Зображення користувача Альберт Саїн.
Альберт Саїн
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Книга «Знайди гармонію в житті»: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ

***

book_1Перебудова викинула на розкладки нові книги, пройти повз які було неможливо. І 1992 року з радістю побачила: «Читать человека по внешнему облику», «СОЦИОНИКА: тайна человеческих отношений и биоэнергетика» О.Букалова і А.Бойка. Читавши останню, відчула: «Тут – істина!» Радо так відчула, що отримала, нарешті, відповіді на питання, які шукала до того, що це і є ті знання, до яких прагнула. Я скуповувала ці маленькі чорні книжечки по п’ять-шість примірників, дарувала знайомим з ентузіазмом: «Тут Ви знайдете те, що Вам потрібно!» Ентузіазм згасав, бо реакції зворотної не було. І зрозуміла тоді: те, що цікаво тобі, не обов’язково буде цікавим іншим. Знову підтвердження, які ми різні.

У одному з перших українських ліцеїв, гуманітарному імені Тараса Шевченка, де навчалася того часу моя донька, викладачка українознавства, куратор групи А.Ткач визначала типи учнів:

- Ти - Джек Лондон, - моїй доньці, - ти й схожа на нього, твоя подружка – Драйзер, ви – дуали, а тому і дружите.

Ми з донькою захоплено спілкувалися про соціоніку, вона систематизувала, складаючи таблиці, це була одна з улюблених тем наших довгих дискусій і душевних розмов… Хотілося відвідувати соціонічну групу у Будинку Вчителя, та проживала тоді не в Києві. В Києві – зустріч із першим коханням – однокласником, і вир нових почуттів. Побачення – велика розкіш, тож придумала спілкуватися листами. Яке задоволення, - творче натхнення: від тієї писанини і любові розквітли враз усі квіти на підвіконнях!

І відчула талант літературний, і вкладала його в епістолярний жанр. Друг із Нової Зеландії писав: «Твої листи дуже цікаві, але не всі міркування зрозумілі». Показала фото Анатолію Гречинському: Він - Бальзак. А люди різних квадр, як дізналася пізніше, погано розуміють одне одного…

З Анатолієм зустрілася в офісі «Соціонічних технологій».

- Ви знаєте соціоніку. Який Ваш тип?
- Бальзак.
- Скажемо ваш тип не одразу. Телефонуйте через три дні. Телефоную.
- Ви правильно визначили свій тип. Але пізніше, як признався, його дружина Аріанда сказала, що ніякий я не Бальзак, а Габен, тобто СЛІ. Це було вірно.

І донька моя – СЛІ, і батьки, і брат. І перший чоловік. Тотожні сім’ї. І зрозуміла причини свого невдоволення цими родинами.

- Я хочу написати книгу. П’ять років це бажання не відпускає мене, - говорю Анатолію.
- Пишіть. Ми видамо.

Написала б, якби знала, чи потрібно те, що я хочу сказати, людям. Я можу звертатися до конкретної людини в листах, а як звернутися до людства? Що потрібно людям?

І от просить Анатолій відредагувати перший розділ майбутньої книги. Вийшло. Розпочали роботу. Іноді потрібно було і вночі вставати, щоб записати думки, інакше на ранок їх уже ніяк не згадати…

Творча праця удвох: і цікаво, і бурхливо, і суперечки, і образи, і радість спілкування й сумісної творчості…

- Тут треба так написати, - і висловлюю свою думку. Як упреться співавтор! Як розкричиться! Піде. Тоді друкую все те, що говорила і показую, - все давала перевіряти.
- Правильно. І я так думав.

Спочатку дивувала така відверта брехня. Потім – звикла. Співробітники відійшли: зарплати немає. Ми – як у келії – тільки удвох. І все попереднє життя стало таким сірим, люди – нецікавими… Інша реальність. Щастя творчості, нових прозрінь… Приходить до нас Дмитренко Віктор Андрійович (ІЛЕ)  і говорить з порогу:

- На підході до вас відчув: яка сила силенна роботи тут діється, мабуть колектив працює, а Ви – удвох. Надалі говорить, що монографію краще розбити на кілька книжок тонших, так легше продавати. І виділила тоді з усього три окремі книги. Тепер життя показало, що потрібно чотири. Дві – можна придбати.

- Той самий Віктор Андрійович говорить якось Анатолію: Постав першим ім’я Тетяни, потім – своє. Так роблять джентльмени: жінка попереду. Та й роботи її більше. Якщо не зробиш цього, я зроблю так, щоб книга не продавалася! Натомість мого імені немає на палітурці. Я вирішила псевдонім написати, щоб люди бачили тільки одне ім’я – людини, яку палко кохала і обожнювала. І хотіла, щоб про нього знали, щоб до нього ішли… А кілька роками потому мій співавтор заявляє: «Ти не маєш жодного відношення до цієї книги» - у цих словах весь Анатолій. Хоча читачі одразу бачать, де текст Анатолія, де мій, і якість тих текстів…

А під час створення і дивні прозріння бували, коли інформація надходила з Простору. Ось, наприклад: прокидаюся вранці і бачу: велосипед з незвичайним кермом: зверху більше, знизу – менше. І поруч люди у спортивному одязі: світлі, впевнені, одухотворені… Люди майбутнього – подумалось. І відкриття: тип дитини залежить від почуттів матері. Чоловік – це фізичне зерно і генетичний матеріал. Духовні й інформаційні аспекти – від жінки. Що Аріанда справді кохала Анатолія, а потім покинула його, бо стала любити і жаліти тільки себе. І ще: приємний запах амброзії, а інформація ніби сама народжується в мені. Розказую все Анатолію. Після сніданку він дякує мені.

- За що?

- За сніданок.

- За інформацію, - подумала і враз відчула страшенну слабість: ледь піднімаюся з-зі столу й плетуся до ліжка. Сил – нема. Поруч – Анатолій.

- Я подумала, що ти повинен був подякувати мені за інформацію. Це – неправильно. Вона – не моя. Мені прийшло само.

І прибувати стали сили.

- Добре, що ти сказала. Ти розумієш, що тебе могло і спаралізувати? Не ображай моїх друзів!

І все, що знала у житті, приклади знайомих та пояснення причин дій – все до книги. А назва після багатьох варіантів прийшла сама і здивувала своєї влучністю: «Знайди гармонію в житті». Не придумала – дано було.

- Я дав тобі вимовитися, - відрізав якось Анатолій. Це було чудово…

Лікар-біоенергетик, якому подарувала книгу, сказав: Тут є Бог. Чудова книга.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи