Інформаційна агресія та її вплив на культуру (закінчення)

Попередні статті:
Інформаційна агресія та її вплив на культуру (частина 1)

Що відбувається у світі? *

Світ стає все більш агресивним. Люди знищують один одного. В ім’я чого? Спроба дати відповідь на це запитання показує, що час від часу певні сили розробляли ідеологічні доктрини, а потім, намагаючись їх реалізувати, нав’язували свій спосіб життя силою зброї.

Важко повірити в те, що існують у світі люди, яким подобається організовувати війни, революції, перевороти, скоювати вбивства та інші негативні дії. Проте все це ми спостерігаємо впродовж багатьох віків, особливо у ХХ столітті. Виникає запитання: чому ж згубні явища, які не сприймають люди, які викликають страждання мільйонів людей, все ж таки відбуваються?

Відповідь матеріаліста може бути такою — могутні, багаті, озброєні, а отже, і захищені нації прагнуть збільшити сферу свого впливу, щоб зуміти забезпечити високий рівень життя і збагачення.

Критична відповідь буде іншою: тому що є сили, здатні впливати, і є багато людей, які підкоряються такому впливу. Існує дві діючі сили, але кожній із них відведена своя певна роль. Одна — знає, чого хоче, інша — і не підозрює про інтереси першої сили. Така нерівна гра називається маніпуляцією, що дослівно означає "дію, вчинену з певною метою".

Маніпулювати людиною можна лише тоді, коли вона не усвідомлює своєї духовної сутності і своєї духовної природи. Духовний потенціал людини — сприйняття, спомин, володіння астральними енергіями тощо — значно вищий, ніж сьогодні прийнято вважати. Як свідчать езотеричні джерела, у минулі епохи люди усвідомлено використовували такі здібності, і тому діставали природний доступ до вищих розмірностей. Духовні сили, тонка речовинна дія на матерію і надчуттєве сприйняття, були для них такою самою нормою життя, якими для сучасних людей є електрика, телебачення і комп’ютер.

Характерна оцінка стану суспільної свідомості міститься у твердженні видатного вченого, член-кореспондента Академії наук Білорусі Альберта-Віктора Іозефовича Вейніка, який писав: "Світ (і людина) влаштований зовсім не так, як ми думаємо. Чим глибше я проймався цією думкою і чим далі просувався на шляху розкриття реальної картини світу, тим незатишніше мені ставало, і тим менше розуміння я зустрічав з боку своїх вчених колег. Проте відчуття дискомфорту продовжувало зберігатися і навіть переросло в страх, коли я помітно просунувся в розшифровуванні справжньої картини світу, бо ця картина виявилася органічно пов’язаною і цілком обумовленою природою самої людини, її роллю і призначенням у цьому світі. Саме так, я не обмовився, — все крутиться навколо людини, і наша трагедія полягає в тому, що ми цього не розуміємо і живемо, повністю ігноруючи вказану обставину" [1].

Давайте уважно подумаємо про написане. Виходить, що це ми, люди, створюємо все те, з чим сьогодні й стикаємося. Ми є "творцями" всієї цієї мерзоти, яку спостерігаємо. "Творцями" природних катаклізмів — повеней, засух, землетрусів тощо.

Вивчаючи навколишній світ, А. Вейнік вивів загальні закони, що управляють живою природою, "вінцем якої є людина. Знайдена найцікавіша картина інформаційних та інших взаємодій між усіма живими об’єктами. Почала вимальовуватися приголомшуюча суть людини і супутніх їй надтонких світів, без яких фактично не обходиться жоден крок нашого життя. Це змусить глибоко задуматися багато кого з нас" [2].

Простий і ясний філософський аналіз різних світоглядів, які панують сьогодні у світських, релігійних та езотеричних колах, вразить навіть обізнаного читача. Все бере свій початок у дусі, і тому далеко не байдуже, у що вірять люди, і який світогляд вони поділяють. Тобто, намагатись пояснити суть процесів, які відбуваються, не зачіпаючи світогляду, — марна трата часу. Східна мудрість говорить, що пробувати вирішувати проблему, не розуміючи її витоків, значить пробувати принести користь дереву, поливаючи його листя. Спочатку здається, що листя охолодилося й одержало їжу, але потім виявляється, що мокре листя згорає від прямого проміння сонця. Щоб дерево живилось, потрібно поливати коріння. А для цього необхідно знати, де воно знаходиться.

Чи можливий інший погляд на походження і майбутнє людства, відмінний від того, який нам диктують сучасні панівні світогляди? На це вельми важливе запитання можна відповісти ствердно, якщо подивитися на світ з позицій його багатовимірності та існування надтонких світів і об’єктів, які живуть поза часом та простором і взаємодіють з нами за законами добра та зла. І, як пише А. Вейнік, перед нами "в новому світлі постають суть людини, свобода волі, мета життя, мислення, пам’ять, сновидіння, порушення психіки і, що цікавить усіх, проблема здоров’я" [3].

І з цих позицій знаходить пояснення фізичний механізм так званих аномальних явищ, суть яких представляє якийсь єдиний феномен, породжуваний надтонким світом зла, який проникає в нас і маніпулює нашими свідомістю і здоров’ям.

Таке розуміння світу цілком прийнятне, оскільки відповідає новітнім досягненням холістичної науки і знанням високорозвинених культур далекого минулого, чия картина світу ґрунтувалася на "паранормальних" здібностях. Проте ці здібності не вберегли їх від деградації. Як свідчить історія, люди у своїй більшості, як і раніше, не можуть встояти перед такими спокусами, як зловживання владою і прагнення до заможного життя, що стимулює деградаційно-паразитичні потреби.

Матеріалістична теорія

Матеріалістична наука виходить з того, що матерія, яка сприймається нашими органами чуття, є єдиною реальністю. Згідно з її висновками, Земля і всі істоти, що живуть на ній, — не більше, ніж продукт матерії. З перших органічних форм матерії нібито виникли і поступово розвивалися одноклітинні та багатоклітинні організми, згодом — водяні рослини, потім рослини з’явилися і на суші, після чого на Землі стали мешкати тварини, і нарешті, у процесі еволюції виникли люди. Виходить, що людина — свого роду тварина, яка також не має душі, чиє існування, незважаючи на більш розвинений мозок, також завершується після смерті, як і в усіх інших тварин.

Неспроможність такого трактування очевидна. До того ж, матеріалістичні теорії, що стверджують, ніби з низьких форм життя в результаті випадкових генетичних мутацій поступово виникають вищі, наперед ігнорують існування світів низької і вищої розмірностей і тому зводять людину до рівня фізичної матерії (редукціонізм). З цього ж припущення виходить й академічне переконання, ніби душа і свідомість — всього лише продукт діяльності мозку.

Проте, на противагу матеріалістичній теорії еволюції, існує абсолютно самостійний погляд на світ: багатовимірна деволюція, що відповідна духовному творчому принципу інволюції.

Отже, інший погляд

Вивчаючи найрізноманітніші джерела, швидко помічаєш дуже важливий збіг: усі вони погоджуються з тим, що Земля — частина багатомірного Космосу, і паралельно з нею існують астральні світи і світи вищих розмірностей. При такому підході все те, що відбувається на Землі, уявлятиметься в абсолютно іншому світлі.

Події на нашій земній сцені можна правильно зрозуміти тільки у випадку, якщо нам вдасться заглянути за лаштунки видимої матерії. Під які впливи підпадала світова історія у минулому і сьогодні? Що служить рушійними силами наростаючої глобальної агресії? Де проявляють себе світлі, а де — темні сили?

Тут ці запитання обговорюються з позиції багатомірності світобудови. А оскільки її багатомірність є для нас початковою тезою, то дамо короткий опис відповідного розуміння нашого світу.

Всесвіт складається з грубо- і тонкоречовинної матерії. По іншу сторону дуальності матерії знаходиться індивідуальність свідомості, спірітуальна душа, усвідомлений індивідуум (на санскриті атма — "я", або джива — "жива істота"). За всіма груборечовинними проявами знаходяться тонкоречовинні енергії, а за ними — наділені свідомістю розумні істоти (індивідууми). Наша свобода полягає в можливості вибору того, на що ми хочемо спрямувати нашу свідомість. Резонанс і визначає ті частоти (світи та істоти), з якими у нас відбувається контакт. Мета життя — в усвідомленні власної істинної особи як вічного індивідуума. За Давньою арійською філософією [4], кожна людина має свою першоідею і має її реалізувати в земному житті.

Синонімічні поняття "вищі розмірності" і "області вищих розмірностей" відносяться до вищих, менш щільних світів матеріального Космосу, що не сприймаються фізичним зором людини. При цьому мається на увазі тільки матеріальна, а не духовна градація. Поняття "астральний" відноситься до областей вищих розмірностей, що існують біля кожної планети або зірки. Будь-яке небесне тіло (грец. astron) має зв’язок з паралельними тонкоречовинними планами, які тому й називаються "астральними". Ці плани відрізняються один від одного частотою власних вібрацій. У вищих сферах астральні плани планет створюють єдине ціле і зливаються в один загальний план. Звідси витікає, що окремі сонячні системи і галактики пов’язані між собою на вищих астральних планах. Тому й відчувається вплив різних планет на нашу. Така космічна ієрархія пронизує всю матерію і доходить до самої тонкоречовинної розмірності, яка об’єднує весь Всесвіт (на санскриті ця тонкоречовинна розмірність називається "світ Брахмана"). Людське тіло також складається з різних тонкоречовинних паралельних тіл і через них пов’язане з космічними астральними планами. Після смерті, тобто покинувши тлінне тіло, люди, будучи вже істотами, які складаються тільки зі своєї душі, входять, відповідно до їхньої свідомості (залежно від того, що вони "заробили" під час земного життя), у різні області цих світів. Але і під час земного життя у них існує зв’язок із цими світами, що впливають на людину.

Тому сьогодні слово "астральний" має загальніше значення і є синонімом поняття "тонкоречовинно-матеріальне", протилежне за значенням поняттю "груборечовинно-матеріальне", що характеризує фізично ущільнену матерію. Поняття "позаземний" відноситься до форм життя, впливів та інформації, які виникли не на фізичному плані Землі. Біля кожної планети є свої астральні плани, і тому цілком вірогідно, що Землю відвідують істоти з тонкоречовинних або напівтонкоречовинних (напівфізичних) сфер самої нашої планети або Венери, Марса, сузір’я Плеяд тощо.

Тонкоречовинна субстанція, яка сприймає не тільки враження про зовнішній світ, а й також наші думки, емоції та внутрішні образи, називається на санскриті "манас", в латинській мові йому відповідає слово "mens" (родовий від- мінок — mentis), від якого походить слово, що використовується в українській мові — "ментальний". Тому субстанція розумової або емоційної енергії називається "ментальне", "ментальне тіло", або "дух" (у цьому випадку слово "дух" уживається в значенні, яке йому властиво в таких виразах, як духовна позиція, присутність духу, натхненний і духовно відсталий).

Ментальне тіло подібне дзеркалу або непроявленій плівці, на яку ми постійно проектуємо плотські враження і яка відповідно до цього записує безперервну послідовність образів, вражень і емоцій, створюючи свого роду "ментальний фільм". Ментальне присутнє не тільки в тонкоречовинному тілі окремої людини, а й у Всесвіті. Воно — певний матеріальний елемент творіння, такий самий, як "земля", "вода", "вогонь", "повітря" та "ефір", але тільки тонкоречовинний. Елемент є флюїдною духовною субстанцією, вельми чутливою і пластичною, яка реагує на будь-які імпульси свідомості та реєструє їх всі без винятку (як так звана підсвідомість).

Як із тонкоречовинних елементів виникають видимі форми, так тонкоречовинні елементи утворюють ментальні форми (у вигляді думок, відчуттів і бажань). Ментальна енергія є носієм усіх духовних образів і форм. Тому людям властиве образне і пластичне сприйняття своїх думок і снів, але у них немає і тіні підозри, що всі ці картини зовсім не кінофільм, який ми дивимося наодинці, сидячи вдома біля екрана телевізора.

Часто можна чути думки про особливий менталітет української нації. Але як він формується? Про це ніхто не висловлює жодної ідеї. Формування менталітету логічно і послідовно визначається Давньою арійською філософією, згідно якої існує ментальний план, чи тонкоречовинна субстанція, на якій збираються всі мислеформи людей — "ментальні тіла", чи "дух". Ці мислеформи об’єднуються за спільними першоідеями і переходять на нижній ментальний план, потім на астральний план, де отримують відповідно до першоідеї інформаційно-енергетичну складову, і повертаються на фізичний план до людей, які генерували мислеформи. Генеровані певним народом мислеформи і формують менталітет нації та її життєву позицію. Тобто, щоб змінити життя на Землі, люди мають змінити своє ставлення до нього і формувати позитивні мислеформи. Саме тут спрацьовує формула "який голос, такий і відголосок".

Для істот зі світів вищих розмірностей будь-яка наша думка — якась миттєва конкретна реальність. У відомому значенні це твердження справедливе і щодо нас, людей. Кожна думка негайно стає реальністю, але не на груборечовинному, а на тонкоречовинному плані. Достатньо інтенсивні думки можуть миттєво матеріалізуватися, наприклад, у результаті їхнього фізичного перетворення ("роботи"), веління долі ("випадок"), несподіваного виконання бажання ("чудо") або психосоматичної реакції ("хвороба" або "спонтанне одужання"). В усіх таких випадках у якості проміжної ланки між свідомістю і фізичною матерією виступає ментальне тіло. Іншими словами, кожна думка в розмірності космічної ментальної стихії є якоюсь конкретною формою, яка так і сприймається істотами, що живуть на відповідних планах. Коли наше ментальне тіло наповнене гармонійними думками, відчуттями і бажаннями, що дають нам відчуття любові і задоволення, воно резонує з відповідними тонкоречовинними світами та істотами. Коли ж люди знаходяться під впливом страху, ненависті, фанатизму, сп’яніння тощо, то їхня резонансна частота змінюється, і вони вступають у зв’язок з істотами, налаштованими на ту саму "частоту", які харчуються такими самими негативними коливаннями і навіть здатні їх підсилювати.

Стихію ментального можна порівняти з морем нескінченної флюїдної енергії. Як хвилювання води приводить до утворення хвиль, що мимовільно розходяться вшир і вдалину, так і будь-яке ментальне та емоційне збудження свідомості породжує хвилі тонкоречовинної енергії, здатної існувати самостійно. Їх існування, як і звичайних морських хвиль, обмежене за часом, але на відміну від них, може тривати дуже довго, а саме до тих пір, поки вони не будуть нейтралізовані якоюсь усвідомленою протидією.

Як правило, у процесі життя думки та емоції, подібно до хвиль, переходять одна в одну, не зустрічаючи на своєму шляху ніяких перешкод і блокад. Просто наша увага перемикається на щось інше, і попереднє без жодних проблем заноситься в пам’ять свідомості або підсвідомості. Проте інтенсивні ментальні утворення і враження можуть приймати і стійкішу форму, якщо їх правильно і повністю не "перетравити". Самостійні форми, що не розпалися в стихії ментального, називаються елементалями. Елементалі — це свого роду тонкоречовинні комп’ютерні чипи (підпрограми), що програмують свідомість людини, яка тримає їх у собі. Вони постійно викликають у людини певні ментальні реакції, нерідко навіть поза її бажанням. Елементалі (мислеформи, уявлення, апатія) можуть переслідувати людину впродовж усього її життя, оскільки володіють достатньою силою, щоб впливати на певні її бажання, вчинки і навіть на загальну орієнтацію свідомості людини.

Такі елементальні стереотипи і "програми", якщо вони володіють величезною силою, можуть залишатися дієвими протягом достатньо довгого часу. В подібних випадках говорять, що людину "переслідує думка", "вона охоплена ідеєю", "вона раб своїх бажань", "вона не може вчинити інакше". Особливо сильні елементалі, породжувані ненавистю, ревнощами і маніями різного роду (надмірна пристрасть до колекціонування, переглядання телепередач, наркотична залежність, підвищена сексуальність). Вони постійно схиляються до одних і тих самих думок, відчуттів і вчинків.

Люди випробовують на собі силу-силенну тонкоречовинних впливів, які виходять від їхніх власних елементалей, елементалей інших людей і астральних істот. Тому так важливо вести усвідомлений і чистий устрій життя, що не шкодить тонкоречовинному тілу або не ослабляє його, оскільки за своєю природою кожна людина має імунітет проти "астральних паразитів". Але коли всюди культивується матеріалістичний спосіб життя, як це ми спостерігаємо сьогодні, люди втрачають свій тонкоречовинний і психічний імунітет і виявляються сприйнятливими до найрізноманітніших форм впливу.

Елементалі самостійні, але вважати їх незалежними не можна. Вони повністю підпорядковані свідомості людини, яка їх породжує, навіть якщо вона піддає сумніву їхнє існування. Думки, почуття і бажання в планах вищих розмірностей з’являються у вигляді наділених життям ментальних структур і пластично сприймаються відповідними тонкоречовинними істотами. Тому закон тонкоречовинного світу свідчить: "Подібне притягує подібне". Це закон резонансу. Він справедливий як у позитивному, так і негативному відношенні. Будь-яка позитивна і заснована на свідомості Бога духовна позиція не призводить до виникнення елементалей, оскільки в цьому випадку стан людської свідомості не спричиняє психічних травм. Частота такої свідомості лежить набагато вище за "довжину хвилі" астральних планів.

Ментальні форми з низькою частотою коливань, навпаки, служать "поживою" для тонкоречовинних паразитів і енергетичних вампірів. З нашої, земної, точки зору, негативні думки, почуття та емоції є чимось абстрактним та аморфним. Але астральні істоти бачать у таких ментальних утвореннях цілком конкретні форми, до яких вони можуть, нібито присмоктуватись або навіть їх "споживати". Тому ці істоти вкрай зацікавлені у виникненні подібних негативних утворень. Деякі з них навіть можуть з’являтися на Землі в людській подобі і займати впливові пости, що дозволяють їм належним чином маніпулювати долями світу з метою забезпечення своїх "духовних братів" відповідним "елементальним харчуванням", оскільки є істоти, що живляться виключно елементалями страху, гніву, фанатизму, жаху тощо.

Особливо сильні ті елементалі, які колективно утворюються великою кількістю людей. Це відбувається в тих випадках, коли якась група людей спільно зосереджує свою увагу на певній темі, події або індивідуумі. Саме цим і пояснюється захоплююча магія масових заходів, ідеологічних рухів і культів осіб. Раніше для такої мети людей збирали на великих аренах і стадіонах. Сьогодні ж можна зібрати мільйони і навіть мільярди людей перед екраном телевізора і примусити їх усіх дивитися одну й ту саму "програму" і сприймати одну й ту саму "інформацію".

Негативна дія засобів масової інформації

Вивчаючи різні аспекти "культурної революції", я довгий час не міг зрозуміти дію мас-медіа на ментальний план, на менталітет нації, на формування елементалей. Особливо це стосується телебачення, яке генерує зображення. Справа в тому, що частота, на якій працює телебачення, відрізняється від частоти генерації мислеформ і, здавалося, ніяк не впливає на ментальний план. Розгадування прийшло зовсім недавно і, як завжди, було досить тривіальним: "Людина є ретранслятором телевізійних зображень, ретранслятором прочитаного, почутого і побаченого". Ось в цьому й суть "культурної революції": формування негативного інформаційного поля, негативного ментального плану, негативного менталітету нації.

Дослідження, проведені різними вченими, показують, що слова впливають на потомство. Останнім часом у моду серед молоді, особливо студентської, увійшов мат, неначе інших слів в українській мові немає. Виникає неоднозначне, на перший погляд, запитання: добре чи погано застосовувати в розмові ненормативну лексику? Здійснені багатьма вченими дослідження дають на це однозначну відповідь: лайливі слова "вибухають" у генетичному апараті людини, через що відбуваються мутації, які покоління за поколінням ведуть до звироднілості.

Дослідники винайшли апарат, який переводить людські слова в електромагнітні коливання. А вони, як відомо, впливають на молекули спадковості дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Лається людина, не зупиняючись — і її хромосоми рвуться і гнуться, гени міняються місцями. У результаті ДНК починає виробляти протиприродні програми. От так поступово потомству передається програма самоліквідації. Учені зафіксували: лайливі слова викликають мутагенний ефект, подібний тому, що дає радіоактивне випромінювання потужністю в тисячі рентген.

Підтверджена дослідниками здатність людей впливати словами на програми спадковості відома віруючим людям зі стародавніх часів. З церковної літератури ми знаємо, як нерідко, завдяки святим, зцілялися безнадійно хворі й воскресали мертві. Причому благословення праведників розповсюджувалося не тільки на конкретну людину, а й на її потомство.

Учені дійшли приголомшуючого висновку: ДНК сприймає людську мову. Її "вуха" прямо-таки пристосовані до вловлювання звукових коливань. Олександр Пушкін колись писав своїй дружині: "Не брудни душу читанням французьких романів". Наш сучасник хіба що посміхнеться цьому наказу генія, а дарма. Молекули спадковості одержують і акустичну, і світлову інформацію: мовчазне читання доходить до клітинних ядер по електромагнітних каналах. Один текст оздоровлює спадковість, а інший її травмує. Молитовні слова будять резервні можливості генетичного апарату. Прокляття руйнує хвильові програми, а значить, порушує нормальний розвиток організму.

Учені вважають, що за допомогою словесних мислеформ людина творить свій генетичний апарат. Наприклад, дитина, котра взяла від батьків певну програму, починає бешкетувати, лихословити. Тим самим, вона руйнує себе і своє середовище — як соціальне, так і психологічне. І котиться ця "снігова грудка" від покоління до покоління. Отже генетичному апарату зовсім небайдуже, про що ми думаємо, говоримо, які книги читаємо. Все вдруковується в хвильовий геном, тобто хвильову генетичну програму, яка змінює в ту або іншу сторону спадковість і програму кожної клітини. Так, слово може викликати рак, а може вилікувати людину. Причому ДНК не розбирає, спілкуєтеся ви з живою людиною або з героєм телевізійного серіалу.

Якби тільки люди усвідомлювали, до яких різних наслідків призводить вибрана ними орієнтація власної свідомості, вони стали б поводитися набагато обережніше і розбірливіше — насамперед, у таких нешкідливих, на перший погляд, речах, як харчування, розваги і повсякденна інформація. Саме вона і формує нашу свідомість.

Сучасні розваги та інформація наповнені картинами уявних та реальних воєн і вбивств. Усі новини на телеканалах розпочинаються з катастроф, убивств, землетрусів, цунамі та інших негативних сенсацій. Якби ніхто не став дивитися такі сюжети і програми, вони тихо і непомітно розтанули б в ефірі. Для перетворення електромагнітних хвиль у ментальні форми завжди потрібні живі люди. Саме тут і проявляється основний принцип технічних засобів, що магічно використовуються, "техномагії". Інформація, що розповсюджується такими технічними засобами, як телебачення, радіомовлення, поліграфія, Інтернет, комп’ютерні ігри, фільми на оптичних дисках, будучи сама по собі бездушною і безпорадною, активується, одухотворяється і проектується у свідомість ментальними енергіями людей.

Опинившись у техномагічних мережах, ми живимо цю систему енергією своєї свідомості. Люди, підкоряючись чарівній паличці мас-медіа, перетворюються на якесь біоорганічне трансформуюче середовище, і вже одне це створює всі необхідні умови для того, щоб "мертва" інформація, що переноситься електромагнітними хвилями або розповсюджувана у вигляді поліграфічної продукції, множилася немислиму кількість разів і "одухотворялася". Ментальні тіла людей — свого роду екран, на який проектуються чужі "фільми", і там, у наших головах, відбувається їхня трансформація в реальні сюжети, форми й образи, що викликають до життя відповідні елементалі.

Отже, люди не тільки сприймають отримані "враження", вони одночасно трансформують, передають і розмножують відповідні ментальні форми. Такі тонкоречовинні пристрої цілком могли б пояснити принцип дії мас-медіа, і в першу чергу, в тих випадках, коли на населення цілої планети обрушуються картини війни і терору. Достатньо пригадати, наприклад, якій глибокій емоційній дії проти своєї волі піддалися люди під впливом подій 11 вересня 2001 року. Які образи були тоді посилені в мільярди разів і розмножені в незліченній кількості примірників? Що в результаті вони збудили у свідомості людей?

Найкращим і найменш затратним способом "боротьби з терором" була б повна байдужість до нього з боку засобів масової інформації! Сучасні мас-медіа обходять стороною багато тем, адже вони могли б, наприклад, серйозно спростовувати доводи прихильників "теорій змови" або обговорювати проблеми вакцинації, питання альтернативних джерел енергії та методів лікування, надавати більше уваги духовно-просвітницькій діяльності тощо. Але журналістів цікавлять, в першу чергу, теми війни і терору, які з їхньою допомогою легко проникають у свідомість всього людства. Ці теми заохочуються власниками мас-медіа і, в підсумку, ведуть до свідомого формування негативного інформаційного поля, до знищення тієї частини людей, які не можуть жити без телебачення, без споживання негативної інформації.

Сьогодні частина людства розуміє сутність "культурної революції" і намагається вести з нею активну боротьбу. Свідченням цього є поява книг Патріка Дж. Б’юкенена "Смерть Заходу" [5], Миколи Сенченка "Культурна революція" в Україні, або Управління деградацією" [6], створення організацій, що не бажають дивитися телевізори, викидаючи їх на смітники. Ось, що пише з цього приводу американський громадянин російського походження Валерій Герасимов: "…І, нарешті, люди починають міркувати, вони бачать, які далекі телевізійні картинки від реального життя. Людям набридає таке телебачення. У нас навіть виникло товариство ворогів телебачення зі штаб-квартирою в Чикаго. Один мільйон сімей. Вони влаштували показові акції: викинули й розбили телевізори, оскільки ТБ не дає людині змоги думати самостійно. Те, що показують на 200 каналах американського телебачення, — така сама домовина з музикою, як і російські канали. Та сама вульгарність, низькопробність, несмак, убогість. Люди почуваються рабами. І вони стали думати: "Якщо ми дивимося ці порожні картинки, то що буде з нашими дітьми?" [7].

"В основі позитивного резонансу лежить давній принцип: що посієш, те й пожнеш. Хто охоче віддає, той і одержує. Нам посміхаються у відповідь на нашу посмішку. Тому, хто випромінює радість, зустрічаються радісні люди, і він приносить радість у життя інших людей. Той, хто живе в любові, ніколи не відчує себе самотнім. Коли людей об’єднує любов, чи то сім’я, дружба або невеликий колектив, і саме ця сила утримує їх разом, тоді й виникають духовні імпульси, які сприймаються та підсилюються відповідними світлими й ангельськими істотами. Спільна праця людей у дусі любові, взаємної пошани і гармонії наповнює духовні світи радістю, і наша матінка Земля полегшено зітхає. Адже світлим істотам, і в першу чергу матінці Землі, бездушність і байдужість не властиві" [8].

Всесвіт влаштований так, що без конкурентної боротьби обійтися практично неможливо. Але, вступаючи в неї, потрібно вести її чесно, оскільки, згідно з Давньою арійською філософією, своє місце під Сонцем потрібно завоювати з чистою совістю. Будьте конкретні та уважні. Озирніться навколо себе — цілком можливо, що золото знаходиться під ногами. Якщо це так, то при відомій завзятості, чесно наживете статок, за який не соромно буде дивитися людям в очі. Підсумовуючи висловлені ідеї та твердження Давньої арійської філософії, можна зробити висновок, що сама Людина є творцем власного життя, власної долі. І для того, щоб змінити життя на нашій Планеті, необхідно здійснити перехід від негативного інформаційного поля до позитивного. Тільки тоді зміниться менталітет нації, і життя стане прекрасним.

[1] Вейник А. И. Термодинамика реальных процессов / А. И. Вейник. — Минск : Навука i тэхніка, 1991. — С. 3, 4.

[2] Там само.

[3] Вейник А. И. Термодинамика реальных процессов / А. И. Вейник. — Минск : Навука i тэхніка, 1991. — С. 5.

[4] Беляев И. Н. Древнеарийская философия. Т. 1 / И. Н. Беляев. — М.: Фонд развития и поддержки следственных органов: Журн. "Национальная безопасность и геополитика России", 2008. — 700 с.

[5] Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада / Патрик Дж. Бьюкенен ; пер. с англ. А. Башкирова. — М.: АСТ, 2003. — С. 16.

[6] Сенченко М. І. "Культурна революція" в Україні, або Управління деградацією / М. І. Сенченко. — К.: МАУП, 2004. — 212 с.

[7] Новый Петербургъ. — 2001. — № 46 (15 нояб.).

[8] Ризи А. Смена власти на Земле: планы могущественных сил, глобальные решения и переломная эпоха / Армин Ризи. — М. : Райхль, 2010. — 696 с.

(* Закінчення. Початок див.: Вісн. Кн. палати. — 2009. — № 12. — С. 3—7 ; 2010. — № 1. — С. 3—6 ; № 2. — С. 3—5 ; № 3. — С. 3—5 ; № 4. — С. 3—6 ; № 5. — С. 3—5 ; № 6. — С. 3—6 ; № 8. — С. 3—6 ; № 9. — С. 3—8 ; № 10. — С. 3—8.)