Світової війни не буде. Буде світова революція, яка і поховає Російську неоімперію. Коли це станется, згадають, що все почалось із Майдану в Україні, і почнуть говорити про всесвітньо-історичне значення, - говорить історик Сергій Климовський.
Путін міг бути причетним до терактів у Парижі, щоб таким чином примусити світових лідерів сісти з ним за один стіл переговорів?
- Безумовно. Це використання ісламського фактору проти Європи. Спершу треба створити загрозу, а потім атакувати. На початку тиск з боку Росії йшов частково на Іспанію, Італію. Маю на увазі наплив мігрантів у ці країни з кінця 2013-го року. Російські ЗМІ так і писали, що мусульмани захоплять південь Європи. Це був своєрідний тиск Путіна на ЄС. Мовляв, "хтось вам загрожує. США не можуть вас захистити, а от Росія може". Після саміту у Брісбені (австралійське місто, де торік пройшов саміт країн G-20. Всі світові лідери Путіна ігнорували, тому він покинув саміт достроково - Gazeta.ua), Путін робив все можливе, щоб повернутися у велику політику.
Теракти були спонтанні. До ІДІЛ поїхало воювати півтори тисячі французів. Цього досить, щоб повідомити французьку розвідку про якісь плани. Але якщо інформація звідти не надійшла, ці теракти взагалі не планувались ІДІЛом у Сирії. Їх планували в іншому місці, а ІДІЛ просто використали як ширму, на яку все можна звалити. Не виключено, що це могла бути Росія.
Штати хіба не розглядають цей варіант?
- Розглядають. Ви здивовані тим, що вони не дістали цю карту і не кричать, що от ми маємо дані, що це зробив Путін? Це - як ситуація з російськими військами в Україні. Всі знають, що вони тут є, але що і хто може зробити? Оголосять війну Росії? Ні. Розробляються стратегії. Олланд їздив на переговори спершу до Обами, щоб вибудувати загальну схему, узгодити умови, які потім передав Путіну. Але не варто очікувати, що процес буде швидкий. США, наприклад, щоб провести операцію "Буря в пустелі" (одна з військових операцій США та їх союзників в Іраку під час війни у Перській затоці - Gazeta.ua) знадобилось півроку. Увесь цей час готувалися. Тому швидкої співпраці із Росією теж не буде.
Є теорія, що Штати підігрують Путіну у війні в Сирії, щоб він загруз там як найглибше і як найдовше.
- Це не теорія, а факт. США змушують Путіна воювати у Сирії з власним дитям — ІДІЛ. І він з кожним кроком розпорошує свої сили.
Взагалі Захід робить те саме, що й Путін. Вони створюють одне одному проблемні фронти. Зараз говорять про балканський. Це Сербія, Македонія і Чорногорія, яку збираються прийняти в НАТО. Чорногорська влада вже заявляла, що Росія дестабілізуватиме ситуацію в країні, аби її не взяли в НАТО.
Захід у відповідь створюватиме проблемні фронти для Росії. Вже є сирійський фронт, афгано-таджикський фронт, де була спроба повстання. А Таджикистан тримається на російських військах.
Росія зможе фінансувати всі ці фронти одночасно?
- Зможе доти, доки не перестануть купувати її газ. Із нафтового ринку її вже вибивають, лишилося ще відмовитись від російського газу. Росія ще спробує продавати його на азійський ринок. Намагається домовитися з Індією, щоб збудувати газопровід. Але як його протягнуть через Гіндукуш - велике питання. З другого боку, Індія може отримати цей газ з Ірану. І при всьому цьому валютний запас Росії вичерпується.
У Кремлі такі варіанти теж прораховують. Але це централізована держава з купою міністерств, де є угруповання з власними інтересами. Поміж ними всіма також йде боротьба. Тим, хто будуватиме газопроводи вигідно, щоб труби пішли. За це вони отримають гроші. А чи зростеться справа далі - то вже справа Кремля.
Із кожним днем ризики невдачі для Путіна зростають.
- Після залякування всіх ядерною війною, Кремль дістав нову зброю: якщо Путін піде, то буде ще гірше. Ця заява в Росії перший раз прозвучала ще на початку року.
На Донбасі час від часу ситуація теж загострються.
- Була лише пауза перед виборами. Вони були цікаві Кремлю, але результати їм не сподобалися. Мали розрахунок, що Опозиційний блок набере більше голосів по країні. Але він просів.
Кремль зацікавлений був змінити ситуацію політичними методами. Результат виборів на це не дає підстав. Тепер питання - що далі? Можна трохи пообстрілювати. З другого боку, з тією компанією у 30 тисяч чоловік, що сидить на Донбасі, треба щось робити. Якщо військо не воює - воно розкладається. Тим більше, що потрібні якісь успіхи. От вам і бойові дії. Захарченко ще з весни каже, що ми йдемо у наступ. Можуть спробувати захопити Авдіївський коксохімічний завод. Він поки під Україною. Маріуполь теж залишається ціллю.
Мінські угоди автоматично переносяться на наступний рік. На коли - невідомо. Захарченко і Плотницький кажуть, що вибори на окупованих територіях будуть навесні. Але ми теж можемо зробити їм деякі сюрпризи. Порошенко вже сказав, що наші війська можуть відкривати вогонь, коли це загрожує їх життю. Але це не буде афішуватися, бо ми виконуємо Мінські домовленості. А з першого січня Україна стає членом Ради Безпеки ООН і можемо запросити миротворців. Вони закриють кордон, а все решта - справа СБУ.
Військового наступу з нашого боку не буде. Навіщо нам там покласти 10 тисяч наших хлопців? Задум Порошенка - зайти на Донбас із найменшими втратами. Використовуючи дипломатію, ООН і миротворців. Тим більше, що раніше літа наступного року нема жодного сенсу заходити туди. Дайте людям насолодитися "русским миром". За зиму все стане на свої місця. Проблема з бензином вже почалася. Далі будуть проблеми з опаленням, енергетикою, постачанням води, дефіцитом продуктів.
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
"ІДІЛ трохи нагадує Правий сектор, де є агентура Москви, СБУ і чесні патріоти" - історик
Світ:
Спецтема:
Путін міг бути причетним до терактів у Парижі. Взагалі Захід робить те саме, що й Путін. Вони створюють одне одному проблемні фронти.
15120203r.jpg
Світової війни не буде. Буде світова революція, яка і поховає Російську неоімперію. Коли це станется, згадають, що все почалось із Майдану в Україні, і почнуть говорити про всесвітньо-історичне значення, - говорить історик Сергій Климовський.
Путін міг бути причетним до терактів у Парижі, щоб таким чином примусити світових лідерів сісти з ним за один стіл переговорів?
- Безумовно. Це використання ісламського фактору проти Європи. Спершу треба створити загрозу, а потім атакувати. На початку тиск з боку Росії йшов частково на Іспанію, Італію. Маю на увазі наплив мігрантів у ці країни з кінця 2013-го року. Російські ЗМІ так і писали, що мусульмани захоплять південь Європи. Це був своєрідний тиск Путіна на ЄС. Мовляв, "хтось вам загрожує. США не можуть вас захистити, а от Росія може". Після саміту у Брісбені (австралійське місто, де торік пройшов саміт країн G-20. Всі світові лідери Путіна ігнорували, тому він покинув саміт достроково - Gazeta.ua), Путін робив все можливе, щоб повернутися у велику політику.
Теракти були спонтанні. До ІДІЛ поїхало воювати півтори тисячі французів. Цього досить, щоб повідомити французьку розвідку про якісь плани. Але якщо інформація звідти не надійшла, ці теракти взагалі не планувались ІДІЛом у Сирії. Їх планували в іншому місці, а ІДІЛ просто використали як ширму, на яку все можна звалити. Не виключено, що це могла бути Росія.
Штати хіба не розглядають цей варіант?
- Розглядають. Ви здивовані тим, що вони не дістали цю карту і не кричать, що от ми маємо дані, що це зробив Путін? Це - як ситуація з російськими військами в Україні. Всі знають, що вони тут є, але що і хто може зробити? Оголосять війну Росії? Ні. Розробляються стратегії. Олланд їздив на переговори спершу до Обами, щоб вибудувати загальну схему, узгодити умови, які потім передав Путіну. Але не варто очікувати, що процес буде швидкий. США, наприклад, щоб провести операцію "Буря в пустелі" (одна з військових операцій США та їх союзників в Іраку під час війни у Перській затоці - Gazeta.ua) знадобилось півроку. Увесь цей час готувалися. Тому швидкої співпраці із Росією теж не буде.
Є теорія, що Штати підігрують Путіну у війні в Сирії, щоб він загруз там як найглибше і як найдовше.
- Це не теорія, а факт. США змушують Путіна воювати у Сирії з власним дитям — ІДІЛ. І він з кожним кроком розпорошує свої сили.
Взагалі Захід робить те саме, що й Путін. Вони створюють одне одному проблемні фронти. Зараз говорять про балканський. Це Сербія, Македонія і Чорногорія, яку збираються прийняти в НАТО. Чорногорська влада вже заявляла, що Росія дестабілізуватиме ситуацію в країні, аби її не взяли в НАТО.
Захід у відповідь створюватиме проблемні фронти для Росії. Вже є сирійський фронт, афгано-таджикський фронт, де була спроба повстання. А Таджикистан тримається на російських військах.
Росія зможе фінансувати всі ці фронти одночасно?
- Зможе доти, доки не перестануть купувати її газ. Із нафтового ринку її вже вибивають, лишилося ще відмовитись від російського газу. Росія ще спробує продавати його на азійський ринок. Намагається домовитися з Індією, щоб збудувати газопровід. Але як його протягнуть через Гіндукуш - велике питання. З другого боку, Індія може отримати цей газ з Ірану. І при всьому цьому валютний запас Росії вичерпується.
У Кремлі такі варіанти теж прораховують. Але це централізована держава з купою міністерств, де є угруповання з власними інтересами. Поміж ними всіма також йде боротьба. Тим, хто будуватиме газопроводи вигідно, щоб труби пішли. За це вони отримають гроші. А чи зростеться справа далі - то вже справа Кремля.
Із кожним днем ризики невдачі для Путіна зростають.
- Після залякування всіх ядерною війною, Кремль дістав нову зброю: якщо Путін піде, то буде ще гірше. Ця заява в Росії перший раз прозвучала ще на початку року.
На Донбасі час від часу ситуація теж загострються.
- Була лише пауза перед виборами. Вони були цікаві Кремлю, але результати їм не сподобалися. Мали розрахунок, що Опозиційний блок набере більше голосів по країні. Але він просів.
Кремль зацікавлений був змінити ситуацію політичними методами. Результат виборів на це не дає підстав. Тепер питання - що далі? Можна трохи пообстрілювати. З другого боку, з тією компанією у 30 тисяч чоловік, що сидить на Донбасі, треба щось робити. Якщо військо не воює - воно розкладається. Тим більше, що потрібні якісь успіхи. От вам і бойові дії. Захарченко ще з весни каже, що ми йдемо у наступ. Можуть спробувати захопити Авдіївський коксохімічний завод. Він поки під Україною. Маріуполь теж залишається ціллю.
Мінські угоди автоматично переносяться на наступний рік. На коли - невідомо. Захарченко і Плотницький кажуть, що вибори на окупованих територіях будуть навесні. Але ми теж можемо зробити їм деякі сюрпризи. Порошенко вже сказав, що наші війська можуть відкривати вогонь, коли це загрожує їх життю. Але це не буде афішуватися, бо ми виконуємо Мінські домовленості. А з першого січня Україна стає членом Ради Безпеки ООН і можемо запросити миротворців. Вони закриють кордон, а все решта - справа СБУ.
Військового наступу з нашого боку не буде. Навіщо нам там покласти 10 тисяч наших хлопців? Задум Порошенка - зайти на Донбас із найменшими втратами. Використовуючи дипломатію, ООН і миротворців. Тим більше, що раніше літа наступного року нема жодного сенсу заходити туди. Дайте людям насолодитися "русским миром". За зиму все стане на свої місця. Проблема з бензином вже почалася. Далі будуть проблеми з опаленням, енергетикою, постачанням води, дефіцитом продуктів.
Подаю у скороченому вигляді, О.К.
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»