Кінець «Сіетлської народної республіки», або Як закінчаться погроми в США

Червень місяць в США був спекотним – багатьма містами прокотилася серія бунтів, викликаних смертю чорношкірого злочинця, який був жорстко затриманий поліцією і незабаром помер від цілої купи причин: проблеми з серцем і забагато наркотиків у крові. Момент затримання потрапив на відео, яке стало вірусним і зіграло роль спускового гачка для початку акцій протесту проти жорстокості поліції, які одразу переросли в погроми.

Ситуацію навмисно підігрівали расистська організація «Black Lives Matter» та екстремістська «Антифа» при явному потуранні Демократичної партії США. Об'єднали їх усіх нелюбов до Дональда Трампа та консервативних цінностей традиційної Америки.

Проте чи були ці бунти реально відповіддю на дії поліції? Я можу зрозуміти тих протестувальників, які вимагали розслідування інциденту, і якщо суд доведе неправомірність дії поліцейських – суворого покарання для них. Але яким боком тут погроми магазинів?

Те, що ці бунти йдуть при потуранні Демократичної партії – було видно неозброєним оком. У США муніципальна поліція підпорядковується меру міста. В 30 містах, де відбувались погроми, 29 мерів – члени Демпартії, і один мер – незалежний. У всіх цих містах поліція була штучно відведена від потенційно небезпечних місць і давала можливість мародерам влаштовувати погроми. У Вашингтоні мер міста демократка Мюріел Боузер (Muriel Bowser) відкликала поліцію від Білого Дому – певно для того, щоб не заважати погромникам напасти на резиденцію Президента. Через це для охорони Білого Дому було введено військові підрозділи.

Мери-демократи неодноразово висловлювали свою підтримку протестів «проти свавілля поліції», при тому самі ж давали накази відвести поліцейські підрозділи від районів потенційних погромів. Коли в Нью-Йорку поліція заарештувала групу погромників, що напали на поліцію, і серед затриманих виявилась Кьяра де Блазіо (Chiara de Blasio) – донька мера Нью-Йорка Білла де Блазіо (Bill de Blasio) – він заявив, що пишається донькою і повністю її підтримує. Натомість ініціював розслідування дій поліції в іншому інциденті, де поліції довелось відбиватись від агресивного натовпу.

Білл і Кьяра де Блазіо

В Сіетлі мер міста демократка Дженні Дуркан (Jenny Durkan) дала команду поліції залишити поліцейську дільницю і фактично звільнити територію для створення «Автономної Зони Капітолійського Пагорбу» в центрі міста. Знайомі з ситуацією в Україні одразу нарекли цю зону «Сіетлською Народною Республікою», по аналогії з ДНР та ЛНР.

Цікаво, що, оголосивши про свою «незалежність від США», ця автономна зона користувалась муніципальними зручностями, які їй надавала мерія міста. Постійно вивозилось сміття, встановлювались і змінювались біотуалети, в зону подавались вода та електрика. Тобто ця «автономна зона» фактично паразитувала на бюджеті міста, натомість встановивши «кордон», куди було заборонено заходити поліції, а також тим, хто не сподобався «охоронцям». Які, до речі, були озброєні гвинтівками. А самопроголошені «лідери» цієї зони одразу обклали податками  всі бізнеси, які мали нещастя опинитись у цій зоні. Такий собі «революційний рекет».

У сквері, що опинився у цій зоні, «автономи» посіяли помідори та марихуану. Цікаво, вони реально вважали, що створюють сільське господарство «незалежної республіки»?

Потакаючи цьому «протесту», мер Сіетлу влаштувала зустріч з самопроголошеними «лідерами автономної зони». І тут перший прокол – вони так і не зуміли ясно сформулювати свої вимоги. Уся зустріч нагадувала дитячі забаганки, коли хочуть все й одразу. Хоча врешті-решт і намалювали плакат.

Ви не знаходите ці гасла відверто расистськими? Адже в Сіетлі окрім чорної громади є й багато інших. Японська, китайська, індійська не кажучи вже про різні європейські, зокрема українську. Якось Голос Америки показував передачу, як в поліції Сіетлу є спеціальна програма, де полісменів навчають розуміти особливості менталітету іммігрантів з різних країн. І серед інших там створена консультаційна рада з лідерів різних слов’янських громад, яка допомагає  полісменам розуміти поведінку іммігрантів зі Східної Європи. Ці всі громади – другий сорт у порівнянні з чорною?

Оскільки «автономісти» заборонили поліції входити у свою зону, а здатності до самоорганізації у них не виявилось – то дуже швидко життя «Сіетлської Народної Республіки» перетворилась у розбірки різних бандитських кланів. Ночами було чути стрілянину, кілька разів вони самі викликали «швидку», щоб забрати підстрелених. За неповний місяць існування цієї «республіки» було принаймні два вбивства, принаймні шестеро з вогнепальними пораненнями, зґвалтування неповнолітньої тощо. А скільки ми ще не знаємо…

Але ж чому міська влада нічого не робила, щоб зупинити розгул злочинності в центрі міста? Повторюсь ще раз: Демократична партія США свідомо сприяла погромам, сподіваючись спрямувати агресію америко-гопників проти Президента США.

Проте є закони історії. Як зауважив історик Віктор Гансон: революція закінчується тоді, коли переходить червоні лінії:
- Коли пересічні люди втомлюються від цих подій і вже бажають спокійного життя, роботи та відпочинку
- Коли «важливі люди» (які як правило і є ініціаторами, або ж «донорами» бунтів) починають відчувати, що «вони особисто програють».

Саме це і сталось у Сіетлі. Спочатку два бізнесмени подали позови до суду на мера міста, яка не виконала свої обов’язки і не захистила їхні бізнеси від погромів та рекету. Думаю, що це тільки початок – і подібних позовів буде багато.

А другу червону лінію перейшли самі протестувальники. Оскільки вони кожен день виходили за межі своєї зони і влаштовували мітинги в різних районах Сіетлу, прагнучи розширити свою зону на все місто – то 30 червня вони здуру влаштували мітинг біля будинку пані мера. Ось тут «важлива людина» відчула дискомфорт. Реакція була блискавичною: наступного ранку підрозділи поліції спокійно, без галасу та шелесту витіснили протестувальників із «автономної зони», після чого комунальні служби все зачистили.

Приклад Сіетлу показує, як буде проходити ліквідація наслідків лівацького шабашу. Мери та губернатори, які сприяли погромам, зараз будуть отримувати судові позови за невиконання своїх посадових обов’язків.  Вони самі, а також інші впливові люди будуть відчувати все більший дискомфорт від того, що відбувається. Тому спробують погасити протести. Міністерство юстиції вже відкрило понад 500 справ щодо знищення федерального майна, отже чимало «активістів» незабаром стануть зовсім «неактивними».  В тих містах, де влада ліквідовує поліцію (як в Міннеаполісі) – там наростатиме рівень злочинності, а мешканці перетворяться або у жертв, або у біженців. І ті, і ті будуть звинувачувати місцеву владу, і цілком можливо, що й Демократичну партію. Республіканці зараз на кожному кроці будуть підкреслювати, що всі погроми відбуваються в містах з демократичними мерами – отже Демократичній партії доведеться вжити негайних заходів, щоб відмежуватися від безладів, а для цього необхідно погасити бунти на своїх територіях.

Отже, зберігаємо спокій та стежимо за подіями.