тексту). На цій підставі александрійці стверджували, що тількі їхні євангелія повноцінні, натомість галілейські євангелія є усіченими та фрагментарними, а тому неповноцінними та фальшивими. В результаті такого «агресивного маркетингу» первинні тексти євангелій були витіснені з масового обігу і підмінені масово тиражованим псевдоепіграфом Філона Іудея.

У всій цій послідовності подій занадто багато випадковостей, щоб говорити про спеціальний план фальсифікації Євангелія задля його успішнішого просування. Такі надскладні плани не працюють. Очевидно, що поширеність нинішнього «канонічного Євангелія» стала наслідком взаємодії величезної кількості випадкових чинників, що не піддається навіть приблизному прогнозуванню, а не те що плануванню.

Такого роду низку випадковостей, особливо отримання Філоном (з далекої єгипетської Александрії) інформації від Іуди-зрадника, неможливо запланувати. Подібні вкрай малоймовірні події нині позначають терміном «чорний лебідь». Йдеться про важкопрогнозовані та рідкісні події, що мають значні наслідки. Назва «чорний лебідь» викликана тим, що зазвичай лебеді є білими, та й саме слово «лебідь» (від давнього «елбідь», лат. albus) означає «яскраво-білий». Чорні лебеді існують, але зустрічаються дуже рідко.

Отже, Ісус не міг знати, як конкретно відбудеться фальсифікація, проте передбачив неминучість спотворення Євангелія тим чи іншим способом. Найімовірнішим був спосіб «досипання куколю». Тому Ісус придумав відповідний засіб захисту Євангелія – шляхом розділення його на чотири частини, які не лише доповнюють одна одну, а й здійснюють перехресну перевірку.

В якості «контрольної суми» Ісус застосував універсальну природну константу – «Золоту пропорцію»: співвідношення опису подій у Галілеї (59%+3%) та в Єрусалимі (38%) співвідноситься як 62 до 38. Це відповідає Золотому перетину 62:38. Контрольна сума мала допомогти адресату Євангелія відновити його первинний текст. Як ми вже говорили, це інструкція для майбутнього людства, тому зберегти її автентичність було вкрай важливо.

– Якщо Добра Новина є посланням тільки для нинішнього кризового людства, то чи означає це, що вона не була призначена для людей, що жили протягом двох останніх тисячоліть?

Добра Новина – це передовий інформаційний продукт. Тому для розуміння її природи корисно провести аналогії з сучасними інформаційними технологіями.

Вільний софт, ліцензія GNU

Уявімо, що ми відкрили проривну інформаційну технологію, яку бажаємо поширити на весь світ. При цьому ми добре усвідомлюємо, що ця технологія значно випередила свій час. Нам треба, щоб вона збереглася протягом дуже тривалого часу, дожила до кращих часів і врешті-решт знайшла людей, спроможних її зрозуміти та розтиражувати. Що ми можемо зробити для досягнення цієї мети?

По-перше, нам треба викласти код цієї технології у вільний доступ для всіх бажаючих. Таке вільне програмне забезпечення (англ. free software, software libre, чи libre software) надає користувачу низку неодмінних свобод:

• свобода виконувати програму як вам завгодно в будь-яких цілях;
• свобода вивчати роботу програми й модифікувати програму, щоб вона виконувала обчислення користувача, як він побажає;
• свобода передавати копії, щоб допомогти іншим;
• свобода передавати копії змінених версій іншим.

По-друге, треба створити яскравий діючий зразок цієї технології, наприклад, у вигляді суперефективного сервісу на інтернет-сайті. Робота такого сайту має стати всесвітньою сенсацією (скажімо, як ChatGPT – чат-бот зі штучним інтелектом, розроблений лабораторією OpenAI).

По-третє, після того, як про сайт з суперсервісом пішла всесвітня слава, його треба закрити. Це примусить усіх зацікавлених завантажувати вільний софт, досліджувати, доповнювати, робити власні релізи та їх тиражувати.

Щоб програмне забезпечення вважалось вільним, воно повинно поширюватись під однією з вільних ліцензій, котра закріплює за користувачем вищеописані права, та з вільнодоступними джерельними кодами. Найвідомішими з них є «Загальна публічна ліцензія GNU» (GNU General Public License), скорочено – GNU GPL.

Не важко побачити, що саме такий спосіб було застосовано для поширення Доброї Новини. Євангеліє – це вільний софт з ліцензією GNU GPL. Його кожен може вільно використовувати, досліджувати, поширювати, коментувати і навіть змінювати, що й робилося протягом усього часу його існування. Завдяки цьому Євангеліє стало найбільш тиражованою книгою на планеті.

Тут і захована коротка відповідь на запитання: Чому Галілейська церква не переймалася тим, що кожен бажаючий застосовував Євангеліє на власний розсуд?

Відповідь: Тому, що так передбачено ліцензією на вільний інформаційний продукт.

– Але ж спотворення Євангелія як вільного продукту та його неправильне застосування може призвести до негативних наслідків?

Саме так. Згідно з вільною ліцензією, кожен сам несе відповідальність за наслідки використання вільного софту. Врешті, це стосується будь-якого виробу, що його можна вільно купити в найближчому магазині. А проте нормальні люди застосовують його за призначенням, адже це приносить користь.

Подібна ситуація з Євангелієм: його можна як завгодно перекручувати, проте максимально позитивний результат дає тільки його первинний варіант. Що ближче до галілейського першоджерела, то кращий результат. А все тому, що первинний варіант є продуктом боголюдської свідомості, відтак людська свідомість неспроможна його поліпшити.

Жнива Господні: підготовка і реалізація

Як ми вже говорили, реалізація євангельської інструкції з заснування нової цивілізації можлива лише під час кризи старої цивілізації. Це те, що відбувається на наших очах. Головною ознакою цієї кризи є фізичне скорочення Білої раси та проходження нею крізь еволюційне «пляшкове горло», в термінах Євангелія – крізь «вузьку браму». Це означає, що саме сьогодні починаються «жнива Господні», натомість два попередні тисячоліття були періодом підготовки до цих «жнив».

Ще раз повторимо, що перетворення на біологічно безсмертного «лебедя» і процес заснування нового світу нерозривно пов’язані між собою. Відтак лише сьогодні відкривається вікно можливостей для МАСОВОЇ реалізації обіцянки Ісуса Хреста: «Ви, що пішли за мною, в новому народженні у стократ більше отримаєте і ЖИТТЯ ВІЧНЕ успадкуєте». Іншими словами: «Ви, що стали моїми послідовниками, перейдете на вищий рівень розвитку, а у Просторі волі отримаєте все, що забажаєте, в тому числі й біологічне безсмертя».

Два тисячоліття тому не було цивілізаційної кризи. Члени Галілейської церкви спромоглися здійснити нове народження лише завдяки тому, що їх навчав сам Ісус Хрестос – боголюдина, син Божий. Це було локальне явище, адже чисельність цієї церкви не перевищувала сотні учасників (завдяки компактності церква вільно подорожувала суходолом і морем на одному кораблі).

Нині настала цивілізаційна криза. Це означає, що проект нового народження – на індивідуальному і на колективному рівні – має стати масовим явищем. Факт цивілізаційної кризи – це активатор проекту. Без нього не обійтися.

Сучасній людині, більш-менш знайомій з технологіями та віртуальною реальністю, значно легше усвідомити і наявність Просторів подій, і присутність людиноподібних тварин (т. зв. психопатів), і природу Туринської плащаниці. А проте це все можна було пояснити і значно раніше – іншими термінами, іншими притчами, з більшими зусиллями. Проте масова реалізація проекту можлива лише в умовах глобальної кризи, тобто в наш час.

– А чи не можна було обійтися без реального галілейського прототипу, натомість одразу ж написати Євангеліє – послання далеким нащадкам?

Справді, при наявності розвиненої фантазії, текст Євангелія з усіма його подіями та персонажами можна було вигадати у своїй уяві. Проте без прототипу нічого б не вийшло – і ось чому.

Необхідність Галілейської церкви

По-перше, життя цікавіше за будь-які наші фантазії. Без опису реальних подій Добра Новина не була б такою захоплюючою та переконливою.

По-друге, без реальних подій Добра Новина не отримала б такого позитивного розголосу. Навіть у наш час інтернету та глобальних ЗМІ, найгеніальніша піар-кампанія повинна мати під собою якусь реальну основу. Грубо кажучи, з мухи можна роздути слона, проте має бути муха.

По-третє, створивши Галілейську церкву, Ісус створив організацію, яка протягом двох тисячоліть стежила за розвитком проекту Великого Переходу і у випадках крайньої необхідності втручалася в хід подій.

По-четверте, Ісус сформував для себе середовище зі світлих людей, з якими йому цікаво спілкуватися, досліджувати, творити, здійснювати технічні та соціальні проекти. Це дуже важливо. Запитайте себе, чи у вашому оточенні багато людей, з якими можна поділитися знаннями про простори подій чи обговорити, наприклад, цю статтю?

По-п’яте, матеріалізація ідеї у вигляді діючого прототипу дозволила практично перевірити деякі задуми: щось вдосконалити, а від чогось відмовитись. Наприклад, невдача зі зрадою Іуди вказує на те, що демоси мають бути етнічно і культурно однорідними. Ідея про асиміляцію Іуди в арійському середовищі галілеян і перетворення його на «апостола іудеїв» не спрацювала. Отже, в подібних речах потрібно шукати інші підходи.

Висновки

1. Метою проекту Ісуса Хреста є перехід до нової людини й нової цивілізації. Це фундаментальне перетворення, тому Ісус його позначив словом «палінгенезія», що значить «знову народження», «відродження», «перенародження».

2. Нова людина (людина-4, універсальна людина, «лебідь», «ельф») є біологічно безсмертною. Нову цивілізацію можуть заснувати тільки біологічно безсмертні люди, а для набуття біологічного безсмертя («вічного життя») треба стати засновником нової цивілізації.

3. Дороговказ у вигляді «семи блаженств» стосується не лише окремої людини, а й цілого народу, тому його можна застосувати для вироблення ефективної державної політики.

4. Здобути «вічне життя» можна лише тоді, коли стаєш частинкою масового руху за оновлення світу. Добра Новина є прихованою соціальною технологією Великого Переходу.

5. Вікно можливостей для Великого Переходу відкриється тоді, коли Євангеліє буде розшифроване адресатом, а цивілізація перебуватиме у гострій кризі.

6. Після 2022 року вікно можливостей для заснування нового світу вже відкрите. Це означає, що одночасно відкрилось вікно можливостей для перетворення самих засновників нового світу і здобуття ними біологічного безсмертя – керованої молодості.

7. Фальсифікація Євангелія не вплинула на цілісність послання, а лише ускладнила розв’язання загадки для спільноти, що є адресатом Доброї Новини.

8. Здійснена Філоном фальсифікація посприяла популяризації євангельської тематики серед народних мас. Завдяки вільному поширенню Євангеліє стало найбільш тиражованою книгою на планеті.

9. Сенс Євангелія можна було пояснити й сотні років тому – окремим людям і з більшими зусиллями. Проте в минулому не було можливості для масового перетворення, необхідного для заснування нового світу. «Спусковим гачком» для Великого Переходу є нинішня цивілізаційна криза.

10. Процес Великого переходу перебуває під наглядом Галілейської церкви. Вона у вищому просторі подій, тому для нас невидима. Майже невидима.

Продовження: Палінгенезія, нова людина і нова нація, або Навіщо трипільці спалювали свої старі міста

Wardruna - Algir - Stien Klarnar